Салам, шурави и ветераны

15 февраля в Украине отмечается государственный праздник -День чествования участников боевых действий на территории других государств.

В нашей стране проживает около 220 000 участников боевых действий (воинов-интернационалистов) в Афганистане, Мозамбике, Египте, Анголе, Кубе, Ираке. Через Афганистан прошло более 160 000 украинцев. Не вернулись на Родину 3280 наших земляков. Более 3500 стали инвалидами.  Уже дома, от ран, болезней и самоубийств умерло более 4 000 украинских "афганцев". За мужество и героизм, проявленные в боях, более 40 000 награждены орденами и медалями, а 11 удостоены звания Героя Советского Союза - высшей награды СССР. Нас часто обвиняют в том, что мы участвовали в захватнической войне на территории чужого государства. Но, как и когда-то в Советском Союзе, сейчас в Украине есть такая профессия-защищать Родину. И мы с достоинством делали это и по сей день делаем на Востоке нашей страны. Как бы кто нам ни рассказывал и ни учил, как жить, мы с гордостью носим ордена как Афганской, так и нашей войны за независимость и свободу.

Была "афганская" сотня и на Майдане. Ребята в подавляющем большинстве выступали ни за Майдан,  ни за власть, а, как правило, стояли цепью между правоохранителями и протестующими во избежание больших жертв. Были "афганские роты" и в Айдаре, и в других добровольческих батальонах, потом эти воины пошли добровольцами в регулярные подразделения Вооружённых Сил Украины, Государственной пограничной службы, МВД. Тяжело сказать, сколько наших ребят прошло АТО. Жаль, что не все вернулись домой. Вечная вам память, ребята! А тем горячим головам, которые за войну, хочу сказать-повоюйте с регулярными подразделениями противника, посидите в окопах под миномётным огнём, поползайте в грязи и холоде, переживите танковую атаку, потеряйте друзей в бою - и тогда ваш пыл остынет. Войну можно сейчас завершить лишь путём мирных переговоров и только так объединить наш народ, нашу Украину. И пошли мы на войну не убивать, а учить молодых ребят и защищать их. Воюешь, как правило, не за президентов, а за того, кто справа и слева.

Слава всем героям, которые погибли за нашу Родину! С праздником, дорогие шурави и все ветераны.
Для меня всегда было честью служить с вами.
С уважением, Александр Моргун.

Салам, шураві та ветерани!

15 лютого в Україні відзначається державне свято – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. У нашій країні мешкає близько 220 000 учасників бойових дій (воїнів-інтернаціоналістів) в Афганістані, Мозамбіку, Єгипті, Анголі, Кубі, Іраку. Через Афганістан пройшло більше 160 000 українців. Не повернулися на Батьківщину 3280 наших земляків. Більше 3500 стали інвалідами. Вже удома, від ран, хвороб і самогубств померло більше 4 000 українських "афганців". За мужність і героїзм, проявлені у боях, більше 40 000 нагороджені орденами і медалями, а 11 удостоєні звання Героя Радянського Союзу – найвищої нагороди СРСР. Нас часто звинувачують у тому, що ми брали участь в загарбницькій війні на території чужої держави. Але, як і колись в Радянському Союзі, зараз в Україні існує така професія – захищати Батьківщину. І ми з гідністю робили це та донині робимо на Сході нашої країни. Як би хто нам ні розповідав і ні вчив, як жити, ми з гордістю носимо ордени як Афганської, так і нашої війни за незалежність і свободу.

Була "афганська" сотня і на Майдані. Хлопці в переважній більшості виступали ні за Майдан, ні за владу, а, як правило, стояли ланцюгом між правоохоронцями та протестуючими, щоб уникнути великих жертв. Були "афганські роти" і в Айдарі, і в інших добровольчих батальйонах, потім ці бійці пішли добровольцями в регулярні підрозділи Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, МВС. Важко сказати, скільки наших хлопців пройшло АТО. Шкода, що не усі повернулися додому. Вічна вам пам’ять, хлопці! А тим гарячим головам, які за війну, хочу сказати – повоюйте з регулярними підрозділами супротивника, посидьте в окопах під мінометним вогнем, поповзайте у бруді й холоді, переживіть танкову атаку, втратьте друзів у бою – і тоді ваш запал охолоне. Війну зараз можна завершити лише шляхом мирних переговорів і тільки так об’єднати наш народ, нашу Україну. І пішли ми на війну не вбивати, а навчати молодих хлопців і захищати їх. Воюєш, як правило, не за президентів, а за того, хто праворуч і ліворуч.

Слава усім героям, які загинули за нашу Батьківщину! Зі святом, любі шураві та усі ветерани.
Для мене завжди було за честь служити разом з вами.
З повагою, Олександр Моргун.