«Ми сидимо на похороні». Що тепер показують на каналі Медведчука

На початку лютого нічого не передбачало біди. Ще в понеділок на 24-му каналі жалілися, що Зеленський не здатен вгамувати медіа Медведчука. На Прямому бідкалися, що влада посилює проросійську опозицію, аби мати зручного конкурента. На «112» хвилювалися з приводу можливого рейдерства каналу. А вже у вівторок три стовпи «ОПЗЖ» просто закрили. Це миттєво стало головною подією тижня та перекроїло навіть наш моніторинг.

Раніше «Детектор медіа» в рамках моніторингу інформаційних каналів оглядав усі три ЗМІ кума Путіна: «112», NewsOne та ZIK. Але після санкцій РНБО вони злилися в один бложик на ютубі. Тож два вакантних місця ми віддали каналам «Україна 24» та «Наш». Бачить Мураєв, російської пропаганди від цього не поменшало.

Зеленський став президентом

Не те щоби на українських каналах почалися народні гуляння, але закриття прокремлівських ЗМІ вони сприйняли позитивно. Ведучий 24-го каналу Артем Овдієнко заявив, що саме тепер «Зеленський став в Україні справжнім президентом». Віталій Портников на «Еспресо» стверджував, що віднині Україна перебуває в новій політичній реальності. Мовляв, більше немає варіанту співпраці влади з російськими силами.

Близькі до Петра Порошенка спікери теж своєрідно підтримували закриття каналів. Микола Величкович на Прямому казав, що Зеленський нарешті прислухався до рекомендацій опозиції, які та озвучувала роками. Микола Княжицький на «Еспресо» розповідав, що санкції «якраз зробив Порошенко». Ведучий «Еспресо» Сергій Висоцький висловив повагу «Європейській солідарності», бо вона підтримала рішення Зеленського про санкції. З іншого боку, Віктор Таран на «Еспресо» закидав версію, зокрема, про спектакль Зеленського з «ОПЗЖ».

Інколи наближені до Порошенка люди майже повторювали пропагандистські наративи. Леонід Ємець, Володимир Ар’єв та Вікторія Сюмар натякали, що рішення про санкції могло бути пов’язаним із рейтингами «ОПЗЖ». Такі ж байки про політичну мотивацію розповідають і люди Медведчука. Ведучий Прямого Микола Вересень назвав російську пропаганду «свободою слова». Також протягом тижня колишні колеги ображалися на «єврооптимістів», які раніше буцімто критикували санкції проти каналів. А тепер от начебто підтримують.

Позиція «Слуг народу» (тих, які не обрали для себе «Наш») виглядала подекуди смішно. Вони протягом тижня намагалися пояснити, чому ж ходили на канали, які, виявляється, займалися інформаційним тероризмом. Олексій Жмеренецький на Прямому стверджував, що слуги «відстоювали український порядок денний», вели «священну війну», виконували «патріотичну місію», були «десантом». Це, звісно, неправда. Можливо, члени монобільшості й уявляли себе супергероями, але на ділі були звичайними хлопчиками для биття, яких принижували разом із їхнім порядком денним. Присутність влади на ефірах лише підвищувала рейтинги російських помийок. Та буквально легітимізувала терористів. І теж саме стосувалося всіх інших неперебірливих політиків.

Петро Порошенко закриває «112». Квітень 2019 року

Апостоли страждали

На колишніх каналах Медведчука, а тепер єдиному бложику на ютубі, маніпулювали як востаннє. Пропагандисти навіть розмістили поверх своєї трансляції плашку, що постійно радувала глядачів абсурдними слоганами.

А де про нацизм та гомодиктатуру?

Зміст трансляції протягом тижня частенько зривався на істерику. В одному з ефірів буквально плакала пенсіонерка: «Почему эти каналы отключили? Нам пенсионерам нечего вообще смотреть! Ну помогите ж как то! Шо ж это за беспредел такой!» В інших розповідали про внутрішній тероризм. Пропонували створити фонд підтримки на їжу журналістам. Порівнювали канали з апостолами, які теж страждали. І, звісно, оце: «Санкції введені не проти Козака. Санкції введені проти мільйонів українських козаків та козачок».

На адресу влади лунали вислови про диктатуру, передсмертні політичні судоми, політичного трупа, недопрезидента, необхідність психологічної експертизи. А також численні звинувачення в нацизмі чи співпраці з нацистами (ось, ось, ось, ось). При цьому В’ячеслав Піховшек чомусь обурювався, коли з фашистами порівнювали його.

