ЗМІ: "Плати гроші або терпи мітинги". Як заробляє ГО "Стоп Корупції"

У травні 2019 року поліція затримала двох осіб, які назвалися членами організації “Стоп корупції”. За версією слідства, вони вимагали $100 тис у чиновника з Мінекології в обмін на припинення акцій протесту під цим відомством

Генеральна прокуратура заявила, що має докази причетності затриманих до однієї з громадських організацій, що спеціалізується на замовних протестах. У квітні 2020 року розслідування було завершено, а обвинувальний акт скерований до суду, пише "Цензор".

Засновник ГО "Стоп корупції" Роман Бочкала тоді публічно відхрестився від затриманих активістів, назвавши їх “шахраями, які прикриваються ім'ям організації”, і цьому можна було б повірити, якби не один нюанс: “Стоп корупції” дійсно в цей час проводила акції протесту під стінами згаданої держустанови, а імена затриманих активістів фігурували у новинах на сайті організації, де вони були підписані як члени "Стоп корупції".

Через три місяці, в серпні 2019 року, СБУ затримала в Житомирі ще одного представника “Стопкору”. Силовики заявили, що затриманий вимагав у директора лісгоспу $30 тис за нерозповсюдження компрометуючого відео в соцмережах. Також, за версією правоохоронців, затриманий не вперше займався подібними аферами. “Активіста” затримали при отриманні чергового траншу в $5,5 тис, які він намагався заховати в трусах.

Активістом виявився такий собі Олександр Громов. Зазвичай ЗМІ титровали його як керівника місцевого осередку ГО "Стоп корупції". Центральний офіс організації відповів, що Громов лише претендував на місце глави, але не отримав його і взагалі не має жодного відношення до “Стопкору”. Знову ж таки, в це можна було б повірити, якби за рік до цього "Стопкор" не висвітлював напад на Громова, називаючи його своїм співробітником та главою житомирського осередку проекту. Ці публікації досі доступні на сторінках організації в Facebook.

Комерціалізація боротьби з корупцією у громадському секторі набрала обертів після Революції Гідності. Пошук активів, розслідування незаконного збагачення представників режиму Януковича, а також контроль за діяльністю нових чиновників стали неораним полем для журналістів і спричинили справжній бум журналістських розслідувань в Україні. Саме в цей період отримали максимальну популярність проекти “Схеми”, “Слідство.Інфо”, “Bihus.info” та ін. Однак знайшлися й ті, хто побачив у цьому тренді комерційний потенціал і почав використовувати розслідування та вуличний активізм як інструмент внутрішньополітичної боротьби та бізнес-конкуренції, продаючи його зацікавленим особам.

Раніше Бочкала та його колеги вже були фігурантами моїх матеріалів, а нещодавній текст про них - “Активісти за викликом” - викликав дуже нервову реакцію керівників "Стоп корупції", і це дало мені всі підстави вважати, що він влучив у ціль. Саме ця агресивна реакція мотивувала мене та моїх колег на подальше вивчення діяльності “Стопкору”. В результаті ми вивчили доходи, дослідили нерухомість та майно керівництва “Стопкору” і нарешті склали повну картину того, як Бочкала та його соратники побудували бізнес на вуличних акціях, замовних розслідуваннях і тиску на бізнес.

Організація “Стоп корупції” була створена в 2013 році. З 2015 року вона запустила однойменний проект журналістських розслідувань. Спочатку сюжети виходили на 5 каналі, потім перейшли в інтернет. У 2019 проект “Стоп корупції” був виключений з Глобальної мережі журналістів-розслідувачів GIJN. Організація назвала причиною рішення “зайву залученість в політичну активність, відсутність журналістського професіоналізму та конфлікт інтересів”. Рішення стало прецедентом: в історії організації GIJN, яка об'єднує журналістів з 177 ЗМІ у 76 країнах світу, подібний випадок стався вперше. Рішення про виключення "Стоп корупції" приймалося двічі: спочатку у вересні 2018, коли за це одностайно проголосувала рада GIJN, потім у лютому 2019, коли рішення підтвердила Рада директорів GIJN.

Це не перший випадок, коли компанії з репутацією відмовлялися від співпраці з Бочкалою та його організацією. У 2018-му “Стоп корупції” оголошувала про співпрацю з телеканалом "ПравдаТУТ Львів" та організацією розслідувань WikiInvestigation, але вже у 2019-м WikiInvestigation відмовилася співпрацювати з організацією Бочкали, оскільки таку вимогу поставили її міжнародні донори. Незабаром співпрацю зі “СтопКором” припинив і львівський телеканал "ПравдаТУТ", причиною назвали ангажованість розслідувань.

На сьогоднішній день зі "Стоп корупції" припинили співпрацювати всі грантові організації, які колись мали спільні програми з проектом Романа Бочкали, зокрема Freedom House, Міжнародна мережа журналістів-розслідувачів SCOOP, USAID, програма МАТРА Королівства Нідерландів, Антикорупційна ініціатива Європейського союзу (EUACI), Міністерство закордонних справ Королівства Данія (DANIDA). Однією з причин згортання програм, крім токсичності Бочкали, співрозмовники, які мають відношення до згаданих установ, off the records називають непрозорість освоєння коштів.

Втративши підтримку західних донорів, “Стоп корупції” розпочала співпрацю з українськими правоохоронними органами. В 2016 році році Бочкала стає членом Київської конкурсної комісії Генпрокуратури з відбору керівного складу місцевих прокурорів. Тоді ж Бочкала стає членом Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. Саме з 2016 року матеріальний стан Бочкали та членів його сім'ї різко покращується, але про це трохи згодом.

Незважаючи на припинення співпраці з міжнародними донорськими організаціями, ГО “Стоп корупції” та її керівництво не відчуває браку коштів: сьогодні проект налічує 77 філій по країні, а сам Бочкала пересувається столицею на новому позашляховику Range Rover з особистим водієм. Чим же заробляє “Стопкор” і як це пов’язано зі зростанням благополуччя сім'ї Бочкали?

Спочатку коротка автобіографічна довідка. Роман Бочкала народився в Старому Осколі Бєлгородської області, РФ, виріс в Криму. У 2001 Бочкала починає роботу журналістом: спочатку в кримських ТРК, потім, після переїзду до Києва в 2008-му році, на столичних К1 та "Інтері". У 2013 році Бочкала стає одним із співзасновників та координатором громадської організації “Стоп корупції”, що визначає його кар'єрний вектор на наступні 7 років.

Ця організація була створена за ініціативою Льва Парцхаладзе - відомого українського забудовника, двічі депутата Київради (2002-2006, 2008-2014), першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації (2015), голови Київської обласного осередку «БПП-Солідарність» (2015), заступника голови Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (2016-2019). У 2016 році Роман Бочкала називав ініціатором проекту "Стоп корупції" саме Парцхаладзе. Директором "Стопкору" тоді був Тарас Лилик: він керував іншим проектом Парцхаладзе - комунальним підприємством "Готово". Пізніше Лилик разом з Парцхаладзе перейшов на роботу до Мінрегіонбуду.

Також відомо, що Бочкала мав ще одного впливового покровителя - на сьогодні вже екс-заступника Генпрокурора України Сергія Кизя. За даними ЗМІ, Кизь користувався послугами "Стопкору", коли потрібно було скомпрометувати своїх опонентів та прорекламувати відкриття кримінальних проваджень за допомогою хвалебних сюжетів.

Організація складається з правління і трьох департаментів: юридичного, правозахисного та медійного. Юристи надають консультації підрозділам організації та представляють інтереси в суді. Правозахисний департамент - це регіональні підрозділи по всій Україні. Створення цієї мережі Бочкала вважає своїм головним досягненням. Втім, за даними моїх джерел, франшизу на відкриття нового осередку можна придбати за певну суму грошей і після цього спокійно кошмарити місцевих чиновників, відраховуючи відсоток від заробленого центральному офісу. Медійний департамент "Стопкору", згідно з даними на сайті організації, навчає "активістів" збирати та поширювати інформацію, тобто виконувати журналістську роботу. Він включає редакцію "журналістських розслідувань", "антикорупційних новин" та власний медіацентр для проведення прес-конференцій. В реальності це конвеєр замовних матеріалів, фейків та чорного піару.

Мені вдалося отримати зразок “понятійки”, яка укладається “Стопкором” зі своїми клієнтами. Це т.з. меморандум про співпрацю на восьми сторінках. Документ не має законної сили, про що відразу попереджає організація, не є договором в розумінні Цивільного та Господарського кодексів та не накладає жодних юридичних зобов'язань на його сторони. Будь-які розбіжності, що виникають в процесі роботи, клієнту пропонується вирішувати з організацією шляхом перемовин, а будь-яка інформація, яка стане відомою сторонам в процесі співпраці повинна залишатися конфіденційною. А позаяк меморандум має безстрокову дію, то є конфіденційним назавжди, себто клієнт не може згадувати про методи роботи “СтопКору” або розповідати про вартість послуг в процесі та після завершення співпраці. Окремо забороняється показувати третім особам і сам меморандум.

