«У нашої держави є шанс довести, що мовлення на телеканалах Медведчука було на шкоду національній безпеці»

2 лютого президент Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про введення санкцій проти народного депутата України Тараса Козака та компаній, які володіють ліцензіями телеканалів «112», NewsOne і ZIK. Протягом п’яти років соратнику Медведчука заборонено користуватися власністю, а його каналам – виробляти телепродукт.

Найактивніше наразі обговорюють те, що, за законом, такі санкції можна застосовувати лише до іноземців або ж до українців, які здійснюють терористичну діяльність. Як повідомляє Zn.ua з посиланням на власні джерела в СБУ й Офісі президента, проти Козака запровадили санкції через поставки вугілля з окупованого Донбасу – спецслужби встановили, що схеми з поставками вугілля з окупованих районів Донецької та Луганської областей сприяють фінансуванню тероризму. 

Представники каналів ZIK, NewsOne та «112 Україна» заявили, що санкції проти них – це політична розправа. Президент Зеленський у відповідь назвав введені санкції боротьбою в інформаційній війні за правду та європейські цінності.

«Детектор медіа» запив у медіаюристів і медіаекспертів, як, на їхню думку, буде реалізовуватися рішення про санкції щодо каналів NewsOne, ZIK та «112 Україна», чи є в представників каналів аргументи для судового позову та чи інкримінують їм звинувачення в терористичній діяльності.

Валентин Коваль, перший заступник голови Національної ради з питань телерадіомовлення:

Рішення напряму вказує обмежувальні заходи для фізичних і юридичних осіб. Кожна з компаній має для себе вирішити, що робити. Прямого розпорядження до Нацради немає, хоча сьогодні ми отримали лист від РНБО з проханням вжити всіх необхідних заходів для реалізації цього рішення.

Нам потрібно буде контролювати, як виконується рішення. Треба розглянути пункт про анулювання або зупинення ліцензій чи інших дозволів. Припинення надання послуг з ретрансляції / розповсюдження телепрограм / надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування, а також заборона користування радіочастотним ресурсом України — норми, які стосуються не Нацради, а профільних компаній і частотних органів. Решта санкцій з переліку — не про мовлення, це економічна історія.

Чи є в каналів аргументи для суду?

Ці канали взагалі звикли ходити до суду. Напевно, вони знайдуть багато аргументів. Як звичайна людина можу сказати, що їх важко було дивитися, крім як від заставки «Новини» до заставки «Новини». Решта контенту була досить важка для сприйняття нормальної людини.

Як ви загалом ставитеся до рішення, які його наслідки?

Ще в 2018 році ми обговорювали ці речі, певні документи були проведені в парламенті. Але попередню владу зупинило те, що на носі були вибори. Панувала позиція, що той, хто зачепить хоч один канал, вибори не виграє. Зрештою, вибори ті сили не виграли, а процес залишився на рівні пів кроку. Зараз процес завершений, як на мене.

Що буде далі — багато варіантів. Будемо дивитися, як відреагують ідеологи цих каналів, бо ми розуміємо, що ці канали — не про новини, а про ідеологію і пропаганду. Напевно, шукатимуть інші шляхи.

Багато стежив за реакцією соцмереж і був приємно здивований кількістю людей, які підтримали це рішення. Бо наші спроби (більше 20 за минулий рік) зупинити цей потік дезінформації та маніпулювання «зависли» в судах на роки. Нарешті РНБО врегулювала питання безпеки держави таким чином.

Чи  можна сприймати рішення як обмеження свободи слова, як сприймає це холдинг Козака?

Я не думаю, що це обмеження свободи слова. Обмеження наступає тоді, коли людині не дають щось сказати. У даному випадку зупинені технічні засоби, на яких люди щось говорили.

Олександр Бурмагін, медіаюрист:

За законом України, санкції можна запровадити лише до нерезидентів, але є єдине виключення – коли йдеться про здійснення терористичної діяльності. Одне з ключових питань, яке не дозволяє зробити більш однозначні юридичні висновки  – те, що ми не маємо доступу до матеріалів СБУ і матеріалів кримінальної справи. Важливий момент – є кримінальна справа з 2019 року, що стосується фінансування тероризму і в якій фігурує Тарас Козак. Але ми не бачимо матеріалів самої кримінальної справи і не розуміємо, що показували СБУ або інші спецслужби Раді національної безпеки і оборони, які докази вони мають. Тому формально такий механізм може бути у випадку, якщо громадянин України здійснює терористичну діяльність, але наскільки це є обґрунтованим в цьому конкретному випадку, сказати важко, бо не було офіційної позиції або пояснень РНБО чи Офісу президента. Єдине, що ми знаємо з відкритих джерел, що нібито пана Козака підозрюють в тому, що він якимось чином залучений до поставки вугілля до ОРДЛО. Наприклад, коли ти продаєш квартиру на окупованій території і сплачуєш податки місцевим так званим урядам, то за це теж теоретично можеш потрапити під кримінальну статтю за фінансування тероризму.