Лицемірство та хаос узагалі визначали мовлення блогу протягом тижня. Член «ОПЗЖ» Артем Марчевський натякав на вуличні акції. А член «ОПЗЖ» Василь Німченко казав, що їхня політсила не буде «уподобляться» такому. Ведучий В’ячеслав Піховшек звинувачував Зеленського, що той вигнав багато людей на вулицю. Ведучий Павло Кужеєв висміював думку про те, що люди Медведчука шукають нову роботу. Артем Марчевський називав опонентів «бидло». А потім через десять секунд сам посилав їх у жопу.

Звісно ж, найчастіше лунали маніпуляції про те, що на каналах Медведчука не було ніякої пропаганди. У нас є ціла підбірка. І про те, що ведучі ні в чому невинні, то все гості. У нас теж є ціла підбірка, яка це заперечує. Окремо виділимо тільки кілька найвеселіших моментів на цю тему.

Наприклад, коли генпродюсер «112» Артем Марчевський намагався заперечити, що в них «опозиційний» канал. Дивно, бо й Марчевський в інтерв’ю, й Міжнародна редакційна рада каналу називають його опозиційним. Також чоловік чомусь вирішив, що без каналів Медведчука жителям Донбасу лишиться тільки російське телебачення. Самокритично. І, звісно, генпродюсеру належить це: «Если ведущий как то реагирует на мнение гостя, разве он может называться журналистом?» А ви думали, що жарти про підставку для мікрофона — це просто жарти?

Юрій Павленко казав В’ячеславу Піховшеку, що журналістські колективи закритих каналів вели незалежну політику. А ось що раніше казав в ефірі NewsOne Піховшек: «Я працюю над тим, щоб максимальні електоральні успіхи здобула "Опозиційна платформа — За життя"». Юрій Дудкін намагався висміяти аргументи критиків, але, як завжди, висміяв себе: «Вы виноваты в том, что вы круглосуточно показываете Виктора Медведчука. Это каким законом регламентировано украинским? А если бы Чебурашку показывали?» В’ячеслав Піховшек вирішив, що, пишучи про закриття каналів, Reuters взяло слово «пропаганда» в лапки, бо «насмехается над этим, смеется [...] он показывает, что не верит в эту гнилую отмазку». Забудьмо на секунду, як працюють цитати. І погляньмо, що Reuters має тенденцію брати слово «пропаганда» в лапки в заголовках. Тарас Козак у відеозверненні обіцяв медійникам Медведчука «багато цікавої роботи». Звучить наче погроза.

Багато цікавої роботи

Люди Медведчука генерували треш цілодобово, і, на жаль, ми не можемо перерахувати весь. Проте є моменти, які не можна не згадати. Піховшек вирішив, що їхні три маргіналізовані канали «задають моделі поведінки», а студенти хочуть бути як Діана Панченко. Та порівняв журналістів, що звільнилися із ZIK після того, як його купив Медведчук, із «детьми, которые бабая бояться среди ночи. В лесу». Гарна аналогія з кумом Путіна. Павло Кужеєв обурювався, що українці стояли за євроінтеграцію, а тепер підтримують закриття каналів. Так, це частина одного процесу — видворення «русского міра».

А ще у Медведчука був сюжет. Відео, в якому зібрано стільки відвертого хейту та принижень на адресу влади, що навіть важко обрати, що ж процитувати. Ось вибрані цитати: «...Кинулися ставити галочки, щоб зелені кнопочки змінили країну», «Зеленський та його посіпаки», «Стали монобільшістю брехливих неуків та слабкодухих дилетантів», «Збіговисько», «Хтивого бороданя Яременко», «Ґвалтувати український парламентаризм», «Епоха рішалова та кумівства», «Зеленський та його команда чхати хотіли на своїх громадян». Коротше кажучи, типовий політичний блог на ютубі.

Залишки еліти

Крім блогу Медведчука, за втрати російської пропаганди переживав також телеканал «Наш». Той самий, який легітимізує російських терористів.

Діана Панченко тут звинувачувала Революцію гідності у втраті правової держави. Портнов давав поради «ОПЗЖ». Ростислав Балабан бачив ознаки рейдерства з боку влади. Макс Назаров закликав уявити, що було б, якби Янукович закрив 5 канал. Отак пропагандисти й забувають свою історію. Євгеній Мураєв пов’язував закриття каналів із тим, що США планує гарячу фазу війни з Росією. Та бідкався: «У меня ощущение, что мы сидим на похоронах». Сподіваємося, так і є: це похорони російської пропаганди в Україні.

