Листи подяки Медведчуку. Спецвипуск моніторингу інформаційних каналів

NewsOne, ZIK та «112» — це найгірші телеканали на українському телебаченні. Найдорожчі зливні бачки та найуспішніші проэкти російської пропаганди. У зв’язку з цим телеканали Віктора Медведчука завжди займали найбільше місця в нашому моніторингу інформаційних каналів. Але не цього разу. Цього разу вони займуть увесь моніторинг.

Протягом одного тижня кум Путіна спромігся використати проти українців майже весь свій арсенал: заперечення російської агресії, демонізацію Революції гідності, брехню про зовнішнє управління, приниження української мови, рекламу російської вакцини, піар на полонених, висміювання ПЦУ, абсолютно хворі теорії змови. А ще цього тижня відбулася інавгурація президента США та вийшло розслідування про палац Путіна.

Подібні інформаційні приводи, до речі, і змусили інші канали виглядати на фоні російської тріади доволі буденно. Адже для «Еспресо», Прямого та 24-го цей період видався тижнем позитивів: інавгурація Байдена, корупція Путіна, День соборності, санкції проти Дубінського. Навіть негативні події виглядали однозначно, як продаж «Ліги сміху» в Росію чи спроби Медведчука попіаритися на полонених. Телеканали, звісно, активно їх обговорювали, але практично без суперечок та неочікуваних заяв. Ось чи не найбільші девіації тижня: на 24-му пожартували, що в Байдена не буде сексуальних скандалів; на Прямому заявили, що, на відміну від липецької фабрики, «Ліга сміху» — це реальний бізнес на крові; на «Еспресо» показали «чіткий» план Порошенка по боротьбі з коронавірусом, який складається з банальних розмитих заяв.

На каналах Медведчука тим часом стверджували, що російська вакцина важливіша за Крим.

Україна продовжує війну

Як ви знаєте, згідно з російською пропагандою, в Україні триває громадянська війна. Ганна Герман на ZIK кричить, що в цьому протистоянні немає ненашої сторони. А Василь Німченко пояснює, що конфлікт громадянський, бо армію використовують на території власної держави. Так це означає, що вигадана СРСР «Великая отечественная» теж була громадянською.

Оскільки Росія начебто не бере участі у стрілянині, подіям потрібно вигадати якесь інше пояснення. Тож Ренат Кузьмін на ZIK стверджує, що це група українських змовників спочатку захопила владу через Майдан, а потім «для удержания собственной власти развязали войну на Донбассе, без единого выстрела сдали Крым». Так, нардеп «ОПЗЖ» одночасно засуджує і збройну оборону (на сході України), й відсутність спротиву (у Криму). Також він звинувачує в державному перевороті членів власної партії, адже Вадим Рабінович, наприклад, став депутатом якраз у 2014 році. І, головне, зі слів Кузьміна виходить, що це Україна якось змусила Росію окупувати свої території. Схожі ідеї просував Михайло Чаплига на NewsOne. Він прямо виправдав анексію Криму: Росія її здійснила, бо Україна буцімто порушила свої обіцянки й планувала розмістити там базу НАТО. Звісно, жодних подібних офіційних заяв ніхто не робив. Але, з іншого боку, на NewsOne принаймні публічно визнали, що Росія втрутилася у внутрішні справи України аж до військової інтервенції. Куди там тому Соросу.

Ренат Кузьмін звинувачує Україну в початку війни проти самої себе

У той же час канали Медведчука активно захищали честь Росії. Андрій Лесик верещав: «Доказательства!», коли опоненти говорили про російські війська. Олена Бондаренко розповідала про «ложную войну, ложную русофобию, ложную борьбу с каким-то врагом ненастоящим». Це, до речі, правда: на російських ЗМІ уже ці речі «ложные». Ведуча ZIK обурювалася, що українська влада створює з Росії монстра, аби «массово поработить» громадян. Юрій Дудкін ляпнув, що Донбас — це «раздражитель» для Росії. А Ірина Паламар кричала: «Нас используют против России. Почему? Вот эта русофобия, она везде, понимаете, пропагандируется. Да что та Россия, например, сделала США?!». По-перше, просто оцініть рівень абсурду: росіяни вбивають нас, але ми маємо судити про них за США. По-друге, Путін багато чого зробив для світу: від спонсорування тероризму та кіберзлочинів до поширення фейків про коронавірус.

