Газопровід "Північний потік-2" ніколи не був і не стане проектом миру. Це подарунок Кремлю. Німеччина ніколи не повинна була на нього погоджуватися. Існують значно кращі способи підтримувати діалог з Москвою.
Про це пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Впродовж останніх років німецький уряд доклав багато зусиль до того, щоб виставити "Північний потік-2" як абсолютно чистий проект. Попри всі протести, новий німецько-російський газопровід був позначений як економічно життєздатний. А його геополітичні наслідки, особливо ті, які стосуються України, нібито можна було пом'якшити.
А тепер опублікований лист, який міністр фінансів Німеччини Олаф Шольц відправив у Вашингтон у 2020 році, підтверджує абсолютно протилежне. Йшлося про угоду, яка надзвичайно погано пахла.
Фактично німецький міністр від партії СДПН хотів просто купити санкції проти "Північного потоку-2", якими адміністрація Дональда Трампа погрожуала газопроводу. Шольц обіцяв інвестувати мільярди доларів у німецькі термінали для зрідженого газу, а також закупити великі об'єми газу в США. Шольц, а можливо й канцлер Ангела Меркель, хотіли врятувати "Північний потік-2", пропонуючи зустрічну угоду в стилі Трампа. Тож сумнівний газопровід збиралися "захистити від сумнівних санкцій США сумнівними методами".
Важливі сигнали ослаблення
Ці майже трагікомічні повороти стали результатом проблем, в які федеральному уряду Німеччини взагалі не варто було вплутуватися. "Північний потік-2" мав би економічний сенс лише у випадку великого збільшення імпорту газу з Росії в майбутньому (про що взагалі не йдеться) або щоб позбутися транзиту через Україну (про що ніхто розмови не веде). Керівництво Німеччини просто виконує геополітичні розрахунки Кремля, особливо перетворюючи газопровід в "символ миру" між країнами. Саме це нещодавно спробував зробити президент Франк-Вальтер Штайнмаєр, згадавши про Другу світову війну в контексті "Північного потоку-2".
В цьому й полягає вся суть великих труднощів політики щодо Росії. Агресивному Володимиру Путіну потрібно протистояти за допомогою вагомих сигналів стримування. І підтримка й зміцнення авторитарного режиму - це завжди погана політика миру. Безкарний автократ перестає поважати міжнародні кордони. І Володимир Путін своєю поведінкою в Україні, а також в Сирії, чудово це доводить.
Путін - це не Росія
В будь-якому випадку демократії не можуть дозволити собі сумнівну розкіш цинічно спостерігати за порушеннями прав людини. Адже так вони втратять довіру як вдома, так і в країнах, які страждають. Саме тому необхідно відреагувати на отруєння й ув'язнення опозиціонера Олексія Навального і його прихильників.
Заборона перетинати кордон і замороження активів тих, хто підтримує й отримує вигоду від системи Путіна, не змінить поведінку російської влади напряму. Але це буде чіткий політичний сигнал і точно не атакою на мир.
Друзі володаря Кремля в Німеччині на чолі з Герхардом Шрьодером намагаються поставити знак рівності між Путіним і Росією. А також переконати всіх, що РФ просто не здатна стати демократією і ніколи цього не зробить. Демократам на Заході не варто розмірковувати про зміни в Росії. Але рівно так само вони не мають права говорити, що ці зімни не можливі. Немає нічого поганого в закликах до діалогу, які звучать так часто. Але не варто цей діалог вести так невміло, як голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель. Правило насправді дуже просте: можна говорити з Путіним, але так, щоб було не соромно подивитися в очі його демократичному наступнику.
Історія "Північного потоку-2"
- Проектом "Північний потік-2" передбачені будівництво та робота двох гілок газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини.
- Новий трубопровід в обхід України планувалося завершити до кінця 2019 року поряд з уже діючим "Північним потоком-1".
- Враховуючи санкції, які прийняла Палата представників Конгресу США в законопроекті про американський оборонний бюджет, компанії, що займаються будівництвом газопроводу "Північний потік-2", не змогли його добудувати.
- Засновником компанії Nord Stream 2 AG є російський "Газпром". Фінансування проекту здійснюють європейські компанії-французька Engie, австрійська OMV, британо-Нідерландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall.
- За даними ЗМІ, новообраний президент США Джо Байден має намір зробити все, щоб "Північний потік-2" не був побудований.
- 4 листопада 2020 року в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Конгрес США хоче розширити санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку".
- 4 грудня 2020 року Глава Міністерства закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив про те, що сумнівається, що позиція США щодо "Північного потоку-2" зміниться після початку президентської каденції Джо Байдена.
- 6 грудня 2020 року виконуюча обов'язки посла США у ФРН Робін Куінвілл закликала ЄС і Німеччину оголосити мораторій на будівництво газопроводу "Північний потік-2".
- 9 грудня 2020 року Палата представників Сполучених Штатів схвалила оборонний бюджет на наступний рік з розширеними обмеженнями проти російського газопроводу "Північний потік-2".
- Будівництво газопроводу "Північний потік-2" відновилося 11 грудня.
- 29 грудня 2020 року стало відомо про те, що Палата представників подолала вето Трампа на оборонний бюджет США з санкціями по "Північному потоку-2".
- Сполучені Штати закликають європейських союзників і приватні компанії припинити роботи з побудови газопроводу "Північний потік-2", і готують більш широкі санкції щодо російського проекту.
- Сенат США затвердив оборонний бюджет США на 2021 фінансовий рік, в якому передбачені нові санкції проти російського газопроводу "Північний потік-2".
- 7 січня 2021 року в Німеччині заснували фонд для підтримки добудови "Північного потоку-2".
- 13 січня 2021 року Держдепартамент США повідомив європейські компанії, причетні до будівництва газопроводу "Північний потік-2", про ризик введення нових санкцій.
- 18 січня 2021 року США попередили союзників у Європі про намір ввести санкції проти російського корабля" Фортуна", який бере участь у будівництві газопроводу "Північний потік-2".
Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ
Переклад: Лесь Димань