The Guardian: Президенти тепер не безкарні, хоча б у Франції

В понеділок кримінальний суд в Парижі виніс вирок у корупційній справі проти Ніколя Саркозі. Колишнього президента Франції засудили до трьох років в'язниці, два з яких, щоправда, будуть умовними. Його визнали в хабарництві й торгівлі впливом.

Це великий переломний момент для судової системи Франції з двох причин. Про це на сторінках The Guardain пише професор французької й європейської політики в Університетському коледжі Лондона Філіп Марльєр.

По-перше, жоден колишній президент не отримував реальний тюремний термін з 1945 року, коли за ґрати відправили нацистського колабораціоніста маршала Філіпа Петена. Екс-президент Жак Ширак був засуджений до двох років позбавлення волі умовно. В 2011 році його визнали в розкраданні державних коштів у часи, коли він був мером Парижа.

По-друге, судова система вважалася лояльною до урядів у чутливих політичних справах. Вирок Саркозі точно суперечить цій традиції. Національній фінансовій прокуратурі знадобилася багато сил, щоб вистояти проти спроб Саркозі і його соратників підірвати авторитет відомства. Зрештою, незалежність судової системи й верховенство закону перемогло. Це був також і тріумф демократії. Адже справа показала, що жоден громадянин, яким би могутнім він чи вона не були, не поза законом.

Автор зауважує, що сміливий вирок для колишнього президента Франції не змусив замовчати політичних прихильників Саркозі. Вони кинулися у всі телеефіри, щоб розкритикувати рішення й насварити суддів, поставивши під сумнів чесність й незалежність того, що вони називають "політичним вироком". Ця реакція нагадує те, як екс-прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі атакував своїх суддів, називаючи їх "комуністами".

Більше тривожить реакція міністра внутрішніх справ Франції Жеральда Дарманіна, чия робота - боротися з корупцією. Він хоч і входить в уряд Еммануеля Макрона, раніше він був членом партії Саркозі. Через лічені хвилини після вердикту Дарманін оголосив про свою "дружню підтримку" для екс-президента. Така заява може стати важливим сигналом для французьких правих радикалів, підтримка яких заснована на відчутті, що французькі еліти дбають лише про себе.

Кількох друзів Саркозі й його соратників в рамках окремих справ звинуватили в фінансових порушеннях. Зокрема, з цим зіштовхнулися екс-міністр внутрішніх справ Шарль Паскуа, колишній прем'єр-міністр Франсуа Фійон і колишній близький радник Саркозі - Борис Бойон. Але попри такий важкий тягар, Саркозі до цього часу вважали потенційним кандидатом в президенти Франції від консерваторів на виборах в 2022 році. І, підсилюючи французьку зневіру в політичній еліті, президент Макрон, як вважається, до засудження підтримував дружні відносини з Саркозі. В 2018 році нинішній господар Єлисейського палацу навіть попросив Саркозі представити його на державній церемонії.

Як міг Макрон, якого вважали молодим ліберальним лідером, поводитися так безрозсудно й зблизитися з найбільш сумнівним французьким президентом за весь час після Другої світової війни? Як він міг потоваришувати з кимось, хто став уособленням надмірного "шику" і колись став організатором атаки проти "моральної й інтелектуальної вседозволеності Травневих заворушень 1968 року" й усіх прогресивних, ліберальних підходів, які вони принесли?

Ліві критики можуть заявити, що Макрон і Саркозі - дві сторони однієї "неоліберальної-авторитарної медалі". Однак, єдине, що по-справжньому їх об'єднує, то це те, що вони обоє стали президентами П'ятої республіки, "Голлістської республіки", народженої в 1958 році як реакція на французьку колоніальну війну в Алжирі.

Вона наділила президента Франції надзвичайною конституційною владою, але майже не наклала на нього жодної відповідальності. В результаті французькі виборці обирають собі "гіпер-президента" або "республіканського монарха" з усією помпезністю. І не дивно, що такі президенти, обійнявши свою посаду, дуже швидко в очах виборців втрачають зв'язок з народом.

Бренд Саркозі тепер незворотно заражений. Його політичній кар'єрі кінець. Він ще постане перед судом цього місяця через звинувачення й порушенні закону про фінансування передвиборчих кампаній. Суди над Саркозі можуть віщувати зміни в політичній культурі Франції. Ера зарозумілих і байдужих президентів, які здаються недоторканними й поза законом, може закінчитися.

Це кримінальне переслідування відбулося в часи, коли розлюченість французів відсутністю відповідальності президента якраз зростала. Наступні вибори пройдуть вже в 2022 році. Праві й ліві політики спробують скористатися цією люттю. Хтозна, якими будуть політичні наслідки.

Справа Саркозі: що відомо

• Ніколя Саркозі були пред'явлені звинувачення у рамках справи про фінансування президентської кампанії з Лівії. Розслідування почалося після того, як у 2012 році політик програв президентські вибори Франсуа Олланду, склав з себе повноваження і позбувся судового імунітету.
• Також колишнього президента Франції звинувачують у спробі підкупити суддю. Саркозі обіцяв хорошу посаду - в обмін на інформацію про розслідування справи про фінансування його передвиборної кампанії. Ніколя Саркозі свою провину заперечує.

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань