New York Times: Україна - єдина, кому "Північний потік-2" шкодить по-справжньому

"Північний потік-2" - зручна ціль для Заходу, тому що його запуск майже нічого не змінить / фото nord-stream2/Axel Schmidt

Після ув'язнення опозиціонера Олексія Навального питання покарання Росії знову з'явилося на порядку денному. В понеділок міністри закордонних справ Євросоюзу запровадили санкції проти російських чиновників. Хоча всі подробиці поки не відомі.

Однак, такі заходи навряд чи задовольнлять критиків Кремля. Вони дивляться на улюблений проект Володимира Путіна - газопровід "Північний потік-2", який повинен через Балтійське море доставляти російський газ прямо в Німеччину. Про це на сторінках New York Times пише професор міжнародної історії Школи Флетчера в Університеті Тафта Кріс Міллер.

Російський проект вже пережив тиск запеклого опору багатьох країн Європи і США. А Німеччина, для якої газопровід став частиною делікатного геополітичного балансування, бажає завершити його будівництво. Але те, як Москва вчинила з Навальним і його прихильниками, знову зробило питання "Північного потоку-2" відкритим.

Попередніх газопроводу - "Північний потік-1", який був запущений в 2012 році й теж доставляє газ з Росії напряму в Німеччину - теж був скандальним. Східні сусіди Німеччини боялися, що Росія зможе відрізати їх від поставок, продовжуючи виконувати німецьке замовлення. В такому випадку Східна Європа лишилася б сам на сам з агресивним Кремлем.

Але після побудови "Північного потоку-1", європейський енергетичний ландшафт змінився. Росія задовольняє приблизно 40% потреб Європи в газі. В основному вона це робить через газопроводи України й Білорусі. Але вона більше не має того домінування на європейському ринку, як колись. Більшість країн Східної Європи, які раніше використовували виключно російський газ, тепер купують зріджений газ у США чи Норвегії. Так роблять, зокрема, Польща і Литва.

Більше того, газова інфраструктура європейських країн тепер більш взаємопов'язана. А антимонопольні справи Євросоюзу проти "Газпрому" скоротила монопольну владу російської державної компанії. Це означає, що вплив "Північного потоку-2" на енергетичну безпеку більшості європейських країн буде мізерним. На ділі він майже нічого не змінить. І саме це робить його такою привабливою ціллю для тих, хто хоче дати відсіч російському впливу.

"Очевидної поразки через появу газопроводу зазнає лише одна країна - Україна. Більша частина російського газу, який зараз постачається в Європу, проходить через неї. Але якщо "Північний потік-2" буде завершений, Росія серйозно скоротить об'єми, які проходять через Україну. Київ втратить більше мільярда доларів доходів від транзиту. Це стане додатковим ударом для країни, яка вже стала жертвою російського військового й економічного тиску", - йдеться в статті.

Автор наголошує, що цього факту повинно було б вистачити, щоб Німеччина, яка підтримує Україну, скасувала "Північний потік-2". Але є й багато інших причин зробити це. Більшість німецьких союзників не підтримують проект. І Франція нещодавно теж приєдналася до закликів зупинити газопровід. Багато європейців вбачають у проекті яскравий приклад німецького лицемірства. Оскільки Берлін вимагає від інших країн грати за правилами ЄС, але при цьому сам укладає угоди з Москвою у всіх за спиною.

Напевне найгірше те, що новий газопровід з викопним паливом, який проходить по дну моря, не вписується у імідж лідера зеленої енергетики, який сама Німеччина плекає. Канцлер Німеччини Ангела Меркель наполягає, що "Північний потік-2", профінансований й збудований російською державною компанією, - це нібито цілком "комерційний проект". І через це політика Берліна здається ще більш цинічною.

Чому ж Німеччина так сильно хоче добудувати газопровід? Його прихильники в Берліні повторюють два ключові аргументи. Перший - вони кажуть, що "Північний потік-2" дасть газ, яким країна зможе замінити вугілля й ядерну енергетику. Другий - купівля більших об'ємів газу у Росії пом'якшить зовнішню політику Кремля. І обидва твердження не здаються переконливими.

Цілком можливо, що Меркель, яка цього місяця знову відкинула можливість зупинки проекту, трималася за російську трубу так довго, що тепер відмовитися від неї просто неможливо. Німецька "Партія Зелених", яка, швидше за все, буде формувати наступний коаліційний уряд Німеччини, виступає проти "Північного потоку-2". Але більшість німецьких політиків, схоже, підтримують Меркель в цьому питанні.

Це псує відносини Берліна зі США, який вже запровадив фінансові санкції проти компаній, причетних до будівництва "Північного потоку-2". У Вашингтоні стверджують, що газопровід винагороджує Росію й робить Європу більш залежною від російських енергоносіїв. Оскільки російська "труба" ніяк не впливає на американців, члени обох партій в Конгресі солідарні щодо неї. Санкції проти "Північного потоку-2" дозволяють американським парламентарям жорстко виступати проти Путіна і при цьому нічого не втрачати.

На думку автора, під усіма запальними твердженнями й завуальованими погрозами ховається буденна реальність, в якій російська можливість використовувати газ як інструмент політичного тиску вже сильно скоротився. Тому завершення "Північного потоку-2" мало що змінить. Але зупинка проекту заради покарання Кремля за ув'язнення Навального теж нічого не дасть. Він - загроза, яку Кремль хоче знищити за певну ціну. Гамір навколо "Північного потоку-2" найкраще демонструє просту правду: коли йдеться про Росію, хороших варіантів дуже мало.

Історія "Північного потоку-2"

Проектом "Північний потік-2" передбачені будівництво і робота двох гілок газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини.
Новий трубопровід в обхід України планувалося завершити до кінця 2019 року поряд з уже діючим "Північним потоком-1".
Враховуючи санкції, які прийняла Палата представників Конгресу США в законопроекті про американський оборонний бюджет, компанії, що займаються будівництвом газопроводу "Північний потік-2", не змогли його добудувати.
Засновником компанії Nord Stream 2 AG є російський "Газпром". Фінансування проекту здійснюють європейські компанії - французька Engie, австрійська OMV, британо-Нідерландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall.
За даними ЗМІ, новообраний президент США Джо Байден має намір зробити все, щоб "Північний потік-2" не був побудований.
4 листопада 2020 року в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Конгрес США хоче розширити санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку".
4 грудня 2020 року Глава Міністерства закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив про те, що сумнівається, що позиція США щодо "Північного потоку-2" зміниться після початку президентської каденції Джо Байдена.
6 грудня 2020 року виконуюча обов'язки посла США у ФРН Робін Куінвілл закликала ЄС і Німеччину оголосити мораторій на будівництво газопроводу "Північний потік-2".
9 грудня 2020 року Палата представників Сполучених Штатів схвалила оборонний бюджет на наступний рік з розширеними обмеженнями проти російського газопроводу "Північний потік-2".
Будівництво газопроводу "Північний потік-2" відновилося 11 грудня.
29 грудня 2020 року стало відомо про те, що Палата представників подолала вето Трампа на оборонний бюджет США з санкціями по "Північному потоку-2".
Сполучені Штати закликають європейських союзників і приватні компанії припинити роботи з побудови газопроводу "Північний потік-2", і готують більш широкі санкції щодо російського проекту в найближчі тижні.
Сенат США затвердив оборонний бюджет США на 2021 фінансовий рік, в якому передбачені нові санкції проти російського газопроводу "Північний потік-2".
7 січня 2021 року в Німеччині заснували фонд для підтримки добудови "Північного потоку-2".
13 січня 2021 року Держдепартамент США повідомив європейські компанії, причетні до будівництва газопроводу "Північний потік-2", про ризик введення нових санкцій.
22 лютого 2021 року США ввели нові санкції проти російського судна, що будує "Північний потік-2".