Інформаційна безпека і приватно-державна дилема. Медіапідсумки 29 березня — 4 квітня 2021 року

Другого квітня Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики провів слухання «Про забезпечення стабільного українського мовлення на тимчасово окуповані та прикордонні території України». Захід вийшов безперечно цікавим, з добре пропрацьованим порядком денним і вдало підібраним широким колом спікерів, які представляли різні точки зору. Слухання було годі й порівнювати, наприклад, із нещодавнім присвяченим креативним індустріям форумом «Україна 30», куди топспікерів запрошували сьогодні — на завтра, а програму змінювали з таким самим часовим горизонтом.

Комітетські слухання тривали чотири години, повний відеозапис — перед вами. Ми ж у цій статті поговоримо про цікаві акценти й нюанси.

Слухання добре показали, що багато суперечок у темі інформаційної безпеки пролягають по лінії приватне / державне. Держава прагне розвивати мовлення на окупованих і прилеглих до них територіях, але приватним гравцям це невигідно, бо там немає платоспроможного ринку для них. У хорошому випадку держава може пропонувати пільги й заохочення, але наразі їх недостатньо для стимулювання інтересу комерційних гравців. У гіршому випадку держава починає створювати державних мовників, що суперечить попереднім реформам із роздержавлення медіа і кращим демократичним практикам.

Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк розповіла, що частина телекомпаній та радіостанцій, які мають дозволи на мовлення на згаданих територіях, не здійснюють його, зокрема, через припинення фінансування. Це стосується як аналогового та цифрового мовлення, так і мовлення на FM-частотах. Деякі канали навіть анулювали свої ліцензії та договори.

«Щоби розвивати мовлення на цих територіях, держава має надавати компенсацію, заохочення, преференції. Нацрада звернулася до уряду щодо цього. Особливу увагу приділили заохоченню провайдерів програмної послуги кабельних мереж у селищах та селах Луганської та Донецької областей», — сказала пані Герасим’юк.

Регулятор уже зменшив розмір ліцензійного збору на 70% для провайдерів, які надають послуги на території ООС. Такою знижкою нині скористалось 36 провайдерів. Однак попри це 29 провайдерів Донеччини та Луганщини анулювали свої ліцензії.

«Єдиним надійним джерелом мовлення на цих територіях є пакети кабельних та інтернет-провайдерів. Однак провайдери мають відтік абонентів, бо пакети стають дорогими. І населення користується безкоштовними послугами російських сервісів або дивиться канали з відкритого супутника», — звернула увагу голова Нацради.

Для підтримки провайдерів, на її думку, потрібно внести доповнення до закону «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» і таким чином скасувати одноразову та періодичну плату за доступ до згаданих мереж на територіях, де здійснювалась АТО, та прикордонних районах на межі з РФ.

Також вона запропонувала створити державну ОТТ/IPTV-платформу, яка б надавала послуги населенню тимчасово окупованих територій та прикордонних районів, які межують з Російською Федерацією.

Тема ОТТ інтригує, бо цей сегмент зараз починає лихоманити. Після того як Megogo став другим після «Волі» за кількістю абонентів провайдером серед усіх типів технологій, у великої кількості комерційних гравців іще більше зріс апетит до створення однакових умов регулювання для ОТТ і лінійного телебачення. Одне з дражливих питань — мовні квоти для контенту. Цікаво, чи вдасться авторам законопроєкту «Про медіа» зрештою ефективно виписати подібне регулювання, адже ОТТ за своєю природою може мати одночасно скільки завгодно мовних доріжок, безкінечну полицю контенту, від якої рахуються квоти, а самі представники лінійного телебачення не сильно хочуть для себе 100% української мови.

У проєкті рекомендацій за результатами комітетських слухань є ще один вартий уваги пункт: Службі безпеки України пропонується підготувати пропозиції щодо запровадження санкцій до онлайн-платформ, які здійснюють ретрансляцію заборонених в Україні каналів держави-агресорки. Може вийти потенційно хороший протекціоністський захід, от тільки до кінця не зрозуміло, наскільки великий реальний вплив він може справити: наприклад, той же сервіс Ivi.ru, чия контентна пропозиція є дуже привабливою і який встановлений за замовчуванням у телевізорах, що продаються в Україні, для українських IP ніяких телеканалів узагалі не пропонує — тільки російські серіали у форматі VOD.

Ще одне питання, яке звучало на слуханнях і теж проходить по лінії приватне / державне, — це кодування українських телеканалів на супутнику, яке при розмовах про інформаційну безпеку вже набуло статусу сумнозвісного. Проєкт рекомендацій містить доволі суворий пункт: Кабінету міністрів забезпечити доступ мешканців ТОТ до супутникового мовлення рейтингових українських каналів шляхом декодування сигналу, створення некодованих аналогів каналів, а також державної супутникової платформи (слоту) для трансляції некодованого сигналу. Під час власне слухань владні спікери були значно м’якішими в оцінках необхідності розкодування і дали висловитися медіагрупам, тож чекаємо фінальних рекомендацій.

А от щодо чого можновладці були одностайними — це стосовно необхідності побудови державного мультиплексу КРРТ (хоча, як ми знаємо, є охочі зробити його державно-приватним). Ця новина не є дуже радісною для найбільших комерційних мовників, бо створює технічні можливості для збільшення кількості телеканалів у безкоштовному ефірі і, відповідно, дещо відкидає їхні багаторічні намагання ставати економічно ефективними для своїх власників.

Але де б, як не на цих слуханнях, ми дізналися, що Міністерство культури та інформаційної політики хоче забрати у своє підпорядкування Концерн РРТ? Співробітниця апарату РНБО Наталія Ткачук виступила категорично проти: «Ми вважаємо недоцільним змінювати систему управління концерном. Наразі концерн входить до сфери управління Держспецзв’язку. Держспецзв’язку відповідно до Закону України “Про національну безпеку” відноситься до суб’єктів сектору безпеки і оборони України, що при виконанні завдань за призначенням вимагає діяти в інтересах національної безпеки на стратегічному рівні. Потужності концерну використовуються для розміщення інфраструктури об’єктів зв’язку, як цивільного, так і військового, а також зв’язку спецпризначення. На потужностях концерну розміщується відповідне обладнання не лише комерційного призначення, а й таке, що використовується спецкористувачами в інтересах національної безпеки і оборони. Значна частина об’єктів КРРТ мають мобілізаційне значення і завдання. Концерн є об’єктом зі спеціальним режимом доступу». Нам здається, що апаратну боротьбу між РНБО і МКІП, яка стала очевидною у процесі створення двох центрів протидії дезінформації, поки що має більше шансів виграти саме РНБО.

А що робити з дилемою приватне / державне і невигідністю для комерційних гравців вирішувати інформаційно-безпекові проблеми? Відповідь здається очевидною: і державі, і тим самим комерційним гравцям потрібно змиритися з необхідністю розвивати / не ставити палиці в колеса Суспільному мовленню: воно й на свій прибуток не оглядатиметься, і не перетвориться на пропагандистський інструмент у руках можновладців. До речі, за тим, щоби воно на такий інструмент незабаром не перетворилося, спостерігатимемо під час виборів голови правління НСТУ.