Чому телевізійники мають подякувати за закриття Медведчук-ТБ?

«Телебордель» Медведчука працював не тільки проти України як держави, але і проти медіа як таких. Він руйнував культуру медіа в нашій країні, провокував деградацію телебачення.

Тому його закриття є також і справедливою моральною відплатою за те, що ці телеканали робили з інформаційною сферою.

От згадайте, як конкретно – з точки зору телевізійної технології і редакційної роботи – виглядав звичайний ефір телеканалів Медведчука?

Замість ведучих – фейки

Наприклад, вони свідомо нівелювали роль змістовної підготовки телеведучих, саджаючи у кадр якихось майже випадкових молодих людей, чиє завдання було тільки в тому, щоб гарно виглядати і постійно озвучувати потрібні партійні тези.

Це виглядало буквально так, ніби вони брали людей з масажних салонів і давали їм вести години ефіру.

Тобто людям без професійної підготовки, часто навіть без базових, елементарних знань у політиці, економіці, юриспруденції чи історії – в усьому тому, до чого були дотичними обговорення у кадрі.

Ці люди – ще раз: це телеведучі! – часто не могли озирнутись навіть на рік чи два назад, щось порівняти чи згадати, обговорюючи ту чи іншу тему. Тому що вони просто не знали, що було. Це не їх робота – знати. Їх роботою було лише – працювати за партійною рамкою.

Замість експертів – фейки

Телеканали Медведчука створили ефективну систему «перехресного запилення» не стільки експертами, скільки фактично макетами експертів в натуральну величину.

Це десятки персонажів, які ходили зі студії до студії, щоб відпрацьовувати грубу агітацію в інтересах Медведчука чи його політичних попутників типу Шарія, не маючи при цьому взагалі ніяких підстав претендувати хоча б на якусь експертизу та постійні, іноді щоденні появи в телеефірі.

Ані за своєю освітою, ані за своєю роботою, ані за свіжістю свого погляду чи гостротою свого слова – вони не були експертами і не заслуговували насправді бути гостями.

Це були просто роти, які видавали певні звуки, що мали складатися у партійне завдання у певний день.

Дійшло вже до того, наприклад, що вони стали використовувати відверто підставних експертів у намаганнях дискредитувати західні вакцини проти коронавірусу і підтримати російський політичний проект «Супутнику V». Розумієте?

Це ж було вже не просто щось партійне. Це було про здоров’я людей і про ставлення до вакцинації у нашому суспільстві, яке і без того доволі скептично сприймає цінність доказової медицини і наукового погляду на життя.

І що, це ось так мають працювати медіа у вільній країні? Ні.

Замість інформаційних приводів – фейки

А згадайте ще постійні тупі повтори висловлювань Медведчука і його соратників. Скажімо, хтось з них записував інтерв’ю чи давав коментар або з'являвся у Москві на зустрічах з Путіним чи іншими посадовцями. Скільки разів це показували? Як це показували?

Це йшло в ефір регулярними повторами протягом тижнів багато разів на день. Одне й те саме! І не тільки в окремих сюжетах, а постійним проговорюванням телеведучими і журналістами, так званими експертами.

Це було вже спотворенням самого навіть характеру того, що таке інформаційний мовник. Повторювати протягом тижнів одне і те ж, працювати на суцільну імітацію інформації – це знищення культури медіа.

Також це було і абсолютно відвертим приниженням як тих, хто працював у цих медіа, так і тих, хто їх дивився.

Це будувалося на дуже грубій позиції: я тут господар, а ви показуйте мене і моїх людей хоч цілодобово, не задумуючись про те, що вони говорять, тому що ви – ніхто, ваші думки – ніщо, ваші інтереси – нуль, а аудиторія повинна «хавати» тільки те, що хоче господар.

Так, дійсно, це є і на інших каналах в тій чи іншій мірі. Телебачення в Україні – і в першу чергу інформаційні мовники – стають все більш партійними.

Але саме на телеканалах Медведчука це було найбільш відпрацьовано і системно. Вони були, певною мірою, локомотивом такої деградації телебачення.

***

Часто кажуть, що єдиною легітимною оцінкою медіа та роботи людей у кадрі може бути лише увага аудиторії. Якщо люди дивляться – значить, робота професійна і має право на існування. Але ні!

Ефективні агітаційні машини дійсно здатні тримати увагу аудиторії. Але при цьому і знищувати свободу, думку, освіченість, провокувати деградацію і агресію, збільшувати тривожність людей. Це не можна сприймати як нормальне.

В чому взагалі сутність медіа? Поєднувати в комунікації різні групи в суспільстві, проговорювати ідеї, підтримувати обмін емоціями, дозволяти суспільству чи окремій аудиторії, на яку працює медіа, мати певні погляди на ту чи іншу тему.

Навіть якщо є політичний підтекст від власника, у медіа, яке хоча б мінімально поважає свою аудиторію та своїх працівників, цей підтекст накладається хоча б на якусь справжність в роботі.

Можуть бути різні політичні позиції працівників та гостей мовника, різні редакційні правила, але завжди має бути щось справжнє – у ведучих, у журналістах, у редакторах, у тому, що взагалі робить це медіа.

Телеканали Медведчука були суцільним фейком. Машиною, яка заради пропаганди працювала виключно з імітаціями.

Тому їх закриття є благом для індустрії. Без локомотиву цей потяг деградації медіа не зможе рухатись швидко.