ЗМІ розказали, як ремонт українських доріг годує Лукашенка

Українські платники податків підтримують режим самопроголошеного президента Білорусі Аляксандра Лукашенка через передачу держкомпаніям із сусідньої країни підрядів на будівництво автомобільних доріг. Про це в матеріалі «Лукашенка годують українські дороги» пише УНІАН.

«За даними системи Prozorro, тільки за останні 4 роки (з 2018 по 2021) три державних білоруських підприємства – ВАТ «ДСТ №2, м Гомель», ВАТ «ДСТ №4, м Брест» та ВАТ «СМТ №8» підписали з дорожніми службами України 42 договори на суму понад 5 млрд грн. Частина договорів будуть виконуватися у 2021 році», – пише агентство.

За інформацією журналістів, попри погіршення двосторонніх відносин, обсяги фінансування режиму Лукашенка тільки збільшуються. «ДСТ №4» і зовсім увійшла в першу двадцятку переможців тендерів «Укравтодору» за 2020 рік.

«При цьому білоруський бізнес не гребує участю в схемах «тролінгу» – блокування тендерних процедур через подачу свідомо неправомірних скарг, на час розгляду яких проведення закупівель заморожується. Також відомі випадки, коли білоруси стають фігурантами кримінальних справ про завищення цін закупівлі товарів і послуг на будівництві доріг», – йдеться в матеріалі.

На думку видання, найближчим часом задуматися над доцільністю співпраці з білоруським бізнесом потрібно буде більшості українських шляховиків, а не тільки державному «Укравтодору».

«Річ у тім, що з 26 квітня можуть відновити свою чинність санкції проти цілої низки промислових підприємств Білорусі, зокрема, вони стосуватимуться комерційної організації «Білоруський нафтовий торговий дім», концерну «Белнефтехим» і його американської філії, компаній «Белшина», «Гродно Азот», «Гродно Хімволокно», «Лакокраска», «Нафтан» і «Полоцьк Скловолокно». Проблема в тому, що «Белнефтехим» (Мозирський НПЗ) є одним з ключових постачальників в Україну бітуму, який використовується для приготування асфальтобетонних сумішей», – йдеться в матеріалі.

Журналісти відзначають, що у 2019 році, за даними Держстату, частка імпорту бітуму з Білорусі становила 77%, з Росії – 8,3%, на інші країни припало 15% поставок. За перший місяць 2021 частка Білорусі склала вже 99%. Для нашого північного сусіда України є ключовим ринком збуту бітуму та інших продуктів нафтопереробки. Тільки Мозирський НПЗ, за 11 місяців 2020 року, експортував в Україну 410 тис. т бітуму, збільшивши цей показник удвічі, в порівнянні з 2019 роком.

«Експерти вказують, що хоча білоруський бітум може бути дешевше на 10-30%, ніж інші аналоги, ця дешевизна прямо пропорційна зниженню якості, а значить – зменшення терміну експлуатації доріг і значних втрат від їх руйнування і необхідності нових ремонтів в перспективі», – йдеться в статті.

Таким чином, продовжуючи закуповувати продукцію у підсанкційних підприємств, українські дорожники та служби автодоріг, що віддають підряди білоруським державним фірмам, ставлять себе під пряму загрозу покарання за порушення санкцій США. Юристи відзначають, що це загрожує штрафами від $250 тис. до 1 млн. за кожен факт порушення санкцій.

Також видання нагадує, що білоруські держпідприємства використовують дорожню техніку виключно з білоруської реєстрацією, яка потрапляє в Україну в режимі тимчасового ввезення. Це дозволяє отримувати конкурентну перевагу перед українськими учасниками, оскільки їм техніка обходиться мінімум на 25-30% дорожче через імпортних мит і податків. У вартості проєктів від 50% до 60% припадає на асфальтобетонні суміші, які більш ніж на 70% залежать від імпортного бітуму, основним постачальником якого є Білорусь.

«При такому підході держава не отримує головного ефекту від вкладень в дорожнє будівництво. За оцінками експертів, за класичною схемою не менше 60% інвестованих в дороги коштів повинні повертатися в бюджет через податки та зарплати... Але у випадку з білоруськими – як і будь-якими іншими неукраїнськими – компаніями припускати, що 5 млрд грн., виграних на тендерах, перетворяться хоча б в 15 млрд грн. для економіки країни – не доводиться», – йдеться в матеріалі.

«Велике будівництво» – амбіційний інфраструктурний проєкт, який, за задумом його творців, стане драйвером економічного зростання. Але щоб ці надії дійсно виправдалися, виділені на проєкт кошти повинні залишатися в економіці. А для цього зі старту «Великого будівництва» необхідно було перекрити три кровотечі: відмовитися від підрядів іноземних компаній, настояти на використанні вітчизняної техніки і перестати працювати на Білорусь і РФ, пережовуючи їх бітум. Детальніше про те, яким дійсно міг би стати проєкт відновлення інфраструктури, читайте в статті «Велике будівництво» здорової людини.

Джерело: zn.ua