Евроинтеграция посредством санитарной авиации

Із 1 квітня в Україні почне повноцінне функціонування Система аеромедичної евакуації авіаційної безпеки МВС, і вже до осені бази розташовуватимуться у багатьох регіонах.

Зрештою, не буду переказувати виступ міністра МВС Арсена Авакова у програмі "Свобода слова Савіка Шустера". Хто хоче – перегляньте самостійно:

Там міністр детально розповів і про гелікоптери, і про комплектацію і про решту нюансів.

Але до мене почали звертатися люди, котрі мало вірять у реалізацію цієї програми. Тобто вони нібито й вірять, але не знають, з чим і як це порівняти.

Я абсолютно чітко розумію всі ці перестороги. Адже, якщо взяти до уваги той факт, що донедавна (наголошу – донедавна) в Україні не було не те що потрібних гелікоптерів, які могли би бути задіяні, а й пілотів для таких гелікоптерів, то звісно сумніви залишились.

Не буду вкотре розказувати про Єдину авіасистему МВС та Кременчуцький вертолітний коледж, де готують фахівців для цієї системи. Про це вже велася мова неодноразово.

Наразі я хочу запропонувати невеличкий аналіз того, як схожі системи аеромедичної евакуації, чи санавіації, працюють де-інде.

Одразу обмовлюся: до уваги не братиму США з тієї причини, що в кожному окремому штаті є свої закони, а значить можливості та рівні розвитку санавіації. Це як муніципальні служби, так і приватні клініки та служби, що формально можуть бути підпорядковані силовим структурам. Сполучені Штати – країна досить неоднорідна. І у так званих аграрних "картопляно-кукурудзяних" штатах, де кількість великих міст невелика і щільність населення теж – є свої нюанси у санавіації. У штатах же, де є міста-мільйонники, де розвинена мережа клінік і так далі – пропозиція працює на більш широкому рівні.

Тому для більшого розуміння проведемо невеликий огляд того, як це працює в Європі. Одразу скажу, що останні роки там, можливо, теж були певні зміни з урахуванням різних демографічних складників. Але станом на початок 2019 року ситуація була наступною.

Ефективність роботи вертолітних служб екстреної медичної допомоги (Helicopter emergency medical services, HEMS) варіюється в різних європейських країнах. Десь вона краща, десь гірша, в залежності від рівня країни та потреб. Звісно, це може призводити до нерівного доступу до медичних послуг для населення.

Зазначу, що моніторинг служб санавіації, який проводився виданням Emergency Medicine Journal у 28 країнах ЄС, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії на основі інформації інтернет-ресурсів, показав, що основою у функціонування таких служб, де вони є, була та залишається практична доцільність.

Доступність HEMS для кожної країни оцінювалася, виходячи з кількості вертольотів на 1 млн населення і площі території в 1000 км, можливості використання санавіації незалежно від часу доби, розміру ВВП країни і джерела фінансування служби.

В результаті з'ясувалося, що у деяких маленьких країн, включаючи Хорватію, Естонію, Латвію, Литву і Мальту, взагалі немає HEMS. У Люксембурзі, навпаки, найбільша кількість вертольотів з розрахунку на кількість населення і площа території. В альпійських країнах робота HEMS найбільш ефективна вдень, а в Скандинавії – вночі.

Але незмінним є той факт, що вертолітна служба швидкої медичної допомоги (HEMS) грає важливу роль в догоспітальній допомозі тяжкохворим. А в країнах, частину яких покривають гори чи важкодоступні місця, то така авіація виконує роль не лише медичної, а й комбінується з рятувальною.

Фінансування послуг HEMS надається як державними і приватними джерелами, так і благодійними фондами. Більшість санітарних вертольотів в різних країнах мають на борту лікарів, здатних надавати невідкладну медичну допомогу як на місці події, так і під час польоту.

Але головне питання, що виникає в наших реаліях, то чи така служба в принципі спроможна працювати в Україні?

Моя відповідь ствердна: ТАК!

Нагадаю, що питання з підготовкою пілотів для гелікоптерів Єдиної авіаційної служби МВС – вирішене. Так само, як і питання із наявністю самих гелікоптерів. Це Airbus Helicopters Н-145, і більші Н-225, які можуть оснащуватися всім необхідним. Інше питання – наявність медичного персоналу. Стосовно цього – не можу сказати, оскільки, питання у площині відповідальності МОЗ. Проте я переконаний, що підібрати персонал для бригад аеромедичної евакуації можна, було би бажання.

Але беззаперечним є той факт, що наявність системи аеромедичної евакуації – це більший крок до ЄС та європейських стандартів безпеки, аніж десятки міжвідомчих міжнародних нарад та меморандумів. І якщо Україна йде європейським шляхом, то без цієї системи – нікуди не прийдемо. Адже пандемія, локдауни та закриті кордони – скінчаться. А система безпеки життя та здоров’я на високому рівні – залишиться.