Дивись, чорний з красивою жінкою та на машині! – екс-захисник Динамо про расизм в Україні

За п’ять років в київському Динамо Еберт Вільям Амансіо на прізвисько Бетон провів 162 матчі. Він третій бразилець біло-синіх за цим показником після Діого Рінкона та Данило Сілва.

Бетао двічі вигравав чемпіонат України та по одному разу брав Кубок та Суперкубок України. Був ключовим захисником в команді Юрія Сьоміна, якій вдалося потрапити до півфіналу Кубка УЄФА та провів 48 матчів за киян в єврокубках, при цьому не забивши жодного голу. Його щиро полюбили не тільки київські вболівальники, а й президент клубу Ігор Суркіс, який назвав Бетао відданим фанатом Динамо.

Сьогодні Бетао 37, і він все ще в спорті. Протягом останніх п’яти років виступає на батьківщині за Аваї з Флоріанаполісу – команду-ліфт, яка баражує між вищим і першим дивізіоном. З поточних справ ми й почали нашу розмову.

– Після київського Динамо я пограв у французькому Евіані, після чого з 2016 року міцно влаштувався в Аваї, одному з провідних клубів штату Санта-Катаріна. Мій контракт розрахований до грудня 2021 року. Поки моя кар’єра триває, я навіть не думаю над тим, чим буду займатися, коли облишу її.

– Єдине, що можу сказати напевно – залишуся жити у Флоріанаполісі. Тут шикарні пляжі, мальовничі пейзажі, океан, приголомшлива кухня – один суцільний рай.

– Тут немає тієї метушні Сан-Паулу та ряду інших мегаполісів. Люди в спілкуванні простіші та скромніші. Мені більше до душі гуляти в шльопанцях, ніж ходити в ділових костюмах. До того ж, у дружини тут консалтинговий бізнес. Нам подобається тутешній спосіб життя.

Далі ми вже завели тему про Динамо. Бетао зізнався, що на його переїзд до Києва вплинув Карлос Корреа.

– Коли мені надійшла пропозиція, я взяв час на роздуми, щоб максимально дізнатися про місце, куди мене запрошують. Насамперед я набрав Карлоса Корреа, який вже грав у Динамо. Ми не були близько знайомі, але добре знали один одного з чемпіонату Бразилії – я грав в Корінтіансі, а він в Палмейрасі.

– У Сантосі моїм одноклубником був центральний півзахисник Марсіньо, який виступав у донецькому Металурзі. Від нього я теж отримав позитивні рекомендації, що й вплинуло на мій перехід в Динамо.

В Динамо Бетао почав грати одразу та став основним гравцем у ЮрПалича Сьоміна, якого вважає найсильнішим фахівцем, з яким попрацював в Києві.

– Коли я прийшов, команда була досить згуртованою. Багато в чому це заслуга Юрія Сьоміна. Думаю, це було добре видно на футбольному полі, за результатами. Динамо переживав хороші часи.

– За Сьоміна команда була легкою та динамічною. Можливо, частково через те, що цю саму легкість в атаці давав Ісмаель Бангура.

Сьомін був відкритий до спілкування, з ним був налагоджений діалог, він любив жарти, веселощі. Валерій Газзаєв і Олег Блохін – повна протилежність Сьоміну.

– Газзаєв – енергійна, імпульсивна та емоційна людина, але фахівець дуже хороший. Блохін був найбільш закритим, він – авторитарний тренер. Вважаю, між тренером та гравцями повинен бути прямий зв’язок.

Сьомін цікавився справами гравців. Він був управлінцем. Блохін виконував безпосередньо тільки функції тренера.

– Згадайте найбільш пам’ятні поєдинки в біло-синій футболці

– Найбільше запам’ятав матч проти Барселони в Києві. Ми ж тоді грали на стадіоні Динамо. Там крута атмосфера, на іграх завжди повно глядачів, а трибуни поруч. У тій зустрічі я був приставлений до Мессі.

І хоча він забив, але зробив це зі стандарту, зразково виконавши штрафний, пробивши в самісіньку дев’ятку воріт Саші Шовковського.

Друга така гра – з Бешикташем в Стамбулі в Кубку УЄФА. Ми впевнено перемогли 4: 1 і вийшли на Манчестер Сіті, але в тих іграх я не брав участь.

І, напевно, матч з Фенербахче в Лізі чемпіонів, коли ми перемогли 1: 0 завдяки голу Романа Єрьоменка.

– А який поєдинок залишив найбільший осад на душі?

– Найболючіший удар – поразка Шахтарю в півфіналі Кубка УЄФА. Від нього всі довго відходили. Пройшли б Шахтар, впевнений, обіграли б й Вердер у фіналі, і взяли головний трофей!

– За весь час, що я був в Динамо, такої сильної команди більше не було. Той гол Ілсіньо на останніх хвилинах донецького матчу – шок. І хоча Шахтар теж були сильними, вважаю, що Динамо на той момент були сильніші і більше заслуговували виходу у фінал.

– Як було грати поруч з Андрієм Шевченком?

– Я дуже радий, що пограв разом з ним в одній команді. Андрій Шевченко – винятковий професіонал, про це говорить вся його кар’єра. Граючи поруч з ним багато хлопців, в тому числі і я, знаходили велику впевненість в собі, так впливала його енергетика.

Зрозуміло, що він закінчував кар’єру і кращі його роки були позаду, але тільки його присутність на полі багато важила для команди. Попри свій вік він завжди викладався на 100%.

– Знаю, що він повернувся додому та тренує збірну України. Бажаю йому всіляких успіхів у тренерській кар’єрі! Він прекрасна людина.

– Хто був вашим ідеальним партнером на полі?

– Найбільше мені подобалося грати в парі з Айїлою Юссуфом. З тим же Хачеріді теж було зручно грати, з Тарасом Михаликом.

– Хачеріді не реалізував свій потенціал сповна?

– Я не бачу в ньому нічого екстраординарного. У Бразилії таких захисників, як Хачеріді, дуже багато. Його виділяє зростання. Хачеріді хороший захисник, але не більше.

Насамкінець Бетао розповів про єдиний мінус, з яким зіткнувся в Україні.

– Я дуже полюбив Київ. Це прекрасне місце для життя, особливо в теплу пору року.

– Єдиний мінус – расизм. Але це проблема не тільки України, а всесвітня. У Бразилії расизму не менше. В Україні я стикався з неприйняттям темношкірих. Моя дружина білявка, я темношкірий, і це додавало масла у вогонь. Люди бачили мене поруч з красивою жінкою, дивилися на мене, потім на машину, потім знову на дружину, і так кілька разів. Правда, нічого не говорили.

Одного разу на ринку я випадково зачепив дівчину. Вибачився. Російською мовою. Маленька дівчинка була з бабусею. Вона в подиві глянула на мене, а потім, коли я вже віддалявся, почув, як вона сказала: Чорна людина говорить російською.

Я повернувся, подивився на неї, розсміявся і пішов далі.