Лишається останнє питання: чому війна досі триває? У цьому, на думку російських пропагандистів, теж винна українська влада. Ренат Кузьмін на ZIK стверджував, що припиняти конфлікт Києву забороняють американці. Ведуча ZIK натякала, що влада не повертає Донбас через «немаловажный фактор»: там живуть непровладні виборці. І правда, хіба ж возз'єднання держави може принести якісь електоральні бонуси? Ірина Паламар верещала, що Росія уже давно б закінчила війну, адже та не вигідна їй через санкції. Проте вона буцімто вигідна деяким українцям та «внешним партнерам». Круто, нарешті на каналі Медведчука визнали Росію стороною конфлікту. Лишилося тільки зрозуміти, що якби Путін захотів вивести війська та припинити війну, ми б не воювали йому вслід.

А завершує цей блок програма В’ячеслава Піховшека на NewsOne, у якій ведучий зачитує слова Медведчука. Цього разу про те, що Україна та Росія відновлять стосунки, незважаючи на спротив нашої влади. На щастя, спротив «стосункам» Росії чинить не лише влада. А й чверть мільйона військових.

Внутрішній тероризм на Майдані

Щороку в лютому, поки українці пишаються здобутками Революції гідності та вшановують її трагічні дати, «русский мір» б’ється в істериці. Уже сьомий рік поспіль пропагандисти намагаються довести, що повставати проти тиранії — погано, а вбивати власних громадян — нормально.

Ганна Герман на ZIK ділилася фентезі про зброю із Західної України, яку використовували на Майдані «внутрішні терористи». Також поплічниця Януковича брехала, що мітингувальники стріляли самі в себе. Звісно, цей фейк експертизи заперечили більше трьох років тому. Але ж ви не сподіваєтеся, що ексрегіоналка визнає, що її режим убивав людей? Натомість Герман кричить, що «Беркут» «захищав державу». Андрій Лесик називає людей, які виконували злочинні накази, «героями». А Ірина Паламар пояснює, що беркутівці змушені ховатися в Росії, бо не можуть добитися правди в Україні. Російські пропагандисти, очевидно, згодні захищати будь-кого, хто калічив українців.

Ганна Герман розповідає про внутрішніх терористів на Майдані

Тут варто зазначити, що, на жаль, канали Медведчука продовжує відвідувати хтось, крім його співробітників. І тема Революції гідності чудово ілюструвала, як ставляться до подібних людей. Ірина Паламар доводила, що всім прихильникам Майдану платять, а ті, хто не вірить у кольорову революцію, або «глупые», або на зарплаті. Коли нардеп «Слуги народу» починав говорити про злочини влади Януковича, його миттєво закрикували всією студією. А ведучі ZIK не лише не забезпечували порядок в ефірі, вони самі перебивали гостей, якщо ті згадували про покращення після Революції.

Це, до речі, окреме цікаве питання. Пропагандисти не давали опонентам озвучити позитиви, натомість постійно вигадували маніпуляції про негативи. Наприклад, Надія Савченко кричала, що наші відкриті кордони з Європою все одно закрив коронавірус. Василь Німченко заперечував, що українська армія стала сильнішою. Ведучі іронізували над прагненням до євроінтеграції, звинувачували Революцію в початку війни й заперечували економічну кризу 2013 року тим, що за Януковича був дешевий газ. Це смішно, адже найбільше погіршення у 2013-му громадяни бачили якраз у тарифах. А взагалі, регіонали довели Україну до шести підряд кварталів падіння ВВП та здачі державних інтересів в обмін на гроші Росії.

Також дуже смішно цього разу вийшло із судами по Майдану. Ось Ганна Герман питає, чи довів якийсь суд російський слід. Ось ведучі просять коректно цитувати рішення судів. А ось Василь Німченко з легкої руки заявляє, що рішення європейських судів не мають значення. Перчинки додає те, що Василь Німченко сам колишній суддя Конституційного суду. Це багато пояснює.

І все ж найбільшою брехнею про Революцію гідності стала підводка ведучих ZIK 22 січня. Молодший пропагандист Ростислав Сухачов так описав перші вбивства майданівців: «Смерті цих людей не підняли всю країну та не об’єднали її в боротьбі. Навпаки. Люди побачили, що Майдан — це не мирний протест, а місце, де вбивають». Частково це правда... адже Україна піднялася значно раніше, незважаючи на всю агресію проти майданівців. Ще за два тижні до перших вбивств у Києві відбувся «Марш мільйонів». Ще у  грудні 2013-го в акціях встигли взяти участь 12 % українців. І жодна пропаганда вже не змінить українців. У нас відбулася Революція гідності.

Вершники мовного апокаліпсису

Ненависть до України на телеканалах Медведчука проявлялася й у ненависті до української мови. На фоні набуття чинності відповідного законодавства. Причому цього разу пропагандисти не лише захищали «русскоговорящих». Вони буквально жалілися на те, що людям не подобається чути українську.

Наприклад, пропагандистка Діана Панченко на ZIK розповідала: «Рестораторы говорят [...], что они не хотели бы, чтобы их официанты обращались к людям на украинском языке. Очень многих [клиентов] это будет напрягать [...] Моей маме не нравится, например, когда к ней обращаются на украинском». Це так багато пояснює. Також Панченко стверджувала, що в її салоні краси на рецепшені тепер змушені розмовляти українською, і пропагандистка чує біль у голосах. У сюжеті ZIK якась жінка жалілася, що змушена звільнитися, бо не може «так быстро» перейти на українську. Алло, «ОПЗЖ», ви там розумієте, що доводите абсолютну необхідність закону? Що ще робити, коли на тридцятому році незалежності в людей досі є антагонізм до власної мови? А щодо «так быстро»: між прийняттям закону та початком його дії пройшло 632 дні.

Діана Панченко стверджує, що частину українців напружує українська

Проте уявімо на секунду, що не сприймати мову свого народу — нормально. Законодавство, по суті, передбачило й це. У сфері обслуговування до вас зобов’язані лише вперше звернутися українською. Якщо далі клієнт забажає перейти на російську чи іншу мову, працівник без проблем може це зробити. У такому випадку за 632 дні потрібно було вивчити два слова: «Доброго дня».

На російських каналах, щоправда, цю ситуацію подавали дещо інакше. Діана Панченко переконувала, що навіть у США й Туреччині з вами можуть заговорити російською, а в Україні забороняють поважати клієнтів. А от Олена Бондаренко на NewsOne боялася, що працівників будуть штрафувати за спілкування з іноземцями. Та критикувала закон про мову, бо обслуговуючий персонал може не знати інших мов і не зможе на них перейти. Ем… а до чого тут українська? Ганна Герман казала, що не знає жодної країни, де існують мовні штрафи. Це не новина, що Герман некомпетентна, але могла би принаймні загуглити.

Цим пропагандисти, звісно, не обмежилися. Перехід на українську в Україні подіяв на них як часник на вампірів. Ведучий ZIK розповідав про вершників мовного апокаліпсису. Олександр Качний на NewsOne бачив ознаки знищення держави. Михайло Чаплига дійшов аж до геноциду російськомовних дітей. Діана Панченко все не могла заспокоїтися: «Радио слушать стало невозможно». Нагадаємо, що російський шансон досі доступний в інтернеті.

Красивого контрасту цій історії надає один факт. Лише раз за весь тиждень на каналах Медведчука згадали про інтереси україномовних громадян, яких, узагалі-то, в Україні домінуюча більшість. Юлії Гришиній зі «Слуги народу» не дали поговорити про них навіть двадцяти секунд.

Американська мрія зруйнована

Інавгурація президента США викликала серед пропагандистів менше, ніж можна було очікувати, але все одно шкідливе для психічного здоров’я пожвавлення. Для нащадків совка вона стала черговим приводом проголосити падіння Штатів та повправлятися у ксенофобії.

Розмова на «112» нагадувала коментарі ботів у фейсбуку. «Якщо ти не азіат, не інвалід, не гомосексуаліст [...] Якщо ти інакший, у тебе пріоритет», — обурювався ведучий Павло Кужеєв. «Американская мечта меркнет», — вторив Вадим Карасьов. І додавав, що за Байденом стоять феміністи, трансгендери, антифа та Black Lives Matter. Володимир Кацман казав, що США вже ніколи не зможуть бути камертоном демократії. А Ренат Кузьмін на ZIK прогнозував початок кінця Штатів: «Все. Американская мечта разрушена, её больше нет. Нет в Америке не американской мечты, нет ни общества равных возможностей, нет свободы слова, нет справедливого правосудия. Нет ничего этого. Все вранье». Кому ще судити про свободу та правосуддя, як не учаснику політичного переслідування Юрія Луценка.

Рекорди в печері «ОПЗЖ» ставив Олег Волошин на ZIK. Нардеп Медведчука разом із ведучими ніяк не могли осягнути трансгендерів та жінок у владі. Модераторка прямо казала, що не хотіла би бачити трансгендерів у парламенті. Потім Волошин обурювався чорним Ісусом. Ви колись задумувались, як виглядали східні чоловіки в першому сторіччі? Урешті проросійський політик поліз навіть у театр: «Ставят спектакли на Брайтон-Бич о Гамильтоне, герое там борьбы за независимость США, который был белым. А играет его черный. Почему? А логика знаете какая? А вот черный пришел в театр и думает: "Гмм, смотрите, герои только белые. Черные там на подхвате где-то. Я чувствую себя униженным"». По-перше, виставу ставлять на Бродвеї. По-друге, головну роль виконує Лі-Мануель Міранда, латиноамериканець, що народився у Нью-Йорку. По-третє, кастинг шоу підкреслює сюжет: це історія про мігранта. І, взагалі, на відміну від Волошина, автори «Гамільтона» знають, що роблять. У них рекордна кількість статуеток «Тоні».

