Що привело до українського «Вагнергейту»?

Тридцять три «вагнерівці» були затримані в липні 2020 року попід Мінськом, влада Білорусі звинуватила їх у підготовці масових заворушень перед президентськими виборами 9 серпня. З’ясувалося, що частина з них – громадяни України, які воювали на Донбасі. Україна запросила їхню екстрадицію, проте затримані повернулися в Росію.

У грудні 2020 року розслідувачі з Bellingcat анонсували своє розслідування про скандал, що став відомим як «Вагнергейт». Перша його частина, ймовірно, вийде в березні 2021 року. За попередніми даними, з фільму стане ясно, що американські і українські спецслужби планували захопити «вагнерівців», заманивши їх у літак Мінськ – Стамбул під приводом відрядження до Венесуели.

Літак потім повинні були посадити в Україні, але операція нібито зірвалася через витік інформації в офісі президента України.

В ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», про «Вагнергейт» розповіли люди, що перебувають по різні боки барикад: депутат від президентської партії «Слуга народу» Олександр Качура і головний редактор сайту «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов – він перший опублікував деталі можливої операції.

Качура: «Це питання, напевно, 35-е за шкалою актуальності»

відеозапис російською мовою

– Ви знаєте, я не представник правоохоронних органів, ми, до речі, прагнемо ж до європейської моделі держави, за якої політичні особи не втручаються в діяльність правоохоронної системи. Я виступаю тільки за те, щоб, якщо будь-хто з державних чиновників скоїв злочин – передачу інформації, – вони б несли відповідальність за законом.

Я вважаю, що має бути створена тимчасова слідча комісія у Верховній Раді, в рамках якої будуть вивчені всі факти, я в неї готовий увійти як представник «Слуги народу». У нас дуже багато поширюється, на жаль, інформації в ЗМІ, яка не відповідає дійсності, багато здогадок. Мені, до речі, здається, що в європейських колег треба досвід все-таки отримувати: треба підтверджувати свої джерела якимись фактами. Я сподіваюся, що Юрій Бутусов зможе підтвердити цю інформацію, якщо включиться до вас в ефір.

– Пів року вже Держбюро розслідувань проводить розслідування, а ми досі не отримали ніякої публічної інформації про нього. Як думаєте, чому?

– Ця справа, напевно, стосується державної таємниці, якщо зовнішня розвідка проводила таку спецоперацію. Тут, напевно, розголошення не потрібне. Якщо є винні особи, то там мають за результатом уже розслідування і передачі справи в суд, напевно, інформацію повідомити. І після рішення суду можна тільки сказати, що хтось винен, що дійсно такі факти сталися. Тобто поки що це все на рівні якихось чуток, телеграм-каналів, коментарів окремих лідерів громадської думки.

На жаль, у нас в Україні склалася така ситуація, коли справи розслідуються дуже довго, тому що Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро тільки зараз трансформуються, і, зрозуміло, це тягне за собою затримку з розслідуванням.

– А вам самому як депутатові Верховної Ради достатньо інформації? Не хотілося б вам особисто зрозуміти: «Так, ця операція була, вона зірвана, ми шукаємо винних» або «Ні, такої операції не було, це все фантазії колишнього президента, колишнього есбеушника, провідного журналіста в країні»?

– Навіть якби я цю інформацію отримав, я б не зміг її розголосити. Звичайно ж, усім нам цікаво, що відбувалося насправді. Це в Україні, напевно, не найголовніше питання, воно, напевно, 35-е за шкалою актуальності всіх тем.

– Це дивлячись яке питання. А якщо була зрада на рівні офісу президента?

– У нас щодня відбуваються якісь такі інфоприводи з приводу зради, політики часто звинувачують один одного в усіх смертних гріхах. Я вважаю, що так, ця інформація має бути, напевно, публічною, але на етапі, коли буде вручена хоча б підозра комусь із фігурантів.

Ви ж знаєте, я за освітою юрист, я був адвокатом до обрання в парламент, я не прихильник пресконференцій якихось правоохоронних органів. У нас є все-таки презумпція невинуватості в країні, якщо ми в правовій державі живемо.

Справи, на жаль, розслідуються дуже довго. Тому за результатами сьогоднішньої розмови з вами я направлю обов’язково депутатське звернення і постараюся цю інформацію отримати. Але я більш ніж упевнений, що вся ця інформація під грифом секретності перебуває, для цього потрібен доступ, у мене є доступ до державної таємниці, я постараюся розібратися і буду ініціювати створення тимчасової слідчої комісії для того, щоб і парламент дав оцінку тим подіям.

Бутусов: «Упевнений, що суд і слідство все-таки будуть»

відеозапис російською мовою

Якщо депутат вважає, і в нього є якась позиція, він зобов’язаний не просто давати коментарі, а забезпечити чіткість, ясність і прозорість у цьому питанні.

– Юрію, які спецслужби, крім українських, брали участь у підготовці цієї операції і чим її зрив загрожує Україні на міжнародній арені?

– Резонанс саме тому і сильний, що в цій операції брали участь спецслужби США, Туреччини, країн НАТО.

– Юрію, розкажіть цікаву деталь: а як літак, що летить із Мінська до Туреччини, повинен був приземлитися в Україні?

– Він повинен був приземлитися за командою диспетчера Української служби організації повітряного руху. Точно так же, як диспетчер дав команду посадити літак [колишнього] заступника голови «Приватбанку» Володимира Яценка (фігурант кримінальної справи, який намагався вилетіти з країни в лютому 2021 року – ред.), і літак відразу сів на потрібний аеродром.

– Юрію, згідно з вашими висновками, хто винен у зриві цієї спецоперації, і, головне, який мотив?

– Я говорив, що в кабінеті президента були присутні кілька людей. Цю інформацію від начальника Головного управління розвідки і від першого заступника голови СБУ отримав сам президент Володимир Зеленський, і голова офісу Андрій Єрмак, і начальник комітету з розвідки Руслан Демченко, і заступник голови офісу президента Роман Машовець.

І, наскільки мені відомо, команду скасувати, перенести операцію – це було все рівнозначно провалові – дав Єрмак. Президент Зеленський підтримав його рішення, а також його підтримали інші чиновники, які там на місці були. Ось це було в усному режимі ухвалено, не було ніяких офіційних письмових розпоряджень, ніхто нічого не оформляв, не запитував ніякі дані, тобто просто скасували і все, побігли далі, думаючи, що це забудеться, загубиться.

Про мотиви ми можемо тільки здогадуватися, бо це досить серйозний, один із найрезонансніших злочинів, який тільки може бути під час війни. Безумовно, мотиви має встановлювати в повному обсязі слідство. І я впевнений, що такий суд і таке слідство все-таки будуть. Тому ми можемо тільки говорити, що в червні-липні 2014 року Андрій Єрмак, який отримав вплив при Зеленському завдяки обіцянкам закінчити війну і укласти мир із Росією, зробив ставку на швидкі домовленості безпосередньо з Дмитром Козаком, помічником президента Росії, автором придністровського миру й інших таких же ініціатив Путіна і Кремля щодо контролю на пострадянському просторі.

Єрмак діяв у руслі рішень тоді Козака. Моя версія, що призначення Руслана Демченка, проросійського політика, на посаду начальника комітету з розвідки при президенті – це була теж складова частина домовленостей. Складовою частиною домовленостей був також зрив трьох спецоперацій Головного управління розвідки Міноборони, в тому числі операції захоплення «вагнерівців». Усе це було в один час, відбулося одне за одним. Це, безумовно, ланцюжок послідовних подій.