Ольга Єрмічук: Кожного разу піднімалася і йшла далі

Сьогодні наша співрозмовниця – сертифікована консультантка з харчування Ольга Єрмічук. Чернівчанка не випадково обрала дієтологію справою свого життя, адже на власному досвіді знає, як це постійно мордуватися жорсткими дієтами і у ролі «бонусів» отримувати «зриви», депресії, переїдання… На щастя, це вже в минулому, адже тепер, позбувшись 27 зайвих кілограмів, Ольга святкує свою перемогу щодня, допомагаючи іншим перевіреними на собі методами.

«Проблема «жорстких рамок» у тому, що рано чи пізно ти починаєш мріяти вирватися з них»

- Розкажіть, будь ласка, свою історію перевтілення: від набору зайвої ваги до рішення почати худнути. Що стало рушійною силою?

- Скільки себе пам’ятаю, проблема зайвих кілограмів була зі мною практично завжди. Мама працювала за кордоном, а тато куховарив як вмів. Найчастіше це було щось смажене, жирне, з хлібом та майонезами. Після року такого харчування мама мене просто не впізнала. Просила їсти менше, забороняла шкідливі смаколики, пояснювала, що у дорослому віці мені буде важко із такою фігурою. Але що дитині до фігури? Я просто тікала до бабусі і їла там все, що хотіла.

У підлітковому віці з’явилося відчуття, що виглядаю не так, як усі, хоч і не була аж надто повною. Але у такий період навіть найменша відмінність від однолітків завжди важко сприймається. Почалися жорсткі дієти та голодування. Тримала себе у тісних рамках практично до закінчення університету. Але проблема «жорстких рамок» у тому, що рано чи пізно ти починаєш мріяти вирватися з них. Почався період зривів та ще жорсткіших дієт, якими сама себе карала. Це було найбільшою помилкою. З часом мені настільки набридли всі ці обмеження, що від одного слова «дієта» кидало в холодний піт. Тож, коли після весілля я завагітніла, то почала їсти буквально все, що потрапляло на очі. А оскільки, за медичними показами, я не могла годувати дитину груддю, то це тривало ще не менше року.

Ніколи не забуду той день, коли хотіла одягнути одне зі своїх широких домашніх платтячок, а воно не налізло на мене. І тут ніби вперше за ввесь час отямилася і глянула на своє відображення у дзеркалі. Звідти на мене дивилася незнайома огрядна жінка. Таке враження, ніби до цього моменту у нашому домі не будо дзеркал, бо як інакше пояснити те, що я не помічала таких змін? Вага показала цифру 80, а при зрості 157 см це дуже багато – перша стадія ожиріння.

Після важкого періоду спроб і помилок вдалося позбутися 27 зайвих кілограмів

- Хто для Вас на цьому шляху був мотиватором? Хто надихав, навчав, підтримував?

- То був дуже важкий період спроб, невдач, пошуку нових дієвих методів. Я здавалася десятки разів, але кожного разу піднімалася і йшла далі. Всі подруги були худенькі і не було жодної людини, котра б могла зрозуміти увесь мій біль і розпач. У той час я тільки мріяла і уявляла, як було би круто, якби згуртувати людей із спільною проблемою, де вони б знайшли підтримку і стимул не здаватися. Де б учасниці мотивували одна одну йти до своєї цілі до кінця. Саме тому, коли мені вдалося позбутися 27 зайвих кілограмів, вирішила, що маю організувати і реалізувати все те, про що колись могла тільки мріяти. Згодом прийшло усвідомлення, що все у нашому житті трапляється не даремно. І якби мені не було так ВАЖКО дійти до своєї цілі, то я б ніколи не прийшла до рішення, що маю допомагати й іншим «перебороти себе».

«Чоловік жодного разу не сказав, що йому щось не подобається»

- Як оточення сприймало Вас колись, із надлишком ваги, і тепер, коли стали стрункою?

- Якось не відчула особливих змін, якщо чесно. Всі кажуть, що я ніби завжди була такою як зараз. Але дуже вдячна своєму близькому оточенню за те, що поважали мій вибір і при зустрічі не критикували спосіб харчування, а навпаки, намагалися догодити, цікавилися що мені можна, а що ні.

З чоловіком ми разом ще з 15 років, тому він бачив мене у всьому різноманітті моїх параметрів. І жодного разу за все життя не сказав, що йому щось не подобається. Але особисто для мене та людина на фото «ДО» абсолютно чужа. Ніколи не могла приймати себе у зайвій вазі.

«Схуднення починається «з голови»

- Кажуть, щоб не поверталися колишні кілограми, необхідно одночасно працювати на всіх рівнях, особливо психологічному?

