Покинув жінку в день весілля і 17 років жив під церквою: що відомо про Теплого Олексу, якого згадують 30 березня

Преподобний Олексій народився в Римі. Його батьки, Євфиміан та Аглаїда, довгий час не мали дітей, але не полишали надії мати немовля. Тож син Олексій народився, коли подружжя було вже немолодим.

В 6-річному віці хлопчик почав навчатися і успішно засвоїв і світські науки, і Святе Письмо. Ставши юнаком, став наслідувати своїх батьків: дотримувався постів, роздавав милостиню і під багатим одягом таємно носив волосяницю. У нього рано зародилось бажання усамітнитися від світу, однак батьки бажали одружити свого сина – і коли Олексій досяг повноліття, знайшли для нього наречену.

Після весілля, залишившись наодинці із нареченою, Олексій зняв із пальця перстень, віддав його і сказав: "Збережи це і нехай Господь буде з нами, своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя".

Сам же пішов таємно з дому і сів на корабель, що плив у Месопотамію та прибув до Лаодікії Сирійської. Тут він пристав до погоничів віслюків і прибув з ними до міста Едеси. Там Олексій продав усе, що мав, роздав гроші бідним і оселився біля храму Пресвятої Богородиці на паперті, харчувався з милостині. Преподобний споживав лише хліб і воду, а отриману милостиню роздавав немічним і старим.

Родина скрізь шукала Олексія, але безуспішно. Слуги, послані Євфиміаном на пошуки, побували і в Едессі, але не впізнали в убогому, який сидів на паперті церковній, свого господаря. Від строгого посту тіло його висохло, краса щезла, зір став слабким. Втім, Олексій упізнав їх і навіть прийняв милостиню з рук своїх слуг.

Безутішна мати Олексія зачинилась у своїй кімнаті, а його дружина тужила разом зі свекрухою.

Так їхній син і чоловік прожив у місті Едеса 17 років.

Існує легенда, як одного разу паламарю церкви, біля якої жив Олексій, прийшло откровення: начебто Матір Божа звеліла ввести в церкву "чоловіка Божого, достойного Царства Небесного... бо Дух святий спочиває на ньому". Паламар шукав такого чоловіка, але довго не міг знайти. Тоді той же голос сказав, що чоловіком Божим є убогий, котрий сидить на церковній паперті. Паламар знайшов його і ввів у церкву. Багато людей дізналось про праведника і почали шанувати його.

Олексій, уникаючи слави, таємно сів на корабель, який плив у Кілікію. Але буря віднесла корабель далеко на захід і прибила до берегів Італії. Чоловік вирушив до Риму і, невпізнаний, прийшов до дому свого батька, попросивши притулку в якому-небудь куточку двору. Євфиміан оселив Олексія в облаштованому приміщенні при вході в дім і наказав годувати зі свого столу.

Живучи в батьківському домі, Олексій проводив дні і ночі в молитві, терпів образи від слуг батька. Кімната Олексія знаходилась напроти вікна його дружини і він щодня чув її плач. Так він прожив у домі своїх батьків іще 17 років. Перед смертю взяв папір та описав своє життя, просячи пробачення у батьків і покинутої дружини.

У день смерті Олексія в соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій (402–417) в присутності імператора Гонорія (395–423).

Про цей день також існує переказ. Начебто під час служби з вівтаря почувся голос: "Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас... Найдіть чоловіка Божого, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто". Почали шукати по всьому Риму, але не знайшли такої людини. З четверга на п’ятницю Папа, звершуючи всенічну, просив Господа вказати на угодника Божого. Після літургії в храмі знову почувся голос: "Шукайте в домі Євфиміана". Всі поспішили туди, але святий вже упокоївся. В руці був зажатий папір – кінцівка вже заклякла, тож узяти його не вдалося.

Тіло Олексія поклали на дорогоцінні покривала і з почестями перенесли в церкву. Як говорить легенда, імператор Гонорій та папа просили святого, щоб він дозволив прочитати написане в сувої. Сталося диво: рука Олексія розтиснулася. Читець храму зачитав історію життя Преподобного Олексія, тіло якого ще протягом тижня лежало у церкві Святого Воніфатія і було поховане там же 30 березня 411 року.

Чому Олексу називають Теплий?

• За стародавнім віруванням, саме в день Теплого Олекси пташка вівсянка вперше співає свою пісню, незважаючи ні на сніг, ні на морози, які в цей час ще бувають досить довгими. Вважалося, що якщо відповісти на пісню вівсянки "Йду в ліс по рогіз, ходи зі мною", то рік буде врожайним на ягоди та гриби.
• Також наші предки вірили, що в цей день щука лід хвостом розбиває. За легендою весняну щуку, що лід розбиває, можна голими руками зловити.
• Також древні люди помітили, що в цей час журавлі повертаються з теплих країв. Діти кидали перед журавлями на землю червоний пояс або хустку, щоб ці птахи не летіли далі, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить, і вигукували: "Колесом, колесом – над червоним поясом!", "Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу! ". Цей звичай називали "перев'язка дороги червоним поясом".

• Мисливці розповідали, що в день Теплого Олекси ведмеді прокидаються і йдуть шукати поживу. Кажуть, що "Михайлу" у цей день стає соромно за своє худе тіло, тому вони ховаються в кущах, поки не "од'їдяться". Також вважалося, що лисиці на Олекси переселяються зі старих нір у нові.
• Напередодні Теплого Олекси дівчата йшли увечері на луг, де росла стара верба, і з закритими очима виламували гілочку: якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку освячували у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося щіпку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, вірили – неодмінно прийде свататися.

• Передостанній день березня найчастіше видавався теплим, тому люди виносили на вулицю для загартовування картоплю, приготовану для посадки, готували і змащували віз, лагодили садовий і городній інвентар.
• Крім того, в цей день намагалися переробити всю домашню работку, а ввечері слід зібратися разом за сімейним столом і проводжати зиму.
• Особливо шанували в цей день березу: збирали її бруньки, оскільки вважалося, що в цей день вони мають особливу цілющу силу. За вечерею прийнято було пригощатися напоєм із соку берези і меду, сама береза шанувалася як символ чистоти і миру.

• У передостанній день березня рибалки займалися плетінням сіток для рибного лову. З готовою сіткою треба було обов'язково в цей же день відправитися на рибалку, після цього сітка вважалася щасливою і в неї весь рік добре ловилася риба.
• Господині в передостанній день першого місяця весни поспішали до відкритих водойм для того, щоб опустити в воду пряжу. Вважалося, що пряжа, яка полежить в день Олексія в воді, стає міцною. До того ж, в тридцятий день березня вважався періодом активного танення снігів, тому господині збирали талу воду, відстоювали її, використовували в домашніх потребах.

Читайте також: "Там не просто голод – там війна": як Ґарет Джонс 1933-го доводив світові, що Сталін убиває українців