Foreign Affairs: Автократи обожнюють Олімпійські ігри, чому?

Більше 180 правозахисних груп, політиків і юристів закликали США і їхніх союзників бойкотувати зимові Олімпійські ігри в Пекіні. Вони наполягають, що жорстока поведінка Китаю з продемократичними активістами в Гонконзі, а також репресії проти етнічних уйгурів - це вагомі причини для того, щоб відібрати в країни право проводити таку глобальну подію.

Критики бойкоту стверджують, що відмова від участі в спортивних змаганнях не вплине на китайську поведінку. І значною мірою це правда. Навряд чи бойкот Олімпіади змусить Комуністичну партію радикально змінити свій курс. Але такі бойкоти все одно лишаються потенційною зброєю, здатною завдати удар по марнославстві авторитарних країн, - пише Foreign Affairs. Саме тому вони неодноразово були помітною рисою організації змагань.

США і СРСР відмовлялися від участі в багатьох Олімпіад в часи Холодної війни. Заклики бойкотувати змагання звучали перед іграми в Пекіні у 2008 році і Зимовою Олімпіадою в Сочі у 2014-му. На відміну від багатьох демократій, Китай, Росія й інші авторитарні країни сильно переймаються такими міжнародними змаганнями, багато вкладаючи як в їхнє проведення, так і в здобуття медалей. Вони розглядають Олімпійські ігри як спосіб конкуренції між великими державами, але іншими методами. Ті, хто закликають бойкотувати змагання, розуміють на скільки вони важливі для амбіцій Китаю й інших автократичних держав, а також як сильно Пекін прагне отримати свій момент слави.

Демонстративне споживання

Більше століття тому американський економіст Торстен Веблен запропонував термін "демонстративне споживання", щоб описати те, як плутократи "кінця століття" хизувалися власним багатством, щоб здобути соціальний статус.

"Не достатньо просто отримати багатство чи владу. Багатство чи влада повинні бути доказовими, тому що пошана присуджується лише за доказами", - пояснив Веблен у "Теорії класу дозвілля".

Правда для "нуворишів" тепер справедливо описує авторитарні країни. Проведення у себе й успіх на Олімпійських іграх - це хрестоматійні приклади демонстративного споживання. Олімпіади просто створені для завоювання очевидного статусу на міжнародній арені. Кожні два роки або влітку, або взимку змагання виходять на передній план і поглинають глобальну увагу. Проведення на своїй території добре організованих Олімпійських ігор може стати  демонстрацією економічного розвитку й інституційної компетентності. Тому уряди готові витрачати божевільні суми в гонитві за статусом через проведення цих змагань.

Зимова Олімпіада в Сочі у 2014 році коштувала 50 мільярдів доларів, що перевершило бюджет ігор в Пекіні 2008 року, які вважалися до того найдорожчими за всю історію. Престиж проведення Олімпійських ігор також супроводжується тиском успіху спортсменів. Китай і Росія розглядають змагання так само, як і СРСР колись. Для них це продовження геополітичного суперництва. Успіх на спортивній арені дає ширший вид виправдання.

Для справедливості, варто зазначити, що демократії здобули більше медалей, ніж авторитарні режими за всю історію Олімпіад. А США загалом завоювали вдвічі більше нагород, ніж Росія і в чотири рази більше, ніж Китай. Але зважаючи на той факт, що демократії зазвичай багатші, ніж автократії, більшість видів автократій намагаються виграти більше медалей на Олімпійських іграх.

Олімпіада як промислова політика

Авторитарні держави намагаються стрибнути вище голови з простої причини: вони стараються більше. Вони перетворюють переслідування олімпійського успіху в своєрідну промислову політику. Точні масштаби інвестицій Китаю в олімпійських атлетів невідомі. Росія витратила щонайменше 25 мільйонів на підтримку своїх атлетів перед зимовими іграми в 2018 році. Ця сума пішла на підтримку елітних тренувальних центрів, виплату стипендій тренерам, лікарям й елітним спортсменам, а також на оплату подорожей і проведення тренувань за кордоном.

Китайські й російські інвестиції у перемогу мають не лише фінансовий характер. Китай копіює стару радянську модель у своїй державній системі. Тобто дітей забирають з дому і відправляють у спеціалізовані школи, де їх змалку інтенсивно тренують й змушують добиватися результатів.

Таке агресивне переслідування спортивного успіху неодноразово призводило до того, що авторитарні країни заходили надто далеко. І Китай, і Росію цілком виправдано звинувачували у шахрайстві. Пекін мав справу зі звинуваченнями у профінансованому державою допінгу підчас ігор в 1980-х, 1990-х роках, а також нещодавно. Крім того, китайська сторона брехала про вік атлетів. Російське антидопінгове агентство теж десятиліттями звинувачували у продажу заборонених речовин атлетам, фальшуванні імен і підробці аналізів сечі, щоб допомогти спортсменам приховати використання допінгу. Масштаби й всепроникність допінгу в російській системі підготовки атлетів змусили Міжнародний Олімпійський комітет заборонити Росії брати участь в літніх змаганнях у Токіо цього літа.

Гонитва за статусом

Бажання завоювати статус так само впливає на людську поведінку, як і гонитва за багатством чи безпекою. І це стосується як окремих людей, так і груп, з якими вони себе пов'язують, зокрема країн. Лідери всіх видів країн однаково жадають статусу, але вони добиваються його різними методами. Зважаючи на свою порівняльну перевагу на Олімпійських іграх, автократи бачать сенс більше вкладати в цей напрямок. Особливо для Китаю, який перетворюється в супердержаву, змагання дають можливість привернути глобальну увагу до нових здобутків країни й отримати визнання, яке китайські лідери вважають заслуженим.

Переслідування міжнародного статусу через славу на Олімпійських іграх також ґрунтується на простіших мотивах внутрішньої політики авторитарних режимів. Лідери таких країн часто спираються на підтримку відносно вузького кола прихильників у порівнянні з демократичними урядами. І автократам доводиться винагороджувати лояльних на тлі менших матеріальних винагород для ширшого населення. Олімпіади дають можливість заплатити інсайдерам режиму. Загальне ж населення отримує в якості нагороди національну славу й гордість.

Безпосередні витрати на елітний спорт йдуть на користь невеликій групі людей і ніяк не позначаються на загальному населенні. Натомість суспільство отримує відчуття національної гордості, коли країна перемагає на світовій арені. Авторитарні режими керують тим, як населення розуміє важливість Олімпіади, оскільки вони керують ЗМІ. Зимові ігри в Сочі 2014 року ідеально це ілюструють. Поплічники Володимира Путіна отримали мільярди доларів через сумнівні контракти. А росіяни побачити видовищне шоу, яке нібито підтвердило глобальний статус їхньої країни.

США й інші демократичні країни дуже по-іншому ставляться до Олімпійських ігор. Незалежні ЗМІ ретельно перевіряють будь-яку заявку на проведення змагань. Американці переймаються тим, як їхню країну сприймають на міжнародній арені. Але здобуття міжнародного статусу для них не такий високий пріоритет, оскільки їхня країна домінує у світі вже майже століття.

Більше того, суспільству в США не подобається те, як багато уряд витрачає на олімпійські об'єкти й спортивні стадіони загалом. В результаті, США й інші західні демократії не дуже зацікавлені брати участь в боротьбі з авторитарними суперниками у ширшому олімпійському змаганні за статус.

Якщо Захід вирішить не брати участь в Олімпіаді 2022 року, це рішення вже створить платформу для боротьби за статус, в якій Китай зможе перемогти, мінімізуючи вплив будь-якого бойкоту. Китай вже стверджує, що будь-який бойкот "приречений на провал", й обіцяє запровадити санкції проти будь-якої країни, яка не буде брати участь в Олімпійських іграх. Пекін може використати свої широкі ресурси, щоб покарати країни, які його "образили".

Суворі суспільства в США й інших демократіях, з іншого боку, не дозволять своїм урядам використати ресурси для протистояння спробам Пекіну зірвати бойкот. США і їхні союзники можуть вказати на права людини й інші високі ідеали як причину лишитися в дома і не брати участь в Олімпіаді. Але китайська матеріальна сила, швидше за все, візьме гору.

Вас також можуть зацікавити новини:

• 96 українських легкоатлетів продовжують підготовку до Олімпіади-2020 по всьому світу
• "Не можна було ображати Росію": російська чемпіонка назвала перенесення Олімпіади "божою карою"
• Путіну заборонили відвідувати Олімпійські ігри та чемпіонати світу
• У Мінспорту розповіли, коли Україна хоче прийняти Олімпійські ігри
• Прийнято офіційне рішення: Олімпіада в Токіо пройде без іноземних уболівальників

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань