Що мають зробити демократи, щоб не допустити нового "трампізму"

Що мають зробити демократи, щоб не допустити нового "трампізму"

Оригінал на сайті IPG Journal

Президент Байден обійняв посаду у момент, коли прийшов саме час діяти швидко й ефективно. Перевага демократів і в Сенаті, і в Палаті представників мінімальна, а на виборах до Конгресу провладна партія зазвичай програє. Таким чином, у демократів є два роки на управління країною. Два роки, щоб довести, що американська політична система працює. Два роки, щоб показати, що "трампізм" був експериментом, який повторювати не варто.

Два роки.

Демократичній більшості доведеться взяти на себе цю відповідальність: якщо демократи зазнають невдачі або спіткнуться, це відкриє можливості для повернення "трампізму" або подібного режиму, і можна сміливо припустити, що наступного разу він буде набагато гіршим. Щоб цього не допустити, демократи повинні переосмислити свою роль. Вони не можуть просто захищати політичну систему. Вони повинні її переробити.

"Це боротьба не просто за майбутнє Демократичної партії або за належну політику, - сказав мені сенатор Берні Сандерс. - Це буквально боротьба за відновлення віри в демократичний уряд - з великої літери Д".

У демократів є ще один шанс

Серед безлічі гілок "трампізму" про одну часто забувають, що дуже небезпечно. У книзі "Президенти, популізм і криза демократії" політологи Вільям Гавелл і Террі Мо пишуть, що "популісти користуються не тільки соціально-економічним невдоволенням. Вони користуються неефективним урядом - і їхня привабливість насамперед полягає в твердженні, що вони зможуть змінити такий уряд на ефективний за допомогою своєї автократичної влади".

Таким популістом був Дональд Трамп. Демократи жартували над його ідеєю "тільки я можу все виправити" за хвастощі і боялися його авторитаризму, але вони не подумали про підґрунтя, на якому такий популізм зміг розвинутися. Про те, що за американської системи управління занадто багато американців впадають у відчай і злидні, занадто багато проблем не вдається вирішити і занадто багато людей розчаровані. Уряд захоплений корпораціями і паралізований застарілими правилами. Ця система не працює, і занадто багато демократів ставляться до її невдач як до сумної неминучості, а не як до справжньої кризи.

Але тепер у демократів з'явився ще один шанс. Щоб уникнути помилок минулого, вони повинні керуватися трьома принципами. По-перше, вони повинні допомагати людям швидко і помітно. По-друге, вони повинні серйозно ставитися до політики, усвідомлюючи, що поразка в 2022 році призведе до катастрофи. Республіканська партія Трампа повинна бути дискредитована повторними програшами: не можна просто дозволити їй повернутися до першості на фалдах невдач демократів. Нарешті, по-третє, демократи повинні не просто говорити про те, наскільки важлива демократія. Вони повинні розвинути демократію в США.

Час для сміливих кроків

Хороша новина полягає в тому, що демократи засвоїли багато з цих уроків, принаймні в теорії. Запропонований Байденом план порятунку в розмірі 1,9 трлн дол. містить безліч ідей, які однозначно поліпшили б життя людей - від чеків на суму 1400 дол. й оплачуваних відпусток до організації Національної інфраструктури для тестування на коронавірус, яка дозволила б частково відновити нормальне життя.

А демократи в Конгресі об'єдналися для просування комплексного законодавства, спрямованого на розширення американської демократії. Закон "Для народу", який демократи в Палаті представників ухвалили в 2019 році, а демократи в Сенаті пообіцяли зробити першим законопроектом для розгляду на новій сесії, не тільки захистив і розширив би право голосу більше, ніж будь-який інший закон ще з часів програм Великого суспільства, а й заклав би фундамент для створення більш справедливої і прозорої системи фінансування політичних кампаній.

"Настав час для сміливих кроків, оскільки зробити потрібно чимало – - сказав Байден у своїй інавгураційній промові. - Ось що я вам точно обіцяю: нас із вами будуть судити за тим, як ми вирішимо багаторівневі кризи нашої епохи".

Але жоден із цих законопроектів не пройде в Сенаті, де тактика філібастера змушує голосувати за рутинне законодавство абсолютною більшістю в 60 голосів. Тут і проявляється справжня проблема, яка стоїть перед демократами. У них багато ідей, які могли б поліпшити життя людей і зміцнити демократію. Але вони неодноразово показували, що більше прихильні збереженню чинної версії політичної системи, ніж виконанню своїх обіцянок виборцям. Замість істинного прогресу демократії вони обирають помилковий світ пристойності. Якщо вони знову підуть тим же шляхом, то заслужено втратять більшість у 2022 році.

Виборцям потрібно "відчувати" результати законодавства

Досягти переобрання не вдасться і за допомогою ухваленого законодавства, якщо виборці не відчують його результатів. Закон про доступну медичну допомогу Obamacare почав масово надавати медичну страховку тільки через чотири роки після ухвалення законопроекту. Цей закон одночасно був приреченою на провал спробою заручитися підтримкою республіканців, віддаючи пріоритет приватному страхуванню, і бюджетним трюком, покликаним утримати загальну вартість нижче трильйона протягом 10 років. Зрештою проект став політичним успіхом демократів, але його впровадження тривало ледь не 10 років. Більш простий, швидкий і щедрий законопроект був би стратегічно і тактично вигіднішим.

"Демократи славляться програмами із 87 пунктів, які іноді корисні, але ніхто не розуміє, в чому там суть, - сказав сенатор Сандерс. - Зараз нам потрібно сміливо і чітко дати людям зрозуміти, що уряд безпосередньо покращує їхнє життя".

Це особливо важливо в часи роз'єднаних ЗМІ, поляризованих партій і поширеної дезінформації. Демократам не варто розраховувати, що їхні програми підтримають завдяки довіреним діячам ЗМІ або громадським лідерам. Політика повинна говорити сама за себе, і вона повинна говорити ясно.

У своїй книзі Гавелл і Мо пишуть, що це звичайна реакція на популістські виклики, але зазвичай вона призводить до зворотних результатів. Прагнучи показати, що все нормалізувалося, захисники політичної системи часто приймають всі ті її недоліки й упущення, які й забезпечили популярність популіста. Найгірший варіант розвитку подій - що після поразки Трампа результативність уряду буде ще нижчою, ніж раніше, а президент Байден прийме паралізований стан Конгресу і дотримуватиметься більш спокійної комунікаційної стратегії. Якщо демократи дозволять цьому статися, вони самі ж прокладуть дорогу для наступного політика, подібного до Трампа, який буде більш дисциплінованим і небезпечним.

Демократи за демократію

"Демократія дорогоцінна, – сказав Байден на інавгурації. - Демократія тендітна. І в цю годину, друзі мої, демократія восторжествувала".

Якою б зворушливою не була ця заява - це неправда. Демократія ледь вижила. Якби Америка дійсно дотримувалася нормальних демократичних принципів, Трамп, отримавши майже на 3 млн голосів менше, ніж Гілларі Клінтон, програв би в 2016 році. Американський народ не хотів цього президента, але все одно його отримав, із жахливими результатами. У 2020 році Трамп набрав на 7 млн менше голосів, ніж Байден, але якби 40 тис. виборців у ключових штатах проголосували інакше, він би все одно переміг. Сенат розділено порівну, але 50 демократів у ньому представляють на 41 млн більше американців, ніж 50 республіканців. Така система не працює.

Демократія влаштована як цикл зворотного зв'язку. Виборці обирають лідерів. Лідери правлять. Виборці оцінюють результати й або повертають лідерів до влади, або дають шанс їхнім опонентам. В американській політиці цей цикл порушено. Він порушений через махінації з виборчими округами, через Сенат, через філібастер, через Колегію вибірників, тому що ми вирішили, що свобода слова залежить від грошей, і дозволили тим, у кого їх більше, говорити значно голосніше, ніж можуть висловлюватися ті, у кого їх немає.

Вакцинаця відкриває можливості

Кризи також є можливістю для справді великого президентства і для нових політичних епох. Поки що процес вакцинації в Америці проходив неякісно. Але винен у цьому не тільки Трамп. У синіх штатах, де у демократів є і влада, і ресурси, - як-от Каліфорнія і Нью-Йорк - дуже жорсткі критерії відбору сповільнили процес, і величезна кількість вакцин залишилася замкненою в морозильних камерах. Це ганьба.

[Media type = "picture" position = "2"]

Успішна кампанія масової імунізації врятує життя, відновить економіку і дозволить нам знову обійняти рідних і побачити друзів. Мало хто із президентів, за винятком тих, хто правив у найгірші моменти військового часу, вступав на посаду із настільки доступними можливостями негайно поліпшити життя людей за допомогою компетентного управління.

Команда Байдена це розуміє. Їхній план на суму 20 млрд дол., у якому Федеральний уряд використовує всю свою міць, щоб прискорити процес вакцинації, - те, що потрібно. Але він входить до більш масштабного плану порятунку в розмірі 1,9 трлн дол. А щоб його ухвалили, незважаючи на філібастер, за нього повинні проголосувати 10 республіканців, які цього робити не збираються (сенатор Мітт Ромні вже назвав його "несвоєчасним"). Було б величезною помилкою дозволити ресурсам, необхідним для вакцинації народу, масового тестування і запобігання економічній кризі, застрягти на цілі тижні або місяці через республіканців.

Тут демократи теж незабаром опиняться перед вибором: залишити свої обіцянки американського народу на милість Мітча Макконнелла або змінити Сенат, щоб мати можливість змінювати курс країни.

Деякі з них, принаймні, стверджують, що засвоїли урок. "Я зроблю все можливе, щоб об'єднати людей, - сказав сенатор Рон Вайден, який очолить впливовий Фінансовий комітет Сенату. - Але я не збираюся мовчки стояти і спостерігати за тим, як Мітч Макконнелл вставляє палки в колеса". Щоб це зіграло роль, їм доведеться об'єднатися.

Швидка допомога народу

У книзі "Задовільно для роботи в уряді" Емі Лерман стверджує, що уряд США настільки загруз у репутаційній кризі, що люди припускають, що він працює погано, і відразу ж помічають його недоліки, не звертаючи уваги на достоїнства. Роздратовані громадяни перестають користуватися державними послугами, що негативно позначається на їхній якості. Роки президентства Трампа додають до цього аналізу ще один вимір: невдоволення урядом, яке не вирішує проблеми, спонукає людей голосувати за демагогів ззовні, які призводять до все нових криз. Але цього можна уникнути.

Як зазначає Лерман, фраза, використана в назві книги, виникла за часів Другої світової війни для опису суворих стандартів і високих вимог до якості, які діють в уряді. Але вже в 1960-ті і 1970-ті роки ця ж фраза стала використовуватися в образливому тоні.

Не випадково ідея, що робота уряду є високим стандартом, гідним наслідування, а не небажаним результатом, виникла під час Другої світової. Кризи нагадують нам про те, для чого насамперед існує уряд. У президента Байдена є неймовірна можливість змінити відносини між народом та урядом. Якщо йому це вдасться, він не тільки не дасть шансу авторитарним популістам на зразок Трампа, а й надасть демократам можливість завоювати виборців, які втратили віру в них, а мільйони американців, яких змусила мовчати політична система, буде почуто. "Найкраще, що ми можемо зробити, - це зменшити рівень агресивності і розчарування в обох партіях, щоб дати людям те, що їм потрібно, щоб жити краще", - каже Емі Лерман. Іншими словами, демократам потрібно просто допомогти людям, і зробити треба це швидко.

Езра Кляйн