Тому в частині обґрунтування, наскільки уряд або держава мали підстави приймати таке рішення, можна буде сказати більш точно, коли оприлюднять аргументи та докази. І ці докази або матеріали мають бути серйозного рівня, вони мають бути переконливими. Я думаю, більшість експертів завжди негативно оцінювали роботу цих телеканалів з точки зору контенту та дотримання журналістських стандартів, бо вони дійсно вели пропагандистську діяльність, особливо це було помітно під час виборів. Але все одно, на мій погляд,  і Європейський суд буде розглядати ситуацію з точки зору, що це все одно медіа. Те, що в них поганий контент або вони не дотримуються стандартів, може зіграти роль на користь державі, але все одно докази для такого втручання мають бути дуже серйозними і переконливими.

Найближчий час покаже, чи такі докази є і наскільки є обґрунтованим таке рішення РНБО.

Чому це сталося саме зараз, на вашу думку?

Я можу відштовхуватися тільки від того, що я читав у ЗМІ вночі. У відкритих джерелах пишуть, що дискусії щодо цих телеканалів тривають із 2019 року. Якщо пам’ятаєте, були публічні заяви пана Зеленського в бік пана Медведчука, що «скоро щось буде». Можливо, ситуація пов’язана із цим у тому числі. Медіаексперти давно говорили про проблему присутності представників країни-агресора в інформаційному полі України, і що через аналіз контенту дуже важко застосовувати щось серйозне на рівні санкцій, що найслабше місце завжди, коли є агенти іншої країни в тебе на території, питання фінансування: звідки беруться гроші, тим паче, що контент створюється на достатньо високому рівні – студії, ведучі, оператори тощо. Звідки ці кошти? Можливо, Служба безпеки не збирала ці матеріали, а останнім часом стала більш ретельно працювати в цьому напрямку. До того ж, ми не знаємо про дискусії, які відбувалися у влади з представниками ОПЗЖ, можливо не було більше варіантів домовитися і було вирішено діяти в такий спосіб.

Я як практикуючий адвокат можу сказати, що тут буде цікаво, куди представники каналів підуть у суди і як. Рішення РНБО можна оскаржити в адміністративних судах і там є можливість подачі такої заяви про забезпечення позову, навіть сьогодні її можна подати, а потім уже сам позов. Суд може ухвалою зупинити виконання рішення, є такий юридичний механізм.  як такі забезпечувальні засоби. Чи будуть такі заяви про забезпечення позову, як швидко вони подадуть позов по суті, як будуть розглядати цю справу в національних судах  – це одна ланка. А інша ланка – вони можуть піти по спеціальних процедурах у Європейський суд, бо там є такі екстраординарні процедури у випадках серйозних порушень прав людини. Європейський суд теж може приймати рішення і вимагати від урядів країн, які припускають грубі порушення, припинити ці порушення. Це так зване правило 39 Регламенту Європейського суду з прав людини. Але у всій практиці, яка стосувалася статті 10 Конвенції, яка захищає свободу слова, один раз лише використовували цю екстраординарну процедуру, коли в Грузії закрили телеканал, більше прецедентів не було. Коли справа дійде до судових органів, у нас буде більше інформації для оцінки і інша сторона буде змушена наводити певні докази та додаткові пояснення, більш глибокі.

Валентина Теличенко, медіаюристка:

У нас давно вже є необхідність унормувати наше ставлення до пропаганди, створити методики оцінки впливу на аудиторію різноманітних аудіовізуальних продуктів ЗМІ та сертифікувати методики відповідних судових експертиз.  Це процес складний, безумовно, але відсутність ясності в цій сфері дає можливість різним державним органам, і судам у тому числі, трактувати певні дії та події суб’єктивно.

Закон про санкції дає можливість застосувати його проти суб’єктів, які не є іноземними, але всі його формулювання незграбні і неоднозначні. А оскільки в судовому порядку у нас не визнано фігурантів указу президента про застосування санкцій суб’єктами, які здійснюють терористичну діяльність, то й указ президента є дуже слабким. Більше того, якщо громадянин України Тарас Козак здійснює терористичну діяльність, то де кримінальна справа? Політика Зеленського ніколи не була цілісною та зваженою.

