The Atlantic: Ми знову вчимось боротись з інфекціями, як в 19-му столітті

Методи боротьби з інфекціями за 19 століття могли б допомогти і проти COVID-19 / medicalmuseum.mil

Кілька років тому впевненість у здатність сучасної медицини боротися з вірусами ще існувала. І фото з часів пандемії Іспанського грипу 1918 року здавалися дуже дивними. Діти ходили в школи, організовані на дворі, а дорослі - у "вуличні" церкви й суди. Якими ж примітивними були їхні технології. Медсестри ходили в марлевих масках.

"Я помилково почувався у безпеці після 100 років інновацій. Але дуже скоро стало очевидним, що наші сучасні захисні костюми, кімнати з негативним тиском і фільтри HEPA не мали ніякого значення для американців, які не могли знайти маски №95. В пошуках ідеальних рішень ми забули про одне надзвичайно очевидне й просте - свіже повітря. Колега якось пожартував, що пандемічна ситуація зараз була б кращою, якби ми досі вірили в теорію міазми", - пише на сторінках The Atlantic журналістка Сара Чжен.

Теорія міазми говорила, що хвороби виникають через "погане повітря", джерелом якого стають речовини в процесі розкладання і бруд. Звісно, коли з'явилася теорія мікробів, міазму відкинули. Але пік її популярності припав на 19 століття, коли лікарі, архітектори й одна надзвичайно впливова медсестра - Флоренс Найтінгейл - дуже переймалися важливістю вентиляції для здоров'я. Це відбилося на фізичній структурі будівель. З'явилися вікна, дуже багато вікон, але також і цілі вежі, єдиним завданням яких була вентиляція й виведення забрудненого повітря назовні. В історичних будівлях досі можна знайти ці рудиментарні ознаки давніх стратегій охорони здоров'я, які використовували задовго до прогресу наукової думки.

Одержимість вентиляцією і теорією міазми загалом не приносила жодної користі, коли довелося мати справу з інфекціями, такими як холера і жовта гарячка. Адже вони передаються іншими способами: через воду й комарів відповідно. Але зацикленість на вентиляції допомагала боротися з іншими інфекціями, які переслідували людство впродовж 19-го століття: кір, туберкульоз, віспа, грип. І всі вони в 21-му столітті вже не здаються такою великою загрозою.

"Ми стали такими вправними у профілактиці численних хвороб, що втратили певні знання і досвід", - сказала автор книги "Поява сучасної лікарні" Джинн Кісакі.

Наука не лише просувається вперед до прогресу, вона також багато чого забуває. Сьогодні, в часи пандемії нового коронавірусу, ті старі ідеї про вентиляцію знову повертаються. Але застосувати їх в школах і бізнес-центрах стало надзвичайно важко. Блокування повітря всередині сучасних будівель, де вікна ледве відкриваються або й не відриваються взагалі, означає, що тепер доводиться боротися з самою природою сучасної герметичної архітектури. Сучасні будівлі не призначені для боротьби з респіраторними загрозами. А от лікарі в 19-му столітті були такими.

В ті часи відбувався підйом добре провітрюваних так званих "павільйонів Найтінгейл", названих на честь Флоренс Найтінгейл, яка популяризувала такий дизайн, опублікувавши в 1859 році книгу під назвою "Записки про лікарні". Будучи медсестрою під час Кримської війни, вона помітила, що в 10 разів більше солдатів помирають від різних хвороб, ніж на полі битви. Найтінгейл почала потужну кампанію з гігієни у переповнених лікарнях, а також збирала статистичні дані, які вона потім презентувала у формі інфографіки. Головним її занепокоєнням було повітря. В книзі медсестри навіть була вказана точна пропорція для павільйонів, розрахованих на 20 пацієнтів. Зокрема, на кожне ліжко повинно припадати 45 кубометрів повітря. Кожен павільйон був окремим крилом, які сполучав центральний коридор. І в кожному з них були великі вікна, розташовані одне навпроти одного, щоб між ліжками був протяг.

Вікна лишалися відчиненими не залежно від погоди. Кісакі розповіла, що були випадки, коли пацієнти зачиняли вікна. В таких випадках медсестри відчиняли їх знову.

"А лікарі приходили й вибивали скло, щоб вікна точно лишалися відчиненими", - додала вона.

