The Telegraph: "Північний потік-2" розвінчав міф про моральне лідерство Меркель

Німеччину переслідує її минуле. Але інколи це відбувається дуже збоченим способом. Президент країни Франк-Вальтер Штайнмаєр нещодавно виставив сумнівний газопровід "Північний потік-2" репарацією за жахливі страждання, завдані нацистами під час вторгнення в СРСР.

М'яко кажучи, це дуже дивна позиція, - пише The Telegraph. Країни на зразок України й Польщі, які теж були жертвами злочинів нацистів, із жахом дивляться на нову російську "трубу". В їхніх очах це інструмент російської геополітичної сили. Оскільки газ буде напряму текти в Німеччину, Путіну буде значно легше перекрити країни для всієї Східної Європи, уникаючи при цьому роздратування більш могутніх держав, розташованих західніше.

"Північний потік-2" також позбавить Польщу й Україну доходів від транзиту газу. На додачу, газопровід на десятиліття забезпечить великими доходами Кремль і його поплічників, а не багатостраждальних росіян.

Але, схоже, ніщо не може розвіяти німецький ентузіазм у питанні цього проекту. У Вашингтоні обидві партії вважають, що "Північний потік-2" - це загроза для безпеки Європи, яка "пуповиною" приєднає Німеччину до Росії, зробивши Берлін залежним від Кремля. Оскільки німецька промисловість буде гостро залежати від потоку російських енергоносіїв.

Спроба вбивства російського активіста Олексія Навального і його подальше ув'язнення в Росії на підставі фальшивих звинувачень повинні були змінити підходи, але цього не сталося. Навіть бажання зробити економіку ЄС більш "зеленою" навряд чи стримає "Північний потік-2".

Штайнмаєр зробив спробу додати моральності до рішення, заснованого на чистому прагматизмі. І це дуже типово для уряду Меркель і її способів виставляти свою політику. Восени Меркель піде на пенсію. І вже з'явилися панегірики, присвячені першій жінці, яка очолила найбільшу економіку Європи.

“Mutti Merkel”, як її назвали на BBC, тепер описують як еко-воїна, який очистив Німеччину від ядерної енергетики після аварії в Фукусімі у 2011 році. Також вона гуманіст, який відрив кордони своєї країни для більше мільйона біженців з Близького Сходу в 2015-му. Все це принесло їй репутацію морального охоронця, який мудро керує Німеччиною і ЄС в часи потрясінь, відкидаючи ниці мотиви популістів. Особливо такий образ популярний серед "оглушених" лібералів, наляканих Brexit і перемогою Дональда Трампа в США.

"Але якщо щось і характеризує Меркель на світовій арені, то це довгий список випадків, коли вона тиснула на слабких і потурала сильним. Попри всі її проповіді, німецький канцлер стала найпотужнішим брокером сучасності. Від Москви до Пекіна і Анкари - ніхто не розуміється на мистецтві домовлятися краще, ніж вона", - пише видання.

Відкриття кордонів для біженців, як ніщо інше, створило міф про Меркель як про "місіс Моральність". Але це була різка зміна стратегії, яка була проведена попри численні недоліки й величезну ціну, перекладену на інших. У сусідів в ЄС не було вибору, коли їм сказали, що вони повинні "прийняти частину біженців". Тому що заява Меркель про те, що Німеччина може "розібратися" з притоком людей, стала політично токсичною в країні. Греція досі страждає від наслідків в той час, коли Меркель пробачає все автократу в Туреччині. Навіть тоді, коли його флот вторгається у води країн ЄС.

А ще є Китай. Радикальне переосмислення ланцюгів постачання, заснованих на китайському виробництві, було на порядку денному в усіх країнах Заходу. Але ті, хто просував спільні зусилля на противагу Пекіну, не очікували велику допомогу від Німеччини. Лише тиждень тому Меркель сказала на прес-конференції: "Існує багато причин співпрацювати з Китаєм, зокрема захист клімату й інші проблеми. Не думаю, що розрив - це шлях вперед".

Дружня еко-риторика Меркель про спільні цілі Берліна і Пекіна - це лише зручний спосіб приховати аморальність її бажання й далі торгувати з Китаєм. З моменту, коли Меркель стала канцлером в 2005 році, вона 12 разів відвідала Китай, який став найбільшим ринком для німецького експорту. Голові промислові двигуни, такі як BMW, Mercedes і Siemens, не лише дуже добре ведуть бізнес з Пекіном, а й виконують лобістську роботу для нього в Берліні.

Бізнес з Китаєм приносить хороші доходи. Але було б наївно думати, що можна чогось досягти у питанні порушень прав людини чи агресії проти сусідів, до яких вдається Пекін. Стара теорія про те, що торгівля заохотить Китай "вестернізуватися", остаточно провалилася.

Будучи точно не моральним героєм, Меркель спонсорувала бізнес-угоди з авторитарними режимами й відкидала на узбіччя жертв зловживань владою в Росії, Китаї й за їхніми межами. Гріше те, що на чолі з найбільш вірогідними наступниками з ХДС, такими як Армін Лашет і Маркус Содер, Німеччина після Меркель, швидше за все, продовжить "мироточити святістю" і водночас вести справи з грошовитими деспотами. І не можна сказати, що ніхто про це не попереджав.

Куди подінеться Меркель?

• Ангела Меркель обіймає посаду федерального канцлера Німеччини з 2005 року. До неї головою німецького уряду був Герхард Шрьодер.
• В жовтні 2018 року вона заявила, що піде з посади голови своєї партії ХДС, але залишиться канцлером до кінця поточної каденції. Новим лідером політичної сили стала Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка також обіймає посаду міністра оборони Німеччини.
• В новорічному привітанні Меркель підтвердила намір піти з політики після виборів у 2021-му році. Тож це було її останнє новорічне звернення до німців.

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань