Закон про референдум: Що не так із обіцянкою прозидента?

Закон про референдум: Що не так із обіцянкою прозидента?

Верховна Рада підтримала президентський проєкт закону №3612 про референдум. "За" проголосували 255 депутатів.

Верховна Рада підтримала президентський проєкт закону №3612 про референдум. "За" проголосували 255 депутатів.

Він вніс його до парламенту ще 9 червня 2020 року й позначив як невідкладний. Вже 18 червня законопроект підтримала за основу Верховна Рада. А принагідно відхилила альтернативні законопроєкти: №2182 (авторства Юлії Тимошенко) та № 3177 (автор – Василь Німченко). Після цього депутати почали вносити правки перед другим читанням законопроєкту. Їх назбиралось понад тисячу.

Про що законопроєкт?

Президентський документ говорить про те, що громадяни зможуть самі вирішувати питання загальнодержавного значення, вносити зміни до I, III, ХIII розділів Конституції, скасовувати окремі норми чи закони в цілому та змінювати межі території країни.

Таким чином, на всеукраїнському референдумі можна буде змінювати розділи Конституції України про "загальні засади", про "вибори та референдуми", про порядок внесення змін до Основного закону, а також перекроювати окремі закони.

Натомість неторканими для плебісциту лишаються всі інші розділи Конституції – "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", "Верховна Рада України", "Президент України", "Кабінет міністрів України", "Прокуратура", "Правосуддя", "Територіальний устрій" тощо.

На референдумі заборонено піднімати питання, що суперечать Конституції України та міжнародним нормам (зокрема, Загальній декларації прав людини та Конвенції 1950 року), у тому числі й такі, які спрямовані на ліквідацію незалежності держави та порушення її територіальної цілісності.

Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі не потребують затвердження будь-яким державним органом. Референдум вважається таким, що відбувся, якщо участь у голосуванні взяли не менш як 50% громадян, включених до Державного реєстру виборців. Прийняте на ньому рішення набуває чинності через 10 днів після оприлюднення результатів.

Якщо ж питання не було підтримано на референдумі, то повторно винести його можна буде лише через рік. Натомість прийняте рішення може бути змінене не раніше ніж через три роки з дня його прийняття і виключно шляхом всеукраїнського референдуму.

В законопроєкті прописана і заборона проводити плебісцит одночасно із черговими чи позачерговими загальнонаціональними виборами. Також всеукраїнський референдум не може призначатися у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану.

Також документ передбачає й можливість електронного голосування на всеукраїнському референдумі. А розробку відповідної процедури покладає на Центральну виборчу комісію. Власне, і проголосувати за проведення референдуму можна також онлайн – для підтримання відповідної ініціативи достатньо скористатися електронним цифровим підписом.

Хто ініціює референдум?

Ініціаторів у всеукраїнського референдуму може бути три. Це: 1) президент, який призначає плебісцит щодо змін до трьох вище названих розділів Конституції; 2) парламент, якщо йдеться про зміну території країни; 3) народ – з усіх інших питань. Якщо ініціатива йде "знизу", глава держави мусить почути соціум та проголосити референдум. Але лише тоді, коли дотриманий ряд умов.

Зокрема, для того, щоб зініціювати референдум, населення країни має утворити ініціативну групу. Така група повинна складатись не менш як з 60 громадян України, які на день її утворення мають право голосу. А створюється вона на зборах громадян, в яких бере участь не менш як 300 виборців, і на які ЦВК направляє свого представника.

Під час згаданих зборів має бути також предметно представлено обґрунтування позиції щодо питання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та формулювання питання, яке буде винесено на референдум. Тоді впродовж 7 днів після зборів уповноважений представник ініціативної групи передає до ЦВК підписані головою і секретарем зборів документи проведених зборів.

Відтак для ініціаторів починається відлік 60 днів, протягом яких вони мають зібрати підписи не менш як 3 млн громадян України, які мають право голосу, при чому не менш як по 100 тисяч підписів має бути з 2/3 від 24 областей та АР Крим і міст Севастополь та Київ, тобто з 18 адміністративно-територіальних одиниць. Зібрані підписи необхідно буде передати для перевірки до ЦВК, яка після цього прийме відповідну постанову та передасть її президенту.

Отримавши всі документи, президент проголошує дату проведення референдуму – вона має припадати на останню неділю 60-денного строку з моменту оприлюднення президентського указу. На цьому етапі в гру знову включається ЦВК, яка утворює окружні комісії тощо – одним словом, діє за механізмом, подібним до того, який застосовується під час виборів.

Важливо, що проведенню референдуму передує реєстрація політичних партій та громадських організацій в ролі прихильників чи опонентів питання референдуму. Це необхідно для зваженого представництва аргументів "за" і "проти". Громадяни повинні отримати всеохопну інформацію щодо суті питання, яке виноситься на референдум, а надходитиме вона як від тих, хто підтримує плебісцит, так і від їхніх опонентів.

А як бути тим партіям чи громадським організаціям, які не виступають ані за, ані проти питань, винесених на референдум? Вона також можуть долучитися до громадського спостереження за процесом референдуму, не маючи статусу прихильника чи опонента.

Законопроєкт Зеленського передбачає і можливість проведення агітації (чи контрагітації) щодо питань, винесених на референдум. При чому така агітація стосується не тільки етапу, коли треба закликати громадян прийти на референдум, а ще й етапу збору підписів.

Обов’язковою вимогою для проведення будь-якого з видів агітації є створення фонду ініціативної групи, зареєстрованої як група прихильників чи опонентів питання референдуму. Усі витрати коштів на агітацію повинні здійснюватися виключно саме з цих фондів. Втім, громадяни України можуть також долучитися до агітації за чи проти референдуму, але на громадських засадах, тобто без витрачання власних коштів.

І, нарешті, ще один важливий момент. Згідно із документом, на всеукраїнський референдум може бути винесене лише одне запитання. За це положення законопроєкт неодноразово критикували. Мовляв, організація плебісциту – справа не з дешевих. То чому ж треба обмежуватися лише одним питанням? З іншого ж боку, існує побоювання, що надмірна кількість питань відштовхне виборця, котрий просто не прийде на дільницю. Тож в цьому моменті потрібна золота середина, кажуть експерти.

Слабкі моменти законопроєкту

Політолог Кирило Сазонов звертає увагу на те, підписи, зібрані не менш як у двох третинах регіонів України і не менше як 100 тисяч в кожному з регіонів, ускладнюють народовладдя. Тобто "локальними зусиллями, наприклад, Києва та Одеси провести референдум не можна", – говорить він.

Зауважимо на це, що для цього й існують місцеві референдуми – задля вирішення локальних питань. І механізм проведення місцевих референдумів було б логічно розглядати у пакеті із референдумом загальноукраїнським, але влада таку опцію не пропонує. І цим дійсно звужує поняття народовладдя, про яке Володимир Зеленський говорив ще на початку своєї каденції.

Крім цього, Сазонов звертає увагу на ще один момент: Верховна Рада може при бажанні зупинити проведення будь-якого плебісциту. Бо навіть зібрані 3 мільйони голосів і винесення цього питання президентом на розгляд парламенту аж ніяк не гарантує, що парламент дасть добро.

"Колективний саботаж, за який реальної відповідальності немає і бути не може. Так що якщо нардепам тема референдуму (наприклад, про відкликання народного депутата виборцями) не сподобається – питання зависне. Цей момент потрібно відпрацювати", – радить експерт.

Але, окрім того, що Верховна Рада може заблокувати винесення того чи іншого питання на референдум, вона ж може і не імплементувати його результат. Так вже було у 2000-му, коли проведений за народною ініціативою референдум не мав правових наслідків – через ухиляння парламенту від затвердження його результатів.

А загалом експерти вважають, що законопроєкт про референдум слугуватиме передусім одній меті. Одним з перших питань, винесених на нього, може стати особливий статус Донбасу. Адже тут йтиметься не про порушення територіальної цілісності, а про зміну принципу функціонування частини нашої території.

"Можливо, законопроект про референдум якраз і затівався виключно задля цього "територіального" пункту, – зауважує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. – Адже по податках референдум неможливий, референдуми по НАТО та ЄС проводити не стануть, бо вони тільки розколюватимуть суспільство. Лишається що? Лишається адміністративно-територіальний устрій".

Він також зауважує, що "цим законопроектом влада намагається перекласти відповідальність на людей. Еліта і влада на те і є елітою та владою, аби брати на себе відповідальність за непрості контраверсійні рішення, які оцінить тільки історія. Якщо ж на референдумі запропонують вирішувати питання ОРДЛО, це означатиме, що в історію наші керівники не прагнуть".

Втім, у Карасьова є ще одне припущення. Зовсім не обов’язково, каже він, що влада прагне отримати позитивну відповідь на питання щодо особливого статусу Донбасу.

"Можливо, за згадкою у законопроекті територіальних питань стоїть план "Б". Питання можна сформулювати так: "Чи потрібна нам реінтеграція Донбасу?" і отримати негативну відповідь. Адже не обов’язково має бути "так". Може бути й "ні". І це буде вихід в тому випадку, якщо Мінськ не спрацює", – говорить політолог.

Політолог Богдан Петренко з цього приводу каже таке: "Влада не хоче брати на себе зайву відповідальність. Але на неї постійно тисне прошарок патріотів-пасіонаріїв. Він є вузьким, цей прошарок, але дуже активним. І саме він малює владі червоні лінії. І так само, як влада перекладає на МВФ відповідальність за непопулярні рішення в економіці, так і в політиці вона може перекласти відповідальність на учасників референдуму".

На користь такої версії говорить і те, що напередодні голосування народним депутатам з фракції "Слуга народу" пригрозили виключенням з неї, якщо ті саботуватимуть голосування. Про це повідомило видання "Лівий берег" з посиланням на своїх інформаторів.

"Друзі, повідомляю групу, яка сьогодні отримала команду не голосувати за програмну обіцянку президента про закон про референдум. Це водорозділ. Щодо всіх, хто не голосуватиме, буде поставлено питання про виключення з фракції "Слуга народу", – так написав голова фракції Давид Арахамія у чат нардепів.

І хоча масове виключення з фракції депутаті уявити складно, очевидно те, що питання референдуму для глави держави стоїть дуже гостро. Чи пов’язане це із Донбасом, чи з бажанням укріпити рейтинг, який падає, стане зрозумілим найближчим часом. 

Наталія Лебідь