В деяких павільйонах був камін в центрі, який обігрівав кімнату. Таким чином, заражене повітря виводилося з палати через комин. Таке опалення було приємним взимку, але багаття в каміні розпалювали й в серпні. Тож пацієнтам, чиє ліжко було поруч з вогнем, не пощастило. Плани на основі таких павільйонів формалізували страх перед "поганим повітрям" у конструкції лікарень. Однак, сама ідея значно старша. Грецький медик Гіппократ застерігав ще у 5 столітті до нашої ери, що погане повітря - це причина чуми. В Середньовіччі люди теж так думали. Саме слово "міазма", яке увійшло у вжиток в 17 столітті, стародавньою грецькою мовою означає "забруднення". В 19 столітті страх перед спалахами епідемій ставав причиною для нових санітарних кампаній, націлених очистити міста від "поганого повітря".

Вдома хороше провітрювання було потрібне не менше. У Вікторіанській Англії реформатори добилися скасування податку на великі вікна, - сказав архітектурний історик з Університету Кента Генрік Шонефельдт. Адже більші вікна дорівнювали кращій вентиляції. Один лікар у ті часи навіть розвернув кампанію проти маленьких вікон, називаючи їх "злочином", який вбиває людей. В 19 столітті міста почали швидко розростатися. І це призвело до будівництва більших за розмірами й складніших за структурою будівель з детальними системами вентиляції. Такими були нові музеї, в'язниці й суди.

"Нові види будівель були створені у відповідь на урбанізацію", - сказав архітектурний історик з Університету Единбургу.

Це були часи інновацій в системах вентиляції. Для нової архітектури великого вікна і димаря вже було недостатньо. Натомість з'явилися впускні вентиляційні отвори, а також повітроводи в стінах і підлозі. В кінці 19-го століття вчені почали роботу над новою теорією мікробів. Джон Сноу накреслив свою знамениту мапу спалахів холери, завдяки якій він знайшов зв'язок з єдиним джерелом води. Луї Пастер довів, що мікроорганізми не можуть спонтанно виникнути в стерилізованому відварі. А Роберт Кох ідентифікував мікроорганізми, які були причиною туберкульозу, холери й сибірської виразки.

Але нова теорія мікробів не одразу скасували важливість свіжого повітря. Навпаки, ранні знання про мікроорганізми лише підтвердили необхідність заходів захисту, які були на той час. За словами історика Аннмарі Адамс, лікарні продовжували будувати за схемою павільйонів аж до 1930-х років. Пандемія Іспанського грипу 1918 року вдарила в часи, коли люди вже визнавали теорію мікробів, але все ще вірили у важливість чистого повітря. Навіть сьогодні вентиляція грає важливу роль в медичних закладах.

Але за їхніми межами страх перед "поганим повітрям" зник. Респіраторні захворювання просто перестали бути такими ж небезпечними, як 100 років тому. Кір і віспа були придушені за допомогою вакцин. Туберкульоз тепер лікують антибіотиками. Поширеними респіраторними захворюваннями лишаються грип і застуда, які тепер не сприймають серйозно.

"Без постійної присутності смертельних патогенів у повітрі, яким ми дихаємо, ми втратили відчуття постійної невидимої загрози. І ми забули про відносно прості способи скоротити цю загрозу. Свіже повітря перестало бути таким важливим. Будинки й офіси герметично закриті з міркувань енергоефективності", - йдеться в статті.

Історик Ненсі Томс запропонувала уявити фільм у жанрі наукової фантастики, сюжет якого розгортається навколо нового страшного вірусу. В кадрі, швидше за все, будуть люди у захисних костюмах і респіраторах.

"Ніхто ніколи не піде й не відчинить вікно", - сказала вона.

Хто б міг подумати, що ключем до боротьби з новим коронавірусом буде така проста річ, як свіже повітря? Фактично кожен, але 100 років тому. Швидше за все, як і багато вірусів до нього, COVID-19 буде придушений за допомогою вакцин. І хороша вентиляція скоро знову стане неважливою. Але пандемія COVID-19 - це скромне нагадування про цінність втрачених знань.

The Atlantic: Ми знову вчимось боротись з інфекціями, як в 19-му столітті

Вас також можуть зацікавити новини: