The Economist: Східна Європа повертає втрачені "мізки"

Пандемія радикально змінила трудову міграцію / Flickr/Javier Palacios

Після десятиліття, проведеного у Великій Британії, Олексій Кирилов менш ніж за 24 години вирішив поїхати з країни. В березні 2020 року, коли кордони Європи закрилися, 31-річний стратегічний консультант постав перед вибором: самотньо зачинитися в дорогій квартирі в Лондоні або ж поїхати додому в Чехію, поближче до сім'ї.

"Я не планував повертатися ще п'ять років чи й довше, а може й взагалі ніколи. Тепер я вдома і дума: чому я не повернувся раніше?" - сказав Кирилов журналістам The Economist.

Майже за рік пандемії коронавірусу він відкрив власний магазин в Чехії. Тимчасове повернення стало постійним. Кирилов не один такий. В 2020 році Європа зіштовхнулася з великим розворотом міграції, оскільки ті, хто шукав роботу за кордоном, були змушені повернутися додому. Точні цифри ще доведеться підрахувати. За попередніми ж підрахунками, 1,3 мільйона румунів повернулися в Румунію. І це втричі більше людей, ніж живе в другому за величиною місті країни.

Приблизно 550 тисяч болгар повернулися в Болгарію. А це чимала цифра для країни, в якій взагалі живе 7 мільйонів людей. Литва вперше за багато років зафіксувала, що більше громадян приїжджають, ніж виїжджають. Політики у Східній Європі доволі довго скаржилися на "відтік мізків", тобто на еміграцію найкращих фахівців у пошуках вищих зарплат на Заході. Тепер пандемія, змінюючи економіку й трудові закономірності, повертає їх додому. Так почався "притік мізків".

Міграція дошкуляє європейським політикам. Свобода пересування, тобто право вільно переїжджати в будь-яку країну ЄС, - одна з найбільш привабливих переваг, яку дає вступ в організацію. Її особливо цінують жителі колишніх комуністичних країн, які добре пам'ятають часи, коли диктатори забороняли їм їздити взагалі будь-куди. Однак, хоч більшість європейців підтримують свободу пересування, коли вона стосується особисто їх, вони не дуже радіють тому, що хтось інший теж користується цим правом (так з'явився Brexit).

І уряди країн, які втратили велику кількість розумних і підприємливих молодих людей, схильні скаржитися на цей факт. Графік на сайті уряду Литви свідчить, що населення країни скоротилося з 3,7 мільйонів у 1990-му до 2,8 мільйонів в 2019 році. Це сталося через еміграцію й низькому рівню народжуваності. Приблизно 2 мільйони поляків або 5% від населення Польщі переїхали в інші куточки Європи. Часто це зробили найбільш кваліфіковані громадяни. Лікарі й медсестри залишали Румунію, і це особливо прикро.

Міграція створює конфлікт інтересів, в якому з одного боку стоять люди, які хочуть покращити власний добробут, а з іншого - уряди, які хочуть, щоб вони лишилися на місці й платили податки. Болгарський автор Іван Крастєв зауважив: "Легше переїхати в Німеччину, ніж змусити Болгарію функціонувати, як Німеччина". Тож люди так і діють.

Але ще до пандемії коронавірусу у деяких місцях цей процес почав зворотний рух. Емігранти з країн Балтії почали повертатися, заробивши капітал чи здобувши корисні навички в Західній Європі. З 2017 року репатріація естонців перевершує в масштабах еміграцію з країни. В Литві працює урядова програма, яка надає консультації литовцям щодо повернення на батьківщину. В 2015 році вона надала тільки 215 таких консультацій, а в 2019-му - 9 тисяч.

Міграція по всьому світі часто має тимчасовий характер. В Європі кілька факторів змушують людей задуматися про повернення додому. Ліам Патучі з Інституту міграційної політики Європи зауважив, що економічний розрив між Сходом і Заходом скорочується. Ринок праці в Східній Європі напружений. До пандемії рівень безробіття в Чехії складав всього 2%. І це найнижчий показник у ЄС. В 2004 році, коли країна вступила в союз, він сягав 9%. Різниця між зарплатами досі велика, але вона поступово скорочується. В 2010 році румун, переїхавши в Італію, міг розраховувати на заробітки, в 5 разів вищі, ніж вдома. В 2019 році сума стала лише втричі більшою.

Віддалена робота теж змінює ситуацію. Нова сіра економіка охопила всю Європу. "Білі комірці" живуть в одній країні, але таємно працюють в іншій (і платять податки не в тому місці). Часто експати насправді живуть вдома. Рекрутери тепер пропонують роботу в будь-якій частині світу, - сказав приватний підприємець з Румунії. Але якщо податківці викриють таких сірих працівників, їм доведеться обирати: або лишатися вдома, або їхати на роботу в іншу країну.

У "синіх комірців" зазвичай вибору немає. Офіціанти і прибиральники, багато з яких - мігранти, не можуть працювати віддалено. Близько 700 тисяч іноземних працівників поїхали з Лондона під час пандемії, вирішивши, що краєвиди Темзи не переважують високі ціни на оренду житла, особливо на тлі різкого скорочення можливостей працевлаштування. Але для "білих комірців" зв'язок між можливостями й географією сильно слабне. І це ще один фактор, який змінює міграційні закономірності.

The Economist: Східна Європа повертає втрачені "мізки"

Вас також можуть зацікавити новини: