Переклад твору британського письменника дав популярний серед українців мем

31 березня 1926-го у місті Лі-он-Сі в графстві Ессекс у Великій Британії народився письменник Джон Фаулз, автор роману "Маг". На українську цей твір переклав Олег Король 2017 року. З нього вийшов мем "непозбувна бентега".Джон Фаулз 1945-го покинув університет заради воєнної кар'єри. 2 роки служив в морській піхоті. Потім вступив до Оксфордського університету спеціалізуючись у німецькій і французькій філології. У 1950-1963 роках викладав в університеті французького міста Пуатьє англійську. Потім перебрався на грецький острів Спеце. Там працював у гімназії.1963-го вийшов друком дебютний роман Фаулза "Колекціонер". Він приніс письменнику славу та визнання. Тоді чоловік вирішив присвятити себе літературі. Через 3 роки видав 2-й успішний роман - "Маг". Головний герой, місце дії, час та деякі деталі роману автобіографічні. Описав життя у Греції.Вжитий в українському перекладі Олегом Королем вираз "непозбувна бентега" користувачі соцмереж вважали невдалим та жартували щодо нього. Інші вказували, що він розкриває багатство української мови. Хвалили і виправдовували перекладача."Перекладено дуже специфічною авторською українською мовою. Не схожою за стилістикою ані на текст самого Фаулза (написаний просто, як статті simple English у Вікіпедії), ані на ту усереднену стандартизовану українську, до якої ми звикли. Можливо, "непозбувна бентега" не найточніший варіант перекладу, але з якою достеменністю цей зворот відображає нашу викривлену реальність! Та він просто відкрив портал у світ мемопродукування і колективного креативу, у непозбувної безнеги з'явилася власна фб-сторінка, а саме видавництво всю цю хвилю навіть підтримало", - написав портал ragu.li.Слово "бентега" вживали українські письменники раніше:Андрій Химко, "У пазурах вампіра" (1957):"У глибині душі, правда, десь аж підспудно, під буремною тривогою й бентегою , Янчук на мить утішився, що його суперник Микола, як військовий лікар, після академії, мабуть, додому попаде нешвидко".Олесь Гончар, "Тронка" (1962):"Що вивело на курган цю людину? Які думки обіймають її, яку бентегу носить вона в своєму серці? Стоїть в задумі, стоїть незрушно у вечірніх присмерках".Василь Симоненко, "Наївне дівчисько" (1963):"Дівчина йшла на роботу. Цілий вечір і ранок маги начиняла її інструкціями і годувала повчаннями, а вона дослухалася лише незрозумілої бентеги свого єства".Павло Загребельний, "Диво" (1968):"Хлопець зашарівся, спробував сховатися за повозом, але й там переслідував його погляд молодиці, її горіхового відтінку очі вселяли в нього темну бентегу, якої ще не знав перед тим, а може, то просто йшов йому обертом світ від довгої голоднечі, бо після Лучукової смерті не мав же й ріски в роті".Дмитро Міщенко, "Синьоока Тивер" (1983):"Бачила, князь Волот пасе за нею оком. Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипів за якимсь разом до того виду очима і не відвів уже їх".Юрій Мушкетик, "Яса" (1987): "А ще вона нагадала, боляче нагадала, що його ждання минулося, що нічого гарного, незвіданого попереду немає і немає довкруж ніяких таємниць. А тільки ж ними живе людина. Вони — у серці, в ньому бентега любові і радість батьківства — дитини на руках. Його вже справді не жде ніяка бентега, хіба що — бентега смерті в бою".Олександр Ірванець, "Загальний аналіз" (2010):"Та й запах крові вабив і бентежив. Ця бентега ще більше посилилася, коли істота раптом заточилася, похитнулась, зігнулась у попереку".28 березня 1941 року британська письменниця Вірджинія Вулф покінчила життя самогубством. Того дня 80 років тому вона залишила чоловіку 60-річному Леонарду Вулфу передсмертну записку, в якій зазначила: "Цього разу я не вилікуюсь". Потім пішла до річки Уз, що була розташована біля їхнього будинку. Коли її чоловік прибіг до цього місця, то побачив лише тростину в воді. Жінці було 59 років.