Що робити Україні після деокупації Криму?

Окупувавши в 2014 році Крим, Путін розвернув Російську Федерацію в епоху неоколоніалізму. Та програвши вже одну «холодну війну», Москва чомусь зовсім не винесла з цього належних для себе уроків. Маючи найбільшу за територією державу в світі, Кремль хоче ще і ще чужих «нових земель». При цьому, будучи абсолютно неспроможним навести порядок на тих територіях, які Росія вже має.

Колективний Захід, з часу окупації Кримського півострова, не спромігся ввести достатньо необхідних санкцій, котрі б примусили путінський злочинний синдикат полишити українські території. Тепер же, після обрання в Сполучених Штатах президентом Джона Байдена, Путін почав відчувати тривогу, адже за всі злочини, скоєні в Україні та світі, скоро доведеться розплатитися сповна.

Втім, в країнах демократії мають зрозуміти, що Росія, як тоталітарна диктатура однієї людини, є значно небезпечнішою для Америки і об’єднаної Європи, ніж навіть комуністична система СРСР, яка передувала їй. Оскільки, в свої пізні часи, та мала певні власні стримування та противаги.

Диктатор Путін може робити все, що захоче абсолютно безконтрольно. Постійно демонструючи те, що діє лише у власних інтересах, а не в інтересах своєї нації. А це означає, що наслідки можуть бути надзвичайно руйнівними не лише для навколишнього світу, а й для самих росіян.

Політика президента Рональда Рейгана була ключовою у краху комунізму, розпаду Радянського Союзу та припиненні влади Москви над окупованими «радянськими республіками». Але наслідком політичної плутанини та економічного колапсу, котрий відбувся в Росії, стало те, що замість сучасної демократії Російська Федерація швидко перетворилася на зону суцільного креміналітету у величезних масштабах, який сповідує ідеологію імперського шовінізму.

Імітування ринкової економіки в часи президента Бориса Єльцина, лише пришвидшило різке зубожіння російського населення, що, у свою чергу, створило ідеальні передумови для приходу до влади безжального кегебіста – Путіна.

Результатом цієї «операції» стало те, що сьогодні більша частина Росії, з її 144 мільйонами людей та дев’ятьма часовими поясами, є державою «третього світу». За винятком хіба що мегаполісів Москви і Санкт-Петербурга.

Кримінальні елементи, котрі видають себе за «політиків», утримують контроль над Російською Федерацією за допомогою: управління спецслужбами, поліцією і військовими; постійної фальсифікації виборів на всіх рівнях; використання судової системи для покарання критиків і противників діючого режиму; керування тюремною системою, яка рідко звільняє когось із в’язнів.

Влада Путіна просуває свої «бренди», як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні шляхом: взяття під повний контроль телебачення і ЗМІ; ліквідації спецслужбами політичних опонентів і критиків режиму; створення тотальної системи ідеологічного проникнення на інформаційну територію противника за допомогою армії проплачених «тролів», які видають свої опуси за погляди місцевого населення, що нібито підтримує і перебуває в захваті від путінської диктатури; фінансування угрупувань хакерів, завданнями яких є кіберзломи і протизаконне зняття інформації з комп’ютерів і серверів західних держав; розробка, підтримка і залякування ядерною зброєю.

Можна сказати, що Путіну вдалося надати нового значення терміну «потьомкінське село». Він створив «потьомкінську державу» і думає, що в світі повірять і поведуться на цю низькопробну обманку.

Але в Росії наївно думають, що на Заході не бачать найбільш вразливих сторін путінського режиму, якими є вивіз закордон украдених у росіян трильйонів доларів.

Пошук усіх схованих в офшорах та американських, швейцарських, німецьких, британських, французьких, кіпрських, грецьких та інших банках «відмитих» грошей, де б вони не були сховані, може принести руйнівні для злочинного російського угрупування результати. Вразі, якщо на ці кошти буде накладений арешт і їх «заморозять».

Американці можуть запропонувати пільги будь-якій країні, де знаходяться російські грошові накопичення, щоб спонукати їх «заморозити» усі кошти та вилучити всі російські активи. А також вилучити всі подібні активи і на території США. Нанесений у цей спосіб удар по диктаторському режиму здатен смертельно влучити по путінським «гаманцям» і «збереженням» його олігархічного оточення.

Путіну і його подільниками має бути повністю перекритий доступ до коштів, які вони викрали у російського народу та сховали в Європі та США, і насолоджувалися ними.

І вразі падіння путінського режиму, Україні необхідно чітко продумати, як бути далі після деокупації Криму. Адже питання, що ж робити з населенням, завезеним Путіним із Росії, неодмінно виникне в момент повернення українського Криму, щоб там не говорили в Москві про те, що це – «ісконно русская земля».

Москва масово переселяє своїх громадян на цю українську територію для того, щоб в разі проведення повторного «референдуму» в Криму, його «троянське населення» проголосувало за бажання залишатися в складі Росії.

Але, по-перше, за Женевською конвенцією 1949 року, «окупаційна держава не повинна здійснювати переміщення або депортації частини свого цивільного населення на територію, яку вона окуповує». Таким чином, населення, яке було завезене на окуповану Росією територію українського Криму слідом за російськими військами, не має права перебувати на цих територіях після їхнього звільнення.

По-друге, у жодному з законів України, включаючи Конституцію, немає й слова про те, що після захоплення силою її територій, можна проводити «референдуми» щодо відчуження цих земель. Усе це вигадки Кремля, який придумав для українців свої «закони», і намагається їх легалізувати на міжнародному рівні.

Схоже, що у головах Путіна і його оточення визріває думка, що навіть після того, коли Росія піде з Криму, Київ нічого не зможе зробити з тими, кого Москва усі ці роки цілеспрямовано переселяла на український півострів. Мовляв, ці люди живуть у своїх квартирах і будинках, які були побудовані вже після 2014 року, це їхня власність і вони є в себе вдома. Тим більше, що в більшості з них ніякого житла в Російській Федерації давно вже немає і їм просто нікуди їхати.

Путін заклав у Криму для України «міну повільної дії» і думає, що через ООН та інші впливові міжнародні організації Москві вдасться відстояти право для сотень тисяч цивільних окупантів залишатися на деокупованій території Криму після його визволення.

Можна не сумніватися, що у процесі деокупації Криму Москва апелюватиме до людяності, гуманізму, прав людини і співчуття до «нещасних росіян», які їхали до Криму щиро вірячи в те, що їдуть в один з регіонів Російської Федерації.

Кремлівські пропагандисти говоритимуть з усіх телеекранів, що, мовляв, прості люди не винні, їм сказали, що можна переїздити в теплі краї, й вони переїхали. А якщо їх переселяти силою, проти їхньої волі, то це буде «геноцид російського народу, якого в ХХІ столітті ще не бачили», і порівнюватимуть цю ситуацію з депортацією з Криму кримськотатарського народу в травні 1944 року.

Можливо, що це все озвучуватиметься іншими словами, але сенс московських посилів буде один – не чіпайте громадян Росії, вони у себе вдома і нікуди не збираються переїжджати. Тим часом, за українськими законами, розселення російських громадян на території Криму кваліфікується як незаконне проникнення на територію України.

Що зафіксовано в статті 331. Незаконне перетинання державного кордону Кримінального процесуального кодексу України, де чітко зазначено: «Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років».

Тому, завезенні до Криму громадяни Росії або мають залишити українську територію, або нести кримінальну відповідальність, відповідно до статті 331.

Кваліфіковані та досвідчені українські юристи-міжнародники, за допомогою юристів з країн-партнерів України, мали б вже зараз визначитися з тим, як з правової точки зору вирішити питання нелегітимного перебування російських переселенців на українській кримський території. І те, яким чином організувати повернення назад до Російської Федерації незаконно поселених в Криму російських громадян.

На першому етапі підготовки до вирішення Україною проблеми російських переселенців в Криму, необхідно створити «Міжнародну комісію з питання незаконного поселення Росією в Криму російських громадян».

До якої могли б входити юристи не тільки з України, а й зі Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії, Польщі, Литви, Латвії, Естонії та представники ряду інших країн, котрі підтримують незалежність і суверенітет Української держави.

А поки ця Комісія розпочне свою роботу, доцільно було б вже зараз, від імені держави Україна, подати позов до Міжнародного суду в Гаазі через незаконне перебування і поселення громадян Російської Федерації на території українського Криму. В якому чітко позначити вимогу – повернути всіх поселенців назад до Росії.

Для України зараз дуже важливо винести питання російських поселенців на міжнародний рівень, оскільки окупація Криму Росією давно вже вийшла за рамки суто української проблеми.

Джерело: блог Віктора Каспрука