Ви отримаєте Кіні завтра, щоправда, шматками

Ви отримаєте Кіні завтра, щоправда, шматками.

ua вже розповідав про головний детектив в історії Реала.

Тепер настала черга Барселони.

Липень 1993 року.

Тоді розпечена сонцем Кантабрія нагадувала сковорідку.

Пісок райського пляжу Аміо гріє ступні, червоний прапор нагадує про те, що райське оточення навколо не повинне вводити в оману.

Тому не варто втрачати пильність та запливати за буйки.

Було чутно сміх, дитячі голоси, які розмовляли англійською.

Плескіт води, яку розбивали долонями, шурхотіння дитячих ніжок по мокрому піску, за хвилю до того, як вони зануряться в тепле, гостинне море.

Раптово іспанський рай перетворюється на пекло.

Почувся нервовий голос батька, котрий кричав на пляжі.

Далі стає ще моторошніше.

Повітря прорізають два крики хлопчиків.

Вони разом з татом тонули в Біскайській затоці.

Хесус Кастро Гонсалес, екс-воротар хіхонського Спортінга та збірної Іспанії, молодший брат Енріке Гонсалеса, більш відомого під коротким прізвиськом Кіні, часто підробляв рятувальником на іспанських пляжах.

Так, тиждень тому він витягнув з того світу двох дітей.

Коли він почув крики, то не вагався жодної секунди, адже чудово знав наскільки небезпечними є місцеві глибини.

Хесус називав їх колами пекла.

І ось в одне з них потрапили троє англійців.

Іспанець миттєво пірнув в океан.

Хесус вкотре став спасителем для тонучих туристів.

Через кілька хвилин двоє маленьких англійців та їх тато виповзли на сухий пісок пляжу.

Вони важко дихали, відкашлюючи морську воду з легень.

Через якусь мить швидка забрала англійців в найближчий госпіталь.

Тоді, коли відпочиваючі на пляжі люди бігли до туристів, врятованих Хесусом, його тіло бліде та нерухоме лежало на скелястому дні Біскайської затоки.

Через два дні, в Aвілесі з ним прощалася не лише дружина Бланка та троє дітей, а й тисячі вболівальників Спортінга.

Кіні плакав навзрид.

В смерті брата він бачив привидів 1981 року.

Тоді Чарівнику пощастило й стара з косою пошкодувала форварда.

А через 12 років вона повернулася та забрала його брата.

Кіні народився 23 вересня 1949 року в Ов’єдо в сім’ї Енріке Кастро, колишнього голкіпера дубля місцевого Реала.

Cім’я животіла, намагаючись звести кінці з кінцями.

Вони тіснилися в невеликому помешканні, яке належало матері Марії.

Коли Кастро дочекалися ще двох синів Хесуса та Рафаеля, в столиці Астурії для них вже не буде ні місця, ні роботи.

Намагаючись розпочати все з чистого листка, вони переїхали в Aвілес, де поселилися в робітничому кварталі.

В ньому мешкали працівники Енсідеси, найбільшого місцевого підприємства, яке займалося обробкою сталі.

Там серед плавильних труб і бараків п’ятирічний Кіні робив свої перші кроки по футбольному газону.

Щоправда, на тому стадіоні з травою не склалося.

Поле належало школі отців-салезіян.

Цей вбитий шматок землі завжди був покритий тонкою плівкою вугілля, за що місцеві охрестили його La Carbonillą.

Наступне поле Кіні La.

Toba вже могло похизуватися травою.

Щоправда, взимку з-під замерзлої землі навіть там показувалося вугілля, котре після кожного падіння на газон бруднило долоні й коліна Енріке та його колег.

Наш герой настільки виділявся в своєму дебютному клубі C.

Ensidesa, що навіть встиг підхопити зіркову хворобу.

Тому Енріке вирішив кинути школу, котра забирала в нього занадто багато часу.

Згодом Кіні здобуде фах зварника, проте пожертвує ним заради футболу.

Лідер Енсідеса швидко потрапив на олівець скаутам резервної команди Ов’єдо.

Однак скаути Синіх отримали від батька Кіні гарбуза.

Він вважав, що синові краще залишатися в Енсі, який тренував Хосе Луїс Молінуево.

Нюх не підвів Кастро-старшого.

Хосе швидко перетворив непоказний алмаз Кіні на сяючий діамант.

Тренер зробив ключове рокірування в кар’єрі Кіні – він перевів його з правого флангу в центр атаки.

Саме там на почорнілих від вугілля полях Авілеса народився Кінігол, який забиватиме з частотою кулемета.

Природно, що юнак ненадовго затримався в Енсідесі.

У 1968 році його купив Спортінг.

Це був кращий трансфер в історії червоно-білих.

Кіні стане справжньою легендою Спортінга.

Пішовши на підвищення, Чарівник діяв згідно з настановами Цезаря: "Прийшов, побачив, переміг".

Кіні здобув свій дебютний Пічічі та допоміг Спортінгу піднятися з Сегунди в Прімеру.

В червоно-білій формі Енріке аж 5 разів виграє бомбардирські перегони в Іспанії (щоправда, двічі в Сегунді).

Цікаво, що в сезоні-1975/76 21 м’яч Кіні не допоможе Спортінгу покинути останнє місце.

Проте вже через рік 26 пострілів астурійського кілера стали ключовим фактором повернення хіхонців до еліти.

З 1976 року Барселона почала спокушати Спортінг.

Але червоно-білі не хотіли продавати свій головний скарб.

Трансферна сага тривала аж 4 роки.

Кіні ця мильна опера настільки діяла на нерви, що він навіть хотів завершити кар’єру та влаштуватися в фірму, яка виробляла дахи.

Зрештою в 1980 році форвард за астрономічну суму в 82 мільйони песет змінив Ель Молінон на Камп Ноу….

Ніч 1 березня 1981 року, Барселона.

Кіні повільно крокує до свого автомобіля.

Блаугранас щойно нокаутували Еркулес 6:0.

Чарівник доклав свою ногу до цього розгрому, відзначившись дублем.

Барселона йде на другому місці в турнірній таблиці, поступаючись лише двома пунктами Атлетіко.

В наступному турі на блаугранас чекало протистояння з рохібланкос.

Тож каталонці сподівалися вже за якийсь тиждень очолити іспанський пелотон.

Задоволений Кіні тихо насвистує та ритмічно підкидає в долоні ключі.

Перед тим як він ляже в ліжко та вирушить в мандрівку до царства Морфея, Енріке мусить поїхати в аеропорт Ель-Прат, щоб забрати дружину й доньку, які прилетіли з Астурії.

Чарівник встиг зателефонувати батькам та повідомив, що Марія та Лорена вже в Барселоні.

І за годину вони будуть вдома.

Коли Кіні відчиняв двері авто, він відчув в районі нирок холодний дотик металу.

Форвард інстинктивно обернувся.

Дуло пістолета, яке секунду тому торкнулося спини Чарівника, блискавично перемістилося до його скроні….

Коли Марії вдалося потрапити додому годинник показував вже одинадцяту годину вечора.

Вона не могла зрозуміти, чому чоловік не приїхав в аеропорт, хоча обіцяв.

Марія здогадалася, що Кіні заїжджав додому після матчу, адже на ліжку лежав його розкиданий одяг, а в відеомагнітофоні застрягла касета.

Дружина важко зітхнула та пішла робити собі каву.

"Мабуть, святкує з партнерами перемогу", – подумала Марія.

Вона швидко продовжила логічний ланцюжок: "Буде пізно та нетверезий.

Чорт забирай! Міг би хоча б залишити записку: "Не переживай, я з друзями.

Буду через пару годин"".

Її очі напружено спостерігають за настінним годинником.

По мірі того як минав час, Марія щоразу швидше мішала ложечкою холодну каву, яка їй не лізла до рота.

Налякана жінка не зробила жодного ковтка.

Марія чула лише моторошний хід стрілок годинника, а ось бажаного звуку ключа в замку все не було.

Не дочекавшись свого Германа, Марія поїхала до Хосе Алесанко, капітана Барселони та одного з кращих друзів Кіні.

На жаль, від нього дружина Енріке не почула нічого хорошого.

Хосе також не знав, де вештається форвард.

Тому вони вирішили зателефонувати в поліцію та повідомити про зникнення бомбардира Барси.

Офіціант Хуан повертається додому з нічної зміни.

Він разом з колегами зачиняє двері ресторану та прямує в напрямку паркінгу.

Від розмови Хуана відволікає якийсь блиск в темряві, котрий він побачив за огорожею.

"До завтра",– попрощався з колегами Хуан та швидко побіг до НБО.

Невідомим блискучим об’єктом виявився автомобіль з відчиненими дверцятами.

Офіціант одразу впізнав машину, він добре знав Ford.

Granada кольору віскі.

Після того як Хуан зателефонував в поліцію та повідомив номер покинутого авто B-3817-EL.

Сумнівів більше не залишилося.

Ця машина була зареєстрована на ім’я Кіні.

Коли форвард прокинувся, то спершу ніяк не міг второпати, де знаходиться.

Він відчувавав своєю спиною дотик холодного бетону.

Кіні чув лише монотонний звук капаючої води.

Троє чоловіків в масках витягнули форварда з власного авто та кинули його в фургон.

Чарівник не зміг вирахувати як довго та в якому напрямку вони їхали.

Тепер Кіні роздивлявся навколо і коли його очі призвичаїлися до темряви, виявив, що лежить в якомусь невеликому, замкненому приміщенні.

Підвал? Гараж? Його мучив біль в раніше зв’язаних зап’ястях.

Кіні підвівся та обстежив свою камеру.

Форвард побачив, що в ній немає нічого крім відра, яким він зараз не мав жодного бажання скористатися.

Через хвильку, Енріке усвідомив, що не зможе вибратися з ув’язнення, тож сів на бетон та вирішив чекати.

Невдовзі Кіні не помітив, як задрімав.

Наступного дня, о 12:30 з’явилася офіційна інформація про зникнення астурійського снайпера.

Ця новина зі швидкістю лісової пожежі ширилася Іспанією та всією Європою.

Коли папараці пронюхали про залишене авто, всім стало очевидно, що Кіні дійсно викрали.

Коли 2 березня Франсіско Альварес, відомий серед своїх підлеглих під прізвиськом Мозок, викликав в кабінет молодого інспектора Хорхе де Харо, той не підозрював, що цього дня розпочнеться найгучніша справав його кар’єрі.

Після розмови з шефом Хорхе, наче на крилах, помчав до будинку сім’ї Кіні.

Він також не знав, що майже на місяць помешкання форварда де-факто стане його домом.

Поліцейський там навіть спатиме на дивані в вітальні.

Додому Хорхе повертався лише, щоб прийняти душ та змінити одяг.

Марія, Хесус Кастро, Алесанко та діти Кіні стануть новою родиною Хорхе.

Однак тоді інспектор не переймався подібними думками.

Він поставив перед собою честолюбну мету: "Обов’язково знайду Кіні та стану кумиром всієї Барселони".

Де Харо розумів, що доля дала йому чудовий шанс перетворитися з нікому невідомого Хорхе на іспанського Шерлока Холмса.

Тому він не хотів гаяти жодної секунди вдома та одразу повертався на вулицю Карла ІІІ.

До того ж, інспектор розумів, що не може покластися на допомогу доктора Ватсона, тож всю роботу йому доводилось робити самотужки.

Пробитися до помешкання Кіні було вкрай непросто, адже перед будинком завжди стояв натовп роззяв.

Одних манив запах смаженого, інші ж несли з собою транспаранти, в яких вимагали звільнити форварда.

Алесанко ж намагався заспокоїти дружину Кіні.

Саме він чергував на телефоні, який майже не замовкав.

Попри це, від викрадачів не було жодної звістки, телефонували лише шахраї, які видавали себе за людей, котрі викрали снайпера.

Дзвонив навіть так званий "Іспано-каталонський батальйон".

Один з його солдатів заявив, що поцупив Кіні, оскільки організація не могла допустити, щоб "команда сепаратистів виграла чемпіонство".

Якийсь шахрай вимагав за звільнення форварда 350 мільйонів песет.

2 березня близько півночі в телефонній будці знайшли записку, підписану іменем Кіні, в якій стверджувалося, що з Чарівником все гаразд.

Люди де Харо прочесали весь квартал біля цієї будки.

Але безрезультатно.

Підходить до завершення третя доба після зникнення форварда.

Раптом лунає телефонний дзвінок в будинку сім’ї Кастро.

Дружина Кіні тремтячою рукою піднімає слухавку.

Жінка мовчки слухає, що їй говорить незнайомий голос на іншому кінці дроту.

Через кілька секунд Марія передає слухавку інспектору.

Коли Хорхе, почув перші слова незнайомця, в нього одразу загорілися вогники в очах.

Співрозмовник видавався дуже знервованим та говорив хаотично й агресивно.

Харо подумав, що злочинець сам не радий через те, що заварив усю цю кашу.

Шантажист вимагав 100 мільйонів песет(близько 3 мільйонів євро на сучасні гроші) за життя футболіста.

Хорхе намагався собі уявити як виглядає злочинець, проте це в нього не надто виходило.

Щоправда, після розмови інспектор таки здобув маленьку перемогу.

Шантажист був родом з Арагону, його видав акцент.

Починаючи з 3 березня, коли Марії вперше зателефонували викрадачі, вони дзвонили практично щодня.

Злочинці відмовлялися розмовляти з поліцією та спілкувалися лише з Алесанко.

Через тринадцять днів Хосе та шантажисти нарешті вдарили по руках.

Злочинці хотіли, щоб Алесанко приніс 100 мільйонів песет в готівці.

Парламентер повинен був прийти з валізою в обумовлене місце.

Після отримання каси, злочинці обіцяли посадити Чарівника на літак до Барселони.

Через день шантажисти знову зателефонували та сказали, що Алесанко має привезти гроші в Логроньо.

Місцем зустрічі вони вибрали один з місцевих барів.

"Хосе, сподіваємося, що в тебе хороша пам’ять.

Ніякої поліції.

Лише ти з грошима.

Якщо ми побачимо хоча б одного поліцейського, то наступного дня ви отримаєте Кіні, щоправда, шматками".

Коли ж Алесанко прибув в обумовлене місце, там до нього так ніхто й не підійшов.

З кожним днем напруга зростала.

Де Харо припускав, що злочинці дуже хотіли отримати гроші, проте вони панічно боялися, що під час передачі готівки поліція могла взяти їх під білі рученьки.

Крім походження викрадачів, інспектор також тепер стовідсотково знав, що шантажисти були не профі, а пересічні любителі.

Які щоразу більше нервували, оскільки розуміли, що не зможуть вийти сухими з води.

З кожною розмовою викрадачі ставали агресивнішими.

Якось, коли інспектор відлучився, Марія взяла слухавку.

Вона запитала: "Чому ви не прийшли за грошима?".

Співрозмовник у відповідь прокричав: "Ми бачили, що навколо бару крутилися поліцейські нишпорки.

Маріє, для того, щоб ти зрозуміла, що ми не жартуємо, завтра я надішлю тобі бандероль, в якій буде палець Кіні".

Марія залилася слізьми….

"Я не гратиму, – заявив півзахисник блаугранас Бернд Шустер.

Крім ніг я маю ще й серце.

Я лише хочу, щоб Кіні повернувся".

Королівська іспанська футбольна федерація не погодилася на перенесення матчу між Барселоною та Атлетіко.

Залякані та спустошені каталонці не мали жодного бажання грати та поступилися мадридцям 0:1.

Шустер повісив усіх собак за цю поразку на тренера Еленіо Ерреру та президента Хосепа Луїса Нуньєса.

На думку німця, якби вони дійсно працювали, а не лише створювали видимість роботи, чиновники б перенесли матч.

"Через них ми втратили чемпіонський титул", – лютував тевтонець.

Коли Барселона повернулася додому, на них в аеропорту чекали тисячі вболівальників.

Вони вітали своїх кумирів вигуками: "Свободу Кіні!" Разом з членами уряду Каталонії футболісти вирушили до будинку Чарівника, щоб підтримати його рідних.

Через тиждень Барселона поступилася Саламанці 1:2.

Видавалося, що на чемпіонських мріях блаугранас можна було поставити хрест.

Проте блаугранас тоді не переймалися такими дрібницями.

Вони просто хотіли, щоб Чарівник повернувся живим.

20 березня викрадачі висунули нову вимогу.

Вони зажадали, щоб кошти за викуп Чарівника перерахували в один з женевських банків.

Де Харо полетів в Швейцарію разом з віце-президентом Барси Ніколау Касаусом.

На вказаний злочинцями рахунок перерахували лише 5 мільйонів песет.

Банк пішов на зустріч швейцарській та іспанській поліції та розповім їм конфіденційну інформацію, що власником рахунку є Віктор Мануель Діас Естебан.

Він особисто приїхав до Женеви за грошима.

Естебан чомусь зняв лише один мільйон й так і не довідався, що в нього на рахунку залишились лише 4 мільйони, а не 99.

О 18-й годині Віктор відлітав до Парижа.

Але не так сталося, як гадалося.

Іспанська поліція заарештувала Естебана в женевському аеропорту.

Злочинець не заперечував причетність до викрадення Чарівника.

27-річний автомеханік одразу здав своїх спільників: електрика Фернандо та автомеханіка Хосе.

Саме Віктору належав фургон, яким Чарівника завезли до Сарагоси.

Кіні прокинувся від скрипу дверей.

Коли Чарівник протер очі, то побачив смужку світла, яка пробивалася до його невеличкої камери, котра протягом 25 днів була для нього цілим світом.

Кіні не знав, котра година, проте припускав, що надворі ніч.

На порозі показався чоловік зі зброєю.

Чарівник не впізнав його.

Це не був жоден з тих трьох чоловіків, яких він бачив до того.

Нерви форварда здали, він подумав, що бандити прийшли по його душу.

Тепер він загине.

Кіні падає на коліна.

– Прошу, не вбивайте мене.

Я вас благаю….

На його згорблену фігуру впало світло ліхтаря.

– Не хвилюйтеся, Вам нічого не загрожує.

Ми з поліції.

В приміщення заходять ще кілька людей.

Через кілька секунд Кіні помітив, що всі вони були одягнені в поліцейські мундири.

Чарівник ще ніколи не відчував такого полегшення, побачивши фараонів.

Форвард не помилився, це був дійсно кінець, але зовсім не такий, як думав Кіні.

Чарівник покинув головний комісаріат поліції та підійшов до автомобіля, який мав відвезти форварда додому.

Кіні нагадував живий труп з величезною бородою.

Коли Чарівник сідав в авто, натовп вболівальників вибухнув аплодисментами, а через кілька секунд фанати заспівали: "Астуріє, кохана вітчизно".

Це був один з найприємніших епізодів в житті бомбардира.

Щоправда, він тоді про це не думав.

Кіні зачинив дверцята та безсило впав на сидіння.

Ритмічний звук працюючого двигуна заколисав Чарівника.

Перед тим як заснути, він встиг подумати: "Нарешті я повертаюся додому".

Кіні не тримав зла на своїх викрадачів: "Вони добре до мене ставилися і не зробили мені жодної шкоди.

Вони – хороші люди".

Чарівник навіть відмовився від 5 мільйонів песет, які суд зобов’язав злочинців виплатити форварду.

Снайпер в Сарагосі, мабуть, підхопив стокгольмський синдром.

27 лютого 2018 року Кіні воз’єднався з своїм братом, якого він втратив гарячим літом 1993-го.