Студія ZIK боїться трансгендерів

Бонусом до цього всього йшли історії про зовнішнє управління. Юрій Загороднюк на NewsOne казав, що це США зробили Зеленського президентом, бо він був найслабшою кандидатурою. Ренат Кузьмін увесь тиждень повторював брехню про колишнього посла Канади в Україні, яку ми вже детально спростовували минулого місяця. Якщо коротко, дипломат не стверджував, що Україною керують США та Британія. Він казав, що ці держави дають нам поради.

На NewsOne зовнішньому впливу присвятили цілий блок токшоу «Протистояння», але він вийшов абсолютно дурнуватим. Члени влади прямо заперечували дзвінки з посольств, а Діана Панченко переконувала, що від когось про них чула. Хороший контраргумент. Михайло Чаплига порівнював політику партнерів щодо України з планом розчленування післявоєнної Німеччини. Але з такими космічними натяжками, від яких комунальні платежі виявилися податками. В’ячеслав Піховшек намагався довести, що Мустафа Найєм — людина без біографії. І справді забув згадати його біографію, наприклад, п’ять років депутатства.

Нагадаємо, що «загнивающий запад» як термін народився ще в середині XIX сторіччя. Він пережив російську імперію, пережив СРСР і тепер має всі шанси пережити путінську Росію та її паразитів. Можливо, звідси і їхні фобії.

Работоргівля Медведчука

Головною темою тижня для телеканалів Медведчука став піар на поверненні полонених. Коли Росія чомусь вирішила передати чотирьох жінок не Україні, а особисто куму Путіна. Пропагандисти розвернули навколо цього цілий фестиваль.

Для початку пас від агресора використали банально для піару Медведчука. Ганна Герман закликала глядачів писати лідеру «ОПЗЖ» листи подяки! Ренат Кузьмін хвалив начальника за «гражданское мужество». І стверджував, що російські бойовики буквально «уговаривают» кума Путіна забрати полонених. Цікаво, чому тоді просто не віддати їх українській владі офіційними каналами? Олег Волошин переконував, що Зеленському не подобається Медведчук, бо той показує, що все можливо: і санкції зняти, і вакцину отримати, і полонених звільнити. Вадим Рабінович заявляв, що Медведчук ще ніколи нікого не обманював. Скажіть це Василю Стусу.

Піар лідера «ОПЗЖ» виглядав настільки тупо та прямолінійно, що навіть не будучи медіакритиком, можна було помітити рознарядку. Просто подивіться, як Андрій Лесик у кінці промови на зовсім іншу тему, так, наче щось згадав, пхає піар Медведчука. Ведучий NewsOne Віталій Дикий аж поглядає в камеру під час промови про хазяїна. А ще кишенькові коментатори протягом усього тижня згадували, як багато людей уже повернув Медведчук. Але так і не згадали. Ренат Кузьмін стверджував, що йдеться про число у 1600 людей. Дмитро Марунич заявляв про 1000. Юрій Дудкін казав про 900. А Артем Марчевський стверджував: «На самом деле, более 500». Так і руйнується міф про ідеальні плани Кремля.

Коли з піаром Медведчука закінчували, проросійські телеканали неминуче переходили до наступного питання: а чому, власне, українська влада проти такого обміну? У різних формах пропагандисти озвучували у відповідь одну причину: заздрість. Мовляв, для Зеленського головне — це піар і він не хоче, аби лаври отримав хтось інший. Альтернативу озвучив хіба що Ренат Кузьмін. Після цілого тижня пропаганди нардеп проговорився, що запитати варто в самої влади. І справді, якщо проаналізувати ефіри, на яких торкалися цієї історії, то виявиться, що її ніколи не обговорювали у присутності інакодумців. Канали Медведчука цілий тиждень тримали свою головну тему в тепличних умовах «ОПЗЖ». Усе для того, щоб українці так і не дізналися, що ненормального в передачі полонених особисто куму Путіна. На інших українських каналах озвучили кілька причин: 1) це ставить під загрозу наявну систему перемовин, 2) це створює прецедент для постійного захоплення заручників, 3) це виставляє владу недієздатною, а Медведчука — єдиним перемовником.

