Любите історії? Тоді цей пост для вас

Між цими постами – 14 годин, кілька важливих зустрічей та трохи спожитого алкоголю, але думки були тверезими.

Про закриття «Комерсанту», яке сталося 7 років тому, сьогодні багато хто написав і ще напише. І після того, як інфа вийшла у публічний простір – я написав перший пост. Я тоді справді не знав, де працювати далі, хоча й розумів, що хочу і буду займатися європейською та міжнародною тематикою.

Але де? Це було під питанням, але дуже недовго.

Бо вже за кілька годин мені та Юрію Панченко подзвонив Давид Стулик із коротким питанням: «А ви не хочете зробити своє медіа? А ми підкажемо, як це можливо». Відповідь була так само короткою: «Good idea, давай зустрічатися».

Пообіді ми вже пили каву разом з Давідом та Коломб де Мерсей (чи там ще хтось був? зараз і не пригадаю) і обговорювали, що з цього вийде. І якось сама собою прийшла впевненість: ми зможемо, бо це реально потрібно.

А далі була ще одна дуже важлива зустріч. Я зателефонував Олені Притулі, попросив зустрітися і запевнив, що це важливо.

Досі пам'ятаю ту розмову, коротку і по суті, і досі вдячний за ту згоду. Бо до того ніхто в Україні не робив справді цікаве медіа про зовнішню політику, і був стереотип, що ця тема «не сексі» – але Альона повірила, що ми зможемо. Тому ми швидко узгодили, як співпрацюємо; а я дав гарантію, що ми не потребуватимемо грошей і зможемо знаходити їх самотужки (боже, тоді я і не уявляв, у що вв'язуюся, ггг). А у цінностях один одного ми й до того мали впевненість.

А далі пішла жара. Знайомство з Яною Кобзовою та European Endowment For Democracy. Перший грант. Перший звіт. Агресія на Донбасі. Зростання ваги міжнародки. І понеслося, понеслося, понеслося...

І я вам скажу, що у той час, коли ми визначили, що видання матиме назву «Європейська правда», знайшли кошти на запуск, зібрали команду та написали свою стратегію – ми тоді дуже хибно уявляли, що саме і як саме будемо писати. Бо реально запускали все з коліс, змінювали, шукали форми, знову змінювали. І будемо змінюватися й надалі.

Але початок цієї історії – ось ці два пости та те, що було між ними, – добре пам'ятаю.

І я справді вважаю, що ми тоді ухвалили правильні рішення і досі робимо те, що потрібне Україні.

Джерело: Facebook