Der Spiegel: Відповідальність за "Північний потік-2" потрібно перекласти повністю на шию Росії

Завершення будівництва "Північного потоку-2" створить проблеми для відносин Німеччини з ЄС і США. А його знищення принесе великі економічні втрати. Однак, вихід з цієї дилеми все ж є.

Про це в статті для Der Spiegel пише голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер. Новий президент США Джо Байден й інші спікери цьогорічної Мюнхенської конференції послали сильний сигнал про відновлення трансатлантичних відносин. Разом вони анонсували новий розквіт партнерства й готовність стати командою, яка розбереться з глобальними викликами, такими як пандемія і зміна клімату.

Звісно, те, про що лідери промовчали, не менш важливе, ніж сказане. Однією з таких тем, про яку ніхто не згадав, став газопровід "Північний потік-2". Ішингер визнає, що хоч він і не вписується в примирливу риторику Мюнхенської конференції, російський проект лишається найбільшим викликом для німецької зовнішньої політики, який вимагає негайного вирішення. Інакше ця суперечка може перетворитися в серйозну дипломатичну "аварію", яка потенційно може сильно нашкодити відносинам зі східними сусідами Німеччини, Євросоюзом, а особливо зі США.

Вже не важливо, чи газопровід - справді комерційний проект чи ні. Сьогодні єдине, що має значення - це сприйняття. А міжнародна спільнота розглядає "Північний потік-2" як важливу політичну й стратегічну проблему, яка ставить під загрозу довіру, яку Німеччина будувала десятиліттями, а також німецьку вірність європейській єдності й трансатлантичній спільності. Берліну потрібно серйозно поставитись до проблеми!

Як часто буває в зовнішній політиці, хорошого вибору в цій ситуації немає. Але очевидно, що подальше ігнорування дедалі більшої міжнародної критики - це найгірший сценарій. Навіть якщо Берлін зможе вистояти критику всередині ЄС, Білий дім точно хоче уникнути враження, що його курс щодо Москви надто слабкий. Як і у випадку Китаю, існує широкий і сильний консенсус проти "Північного потоку-2" в Конгресі США, який Білий дім ігнорувати точно не може. Іншими словами, якщо поведінка Берліна не зміниться, трансатлантичний "медовий місяць" закінчиться раніше, ніж вдасться встановити будь-які нові трансатлантичні відносини, засновані на довірі.

Ішингер пише, що зупинка будівництва "Північного потоку-2" на нинішньому пізньому етапі через ухвалення рішення німецького уряду - це теж поганий варіант. З одного боку, це призвело б до появи неприємних вимог компенсації за шкоду. А руїни газопроводу, вартість якого сягає мільярдів доларів, залишилися б на дні Балтійського моря. З іншого, не можна ігнорувати той факт, що Німеччині й іншим європейським партнерам буде потрібен російський газ ще багато років.

Десятиліттями Німеччина вважала, що Росія - надійний постачальних, який ніколи не використовував газ в політичних іграх проти Берліна і НАТО. Якщо Берлін поховає газопровід зараз з політичних причин, Москва точно завдасть відповідний удар у відповідь. В якості альтернативи був запропонований мораторій на будівництво газопроводу. Але що саме зробить цей мораторій?

Якщо прив'язати зняття мораторію до змін у російській політиці чи поведінці, можна потрапити в класичну пастку, яка часто виникає з таких "червоних ліній". Якщо Росія відмовиться виконувати поставлені перед нею вимоги, мораторій швидко перетвориться постійне замороження газопроводу, якщо Берлін не захоче повністю "втратити обличчя".

Інший менш непривабливий вихід - це не зупинити будівництво "Північного потоку-2" зовсім, а прив'язати його використання до російської поведінки. Наприклад, можна зробити три наступні кроки.

По-перше, Берлін може запропонувати створення "стоп-механізму" в координації з ЄС. Цей механізм можна буде застосувати, якщо, наприклад, Росія не дотримається обіцянок щодо транзиту газу через Україну. Такий стоп-механізм буде не більше ніж заходом, покликаним зміцнити довіру Києва, Варшави, Брюсселя й Вашингтона.

По-друге, Німеччина може запропонувати "Євроатлантичну енергетичнку угоду". Цей широкий план включав би ЄС і його східноєвропейських, а також трансатлантичних партнерів. Він би, зокрема, переслідував би три цілі: матеріальну й технологічну підтримку панєвропейського переходу на відновлювані джерела енергії, зміцнення інтеграції європейського ринку газу й збільшення підтримки для розвитку України.

По-третє, Берлін може повідомити "Газпрому" як будівельнику й власнику "Північного потоку-2", що опір проти проекту як в Німеччині так і на глобальному рівні надзвичайно посилився. Тому уряд Німеччини не вважає можливим за даних умов користуватися газопроводом, навіть якщо він буде добудований. Берлін може вказати на те, що двосторонні відносини з Німеччиною досягли найгіршого рівня через потужні хакерські атаки й кампанії з дезінформації, через ув'язнення Олексія Навального, організації замовних вбивств на території країн ЄС і небажання Росії покінчити з агресією проти України чи Грузії.

Повідомлення "Газпрому" повинно говорити, що саме Москва буде відповідальною за створення умов і атмосфери для запуску "Північного потоку-2". Тож весь тягар буде перекладений саме на Москву, яка й повинна його нести.

У всякому разі Берлін повинен тісно координувати свої дії з ЄС, партнерами, такими як Україна, і з Вашингтоном. Таким чином, можна буде збудувати нову трансатлантичну довіру. А важкий камінь, який висить на шиї Німеччини, можна буде перетворити на цікавий підхід до стратегічних і конструктивних переговорів між Заходом і Сходом.

Історія "Північного потоку-2"

• Проектом "Північний потік-2" передбачені будівництво і робота двох гілок газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини.
• Новий трубопровід в обхід України планувалося завершити до кінця 2019 року поряд з уже діючим "Північним потоком-1".
• Враховуючи санкції, які прийняла Палата представників Конгресу США в законопроекті про американський оборонний бюджет, компанії, що займаються будівництвом газопроводу "Північний потік-2", не змогли його добудувати.
• Засновником компанії Nord Stream 2 AG є російський "Газпром". Фінансування проекту здійснюють європейські компанії-французька Engie, австрійська OMV, британо-нідерландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall.
• За даними ЗМІ, новообраний президент США Джо Байден має намір зробити все, щоб "Північний потік-2" не був побудований.
• 4 листопада 2020 року в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Конгрес США хоче розширити санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку".
• 4 грудня 2020 року Глава Міністерства закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив про те, що сумнівається, що позиція США щодо "Північного потоку-2" зміниться після початку президентської каденції Джо Байдена.
• 6 грудня 2020 року виконуюча обов'язки посла США у ФРН Робін Куінвілл закликала ЄС і Німеччину оголосити мораторій на будівництво газопроводу "Північний потік-2".
• 9 грудня 2020 року Палата представників Сполучених Штатів схвалила оборонний бюджет на наступний рік з розширеними обмеженнями проти російського газопроводу "Північний потік-2".
• Будівництво газопроводу "Північний потік-2" відновилося 11 грудня.
• 29 грудня 2020 року стало відомо про те, що Палата представників подолала вето Трампа на оборонний бюджет США з санкціями по "Північному потоку-2".
• Сполучені Штати закликають європейських союзників і приватні компанії припинити роботи з побудови газопроводу "Північний потік-2", і готують більш широкі санкції щодо російського проекту в найближчі тижні.
• Сенат США затвердив оборонний бюджет США на 2021 фінансовий рік, в якому передбачені нові санкції проти російського газопроводу "Північний потік-2".
• 7 січня 2021 року в Німеччині заснували фонд для підтримки добудови "Північного потоку-2".
• 13 січня 2021 року Держдепартамент США повідомив європейські компанії, причетні до будівництва газопроводу "Північний потік-2", про ризик введення нових санкцій.
• 22 лютого 2021 року США ввели нові санкції проти російського судна, що будує "Північний потік-2".
• Станом на 23 лютого 2021 року через санкції США відразу 18 європейських компаній відмовилися добудовувати "Північний потік-2".

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань