MY.UAНовини
Дмитро Джулай: «Майдан дав мені шанс потрапити у професію»
Дмитро Джулай: «Майдан дав мені шанс потрапити у професію»

Дмитро Джулай: «Майдан дав мені шанс потрапити у професію»

Журналіст «Радіо Свобода» Дмитро Джулай був стримером під час подій Революції гідності, пізніше — журналістом і продюсером програми «Ми разом» з Іриною Штогрин. Зараз він працює над мультимедійними проєктами, зокрема створює документальні фільми, присвячені історичній тематиці. Дмитро — з тої нечисельної породи журналістів, хто готовий днями просиджувати в архівах, шукаючи потрібну інформацію. Невдовзі після закінчення університету імені Драгоманова за спеціальністю «Видавнича справа та редагування» у 2013 році його запросили на стажування на «Радіо Свобода», а за тиждень розпочався Майдан. «Практично я був, мабуть, не готовий (до роботи стримера. — Ред.), — згадує Дмитро. — Я знав, як вмикається камера, як навести фокус — ось такі речі. Але я був готовий морально, я був надзвичайно радий, що у мене є така можливість — знімати історичні для країни події… За ці три місяці я отримав журналістського досвіду більше, ніж за 5 років свого навчання в університеті. Я навчився знімати, швидко монтувати, я навчився дзвонити новинарям і чітко надиктовувати новини, швидко писати матеріали, брати коментарі». В нинішній роботі Дмитра — чимало творчості та експериментів, зокрема з історичним матеріалом (колядками, образами українських класиків тощо). Більше про різні аспекти своєї роботи на «Радіо Свобода» Дмитро Джулай розповів в інтерв’ю «Детектору медіа».

— Дмитре, якщо погортати перелік ваших матеріалів на сайті «Радіо Свобода», впадає в око ваш інтерес до історичної тематики, архівних документів, зокрема фотографій. З чим пов’язана ця ваша зацікавленість?

— Як на мене, йдеться про історичну тематику радше як про тло, на якому хочеться розповісти про багато травматичних речей в українській історії, котрі досі відлунюють і не дають нам спокою. Ми не розібралися в багатьох історичних процесах, тому вони залишаються травматичними і продовжують роз’ятрювати наше суспільство. Мені хочеться розповісти більше про ці події, причому розповісти без пропаганди, бо часто в нас якісь події подаються, наприклад, ультрапатріотично.

Скажімо, ми робили фільм про «Революцію на граніті». Ці події подаються як цілковита перемога студентів. Але якщо революція перемогла, чому комуністи залишилися при владі, чому парламент тоді не змінився, чому на чолі країни опинився Леонід Кравчук? Ти починаєш копати, спілкуватися з очевидцями тих подій — і тобі відкриваються дивні речі. Наприклад, Олесь Доній нам розповідав, що найбільший тиск на студентів тоді чинився не з Компартії, а з боку демократичних депутатів, Народного руху. У більшості журналістських матеріалів говориться, що всі умови студентів були виконані, а насправді була виконана лише одна з п’яти вимог. Важливо подивитися на ті події з перспективи 30 років і подумати, чи справді все було зроблено. Одну з ключових фраз сказав, як це не дивно, Леонід Кравчук у цьому фільмі: тоді, у 1990-ті, суспільство було не готове прийняти українську самостійницьку ідею.

Другий аспект того, чому мене цікавить історична тематика: мабуть, забагато міфів та неправди, про які хотілося б розповісти. Йдеться про елементарні речі, наприклад, про те, чому на Заході день Перемоги почали відзначати 8 травня, а в Радянському Союзі — 9 травня.

Також я почав досліджувати радянське документальне кіно, опитав десь 40 документалістів, які працювали в радянський час, потім я працював в архівах. Виявилося, що є багато фільмів, про які ми не знаємо. Наприклад, це фільм про Василя Симоненка. Його намагалися створити для пропаганди на західну аудиторію. Симоненко ставав завдяки тій самій «Радіо Свобода» символом спротиву, а Радянський Союз хотів, як завжди, обернути цю фігуру і сказати, що це наш, радянський поет. Згори спустили наказ створити фільм про Василя Симоненка. Режисери «Укркінохроніки» побачили справжню, без радянського пафосу, людину, представили сценарій про Василя Симоненка, але його зарізали і не дали зробити фільм.

— Ви з тої рідкісної породи журналістів, які готові працювати в архівах. Звідки у вас це? Можливо, це пов’язано з вашим навчанням?

Ні, це не пов’язано. Всі завжди думають, що я навчався на історичному, але насправді я вчився в університеті імені Драгоманова на видавничій справі та редагуванні. За спеціальністю я видавець. Справді копання в архівах — це важко й марудно, особливо коли доводиться вивчати рукописні матеріали, читати важкі для розуміння почерки. Я брав папки з документами на «Укркінохроніці» і на більшості бачив, що до мене їх ніхто не торкався, не вивчав. А в тих документах насправді можна знайти багато цікавого. Пригадуєте, як Данило Мокрик знайшов інформацію, що Ірина Фаріон була членом КПРС? І де він це знайшов? В обласному Львівському архіві. Але в сучасних умовах мало часу на роботу в архівах, я розумію.

— Тобто можна сказати, що у вас елітарне становище?

Ні, навпаки, це пов’язано з інтенсивною роботою, зокрема у вихідні. Ті речі, які я роблю, можна назвати спецпроєктами, бо це не моє пряме завдання. Моє завдання — створювати caption video для соцмереж. Але коли в мене є ідея, я її доношу до керівництва, воно мене підтримує, хоча доводиться працювати у стислі терміни. Наприклад, фільм про «Революцію на граніті» ми зробили за чотири тижні.

— Як у вас виник інтерес до журналістики?

Я з самого малечку дописував у дитячі газети, журнали. В дійсності я навчався на кафедрі журналістики, а отримав спеціальність «Видавнича справа та редагування». Під час навчання я писав дипломну роботу про Сергія Набоку та його легендарну газету «Голос Відродження», це одна з перших незалежних газет, що з’явилися під час Перебудови. Вона почала виходити у березні 1989 року. Сергій разом із дружиною Інною набирав газету вдома на друкарській машинці, далі він віз цей макет у Литву, там це нелегально друкували і вже тут поширювали цю газету. Я записав близько півтора десятка інтерв’ю з безпосередніми учасниками подій, самого Сергія Набоки на той час вже не було, на жаль.

У 2013 році я закінчив університет і так вийшло, що мені запропонували пройти стажування на «Радіо Свобода». До того я дописував не в такі топові медіа. Через тиждень після мого приходу на «Радіо Свобода» почався Майдан. Наша редакторка Інна Кузнецова питає: «Дмитре, а ви вмієте знімати?». І мене відправили стримити разом із журналістом Дмитром Шурхалом.

— Наскільки ви були готові до цієї роботи?

Практично я був, мабуть, не готовий. Я знав, як вмикається камера, як навести фокус — ось так речі. Але я був готовий морально, я був надзвичайно радий, що у мене є така можливість — знімати історичні для країни події. Ще пару днів до того, коли на Майдані був дощ, я ходив і тримав парасольку над камерою нашого оператора Володі Корсунського.

Пам’ятаю найгарячіші дні на Майдані. 18 лютого я виліз на дах будинку на перехресті Інститутської та Шовковичної і побачив, що з правої сторони по Шовковичній рухається величезна колона ВВ-шників, а по Інститутській рухаються протестувальники з камінням, палицями, коктейлями Молотова. Я зрозумів, що зараз щось відбудеться й мені треба це відзняти. Почалася серйозна бійка, і я побачив в об’єктив своєї камери, як один із протестувальників бере каміння і кидає в потилицю ВВ-шнику, який тікає, він уже був без шолома. Кинуте каміння потрапило йому в потилицю й він просто впав. І я подумав: я зафіксував смерть людини, я зняв, як протестувальники вбивають ВВ-шника, і це мене дуже прикро вразило. Я тоді якийсь час думав, що робити із цим записом, чи ми можемо таке подавати. Я запитав про це в нашому колі в редакції, мені сказали: ти це зняв, ми не можемо цензурувати зйомку, і ти не знаєш, чи справді та людина загинула. Ми опублікували цей запис, він у нас на ютубі є, ці мої кадри з камінням у потилицю ВВ-шника я вже не раз бачив використаними в російських новинах. З другого боку, більшість випадків, які ми знімали, було неймовірним насиллям силовиків проти протестувальників, причому насилля нарощувалося.

— На Майдані журналісти були мішенню. Маючи в руках камеру, ти наражав себе на додаткову небезпеку…

Так, мої колеги Дмитро Баркар та Ігор Іцхаков проводили стрим, коли їх скинули з гори на Грушевського, побили беркутівці, закинули в автозак і протримали цілий день. Невідомо, чим би все скінчилось, якби не розголос. Але, знаєте, коли така важлива подія, коли ти розумієш, що повинен це зафіксувати, ти не думаєш про себе, ти просто думаєш, як не потрапити в якусь дурну історію.

Згадую, в нас у редакції доволі швидко з’явилися засоби захисту для журналістів. Купили шоломи, а після вбивства Нігояна з’явилися і бронежилети. Пам’ятаю, були якісь комічні випадки, наприклад, журналіст Євген Солонина купив різні металеві пластини і сам зробив собі захист.

— Чи ви відчуваєте, що тодішня робота під час подій Революції гідності вас якось змінила?

Ментально, ідеологічно, психологічно мене цей Майдан не змінив, бо всі ці ідеї, втілення яких вимагав Майдан, були для мене близькими. Майдан дав мені шанс потрапити у професію.

До речі, мене ж не одразу взяли на роботу на «Радіо Свобода». Завжди в нас є тримісячний випробувальний термін. Такий термін був і в мене, стільки ж тривав Майдан. За ці три місяці я отримав журналістського досвіду більше, ніж за 5 років свого навчання в університеті. Я навчився знімати, швидко монтувати, я навчився дзвонити новинарям і чітко надиктовувати новини, швидко писати матеріали, брати коментарі. Тої освіти, яку я отримав в університеті, було недостатньо для того, щоб реально працювати. Але завдяки інтенсивному досвіду, допомозі колег, самонавчанню я зміг багато що опанувати.

— Хто був вашим куратором під час випробувального терміну?

Я думаю, що всі. Тоді редакція була невелика. Наша головна редакторка Інна Кузнецова говорила про різні смислові теми. Наша головна новинарка Вікторія Карп’як навчила мене найголовнішого — писати новини. Наш головний відеограф Михайло Єльчив навчав зйомки та монтажу. В Андрія Дубчака, який у нас тоді працював вебадміністратором і фотографом, можна було повчитися того, як бути у правильному місці у правильний час, не потрапити під шквал каміння, не бути побитим, але все відзняти і повернути в редакцію цілу техніку. 16 січня ми вели стрим і біля нас розірвалася граната, моя камера була пошкоджена так, що її викинули. Це навчило мене думати більше про те, з якої позиції я знімаю, про те, що не варто йти на перетин між протестувальниками та силовиками, з цього місця ти нічого не знімеш, ще й можеш серйозно постраждати.

— Як розвивалась ваша «еволюція» в рамках «Радіо Свобода», коли ви успішно пройшли свій випробувальний термін? Які нові завдання у вас з’явилися?

На початку березня 2014 року мене відправили стримити до Харкова, де Майдан захопив будівлю Харківської ОДА, а Антимайдан протестував біля пам’ятника Леніну. Я стримив і звідти, і звідти разом із нашим журналістом Володимиром Носковим, який дуже добре знається на харківських процесах. На харківському Антимайдані розмахували російськими прапорами, люди кричали, що ми маємо приєднатися до Росії, і все це дуже вміло зі сцени підживлювали Кернес і Добкін. Після того, як 1 березня ми стримили з мітингу Антимайдану, ми пішли до будівлі ОДА, щоби познімати ще там. Зустріли Сергія Жадана. І тут ми чуємо крики, починається ґвалт і хтось командує: «Несіть шланги, будемо їх поливати!». Я розумію, що натовп на вулиці, тисяч 10–15, починає штурмувати будівлю ОДА, в якій осіб 200. Антимайдан захопив будівлю, я забіг у кімнатку і побачив, що там ховаються міліціонери, про що я і сказав під час свого стриму. За пару хвилин до мене підбігає інший стример і питає, чи не бачив я, мовляв, того покидька, який каже, що міліція нічого не робить. Мене схопили і від ОДА до пам’ятника Леніну протягли крізь увесь той натовп. Це згадується як страшний сон: ти йдеш, а натовп кричить, б’є тебе по голові, обливає водою, хтось приставляє будівельний степлер до мого лоба. Мене протягли до пам’ятника Леніну, поставили на коліна, а я перед тим побачив, як вели вже побитого Жадана. Я подумав, що зараз і зі мною така сама історія буде. Тут якийсь чувак приніс георгієвську стрічку і каже мені: «Цілуй її». Я не встиг її поцілувати, бо підбігла комуністка Александровська і почала розбороняти цих антимайданівців і перешкоджати їм. Александровська фактично мене врятувала від жорстокого побиття, вона відвела мене в міліцейську будку, яка знаходилась на цій площі, а в тій будці вже було таких, як я, двоє чи троє і двоє міліціонерів, які боялися вийти з цієї будки. Вона мені сказала: «Сиди тут, чекай, бо нема куди тебе відвести». І я справді просидів там пару годин, перш ніж вийти звідти і пройти у супроводі одного з міліціонерів до мого готелю.

А далі на «Радіо Свобода» стартувала програма «Ми разом» із ведучою Іриною Штогрин, я знімав для неї сюжети, був журналістом і продюсером. Я не потрапив на Донбас, хіба що провів там тиждень у серпні 2014 року. Я їздив як оператор разом із журналісткою Жанною Безп’ятчук. Тоді якраз були бої за Луганськ, а ми були у Щасті, ми бачили, як поверталися після невтішних боїв наші хлопці, вони були поранені, колір їхньої шкіри був земляним. Ми боялися до них підійти з камерою, боялися з ними говорити, бо розуміли, що вони пережили. Мене вразило, що коли ми просто стояли з камерою, наші бійці самі до нас підходили й розповідали те, що сталося з ними та їхніми побратимами годину чи день тому, вони наче виливали нам свої душі. Ми змонтували це відео, воно набрало близько трьох мільйонів переглядів.

Потім я почав більше займатися мультимедійними проєктами, робити одні з перших в Україні експелейнерів. На початку мені бракувало досвіду, вміння монтувати, відчуття стилю та дизайну, тому перші ролики були не дуже якісними. Але в 2015 році воно, по-моєму, й не могло бути інакше. З часом мультимедійні проєкти стали важливою частиною діяльності «Радіо Свобода». Пізніше з колегою Марічкою Набокою ми почали працювати над проєктом «М+», у якому простими словами намагалися пояснити складні речі. Наприклад, чому християни святкують Різдво в різні дні. Влад Яцків, який у нас займався диджиталом, серйозно підняв рівень нашої роботи.

Останні роки ми намагаємося шукати нестандартні речі. Наприклад, Захар Давиденко в нас працював на соцмережах, він запропонував популяризувати маловідомі колядки, й ми придумали «живі листівки». Ми знайшли старі фотографії, ми їх «оживили» й на цей фон поклали старі українські колядки. Ми робимо таку «обгортку», яка була б цікавою не тільки аудиторії 40+, але й молоді. Ми намагаємося «оживити» історичні постаті, ми хочемо побачити не рядок із підручника, а живих людей. Такі ролики ми робимо не регулярно, а коли в нас є ідея. Але ми намагаємося такі ідеї продукувати. Наприклад, я і моя колега Оксана Думська робили ролик про Георгія Гонгадзе. Ми розуміли, що навряд чи зможемо сказати про справу Георгія більше, аніж вже сказано. Ми почали думати над ідеєю, і я запитав: а ми знаємо, якою він був людиною? Яке він любив вино, який носив одяг? Мені здається, саме з таких моментів складається живий образ людини. Ми почали записувати інтерв’ю з його друзями. Просили їх згадати не тільки позитивні сторони характеру Георгія, але й негативні. Дехто відмовлявся таке розповідати. Але ж ми не якесь «жовте» видання, ми просто хочемо розвіяти поширений стереотип, що Гонгадзе — це лише патріот і журналіст. Таке враження, що він день і ніч боровся із владою Кучми і все. Ми записали багато цікавих коментарів, мені здається, навіть Мирослава Гонгадзе достатньо відверто говорила про Георгія, зокрема про те, що він легко витрачав останні гроші не на сім’ю, а на інші речі.

А якщо говорити про віддаленіші історичні постаті, то ми познаходили багато архівного відео, на якому Василь Стус їсть моркву, Григір Тютюнник читає на закуреній кухні свій новий текст, Марія Приймаченко годує свого онука, Володимир Івасюк робить селфі і показує язика. Знайти це відео було непросто, це зайняло кілька місяців роботи в архіві імені Пшеничного та пошуків серед людей. До речі, показова річ: серед тисяч годин відеозаписів в цьому архіві майже немає живих, тобто не офіціозних кадрів людей, і це ще один показник того, що ми звикли жити в радянській парадигмі і в її контексті сприймати наших класиків. При цьому ми на «Радіо Свобода» не хочемо зробити із класиків хіпстерів, але ми би хотіли показати, що вони були справжніми, живими і що вам би й зараз було цікаво із ними поспілкуватися.

— Ви сказали, що робите експлейнери. З вашого досвіду — який алгоритм створення якісного експлейнера?

По-перше, потрібна цікава й актуальна тема, яка є недостатньо проговореною. Скажімо, я робив експлейнер про те, що небезпечніше — грип чи ковід. Я знайшов 5-6 фактів на доказ того, що ковід небезпечніший за грип. Важливо, що в цьому ролику я подав саме факти, а не чиїсь точки зору. Або, наприклад, я робив експлейнер про те, скільки людей загинуло під час Голодомору в Україні і чи був він штучним. Цей ролик я робив на основі історичного дослідження, автори якого теж оперували лише фактами. У випадку експлейнера важливу роль відіграє і форма, і хронометраж, такий ролик має бути достатньо коротким — максимум 3,5 хвилини.

— А є у вас досвід створення вірусних роликів?

Для нас вірусний ролик — це позитивна людська історія. Наприклад, у нас був ролик про священника з Львівської області, який за три роки об’єднав громаду, навчив людей працювати із грантами, вчить їх сортувати сміття. Або був ролик про 80-річну жінку, яка встановила рекорд в Україні у своїй віковій категорії з бігу. Ще для нас вірусним роликом може стати відео з якоюсь яскравою цитатою політика. Наприклад, нещодавно приїжджав президент Литви, виступав українською мовою у Верховній Раді, і мій колега Влад Крилевський з цього зробив ролик, який зібрав близько двох мільйонів переглядів. Наша аудиторія також цікавиться невідомими фактами з життя видатних українців. Такі ролики про Володимира Івасюка чи Ігоря Сікорського набирають у нас теж мільйони переглядів.

— Ви — автор багатьох документальних фільмів («Малевич. Український квадрат», «Революція на граніті», «Гія: Невідома історія Георгія Гонгадзе» та ін.). Розкажіть про свій перший досвід створення фільму.

Це був фільм «Малевич. Український квадрат». До речі, цей фільм почався з експлейнера. Я хотів зробити експлейнер і пояснити, чому Казимира Малевича можна вважати і українським художником. Коли я почав копати, я зрозумів, що цей матеріал — на фільм. Я показав цю ідею нашій керівниці Мар’яні Драч, вона мене відразу підтримала. І я паралельно зі своєю поточною роботою почав працювати над фільмом. Я був і продюсером, і сценаристом, і оператором. Інна Кузнецова відправила мене під Бордо в місто Дакс, там живе Жан-Клод Маркаде, він один із найвідоміших мистецтвознавців світу і вважається спеціалістом по Малевичу. До Малевича Маркаде привела його дружина, це вона відкрила для свого чоловіка цього митця. Я подумав, що це також важливо, і вийшов фільм не тільки про Малевича, а й про людей, які досліджують його творчість. Коли ми запустили анонс фільму «Малевич. Український квадрат», хтось у коментарях написав, мовляв, ми хочемо перефарбувати чорний квадрат Малевича у жовто-блакитні кольори. Це неправда, ми просто намагалися показати, що без України неможливо повністю зрозуміти постать цього художника.

— Розкажіть більше про свої підходи та принципи створення саме фільму. Наскільки ви вільні та самостійні в роботі над фільмом?

Я не завжди самостійний. Наприклад, минулого року ми робили фільм про Чорнобиль. Моя колега Ірина Малихіна прийшла з ідеєю зробити на роковини трагедії фільм, вона принесла унікальний матеріал про чорнобильське село Товстий ліс. Люди приїхали у 1996 році на гробки, а через годину запалало їхнє село, зокрема їхня старовинна дерев’яна церква, яка була зроблена без жодного цвяху. Незадовго перед тим Ліна Костенко намагалася врятувати цю церкву від занепаду. Завдяки зусиллям Ліни Костенко цю церкву обміряли, сфотографували і в нас хоч є її фотографії. Я запропонував зробити фільм про людей, які були вимушені залишити свої домівки на все життя. Я написав сценарій та монтував цей фільм, але робота над ним була колективною.

У своїх фільмах ми намагаємося бути непафосними. Мені здається, поріг чутливості у сучасного глядача став надзвичайно низьким. Людей зараз вражають якісь неймовірні в негативному сенсі історії. Концепція будь-що вражати глядача зіграла негативну роль. Ми на «Радіо Свобода» намагаємося не вражати, а розповідати чесні історії, які самі по собі вражають.

— Мультимедійний редактор «Радіо Свобода» Владислав Яцків свого часу казав, що «в Україні київський офіс "Радіо Свобода" є лідером по роботі з титрованими відео (caption video)». А в чому ще «Радіо Свобода» лідирує?

Найважливіше — це те, що ми є незаангажованими і працюємо за стандартами, в нас немає джинси. Ми завжди намагаємось подати позиції всіх сторін конфлікту.

— Що вас мотивує, окрім заробітку, працювати саме в журналістиці?

У мене є можливість розповідати маловідомі факти та призабуті історії. Можливо, моя робота допоможе комусь щось зрозуміти, відкрити для себе, переосмислити складні перипетії української історії. Я сподіваюся, що після перегляду мого фільму про Малевича люди відкриють для себе цього художника. Сподіваюся, що наш фільм про Чорнобиль нагадає про тих, хто втратив свою домівку, що ці люди будуть почуті і, можливо, їм стане легше. Після фільму про «Революцію на граніті» хочеться, щоб люди не наступали на ті самі граблі.

Для мене особливо важливо, що половина моєї роботи — це творча робота. Кожного разу, коли я спілкуюся з людьми, я намагаюся навчитися їх чути, намагаюся не видавити з них те, що мені потрібно, а почути їхню історію.

— В ці дні в онлайн-форматі проходить фестиваль Docudays UA. Вам цікаве авторське документальне кіно?

О, так. Я вісім років поспіль ходив на цей фестиваль, це була одна з найважливіших подій у моєму студентському житті й пізніше. Але цього року я так завантажений роботою, що ще не встиг подивитися жодного фільму із фестивальної програми. До речі, саме сьогодні я збирався подивитися фільм мого майстра, до якого я ходив на курси, — Сергія Буковського, який зняв фільм про композитора Валентина Сильвестрова.

Розкажіть, чим для вас був корисним досвід навчання на курсах у майстерні Сергія Буковського?

— Я навчався на цих курсах три роки тому. Зустрічалися після роботи вечорами тричі на тиждень, у нас була група з десяти людей. Сергій розповідав, спираючись на власний досвід, як взаємодіяти з героєм, як шукати тему фільму, як шукати правильний ракурс подачі цієї теми. У нас були лекції найкращих документалістів, які теж намагались поділитися із нами власним досвідом.

На першому ж занятті нам показали фільм Кшиштофа Кесльовського «Аматор» про те, що таке робота документаліста. Чоловік бере в руки камеру і починає знімати документальні фільми, але він так захопився цим, що втратив свою сім’ю, дружина від нього пішла. До того ж герою його фільму не подобається, як його представив автор. «Аматор» показує відповідальність документаліста: навіть коли ти чесно показуєш свого героя, не сподівайся, що це всім сподобається, і будь до цього готовий.

Щоб потрапити до участі у конкурсі, треба було надіслати заявку із ідеєю фільму, який ти хочеш зняти під час навчання у майстерні Сергія Буковського. Я хотів зняти фільм про Голокост у моєму рідному місті — Золотоноші. Я його зняв, але побачив дуже багато помилок, і хоч я цей фільм нікому не показував, для мене це виявився повчальний досвід. Я мав переробити цей фільм, але розпочався ковід. Зараз я переживаю за тих старих людей, із якими я хотів поспілкуватися для свого фільму, мені не хотілось би наражати їх на небезпеку.

Хоч я і хотів би розвиватися в бік авторського документального кіно, поки що я робив лише телевізійні документальні фільми. Мені хочеться спробувати поєднати ці два жанри, включати у свою роботу елементи авторської документалістики, щоб не робити фільми стандартно телевізійними, з характерною напруженою музикою та синхронами.

Фото — Максим Поліщук

Теги за темою
ОбществоМайдан
Поділитися
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Згадувані персони
Почему нельзя хранить яйца в дверце холодильника: ключевые причины, о которых нужно знать
TSN
2025-07-28T12:21:56Z
Что в сексе больше нравится мужчинам: честно, без мифов и стереотипов
Comments UA
2025-07-17T20:39:30Z
Въезд в США обрастает налогом в $250: как новый сбор усложнит въезд иностранцам
UAToday
2025-07-22T16:06:01Z
В Мексике нашли потерянный город майя - легендарную "Страну белых ягуаров"
Апостроф
2025-07-28T12:33:19Z
Острые, ароматные, вкусные: рецепт помидоров по-корейски
Telegraf
2025-07-29T18:30:30Z
Идеальные котлеты из кабачков: родные съедят их и попросят еще
Telegraf
2025-07-29T17:12:00Z
Гороскоп на 27 июля 2025 года по картам Таро для всех знаков зодиака
UAToday
2025-07-26T16:51:34Z
10 вещей, которые никогда не понадобятся в поездках: советы, которые помогут собрать чемодан
Знай
2025-07-26T15:21:26Z
С хрустящей корочкой и мягкая внутри: хитрость кулинаров, которая поможет идеально пожарить картошку
Gazeta UA
2025-07-20T09:30:22Z
Родился в Донецке, но стал путинистом: умер известный режиссер, снявший фильм "Мастер и Маргарита"
Telegraf
2025-07-17T10:18:58Z
Даша Ульянова в крошечном бикини устроила соблазнительную фотосессию в бассейне
Gazeta UA
2025-07-28T11:48:39Z
Лорак в том числе: из азербайджанского фестиваля выгнали российских артистов
GlavRed
2025-07-17T10:21:54Z
Брэдли Купер готовится к предложению младшей на 20 лет всемирно известной модели: что известно - СМИ
TSN
2025-07-28T16:06:38Z
Все хотят подуть в тизере фильма ужасов "Зловещий свист"
GameMag
2025-07-29T19:10:57Z
Эмили Ратаковски официально развелась с мужем
Корреспондент
2025-07-29T17:12:02Z
У 56-летней Дженнифер Лопес на сцене упала юбка: зрители начали свистеть
Фокус
2025-07-28T09:45:58Z
Нельзя: Тодоренко снова не смотрела за детьми и нарвалась на жесткий отказ в РФ
GlavRed
2025-07-17T14:27:51Z
Анджелина Джоли после громкого развода закрутила роман с бывшим любовником: кто он — СМИ
TSN
2025-07-26T15:18:52Z
Как вода с медом с утра повлияет на здоровье: вы удивитесь
TSN
2025-07-20T09:09:20Z
Лишь два стакана в день этого сока нормализует высокое артериальное давление
Comments UA
2025-07-23T17:06:12Z
Названы неожиданные свойства винограда, о которых никто не знал
TSN
2025-07-28T12:21:56Z
Как распознать «тихий» инфаркт
UAToday
2025-07-26T16:51:32Z
Рак печени станет вдвое чаще к 2050 году, если не принять меры
Корреспондент
2025-07-29T19:06:18Z
После уколов ботокса женщина сделала важное предупреждение и поделилась своим опытом
TSN
2025-07-29T17:06:35Z
В Японии разрешили выращивать человеческие эмбрионы из стволовых клеток
Новости Украины
2025-07-26T15:48:09Z
Как заставить помидоры покраснеть: действенные способы
Gazeta UA
2025-07-21T15:33:32Z
Названо белье, которое "убивает" мужское здоровье
Comments UA
2025-07-28T10:45:33Z
Грузия расширяет КПП из-за массовой «депортации» украинцев из РФ
Апостроф
2025-07-29T19:51:39Z
Имения на миллионы долларов: Чернышов может быть связан со строительством в Конча-Заспе, — Bihus
Фокус
2025-07-29T19:54:48Z
Хоронили в закрытом гробу и под песни. Стефанчук, Притула и другие посетили прощание с нардепом Рущишиным
Telegraf
2025-07-28T12:15:55Z
Фицо обвинил Британию во вмешательстве в парламентские выборы 2023 года
Европейская правда
2025-07-29T18:39:22Z
Рада поддержит проект Зеленского по НАБУ - СМИ
Корреспондент
2025-07-29T20:12:38Z
Соловьев призвал бросить ядерную бомбу по Украине: какой город призвал стереть
Comments UA
2025-07-29T20:03:06Z
Публичная пощечина Макрону и другие выходки: СМИ выяснили, что взбесило первую леди Франции
Telegraf
2025-07-17T14:51:07Z
Россия официально закрывает границы с Украиной: что это значит
Comments UA
2025-07-28T22:21:33Z
Президент Турции намекнул на близкое завершение войны в Украине
TSN
2025-07-28T19:40:26Z
Это единственный мост в Украине, который поворачивается: где он находится и как называется
Telegraf
2025-07-16T19:07:22Z
Индексация будет одинаковой для всех, независимо от профессии, - Екатерина Котенкова
Знай
2025-07-17T02:18:54Z
Польша требует от МОН переписать учебники истории Украины: что произошло
Фокус
2025-07-17T14:30:53Z
Украина сделала беспрецедентное предложение иностранным оборонным компаниям: о чем идет речь
Comments UA
2025-07-17T22:42:52Z
Россияне снимали скальп с украинской модели в Дубае: мать Ковальчук раскрыла жуткие подробности
Comments UA
2025-07-29T19:57:36Z
В России осла запустили на зиплайне со склона
Корреспондент
2025-07-29T19:42:43Z
За чем нельзя наблюдать 17 июля и что нужно отдать сегодня: приметы и запреты на Марины
Знай
2025-07-17T02:03:23Z
В жизнь ворвутся проблемы и потеряете счастье: что нельзя делать 17 июля, приметы
GlavRed
2025-07-16T14:28:42Z
Украинских школьников за границей ждет дискриминация: учителя протестуют против новых правил МОН
Знай
2025-07-20T09:21:24Z
Даже не убегал: новые подробности двойного расстрела на черниговском полигоне
TSN
2025-07-17T15:36:58Z
В Украине продолжают исчезать дети: что произошло на Житомирщине
Comments UA
2025-07-16T19:21:42Z
Пограничники задержали 10 мужчин, которые платили криптовалютой за побег в Молдову
Новости Украины
2025-07-17T13:09:34Z
Россияне сообщают о взрывах в Подмосковье
Корреспондент
2025-07-18T03:45:47Z
«Украинцы начали охоту на работников ТЦК и СП – погибли 12 сотрудников»: что известно
Comments UA
2025-07-29T18:57:57Z
Стрельба в Нью-Йорке: жертвой стала высокопоставленная сотрудница Blackston
Корреспондент
2025-07-29T16:45:33Z
Российский FPV-дрон атаковал автомобиль главного раввина Херсона
ZN UA
2025-07-17T22:39:39Z
Под Москвой прогремели взрывы - аэропорты РФ остановили рейсы
Gazeta UA
2025-07-17T04:39:15Z
Полиция нашла женщину, которая в метро Киева кричала пророссийские лозунги
Корреспондент
2025-07-19T11:54:06Z
Двух подростков-партизан посмертно наградили
Корреспондент
2025-07-19T14:21:35Z
За 1,4 тыс. долларов помогал уклонистам: ГБР задержало в Харькове чиновника ГСЧС
Апостроф
2025-07-28T17:04:00Z
Гороскоп на 17 июля для всех знаков Зодиака: у кого будут проблемы с финансами
Comments UA
2025-07-16T17:51:09Z
ЦПД опроверг фейк РФ о "военнослужащем ВСУ, расстелявшем командира"
Корреспондент
2025-07-28T15:15:11Z
Все началось с небольшого магазина: как раньше выглядел ЦУМ в Харькове
Telegraf
2025-07-29T19:48:21Z
Радиационный фон в Запорожье повысился? Что известно в настоящее время
Telegraf
2025-07-29T19:42:03Z
Николаев на двое суток может остаться без воды
Новости Украины
2025-07-28T13:48:33Z
Покровское направление снова под массированными штурмами россиян
Новости Украины
2025-07-17T14:39:03Z
Россияне убили пятерых жителей Константиновки
Корреспондент
2025-07-19T06:33:37Z
Китайскому Temu грозит штраф от ЕС за продажу "незаконных товаров"
Европейская правда
2025-07-28T13:58:07Z
"Успешно релоцировано в Германию": появились кадры взлета самолета, который заметили над Киевом
Фокус
2025-07-16T23:21:01Z
Блокируют за "нетипичную активность": клиентам Ощадбанка массово замораживают карты
Знай
2025-07-16T12:37:23Z
Из-за новых налогов для добытчиков без работы могут остаться десятки тысяч человек – глава Федерации
Апостроф
2025-07-16T15:57:45Z
Линии электропередач и объекты газотранспортной инфраструктуры будут восстанавливать быстрее
Хвиля
2025-07-29T20:12:43Z
Эти 50 копеек очень дорого стоят: присмотритесь повнимательнее к своим копейкам в кошельке
Знай
2025-07-29T20:12:35Z
Лукашенко распорядился штрафовать магазины за отсутствие картофеля
Корреспондент
2025-07-19T00:24:57Z
Таможенные реестры: в Украине утвердили новые правила
Хвиля
2025-07-17T10:36:51Z
В Украине масштабируют производство собственной взрывчатки
Лига
2025-07-27T12:12:38Z
Надя Дорофеева показала фото с Усиком после блестящего боя и поделилась впечатлениями от встречи
TSN
2025-07-20T09:09:19Z
Два рекорда за год: юная львовянка установила новое достижение на Говерле
Фокус
2025-07-27T11:39:51Z
Полюбил вас всех как родных: Лукас Васкес растрогал на церемонии прощания
Корреспондент
2025-07-17T14:30:50Z
Погиб легендарный экстремал. ВИДЕО
Новости Украины
2025-07-17T22:51:29Z
Динамо получило путевку в главную часть европейских соревнований
Корреспондент
2025-07-29T20:12:43Z
Чемпионку мира по биатлону ищут в горной местности Пакистана
Корреспондент
2025-07-29T17:48:47Z
Усик сделал символический жест перед реваншем с Дюбуа
Telegraf
2025-07-17T13:27:42Z
На этапе Бриллиантовой лиги в Лондоне украинка Левченко не выступит
Корреспондент
2025-07-18T19:54:57Z
Миколенко получит конкурента - Эвертон официально представил новичка
Корреспондент
2025-07-29T17:18:12Z
Почему вода в океане солёная, а в озёрах и реках - нет: ответ вас может удивить
UAToday
2025-07-26T16:51:54Z
Таинственный межзвездный объект несется сквозь Солнечную систему — он больше Эвереста
TSN
2025-07-28T13:48:51Z
Землю снова атаковала магнитная буря красного уровня: сколько будет длиться шторм
Апостроф
2025-07-17T15:51:55Z
Новый рекорд производительности солнечных панелей Японии вызывал странный эффект: что случилось
Фокус
2025-07-17T15:51:42Z
Ученые нашли таинственную надпись "от Моисея": может ли это подтвердить Библию
TSN
2025-07-29T20:03:53Z
Яркие цвета: Обзор монитора DIGMA PRO Action M
GameMag
2025-07-29T19:48:42Z
Мобильный счет можно пополнить без интернета: для кого появилась новая услуга
Знай
2025-07-29T19:12:40Z
Бесплатные игры для подписчиков PS Plus на август 2025 года раскрыты: Чем порадует Sony
GameMag
2025-07-29T19:09:47Z
Чому диклофенак вважається “золотим стандартом” серед протизапальних препаратів?
AgroNews
2025-07-29T19:09:16Z
На разгадку есть15 с. Попробуйте найти в головоломке странное авто
Gazeta UA
2025-07-26T07:36:54Z
Volkswagen откладывает выход Cupra на рынок США как минимум до 2030 года
Корреспондент
2025-07-29T20:03:09Z
General Motors судят из-за двигателей V8, которые внезапно выходят из строя
Корреспондент
2025-07-29T18:51:59Z
Jeep Avenger достиг 200 тысяч заказов и получил полноприводную версию 4xe
Корреспондент
2025-07-29T17:48:39Z
Керамические тормозные диски: преимущества и недостатки запчастей
Мій Харків
2025-07-28T19:51:44Z
Mitsubishi окончательно уходит из Китая после почти 30 лет работы
Корреспондент
2025-07-28T19:30:53Z
Honda представила компактный электрокар N-ONE e
Корреспондент
2025-07-28T18:48:54Z
Почти 1000 сил и "Мавик" на крыше: семейный кроссовер от BYD показали до премьеры
Фокус
2025-07-28T18:00:56Z
Государство потратит почти 18 миллионов на внедорожники Toyota
Comments UA
2025-07-28T11:24:08Z