І NewsOne, «112» та ZIK цього навіть не соромилися. Дмитро Марунич казав, що з Медведчуком можна домовлятися, а з українською владою домовлятися немає про що. Олег Волошин доводив, що альтернативи Медведчуку не існує. Ренат Кузьмін прямо розповідав, що російські бойовики передають полонених Медведчуку, аби показати, що українська влада саботує обміни. І подібних заяв протягом тижня був ще десяток. Ведуча ZIK запитувала, чому опозиції доводиться виконувати роль влади. Її колега стверджував, що в Зеленського просто немає бажання займатися обміном. Ведуча NewsOne взагалі цитувала бойовиків: «... Більше не вважають команду Зеленського гідними учасниками переговорів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі». При цьому українську позицію канал не озвучив, тож, мабуть, його можна вважати ЗМІ терористів.

Ведуча Лана Шевчук цитує лише позицію бойовиків. Які взагалі не є стороною перемовин

Як бонус, якщо ви там іще живі, сам факт обміну утримуваними намагалися виставити доказом громадянської війни. Олена Бондаренко казала, що факт громадянського конфлікту доводить обмін українців на українців. Та називала процес «работорговлей». Аналогічну думку висловлював Олег Волошин. Що ж, по-перше, Україна віддавала також значну кількість росіян. По-друге, навіть на сайті ZIK коректно вказана інша сторона конфлікту: «У російському аеропорту "Внуково" сів літак з людьми, яких передали Росії».

Подібна істерія, очевидно, була покликана викликати у глядачів враження, що Україна втрачає контроль над ситуацією. Росія через фейкову прокладку («ЛДНР») передає полонених куму президента Росії. І цей процес цілий тиждень висвітлюють проросійські канали в колі виключно проросійський гостей. Подія наче існує в окремому від України вакуумі. І все ж вона впливає на наші вибори.

Пандемоніум

Хоча здається, що на каналах Медведчука уже просто мав закінчитися хронометраж, насправді все перераховане вище — це лише більш-менш системна пропаганда. Протягом одного тижня ці ЗМІ встигли напродукувати ще цілу сотню просто абсолютно ідіотських ситуацій. На жаль, їх усі перераховувати неможливо фізично. Тож ось найкращі.

Ганна Герман зізналася, що думає, як сховатися від вакцинації. Ренат Кузьмін доводив, що владу обрали не українські громадяни, а лише ті, хто прийшов на вибори. Юрій Загороднюк у межах 20 секунд визнав та заперечив, що Медведчук володіє медіаімперією. «ОПЗЖ» якось між іншим намагалася перейменувати Кропивницький на Єлизаветград. Дмитро Співак силою притиснув до себе співведучу і сказав: «Бог с ним, с карантином». Ведучі ZIK переконували «моржів», що ПЦУ вважає їх рукою Москви. Ренат Кузьмін назвав створення ПЦУ проявом нацизму. В’ячеслав Піховшек зізнався, що брав участь у поїздках Януковича під час отримання кредиту в Росії.

На обличчі Анастасії Марченко написано «Рятуйте»

Ведуча ZIK сказала, що США шантажує Україну через сюжет фільму Netflix. Ірина Паламар вирішила, що коронавірус заздалегідь анонсували в кіно. NewsOne випустив програму про тероризм, де однією з гостей була Надія Савченко. В’ячеслав Піховшек вів власну програму на правах єдиного гостя. NewsOne показав соцопитування, де 95 % людей підтримали російську вакцину в Україні (інші варіанти — чекати кілька років та корупція). Олег Волошин фактично заявив, що російська вакцина «перевешивает обиду» за анексію Криму.

За весь тиждень на трьох каналах Медведчука сумарно вісім секунд обговорювали розслідування Навального.

***

Отже, що таке Україна? Якщо вірити каналам Медведчука, це держава, яка веде війну проти власного населення. Повністю перебуває під контролем США. Займається мовним геноцидом. Спеціально не звільняє полонених. Ігнорує вакцину від коронавірусу. І якимось чином змогла створити церкву через нацизм. Єдине питання — чому тоді «ОПЗЖ» просто нарешті не врятується в Росію?

Якщо серйозно, то, здається, Україна через сім років війни наблизилася до критичної точки пропаганди. Друга найбільша партія в нашому парламенті — це партія кума Путіна. Революцію гідності прямо називають тероризмом. Справжніх терористів запрошують в ефір. Плюс кожного тижня на проросійських каналах з’являється Азаров. Україна тримає фізичну лінію фронту. Але в інформаційній війні ворог уже у столиці.