- Схуднення - це більше про сприйняття і любов до себе різної. Якщо починати змінюватися, то тільки з любові до свого тіла, щоб зробити для нього краще. Бо одна справа, коли мова йде про ожиріння, з яким потрібно боротися задля власного здоров’я. І зовсім інша – коли твоя вага у межах норми, а ти все одно відчуваєш постійне невдоволення собою. І ось цей момент потрібно викорінювати найпершим. Схуднення починається «з голови». Потрібно відповісти самому собі на питання: «Для чого мені це потрібно?», «Що зміниться, коли я цього досягну?», «Що потрібно для цього зробити?», «Що заважає це зробити?», «Що я отримаю, коли досягну своєї цілі?». Потрібно бути щирим із собою.

«Що довше людина живе з ожирінням, то більший слід воно накладає на здоров’я»

- Яке у Вас ставлення до людей із надмірною вагою, є бажання підійти до них і поділитися своїм досвідом, щоб допомогти?

- Зараз ця проблема поширена як ніколи. 59% населення України мають надмірну вагу, з них майже 25% мають певну стадію ожиріння. І ось саме це лякає. Що довше людина живе з ожирінням, то більший слід воно накладає на здоров’я. Ми перестали цінувати власне життя.

Підійти бажання не виникало, бо людина сама має прийти до рішення почати змінюватися і працювати над собою. Часто такі рішення даються не легко. Зміни завжди передбачають вихід із «зони комфорту». Щоб щось змінити, потрібно почати робити все по-іншому.

«Наше життя стає кращим тільки тоді, коли кращими стаємо ми самі»

- Які проблеми зазвичай людина вирішує, коли починає «танути»?

- Відчуття перемоги над самим собою – це щось неймовірне. Спочатку ти сама починаєш дивитися на себе «іншими очима», і тільки потім всі інші. Ти розумієш, що можеш більше, тому зміни завжди зачіпають усі сфери нашого життя. Зайві кілограми – це ніби тепленька ковдра, якою ми обгортаємося і відгороджуємося від зовнішнього світу. Разом із ними зникає невпевненість у собі. Наше життя стає кращим тільки тоді, коли кращими стаємо ми самі.

Чоловіки дисциплінованіші, а жінки можуть «зриватися»

- Чи є відмінність між чоловічим і жіночим здоровим харчуванням?

- Насправді відмінність у хімічному складі дієти тільки у кількості білків. Потрібно також врахувати фізичні навантаження протягом дня, вони у чоловіків зазвичай значно більші. А загалом, часто з чоловіками навіть легше працювати: вони дисципліновані, не вибагливі в їді, люблять досягати поставлених цілей, чітко виконують рекомендації. Жінки іноді стають жертвами власних емоцій, перепади настрою частіше змушують їх думати про не зовсім корисну їду, щоб втішити себе й отримати миттєве задоволення. З ними часто постають питання «зривів», іноді важче знайти підхід.

«Важливо почати з малого і відчути, як це досягати невеликих успіхів»

- Які будуть поради новачкам: з чого розпочати і як не здатись?

- Робіть те, що правильно, а не те, що легко. Сконцентруйте свою увагу не на тому, скільки потрібно скинути кілограмів, а на тому ЩО конкретно потрібно зробити, аби цього досягти. Не полінуйтеся і перечисліть ваші дії: зменшити порції, позбутися шкідливих звичок, почати бігати, ходити до залу (одразу прописуємо скільки разів на тиждень), читати мотивуючі книги і таке інше. Важливо почати з малого і відчути, як це добиватися невеликих успіхів. Не заганяйте себе у відчай надто високими сподіваннями. Якщо в якийсь момент відчуєте, що стомилися боротися із зайвою вагою, то зробіть наступний місяць періодом стабілізації ваги. Просто навчіться тримати свій результат. Завжди прислухайтеся до своїх відчуттів і робіть так, як потрібно саме вам.

Після схуднення у житті з’являється місце для впевненості, реалізації, кохання…

- Якими яскравими історіями зі своєї практики можете поділитися?

- Зміни інших людей, до яких ти був причетним, приносять багато позитивних емоцій. Завжди радію, коли клієнти розповідають, що схуднення змінило їхнє життя. Хтось став впевненішим у собі і наважився кардинально змінити роботу та реалізував все те, що звик відкладати на потім. Багато дівчат писали мені, що знайшли своє кохання. Комусь вдалося завагітніти після багатьох невдалих спроб. Можете тільки уявити, яке для мене щастя отримувати фото їхніх немовлят. Такі зміни мотивують мене не зупинятися, рости і розвиватися далі. Попереду ще стільки людей, котрим потрібно нагадати, що вони можуть змінити все і жити так, як того насправді заслуговують. І я завжди готова дати їм напрямок руху.