The Guardian: Єлизавета II буде останньою королевою Великої Британії?

Королева Єлизавета II - не такий вже й конституційний монарх, як здавалося. Цього тижня The Guardian викрив те, як вона використала таємні повноваження, щоб накласти вето на більше тисячі законопроектів, перш ніж вони взагалі були подані в парламент.

Записки, знайдені журналістами в Національному архіві Великої Британії, довели, що в 1970-х роках королева натиснула на парламент, щоб змінити закон про прозорість інвестування й зберегти в таємниці своє багатство. Кожен наступний уряд стояв на колінах перед Єлизаветою II, а щотижневі зустрічі змушують прем'єр-міністрів коритися їй, - пише The Guardian.

Не зрозуміло, чому вона так завзято намагається зберегти свої гроші в таємниці. Кожен у королівстві знає, що вона володіє астрономічним багатством за межами уявлень її підданих. І кількість нулів не має ніякого значення для монархістів. Але реальний розмір статків Єлизавети II ніколи не був розкритий.

Норма Бекер, яка стежить за королівською сім'єю, цього тижня підрахувала, що йдеться приблизно про мільярд фунтів стерлінгів. Видання Forbes оцінює королівське багатство в 72,5 мільярда фунтів, хоча це далеко не вся сума в розпорядженні її величності. А список багатих людей від The Sunday Times вважає, що королева особисто володіє 350 мільйонами фунтів стерлінгів.

Витік так званих "Райських паперів", які опублікувала редакція The Guardian, свідчать, що Єлизавета II особисто тримає мільйони в офшорах на Бермудських і Кайманових островах, які колись були складовими її втраченої імперії. Принц Чарльз теж тиснув на уряд. Але він також зробив так, щоб орендарі його шикарного маєтку в герцогстві Корнвелл не змогли купити собі власне житло.

Більше того, цього тижня виявилося, що королеві Єлизаветі II належить британське морське дно. І це "ласий шматочок". Адже королева отримала 25% від 9 мільярдів фунтів стерлінгів, які були сплачені за угоди про право впродовж наступних 10 років встановлювати вітрові станції в британській акваторії.

"Але все це не відображає реальну шкоду, яку завдає монархія британцям. Йдеться не про гроші й не про зловживання владою, а про саме існування монархів, яке полонить й інфантилізує уяву суспільства, роблячи нас їхніми підданими в душі й серці. Корона, королева й нескінченні дрібніші драми нагадують нам, наскільки ми зачаровані, коли королівські народження, весілля, розлучення й смерті стають важливими відмітками в наших власних життях", - йдеться в статті.

Маленьких дівчаткок, переодягнених принцесами, з малку спокушає магія величності. За кордоном із захватом спостерігають за масштабами британського королівського фетишу, а також за його наслідком - Палатою лордів, де шляхетність корупційно продається за партійні пожертви. Brexit був плодом цієї "суверенної" омани, оскільки тепер британці дізналися, що хвилі мають більшу владу над кордонами королівства, ніж вони.

Вільям Шекспір частково винен в цьому. І не лише через те, що він романтизував британську винятковість Джона Гентського. А тому, що історичні п'єси настільки чудові, що підйоми й падіння королів сповнені такою глибиною й змістом в уявленнях британців, що це затьмарює абсурдність сучасної монархії. Не має значення, які насправді люди члени королівської сім'ї. Але для схиблених на ідеї про генетичні причини інтелекту британські монархи можуть послужити досить хорошим спростуванням таких ілюзій. Якщо століття дбайливого плекання і найкращої освіти досі породжують дуже простих людей, чиї інтереси зводяться до коней, собачок породи коргі, рибальства і мисливства, це доводить, що талант - це генетична випадковість.

Королева Єлизавета II правила Британією більш ніж вдвічі довше, ніж всі уряди, ставши символом британського тривалого консерватизму. Монархія також стала символом дедалі жорсткішого й соціально немобільного британського суспільства: там де людина народилася, там вона, швидше за все, й залишиться.

"Багатий у замку, а бідний біля його воріт. Господь створив їх високими й низькими і вказав на їхнє місце", - як йдеться в старому англіканському гімні.

В день коронації Єлизавети II прем'єр-міністр Вінстон Черчилль передбачав "неминуче й небачене процвітання, в якому культура і дозвілля будуть широко доступні для народних мас". Натомість імперія була втрачена. Британія сповзла вниз за шкалою ВВП. А до кінця правління королеви, цілком можливо, може вже й не бути ніякого Об'єднаного Королівства. Оскільки Шотландія й Північна Ірландія думають про вихід. Не зважаючи на COVID-19, Британія стає слабкою і крихітною країною, яку зробили такою умисне за допомогою років плекання ідеології про зменшення.

Республіканство здається програною справою. Лейбористи правильно зробили, що ніколи не порушували це питання. Втричі більше людей підтримують монархію, ніж республіку. Однак, дуже повільно громадська думка змінюється. Опитування YouGov показали, що прихильність до монархії поступово випаровується. Молодші покоління не такі затяті монархісти, ніж старші. 57% шотландців підтримують королеву. А в цілому у Об'єднаному Королівстві таких лояльних людей 67%. Найбільше монархістів на півдні Англії. Там їх 76%.

Але вже в цьому десятилітті Єлизавета II, швидше за все, помре. І перш ніж конституційна доля Британії буде жорстко прив'язана до непопулярного принца Чарльза, британцям варто подумати: може варто поховати королеву як Єлизавету Останню?

Вас також можуть зацікавити новини:

• Принц Вільям отримав новий титул від королеви Єлизавети ІІ
• Королева Єлизавета ІІ відвідала штаб-квартиру контррозвідки Британії (фото, відео)
• Королева Великої Британії може втратити управління над колишньою колонією
• Мальта попросить британського принца повернути зуб доісторичної акули (відео)
• Платиновий ювілей: королева Єлизавета II планує святкувати своє 70-річчя на троні

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань