Вирок Стерненку: що відомо про справу та які питання вона залишає по собі

Активіста Сергія Стерненка 23 лютого засудили до семи років і трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна у справі про викрадення тодішнього депутата Лиманської районної ради Одеси Сергія Щербича.

Вирок у справі викликав значний суспільний резонанс. Одні кажуть про те, що вирок Стерненку політично мотивований, інші стверджують, що він відповідає закону.

Звісно, на цьому справа не завершиться, адже захист активіста, найімовірніше, подаватиме апеляцію на вирок суду.

Факти ICTV розповідають, що відомо про справу і що про вирок думають юристи.

Обвинувачення Стерненку

У справі про викрадення Щербича фігурує не лише Стерненко, а й Руслан Демчук та кілька невідомих осіб. Відомих фігурантів справи обвинувачують у тому, що вони заманили Щербича на зустріч, після чого викрали його та катували.

Згідно з обвинувальним актом, який має редакція Фактів ICTV, Стерненка і Демчука звинувачують за:

• ч. 2 ст. 146 КК України (викрадення людини, незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, із застосуванням зброї, протягом тривалого часу);
• ч. 2 ст. 187 КК України (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб);
• ч. 1 ст. 263 КК України (носіння,зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу).

За версією слідства, події розвивалися так. 24 квітня 2015 року Демчук запропонував Щербичу зустрітися з ним та Стерненком для обговорення його депутатської діяльності.

Прибувши на місце зустрічі, той сів в авто, яке належало Демчуку, де також перебував і Стерненко. Після кількох хвилин розмови на заднє сидіння автомобілю сіли двоє невстановлених осіб, які згодом почали бити Щербича.

Далі потерпілого відвезли до іншого місця, де разом із ще двома невстановленими особами пересадили його до іншого авто. Потім його завели в підвальне приміщення за невідомою адресою, де продовжували фізичне та психологічне насильство.

Метою було змусити Щербича скласти свої депутатські повноваження та припинити службову діяльність. Підозрювані також заволоділи карткою Приватбанку, дозволом на носіння травматичного пістолета Форд-12 та 300 грн.

Свої дії підозрювані припинили лише після того, як здоров’я потерпілого сильно погіршилося. Згодом його вивели з підвалу, посадили в авто та відвезли до Червоного скверу і пригрозили, що у разі невиконання вимог вони застосують жорсткіші методи.

Депутат нібито сам дістався додому та повідомив про викрадення в поліцію, після чого й почалося розслідування. Згодом медична експертиза встановить, що він дістав численних травм.

Проте суд у справі триває з 2016 року, а найбільшим чинником, який заважав її швидкому закриттю було те, що сам Щербич часто не з’являвся на засідання.

“Зброя” обвинувачення

Доки тривав судовий процес, сплив час, відведений на покарання за статтею про викрадення людини. Тобто ще у 2020 році Стерненка вже не можна було притягти до відповідальності за саме викрадення.

Тому нині найбільше керувалися статтями про розбій та незаконне зберігання зброї.

Головними доказами є свідчення самого Щербича, який впізнав Стерненка і Демчука як осіб, які були причетними до його викрадення та катування. На одязі, який депутат видав слідчим, також зафіксували пошкодження у вигляді отворів.

В обвинувачення є свідок, яка розповіла, що бачила викрадення Щербича, але не обличчя тих, хто проводив цю “операцію”. Йдеться про момент, коли його силоміць пересаджували з одного автомобіля в інший.

Показання жінки й стали доказом того, що депутата справді викрадали, попри заяви захисту про те, що довести цей факт неможливо.

Це, у свою чергу, частково підживляло би думку про те, що справа є “політично вмотивованою”. Проте юрист Ростислав Кравець вважає, що ніякого політичного підтексту в ній немає.

– Суд, на мою думку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з огляду на ті матеріали, які йому надало слідство. Щонайменше із тих, що були оприлюднені у ЗМІ. Тобто тут немає ніякої політики. Якщо Стерненко викрав та катував людину, то має відповісти за це, – вважає Кравець.

Ще однією важливою деталлю для захисту є стартовий пістолет, тобто порожній. Таку “зброю” використовують, наприклад, для того, щоб сигналізувати про старт змагань з бігу.

Тобто Стерненко не міг завдати тілесних ушкоджень потерпілому за допомогою цього пістолета. Однак експерти слідства дійшли висновку, що з нього можна стріляти гумовими патронами, якщо викрутити втулку ствола.

Крім того, під час обшуку у Стерненка знайшли сім патронів калібру 9 мм, які збігаються з калібром вилученого пістолета.

Мотивом Стерненка і Демчука у цій справі називають отримання неправомірної вигоди у вигляді заволодіння двома сім-картками вартістю 30 грн, карткою Приватбанку, що не несе матеріальної цінності, дозволом на носіння пістолета Форд 12 та 300 грн.

Також підозрювані своїми діями намагалися змусити Щербича припинити свою депутатську діяльність. Для цього до нього застосовували фізичне та психологічне насильство.

Факт фізичного насильства підтверджують медичні експертизи, номер та дата проведення яких зафіксовані в обвинувальному акті.

Аргументи захисту

Під час суду Стерненко повністю заперечував свою провину за всіма статтями та заявляв, що на той час займався громадською діяльністю. Проте свою зустріч зі Щербичем не заперечує, але її основною метою була допомога в діяльності, але аж ніяк не викрадення та катування депутата.

На його думку, також немає фактів, які б підтверджували викрадення Щербича.

Загалом підозрюваний каже, що не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали діяльності депутата. Те саме каже й інший фігурант справи і також заперечує свою провину.

А щодо незаконного зберігання зброї, Стерненко каже, що знайшов пістолет поруч зі своїм домом. Крім того, він добровільно видав його працівникам поліції, що мало б звільняти його від відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України.

Юрист Масі Найєм також наполягає на тому, що звинувачення у незаконному зберіганні зброї мають бути зняті, адже активіст самостійно видав пістолет правоохоронцям.

– Як випливає з ч. 3 ст. 263 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, – пише Найєм.

Проте у коментарі Фактам ICTV член Асоціації правників України Дмитро Остапенко заявив, що до 2019 року суди справді ухвалювали виправдувальні вироки, посилаючись на те, що в державі немає закону, який врегульовує обіг зброї. Однак нині існує нюанс, сформований Верховним Судом.

– Наприкінці 2019 року Верховний Суд сформував обов’язкову для виконання усіма судами правову позицію, згідно з якою “закон” у 263-й статті слід тлумачити більш широко, розуміючи під цим терміном не лише закон як такий, а й усе законодавство, включно із підзаконними актами: інструкціями, наказами, постановами тощо.

Із її появою аргумент щодо відсутності спеціального закону про обіг зброї перестав бути серйозним аргументом для виправдання, і ця ситуація не зміниться, доки не зміниться позиція Верховного Суду. Не виключаю, що це станеться, якщо якась зі справ за ст. 263 ККУ дійде до Європейського Суду з прав людини, – розповідає експерт.

Існують проблеми і в експертизі пістолета, адже експерти самостійно викрутили втулку з пістолета, тим самим змінивши його. До проблем, які вбачає захист, додається і сам обшук в квартирі, адже він проводився без присутності адвоката Стерненка.

Навіть суд став для захисту проблемою. На думку Масі Найєма, розглядати справу мав зовсім інший суд, адже правопорушення, за версією слідства, відбувалося не в районі, підсудність якого припадає на Приморський районний суд Одеси.

– У такому разі це кримінальне провадження мав би розглядати Комінтернівський, Суворовський або Малиновський районні суди. Однак справу розглядає Приморський районний суд, хоча інкриміновані Сергію правопорушення, за словами сторони обвинувачення, відбувались не на території Приморського району міста Одеси, – пише Найєм.

Водночас Кравець заявив, що питання про підсудність справи вже розглядали, тому це також не варте уваги.

– Наскільки мені відомо, питання підсудності вже вирішувалося в інших судах. Тому можна казати про доволі слабку роботу адвокатів, які лише зараз почали говорити про те, що справу розглядає не той суд. Яка різниця, який суд? Є факти, які сторона захисту не змогла спростувати, – висловлює думку юрист.

Крім того, є проблеми з тим, що захист вказує на перебування Щербича “одночасно” на лікуванні у стаціонарі та слідчих діях. Суд заперечив, заявивши, що стан депутата був не таким поганим, щоб той не міг відлучитися з лікарні, щоб взяти участь у відповідних діях.

Загалом свідчення депутата Стерненко називає надуманими, а матеріали справи – сфабрикованими.

Питання до всіх

Навіть після завершення розслідування та публікації рішення суду залишається занадто багато запитань у справі Стерненка.

У сторони обвинувачення є кілька проблем в їхніх доказах. Наприклад, свідок, який нібито підтверджує факт викрадення депутата. Цю людину не заслухали в залі суду, а лише посилаються на свідчення, які вона надала представнику правоохоронних органів.

Навіть зараз важко сказати, чи справді всі описані події відбувалися так, як описує Щербич. Наприклад, пістолет, який він упізнав як зброю, з якої в нього стріляв Стерненко.

Хоча експертиза й дійшла висновку, що його можна було перетворити на травматичну зброю, в обвинувальному акті не зазначено, що подібні маніпуляції міг проводити активіст або спільники.

Дивним здається й те, що за весь час розслідування так і не встановили чотирьох осіб, які також нібито брали участь у викраденні і катуванні Щербича. Навіть якщо враховувати те, що покарання за викрадення їм вже не світить, вони все одно били депутата і мають бути покарані.

Загалом доводити вину активіста доводилося за допомогою непрямих доказів.

– З аналізу тексту вироку можна стверджувати, що обвинувачення Сергія у викраденні людини та здійсненні розбійних дій базується виключно на непрямих доказах. Саме через це відсутність контрдоказів з боку захисту викликає в мене відчуття безмежного суму.

Фактично суду навіть не запропонували якоїсь узгодженої альтернативної версії, за якою можна було б застосувати стандарт доказування “поза розумним сумнівом”, – каже Остапенко.

Але насправді й у захисту Стерненка далеко не найкращі позиції у цій справі. Важко сказати за всю справу, але базуючись на відкритій інформації, деякі правознавці схиляються до того, що нині адвокати Стерненка просто не можуть логічно вибудувати його захист.

Наприклад, Кравець вважає дуже дивним те, що немає відкритої інформації про алібі активіста на момент вчинення викрадення.

– Крім свідків, існує дослідження місць скоєння злочинів, є перебування мобільних. Врешті-решт, є алібі. Чи може Стерненко довести, що він у цей час перебував в іншому місці. Про все це захист мовчить, – каже юрист.

Історія з пістолетом теж залишається незрозумілою. Якщо Стерненко каже, що знайшов пістолет неподалік свого дому, то чому не викликав поліцію на місце? Або самостійно не відніс його до відділку поліції?

Навіть якщо він розумів, що пістолет є стартовим, навіщо забирати його до себе додому? Чому у нього вдома знайшли патрони того самого калібру, ще й травматичні?

Стерненко і його захисники базували свою стратегію на спробах спростувати факти і докази, представлені стороною обвинувачення. Але, на думку Остапенка, проблемою стало те, що не висунули альтернативної версії подій, яку б можна було підкріпити доказами.

– Не було висунуто альтернативної версії подій, підкріпленої доказами. Як адвокат у кримінальних справах із сумом змушений стверджувати, що у подібних кейсах презумпція невинуватості фактично не працює.

Для Сергія украй важливо було довести, бодай показаннями свідків, що під час описаних прокурором подій він перебував у іншому місці та займався іншими справами, якщо це справді так. Натомість, у тексті вироку немає жодної згадки про допит хоча б одного свідка зі сторони захисту, – розповідає член Асоціації правників України.

У цій справі багато невідомих, але якщо депутата все ж викрадали, то потрібно встановити всіх, хто був до цього причетний. І тут постає інше запитання – чому, маючи інформацію у справі, ми вимагаємо визнати Стерненка невинним, а не провести нормальне розслідування?

На вирок активісту і мітинги на Банковій в Офісі президента відреагували запитанням: “Невже патріотизм повинен мати право бити і вбивати?”

– Якщо ми хочемо бути вільними і мати свободу слова, потрібно зерна відокремлювати від полови, а тих, хто любить країну від її любителів – псевдопатріотів. Будь-якій нації потрібні герої. Але ними теж треба вчитися ставати. Герої рідко бувають пихатими, герої ставлять на п’єдестал цінності, а не свою політичну кар’єру, – йдеться в інформації з Офісу президента, яка є в розпорядженні Факти ICTV.

Надалі на Стерненка та Демчука чекає апеляція, в якій вони знову намагатимуться довести свою невинуватість.

Проте найчіткішим сигналом цієї справи, незалежно від того, винні чи ні підозрювані, є необхідність судової реформи.

Уже багато років ми будуємо правову державу, але допоки суди і правоохоронці не працюватимуть на найвищому рівні, ми бачитимемо недовіру суспільства, яка переростатиме в мітинги у резонансних справах.