Зрозуміло, що заборонені мовники та й сам Тарас Козак  підуть до суду – наразі це буде Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. Мені цікаво, наскільки переконливо відстоюватиме президент свою позицію в суді: чи розповість, що мовники діставали фінансування від оборудок з суб’єктами агресора, чи засвітить зв’язки фізичних осіб та вигоди від співпраці з РФ.  Дуже сумніваюся, що представник президента буде завзятим.  Але доволі впевнено можу передбачити рішення суду, бо настрої тамтешніх суддів доволі очевидні. Санкції буде скасовано. Чи передбачали такий розвиток члени РНБО ? Думаю, що мусили б, але вони, напевно, просто прорахували, що їм вигідніше і, можливо, навіть узгодили свої дії з певними не членами РНБО, які мають кабінети на Банковій. Як наслідок, мовники-пропагандисти  невдовзі повернуться, Україна далі буде мішенню для Кремля, а міжнародне співтовариство подивується незграбності внутрішньої політики України.

Всі ці події наштовхують на єдиний висновок: усе, що робиться неналежно, все – на шкоду нашій державі. Як кажуть, «пошли дурня Богу молитися – і лоб поб’є, і Богу не помолиться».

Людмила Панкратова, медіаюристка, виконавча директорка ГО «Інститут розвитку регіональної преси»:

Рішення поки що виконане і виконане воно фактично миттєво, і це вчора підірвало мережу.

Дочитайте до кінця пункт закону, який вказує, що санкції вводяться проти іноземних громадян, іноземних компаній, юридичних осіб, пов’язаних з іноземними компаніями, та інших осіб, які ведуть терористичну діяльність. Тепер на державу покладена відповідальність довести цю терористичну діяльність. Держава має право обмежити свободу висловлювання або мовлення телеканалів тоді, коли це мовлення загрожує національній безпеці. На державні органи покладається тягар обґрунтування –  чому вони це зробили, які в них є докази тощо. 

У будь-якому випадку тут зіштовхуються два права. Те, що я сказала – свобода слова не є абсолютною, і вона може обмежуватися державою правомірно, якщо це встановлено законом, має легітимну мету. Легітимність мети – тут якраз захист національної безпеки. Дане рішення має легітимну мету, тобто захист національної безпеки, і є пропорційним, тобто необхідним у демократичному суспільстві.

Я хочу ще нагадати про статтю 17 Європейської Конвенції, яка говорить про те, що Європейська Конвенція не захищає ті права, які використовуються державами, громадянами або будь-якими особами для того, щоб повалити ці права, знищити їх. Це вільний переказ, бо стаття сформульована достатньо складно, але саме так.

Тому в нашої держави є цікавий шанс довести, що мовлення на цих телеканалах було на шкоду національній безпеці, загрожувало національній безпеці і що припинити діяльність цих телеканалів ніяким чином не вдавалося. Нацрада постійно їх моніторила і виносила попередження за порушення законодавства, але закрити вона їх не могла. Тому ось тут було вжито таких заходів. 

Не можу сказати, що я завжди на стороні держави, бо я юрист з прав людини і захищаю права людини, але в даному випадку мені здається, що тут буде якраз застосований, може бути застосований цей виняток по статті 17 Конвенції. 

Чи є у каналів Медведчука аргументи для скасування рішення про блокування?

Звісно, є. Ці аргументи полягають у тому, що канали можуть бути закриті, тобто ліцензія припинена, за рішенням суду. Це перше. І друге, я думаю, що вони будуть говорити про те, що це, все ж таки, порушення права на свободу слова і на іншу думку.  

Чи мали право у відкритому доступі опублікувати особисті дані Козака (паспорт, реєстрація, ІНП)?

Ні. І в нас тут практика вже є по таких справах. Тобто не можна публікувати персональні дані, такі як дані паспорта, ідентифікаційний податковий номер, адреса і місце проживання, навіть у відкритих документах, що знаходяться в реєстрах. 

Чи може це вплинути на рішення щодо блокування?

Мені здається, що це різні справи. Вони повинні бути розведені. 

Я вже казала комусь із журналістів, що нас очікує юридичний батл. Юридичний батл там, де держава має показати правомірність своїх дій. Для нас, юристів, це взагалі буде супер цікавий кейс, але не знаю, як він закінчиться. 

Над опитуванням працювали: Анна Єгорова, Галина Попцова, Гала Скляревська, Лілія Апостолова.

Фото: Фейсбук, архів ДМ, tavriagames