Звинувачувати журналістів у замовний природі їх матеріалів - звичайна поведінка фігурантів антикорупційних розслідувань, їх ручних активістів та медіаобслуги. У випадку з матеріалами “Стопкору» аби зробити висновок про заангажованість сюжетів, достатньо їх просто подивитися.

Наприклад, реклама забудовника озер на Осокорках. У 2018-му організація Бочкали активно висвітлювала забудову берегів озер на столичних Осокорках. Будівництвом займався збанкрутілий нині банк "Аркада". Місцеві жителі вимагали створення парку, як це було передбачено генпланом Києва, в той час коли забудовник планував звести десятки багатоповерхівок ЖК "Патріотика на озерах". Можна було б припустити, що організація з назвою "Стоп корупції" протестувала проти будівництва цього ЖК та захищала мешканців, але ні. У своїх сюжетах вона рекламувала забудовника, розповідаючи про його діяльність виключно у комплементарній формі (1, 2). На момент написання матеріалу ролики набрали 866 та 297 переглядів відповідно.

31 січня 2019 року Київрада розірвала угоду про оренду землі з замовником будівництва на Осокорках через мільйонні борги, однак забудовник продовжив освоєння землі. На місце будівнитва ЖК "Патріотика на озерах" прийшли місцеві мешканці та активісти, щоб перешкодити йому. На це у "Стоп корупції" випустили сюжет, вставивши в нього архівні кадри знесення паркану навколо будмайданчика та звинувативши людей у нападі, але чомусь забули розповісти в сюжеті, що будівництво охороняла група озброєних титушок, які в результаті й були затримані поліцією.

Сьогодні прорекламований "антикорупціонерами" банк "Аркада" визнаний неплатоспроможним, його президента Костянтина Паливоду правоохоронці заарештували та оголосили підозру в розкраданні 50 млн грн, а ошукані вкладники та інвестори будівництва розгорнули намети і вже кілька місяців мітингують під будівлею КМДА.

Ще один приклад: вимагання у забудовника ЖК "Чайка". “Стопкор” звинуватила забудовника Олексія Кулагіна у створенні комунальних підприємств на території комплексу, через які мешканці повинні були сплачувати послуги з урахуванням комісії на користь забудовника. Кулагін, у свою чергу, заявляв, що "антикорупціонери" пропонували йому за певну суму "відбілити" репутацію і припинити кампанію з його дискредитації.

"Вони з'явилися наприкінці 2016 року, як тільки мене почала"розгойдувати" СБУ. Вони були як група підтримки: виставляли намети, скидали негативну інформацію. Звернувся я до Льва Ревазовича Парцхаладзе. Він поставився з розумінням, швидко звів мене з Тарасом (Лилик) і звів мене з Бочкалою. Після розмови вони мені запропонували кошторис. Він (Бочкала) мені сказав, що у мене погана медійна підтримка, що я повинен розвивати медійні зв'язки. Кошторис був десь на 50 тисяч доларів. Вони мені обіцяли підтримку медійну на всіх порталах. Від цього я охренів. Я не медійний і не збираюся себе розкручувати, як артист. В результаті вони продовжили блокування мого підприємства. Це "качали", які зараз хочуть перефарбуватися під бійців з рейдерством. Це чисті посібники рейдерів", - розповідав Кулагін у 2019-му.

Як доказ своїх слів він надає лист від Тараса Лилика та Романа Бочкали від 26 жовтня 2018 року з медіапланом позитивного висвітлення в ЗМІ. У документі пропонувалося випустити серію сюжетів за участю Кулагіна на телеканалах "Інтер", "Перший Національний", "Еспресо", ICTV, а також матеріали проти його опонентів.

В результаті Кулагін відмовився від пропозиції та звернувся до правоохоронних органів.

