День народження унікального театру: без стін, даху, вікон і дверей, але завжди повна хата людей

10 лютого популярному столичному «Дикому театру» виповнилось п’ять років. Перша п’ятирічка театру полетіла стрімко і подарувала місту і світу низку гучних вистав та інформприводів. 

Є нагода згадати п’ять факторів успішності цього театру

1. Насамперед, потужна енергетика двох «електростанцій»: Ярослави Кравченко та Макса Голенка. На цих двох, загалом, і тримається театр без стін, без даху, без вікон, без дверей, хоча завжди повна хата людей. 

2. Поміркований рух «всупереч». Попри свою назву, цей театр не тяжіє до крайніх форм сценічного радикалізму і рухається, загалом, помірковано, іноді навіть озираючись, не бажаючи розгубити потенційну аудиторію, а намагаючись примножити її. 

4.Нестандартне репертуаре меню. Те, чого більше не знайдете ніде. І тут на кожен товар є свій покупець. Деякі тексти Макдонаха, Бушара, Ворожбит, Ченського – тільки і тільки у Дикому. 

5. Актори у новому сценічному безкомплексному «дикому» вимірі. Штатні актори київських репертуарних театрів у «Дикому» здирають з себе звичну іноді зів’ялу шкіру і разюче оновлюються.

Є і «фірмові» актори «Дикого». Такі талантища, як Доричевський, Усов. А ще там є магнетизм «забороненого плоду». Це те, чим грається театр, розробляючи репертуарні теми – актуальні, резонансні, медійні, контраверсійні. Концентрат таких тем в одній з кращих вистав «Дикого» – «Віталік», який є відверто сповіддю вже теперішнього «втраченого покоління». 

Успіхів і аншлагів у всі подальші «п’ятирічки»!