Львівська школа під патронатом ФСБ

Львівська школа під патронатом ФСБ.

Це скрін із Фейсбук-сторінки Ольги Лапіної (наскрізь російськомовної сторінки, як ви бачите) – вчительки львівського українського ліцею №45.

Вона поширює допис групи «Made in Russia» - відео танцю російських військових моряків.

Так, ви не помилились.

Це танець російських військових моряків.

Армії держави-агресора.

А на самій сторінці «Made in Russia» в одному з останнім дописів красується владімір путін, який «вітає женщін з васьмоє марта».

І насправді до неї не може бути претензій, бо вона росіянка любить росію.

Питання в іншому – що вона робить в Україні? І як так сталось, що вона досі вчить українських дітей в українському ліцеї за гроші українських платників податків? Я сподіваюсь міське управління освіти візьме це до уваги, адже це допис 2018 року, а дирекція школи впродовж останніх трьох років не помічала таких «приколів» (або не хотіла помічати).

Але аналізуючи те, як і хто формував педагогічний колектив цієї школи починаючи з 90-х років стає очевидним, що це не випадкове явище.

В кінці 80-х директором 45 школи став Владімір Кравченко (фото 1).

Коротка інформаційна довідка про нього:.

у 1990-1996 рр.

– голова львівської обласної асоціації „Русская школа”;.

у 1996-1998 рр.

– голова львівської обласної асоціації „Русский Дом”;.

у 1998-2002 рр.

– голова Російського товариства ім.

З 2002 р.

був заступником голови Російського товариства ім.

За багаторічну педагогічну та громадську діяльність нагороджувався:.

Почесними грамотами Міністерства культури РФ (1999 р.), Ради співвітчизників при Державній Думі РФ (2000 р.), Генерального консульства РФ у Львові ( 1997, 1999, 2002 р.);.

пам'ятною медаллю до 200-річчя О.

Пушкіна (1999 р.);.

Орденом Української православної Церкви МП Святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня (2002 р., орденом Дружби Російської Федерації (2004).

У 2002 році балотувався від блоку політичної партії «Русский блок».

В 2013 році він був обраний почесним президентом ГО «Русские Львова» та вже давно очолює ГА «Русская Школа», активний діяч центру «Кремлевская стратегия» та МО «ОКЕАН», а також активіст відомого медведчуківського об'єднання — «Український вибір».

В приміщенні Російського культурного центру у Львові, де знаходилося Російське товариства ім.

Пушкіна, яке очолював Кравченко у 2017 році знайшли антиукраїнську літературу.

«Я не буду давати експертної оцінки, але, як громадянин, проаналізувавши публікації «Русского вестника», я був шокований — це відверта антиукраїнська пропаганда, що продукується буквально у якихось 200 метрах від обласної ради», — сказав депутат Львівської міської ради Володимир Гірняк.

Можу процитувати: «…Наши политики „проспали“ этот процесс реабилитации нацистских прихвостней, всех этих „героев“ ОУН-УПА…».

Або возвеличування Сталіна з називанням його «Богом даним нам правителем».

Або передруки антиукраїнських статей Бузини.

Усе це «Русский вестник».

Окремо слід зупинитися на участі Кравченка у проекті «Кремлевская стратегия».

На їхньому сайті говориться наступне:.

«В 2011-2013 гг.

«Кремлевской стратегией» на Украине было проведено 15 форумов в поддержку вступления Украины в Таможенный союз, в том числе во Львове и Ивано-Франковске.

Одной из важнейших наших задач является возрождение великого государственного достояния России — ее исторического прошлого, а именно, блестящих подвигов наших великих предков — Александара Невского, Дмитрия Донского, Ивана III, Петра I, А.

В.Суворова, Ф.

Ф.Ушакова, Б.

И.Багратиона, М.

И.Кутузова, Александра II, Александра III, П.

А.Столыпина и др.

В этой деятельности Движение «Кремлевская стратегия» активно сотрудничает с Общественным движением «История Отчества».

Движение «Кремлевская стратегия» и Евразийский Союз промышленников и предпринимателей (ЕАСПП) подготовили специальные проекты для помощи организациям и учреждениям по поддержке военнослужащих, сотрудников правоохранительных органов и спецслужб России, пострадавшим при исполнении долга, членам семей погибших военных».

Тобто, як ми бачимо, це чистої води ФСБешний проект, метою якого було (і є) посилення контролю, зокрема над Україною, через своїх агентів впливу, одним із яких був Кравченко.

Перебуваючи на посаді директора 45 школи Кравченко велику увагу приділяв співпраці з генконсульством РФ у Львові.

Про це він сам неодноразово говорив в різних інтерв’ю.

Зокрема, в одному із інтерв’ю на сайті newzz.

ua Кравченко говорить наступне:.

«Помощь русской школе во Львове со стороны Российской Федерации, представленной Генеральным консульством, тоже оказывается, за что русские львовяне очень признательны своей исторической Родине.

Прежде всего, это информационно-методическая помощь.

Поступившие из России книги – детская энциклопедическая литература, учебные пособия (особенно – по русскому языку и другим учебным дисциплинам) – составили немаловажную часть той превосходной библиотеки, что собрана в 45-й школе».

Наявним прикладами такої співпраці є світлини, зроблені в рамках так званого фестивалю дитячої творчості «Дорога до Храму.

Великдень-2011» (організований РПЦ у Львові в приміщенні 45 школи), на яких Кравченко та педколектив школи стоять разом із функціонером РПЦ Ніколаєм Барановим та консулом-радником Генерального Консульства РФ у м.

Кадрова політика Кравченка, яка повністю погоджувалась із кураторами генконсульства РФ у Львові передбачала відповідний підбір вчителів на роботу у школу.

Пріоритетом були етнічні росіяни (прізвища сучасного педколективу тому свідчення) та лояльні до «русского мира» представники інших національностей, які проходили відповідне «опрацювання» та час від часу отримували різноманітні подяки від ФСБешних структур за сприяння у посиленні російського впливу на школу.

Прикладом є, зокрема, нагородження подякою Ванди Бонецької (фото 4) – педагога-організатора школи за співорганізацію вищезазначеного у 2011 році фестивалю дитячої творчості «Дорога до Храму.

Великдень-2011», який відбувався під патронатом генконсульства РФ у Львові та РПЦ у м.

Таким чином такі педагоги ставали частиною системи «русского міра» у Львові.

Це, в тому числі, позначалось і на викладанні такого важливого предмету, як історія.

Ілюстрацією «особливого» ставлення до історії є цитата вчительки історії (ймовірно 45 школи, адже в статті інші не фігурують) Єлєни (прізвище не вказане) російському виданню «Московский комсомолец»:.

«Конкурс “Сурми звитяг” проходит среди школ ежегодно.

Участие в нем обязательное, неважно — украинская школа или русская.

Когда мы услышали, какие песни подготовили наставники украинских гимназий со своими учениками, мы дар речи потеряли.

Как вам такие строчки: “Прилитив комарик вранци покусати москалив-голодранцив”? Подумать только, этому учат в школе! — рассказывает Елена, молодая учительница истории из русской школы.

Воспитанная в русской семье, Лена даже не подозревала, что в один момент русские люди станут вторым сортом на независимой Украине.

Она вспоминает, как во время “оранжевой революции” в стекла русских школ националисты бросали камни за то, что учителя не хотели вести детей на митинги в поддержку “оранжевых”.

“Мало кто знает, что тогда во Львове оголтелая толпа насмерть задавила четырех человек.

Этот эпизод “революционеры” почему-то умолчали, не хотели замараться.

Но это было на наших глазах.

Какое счастье, что мы уберегли детей!».

Також, під керівництвом і з ініціативи вчительки російської мови і літератури Тамари Балтак (фото 5) свого часу був створений кабінет «русский мир», основною метою створення якого було формування в учнів школи російської ідентичності (незважаючи на те, що половина учнів була не росіянами за національністю).

Здавалось би 2014 рік мав би стати переломним і всі ці негативні русскомірські моменти мали би відійти у небуття.

Однак директорка школи не вважала за необхідне розривати відносини із ФСБшними кураторами.

Як наслідок, у травні 2014 року після анексії Криму і з початком бойових дій на сході України у 45 ліцеї відбувся черговий фестиваль дитячої творчості «Дорога до храму.

Великдень-2014», у якому взяли участь так званий протоієрей РПЦ (вже згаданий вище) Ніколай Баранов, третій секретар Генерального Консульства РФ у м.

Львові Сєргєй Манько і сама директорка школи Наталія Мельник.

Як бачимо, гучні заяви Наталії Мельник (фото 6) про те, що 2014 рік став переломним і безповоротним у стосунках із країною-агресором були лише пустослів'ям.

І ще одним підтвердженням цього є запрошення на зустріч із школярами 45 ліцею сумнозвісного представника РПЦ Ніколая Баранова у 2016 році (інформації про попередній і наступні роки просто немає).

На відео ви можете почути як директорка Наталія Мельник говорить дітям про нього: «Он не гость.

Он свой.

Он как родной в нашей школе».

На цій же зустрічі Баранов, розповідаючи про війну на сході жодним чином не говорить про агресію РФ, а війну називає «ужасным кровопролитием».

Щоб зрозуміти чому він так говорить достатньо поцікавитись звідки цей, так званий священнослужитель.

Народився Ніколай Баранов (фото 7) в Орлі (тепер РФ) у 1972р., в дитинстві переїхав з батьками до Львова (ще за союзу).

У 1989 р.

закінчив школу у Львові.

Згодом навчався в московській духовній семінарії (закінчив у 1993р.) та московській духовній академії (закінчив у 1997р.).

Місце дислокації – так звана свято-георгіївська церква РПЦ (вул.

Короленка, у Львові).

Численні світлини, на яких Баранов є в оточенні представників генконсульства РФ у Львові свідчать про його «особливу місіонерську роль» у структурі ФСБ.

І кураторство над 45 ліцеєм є яскравим цьому свідченням.

Ймовірно, значна частина дітей, які вчаться в школі, досі піддається інформаційному зомбуванню ним та іншими представниками РПЦ під контролем генконсульства РФ.

І там ніхто їм не говорить що погана Україна.

Їм там просто говорять, що росія не є поганою.

І що хочуть розсварити «братські народи».

Окремим є питання російськомовності ліцею.

Як уже вище написано основною задачею ліцею (школи) за весь період незалежності було не надання можливості вивчати російську мову як рідну і навіть не навчатися рідною мовою, а формування саме російської ідентичності.

Навіть у тих дітей, які не були росіянами.

Зрозуміло, що ця парадигма була надломлена подіями на Майдані і початком російської агресії.

У стінах ліцею про росію стали менше говорити, як про етнічну батьківщину.

Однак «спаяний» ще Кравченком колектив продовжував (і надалі продовжує) зберігати дух «русского мира» у стінах ліцею.

Очевидно, що львів’янам така ситуація не надто до вподоби, відтак у соцмережах багато хто почав висловлювати свої негативні думки з цього приводу.

На це в особливий спосіб відреагувала донька директорки ліцею Наталії Мельник Ірина Мельник, яка в себе на сторінці у фейсбуці написала наступне: «Львів, я була кращої думки про тебе!!! А ти є розсадником рагулізма і кончених псевдопатріотів-нациків!!! Які розпалюють ворожнечу серед українців!!!».

Але на цьому скандали, пов’язані з мовним питанням у ліцеї не припинились.

Після прийняття «мовного» закону, який чітко регламентує порядок формування класів із мовою національних меншин (лише за заявами батьків) та фактично дав початок українізації львівських російських шкіл, усвідомлюючи загрозу зменшення через це кількості учнів у ліцеї, директорка Мельник розмістила на сайті ліцею оголошення про набір дітей у класи мовою національних меншин, що є грубим порушенням.

За це Наталія Мельник отримала догану управління освіти ЛМР.

Також слід звернути увагу на коментарі, залишені колишніми учнями ліцею (школи) на сайті «Освіта в Україні» в розділі «45 ліцей».

90% коментарів російською мовою.

Тобто ці люди так виховані в 45 ліцеї, що не вважають за необхідне послуговуватися українською мовою в Україні в україномовному Львові.

Я особисто знаю багатьох львів’ян з російськомовних сімей, які повністю перейшли на українську мову і послуговуються нею і в соцмережах і в побутовому спілкуванні.

І за дивним збігом обставин вони вчились в українських школах.

І власне оце нав’язливе бажання зберігати російськомовність в україномовному Львові (особливо зараз, в час російської агресії) є яскравим прикладом того, як над нашими дітьми працює «машина ФСБ».

Є ще один важливий момент, який необхідно взяти до уваги.

Національні меншини у будь-якій державі мають право на заснування власних шкіл.

І росіяни також мають на це право.

Але за свої кошти.

Бо 45 ліцей функціонує за кошти українців, які вважають за необхідне, щоб цей навчальний заклад був україномовним та без «русского мира».

Що з цим робити? Все дуже просто.

Треба звільнити всіх педагогів, які прийшли в ліцей в період директорства Кравченка, а тим що залишаться поставити ультиматум – або тут Україна або «чемодан-вокзал-росія».

Ну і безперечно не допустити поновлення на посадах жодного із звільнених вчителів.

А СБУ має здійснити власну перевірку працівників школи на предмет співпраці з країною-агресором чи пропаганди армії країни-агресора.

Наприклад зі сторінки «Made in Russia».

… Далі буде….