Ще один кейс - переслідування адвоката Костянтина Лікарчука та членів його сім'ї. З січня 2019 року по серпень 2020 "Стоп корупції" проводить кампанію проти адвоката Костянтина Лікарчука, екс-заступника голови Державної фіскальної служби. Його звинувачують у незаконному збагаченні, покриванні діяльності рейдерів і титрують у сюжетах як "скандального адвоката з заплямованою репутацією". Розслідування організації Бочкали стосувалися діяльності не лише адвоката, а і його батька - екс-глави Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука. У “Стопкор” звинуватили Ігоря Лікарчука у підробці результатів зовнішнього незалежного оцінювання, в результаті якої до престижних вузів потрапляли діти з заможних сімей, а також влаштовували мітинги під будівлею суду, де мала розглядатися відповідна справа.

Далі: атака на “ОККО”, цькування секретаря міської ради Славутича та реклама секти Мунтяна.

Замовний характер сюжетів "Стопкору" помітили і в компанії ОККО, яку звинуватили в крадіжці землі в Карпатах для будівництва гірськолижного курорту. Люди Бочкали знімали сюжети, влаштовували мітинги і публікували матеріали на сайті, при цьому, як правило, позиція ОККО, яку обвинувачували, в них не згадувалася.

Володимира Борисова, секретаря міськради Славутича, «Стоп корупції» звинувачували в проросійській позиції і захопленні будівельного ринку міста.

Після того, як Борисов дізнався про ці матеріали, він розіслав посилання на статтю особам, яких вважав причетними до публікації матеріалу на сайті. Протягом години стаття зникла з сайту "Стоп корупції".

Ще один фігурант "розслідувань "Стопкору" - власник будівельної компанії "Т.М.М." Микола Толмачов. Його звинуватили у бізнесі з Росією та виведенні грошей в офшори. На думку бізнесмена, замовником подібних матеріалів міг виступити "Альфабанк".

Наталя Крупица, сільський голова села Крижанівка (Одеська область), яка є постійним героєм публікацій “Стоп корупції”, пов'язує сюжети організації з місцевими виборами. За словами Крупиці, активісти ніколи не зв'язувалися і навіть не намагалися отримати її коментар.

Реклама діяльності скандального пастора церкви “Відродження” Володимира Мунтяна - ще одна цікава історія за участю ГО “Стоп корупції”. Про нього "Стопкор" випустив у 2017 році цілих три позитивних сюжети (1,2,3). Колишні підлеглі Мунтяна розповіли, що організація Бочкали отримала за них $30 тис. Також вони розповіли, що глава "СтопКору" регулярно відвідував святкові заходи, організовані Мунтяном, і пропонував послуги зі зливу особистого листування опонентів з Viber та WhatsApp.

Крім замовних телесюжетів, "Стопкоор" надає послуги з організації мітингів за участю найнятих "активістів". Причому не тільки з організації тиску на окремих бізнесменів, а й проти, наприклад, керівництва Нацбанку України. Так, у листопаді-грудні 2019 року організація проводила акції протесту "Зупинимо корупцію в НБУ" під стінами будівлі банку і біля будинку тодішнього глави НБУ Якова Смолія та його першого заступника Катерини Рожкової. Присутні на акції журналісти запитували у "активістів", проти кого вони протестують, але чіткої відповіді не отримали. Під час однієї з акцій журналіст Василь Крутчак провів експеримент - підійшов до мітингувальників зі словами: "Я від Романа Бочкали. Сьогодні під Нацбанком будемо стояти менше, але заплатимо більше - 500 грн. Але потрібно буде голосніше кричати «Рожкову у відставку!» - питань у активістів не виникло.

Тепер ми повертаємось до питання напрочуд дивного благополуччя сімейства Бочкали. Іноді може здаватися, що шлях до громадської діяльності лежить через відмову від матеріальних благ та аскетичний спосіб життя, але в дійсності боротьба з корупцією часто стає прибутковим бізнесом. Починаючи з 2015 року, тобто з моменту запуску проекту “Стоп корупції”, рівень життя Романа Бочкали і його оточення стрімко йде вгору, а сімейні активи поповнюються квартирами, автомобілями та земельними ділянками. Далі - стисла хронологія зростання добробуту Бочкали.

2011 рік. Роман та Ірина Бочкала купують квартиру площею 92,9 кв.м на столичних Позняках, вартість квартири становить близько 97 тисяч доларів. За податковими звітами, які потрапили до журналістів, загальний дохід Романа Бочкали за весь трудовий стаж на той момент складав близько $43,5 тис - удвічі менше вартості покупки.

2015 рік. Ірина Бочкала набуває права власності на низку нежитлових приміщень площею 103 кв.м у Шевченківському районі Києва. Офіційно покупка обходиться в $74 тис. При цьому, за всі роки роботи пані Бочкала задекларувала близько $28 тис. У травні 2020 ці приміщення передали в оренду на 5 років ТОВ "АРІТЕЙЛ" (під розміщення магазину "Коло").

У тому ж 2015-му Роман Бочкала купує мікроавтобус Renault Master 2010 року випуску (близько $10 тис).

2016 рік. Роман Бочкала подає декларацію кандидата на посаду члена Ради громадського контролю при НАБУ, в якій зазначені заощадження в $98 тис, €11,3 тис і 545 тис грн готівкою.

Таким чином, станом на кінець 2016 року подружжя за весь свій трудовий стаж (16 років) заробили разом $181 тис. А вклали в нерухомість (квартиру та нежитлові приміщення) - $171 тис. Виходить, що на життя впродовж усіх цих 16 років у них залишалося $10 тис, але незважаючи на це вони відклали майже $100 тис заощаджень.

У тому ж 2016 році батьки Ірини Бочкали купують квартиру в київському ЖК New York Concept House площею 48,8 кв.м, вартість. Вартість покупки складає не менше $80 тисяч. Того ж року теща Романа Бочкали - Галина Нефьодова - набуває право власності на земельну ділянку в с.Старі Безрадичі Київської області, а також нежитлові приміщення загальною площею 111,9 кв м у Харкові (зараз у власності не значаться, можливо були продані). На земельній ділянці біля озера в Київській області відразу розпочинається будівництво житлового будинку. При цьому, сама Галина Нефьодова залишається жити в Харківській області, а Роман Бочкала регулярно відвідує ділянку в Старих Безрадичах, і це дозволяє зробити висновок про те, що квартира та земельна ділянка належать батькам Ірини Бочкали лише формально.

2017 рік. Батьки Ірини Бочкали продовжують інвестувати в столичну нерухомість і купують ще одну квартиру - 44,4 кв м вартістю близько $50 тис в одному з будинків на проспекті Перемоги. Тесть Романа купує Volkswagen Passat 2014 року, вартість автомобіля - приблизно $20 тис (це другий автомобіль, зареєстрований на Юрія Нефьодова, з 2014 року він володіє Volkswagen Caddy 2010 року випуску, а в 2018-му придбає третій).

2018 рік. Ірина Бочкала реєструє Audi Q3 2014 року випуску вартістю близько $22 тис. Андрій Бочкала, брат Романа Бочкали, купує квартиру площею 61,5 кв м у Софіївській Борщагівці, передмісті Києва. У тестя Бочкали - Юрія Нефьодова - цьому ж року з'являється автомобіль бізнес-класу Audi Q7, вартістю близько $80 тис, яким, за інформацією очевидців, користується сам Бочкала

2019 рік. У жовтні 2019 року Ірина Бочкала стає власницею 10 соток землі в Києві неподалік метро “Видубичі” під будівництво житлового будинку. Також Юрій Нефьодов набуває право власності на нежитлові приміщення площею 147,6 кв м у Києві. У 2020-му вони так само, як і нерухомість Ірини Бочкали, були здані в оренду на 5 років магазину "Коло".

За даними журналістів, тільки у 2017-2018 р.р. Роман Бочкала виїжджав за кордон 16 разів, переважно до країн Європи, з періодичністю приблизно 1 раз на місяць. Всього за півтора року Бочкала перебував за кордоном 111 днів - фактично третину року. Навіть за мінімальними розрахунками, сума, витрачена Бочкалою на ці подорожі, складає кілька десятків тисяч доларів, при цьому її не зазначено в його деклараціях.

2020 рік. Журналіст Василь Крутчак фіксує Бочкалу на автомобілі Range Rover. Активіст приїжджає грати на ньому в футбол. Вартість такого автомобілю починається від $100 тис.

***

Незважаючи на перелічені вище факти вимагання, шантажу та рекету, організація “Стоп корупції” продовжує свою діяльність. Оскільки в Києві до послуг Бочкали вдається дедалі менше багатих людей, він сконцентрувався на розвитку мережі регіональних організації. Сьогодні ГО “Стоп корупції” відкриває свої філії у селищах, а сюжети на її сайті дедалі частіше присвячені головам сільрад. Зрозуміло, що без потужної підтримки у правоохоронних органах це було б неможливо, але про це - в наступному матеріалі.