Також «Наш» протягом аналізованого тижня провів два просто прекрасних ефіри, які варто виділити окремо.

На програму до Володимира Полуєва та Анни Степанець, колишніх ведучих «112», прийшов теж ексведучий цього каналу (щоправда, до придбання його Тарасом Козаком) Дмитро Гордон. Спочатку гість вирішив пропіарити себе, а потім присоромити колег. Наприклад, Гордон заявив, що не може бути на каналах, де «отвратительные для меня и ужасные для моей страны идеи и ценности». Агов, ти на каналі «Наш»: тут українських військових називають злочинцями! Ще Гордон казав, що практично сам бореться з пропагандою руського міра. Це в інтерв’ю з Гіркіним чи Поклонською?

Веселіше за Гордона звучали тільки ведучі. Наприклад, Володимир Полуєв переконував, що на «112» ніхто не нав’язував їм директиви й не заважав ставити запитання. Ну, для початку ось Нестор Шуфрич закриває Полуєву рота. Ось Полуєв без жодних директив ставить Рінату Кузьміну питання про біолабораторії (оцініть цей повний самоповаги погляд). А ось випуск токшоу «Пульс» напередодні виборів. Очевидно, саме зі своєї ініціативи Полуєв та Степанець запросили туди лише союзників «ОПЗЖ». Також, очевидно, саме ведучі без жодних директив вирішили із 23 червня до 25 серпня щотижня інтерв’ювати Андрія Пальчевського. У відповідь на питання Гордона, чи відчували вони «отвращеніє», ексспівробітники Медведчука нагадали гостю про його власні розмови з Гіркіним. Пізніше у це шоу включився четвертий ведучий «112» — Петро Мага — й від нього Гордон теж вимагав зізнань про ставлення до Медведчука. Зі схожим ефектом.

Зустріч випускників «112»

Наприкінці тижня «Наш» вирішив провести ефір із трьома чоловіками: Мураєвим, Шуфричем та Червоненком. Така компанія мала б у прямому ефірі ліпити бюст Сталіна, але натомість вони обговорювали акції проти «Наш» та інші дотичні теми.

Для Червоненко дотичним до всього, як завжди, були піар Медведчука. Розповіді про те, що він належить до «остатков элиты». І печерна гомофобія. Нестор Шуфрич говорив здебільшого про стосунки Мураєва та «ОПЗЖ». Наприклад, стверджував, що намагався лишити політика в партії. Хвалив його за розбудову каналів. Та коментував свої власні стосунки з колегами: «"ОПЗЖ" — это я».

Євгеній Мураєв стверджував, що не продасть свій канал Медведчуку. І жалівся, як кум Путіна знекровив його через санкції, аби він не представляв загрози. Гарний урок не вести бізнес у Росії. На початку програми ведучі прямо зазначили, що їхній канал належить Мураєву. Власник «Наш» заявив, що в нього не партійний канал. Це правда, адже Мураєв не зміг нікуди пройти й у нього немає реальної партії. Ще ведучі переконували, що мають із власником редакційну угоду й він не впливає на редакційну політику. Це навіть не смішно, якщо згадати місцеве передвиборче токшоу. Також в ефір із компліментами каналу дзвонив далекобійник-расист із США. Як то кажуть, який канал, така й міжнародна підтримка.

Мураєв пояснює «залишкам еліти», як жити, коли тебе ніхто не дивиться

… А пропаганда за розкладом

Відчайдушні спроби довести, що на проросійських каналах немає пропаганди, зовсім не означали, що паралельно вони не будуть займатися пропагандою.

Михайло Погребинський на каналі Медведчука розповідав, що дружина Віктора Ющенка — це спецоперація США. Ренат Кузьмін звинувачував Леоніда Кравчука в незаконній ліквідації СРСР. Чекаємо на рішення ОАСК? Михайло Чаплига верещав на «Наш», що «за його влади» закон про колаборантів доповнять США та Британією. Якась жінка на включенні заявляла, що в Україні майже нацизм, але замість євреїв — російськомовні українці. Сніжана Єгорова казала, що Порошенко продав Україну США. Їй нагадали, що в неї самої донька в Штатах.

Найбільше російського трешу поширював ведучий «Наш» Макс Назаров. Він стверджував що в Україні відбувається «международная агрессия», мовляв, на сході воюють не лише Україна та Росія. Це щось нове. Помітив потепління між США та Росією. Рішуче протистояння — це не потепління. Критикував міністра МЗС України, бо той не може змусити Путіна погодитися на участь США у Нормандському форматі. І при цьому сам висловлював позицію покори Росії. Наприклад, Назаров запитував, чому Україна не може вести себе так, щоб ні в кого не було претензій? Його співведуча Ангеліна Пичик цікавилася, навіщо говорити про альтернативні формати перемовин, якщо Росія їх заблокує?

Також Макс Назаров займався відбіленням терористів. Наприклад, доводив, що так звані «ЛДНР» не визнані в Україні терористичними організаціями. Визнані. І казав, що представник російських бойовиків Родіон Мірошник, якому «Наш» надавав майданчик, теж не терорист. Віталій Журавський заявив, що, якби «ЛДНР» були визнані терористами, ніхто б не вів із ними перемовини. Із ними через це й не ведуть перемовини!

Інші цікаві цитати та маніпуляції

Василь Голованов на «Україні 24» зіграв з Олегом Ляшком у гру «Вгадай пісню в україномовному перекладі». Ведучі Ахметова вже не знають, що робити з «радикалом», який не покидає їхні ефіри.

Максим Бужанський на «Україні 24» стверджував, що ніхто ще не звинувачував членів «слуги народу» в корупційних схемах. Можливо, у радянському союзі просто немає інтернету. Але таких звинувачень достатньо: від Юрченка до Дубінського.

Євгеній Мураєв на «Нашому» хвалив себе за пониження рейтинга Зеленського. Мовляв, без можливості піти на другий термін, президент буде здійснювати реформи.

Ведуча каналу «Наш» не могла зрозуміти, що дає чиновникам право визначати, які погляди транслюють ті чи інші книги. Це називається «повноваження».

Петро Симоненко у блозі Медведчука на ютубі закликав віруючих керуватися біблійними заповідями. Комунізм уже не той.

Микола Княжицький в ефірі «Еспресо» сказав, що причетний до одного з телеканалів. Ніколи не вгадаєте, якого.

Віталій Портников на «Еспресо», здається, порівняв маніпуляції щодо доріг Гітлера з маніпуляціями щодо доріг Зеленського.

Віталій Журавський так намагався пропіарити «ОПЗЖ», що заявив, немов Бойко та Медведчук сумарно перемагають Зеленського на виборах. По-перше, ми не те щоби зустрічали Медведчука в рейтингах. По-друге, за останніми даними, Бойко вдвічі відстає від Зеленського. По-третє, перестаньте робити такі натяжки. Далі «ОПЗЖ» буде лідирувати серед членів «ОПЗЖ».

В’ячеслав Піховшек шантажував Арсена Авакова. Мовляв, якщо міністр продовжить «брехати» про канали кума Путіна, то Піховшек розповість про торгівлю зброєю в часи Ющенка.

Сніжана Єгорова на «Нашому» заявила, що в певний момент відкрила Зеленському двері на один із каналів. Йому всі проросійські ведучі допомагали з працевлаштуванням?

«Слуга» Євген Шевченко сходив на «Наш» і, як завжди, виділився. Він пишався тим, що Лукашенко зробив у Білорусі. А потім засуджував права людини: «Гранты выделяют на то, чтобы люди имели уважение к тем, кто отказывается от деторождения. Это тоже имеет право быть: ЛГБТ, толерантность, а в конце они, уже понимаете, что там говорят. Детей можно не иметь! [...] Они пропагандируют в Украине, чтобы украинцы перестали плодиться». Він точно про людей, а не тварин?

Макс Назаров, ведучий каналу «Наш», нагенерував протягом тижня одразу кілька цікавих заяв. Наприклад, закликав членів влади зробити дві державні мови: українську та російську. Переконував глядачів, що в Україні є суперечність між законами, а отже вони можуть розмовляти російською де завгодно, навіть у міськраді. Зізнався, що заради перемоги Зеленського знявся в серіалі «Слуга народу». Казав, що партію «Голос» в Україні ніхто не підтримує. І все ж вона обійшла Мураєва на виборах.

Ведучий Медведчука Павло Кужеєв перейшов до погроз та практично закликів убивати активістів. Він говорив про відстрілювання «радикалів» у межах самооборони. Ставив питання про фізичне знищення мітингувальників, каліцтва та вбивства. Натякав, що, якщо Стерненко буде збирати дані про журналістів, то його самого «довго шукатимуть». Й обурювався, що, коли твою дружину ґвалтують, ти не можеш просто попросити її потерпіти. А що ж це люди Медведчука забули слова ведучого Василя Голованова про російсько-українські стосунки: «Якщо під час імовірного зґвалтування ви не можете втекти фізично, налагоджуйте діалог».