ІМІ підготував правовий аналіз можливостей Міжнародного центру протидії дезінформації

Інститут масової інформації проаналізував, наскільки відповідатиме правовим нормам чинного законодавства робота Міжнародного центру протидії дезінформації. Аналіз медіаюриста Алі Сафарова опублікований на сайті ІМІ.

«Детектор Медіа» наводить повний текст аналізу.

Ідея боротьби з дезінформацією витає в повітрі вже декілька років, і час від часу дає паростки в головах посадовців. Після чого розпочинається чергова бурхлива діяльність по втіленню цієї ідеї за допомогою державних інституцій. Першою такою спробою можна назвати створення Міністерства інформаційної політики у 2014 році. Потім було багато інших спроб і ініціатив та ініціатив, які намагалися переформатувати існуючі структури або створити нові для боротьби з дезінформацією, в першу чергу спрямованою проти України як держави.

На жаль, дезінформація, зокрема з боку країни-агресора, продовжує активно поширюватися найрізноманітнішими каналами. І ось зараз представлена ініціатива президента по створенню Центра протидії дезінформації при РНБО. Наскільки відповідає правовим нормам чинного законодавства така діяльність? Адже основною проблемою є саме знаходження балансу між протидією дезінформації і невтручанням в інші сфери інформаційної діяльності.

Головною загрозою в боротьбі держави з «неправильною» інформацією є загроза впровадження цензури. Україна, як правова держава, зобов’язана дотримуватись Конституції і міжнародних норм, які забороняють цензуру. При цьому і Конституція, і міжнародні норми, зокрема стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини, визначають, що в певних випадках держава має право втручатися в свободу слова і обмежувати її.

Проте таке втручання має відповідати наступним трьом критеріям: Бути передбачено законом – тобто достатньо чітко визначено у вищому нормативному акті, прийнятому Верховною Радою України, які саме дії є неприйнятними і тягнуть за собою відповідальність, так щоб будь-яка особа могла розуміти наслідки своїх дій. Мають переслідувати законну мету – тобто повинні бути спрямовані виключно на захист інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Не перевищувати рівень, необхідний в демократичному суспільстві – тобто рівень втручання держави повинен бути мінімально можливим для досягнення захисту суспільного інтересу, і держава має припиняти подальші обмеження, щойно буде досягнута мета втручання. Чинне законодавство України передбачає можливості держави втручатися в обіг інформації, у тому числі у випадках розповсюдження дезінформації. Про це ІМІ писало ще у лютому 2020 року, коли медійники жваво обговорювали ініціативу міністра Бородянського про створення спеціального закону про дезінформацію.

Не зважаючи на деякі зміни в законодавстві Україні, основні положення щодо реагування держави на дезінформацію залишилися незмінними. При цьому основною проблемою залишається не відсутність норм закону, а неналежне виконання правоохоронними органами своїх функцій по захисту закону і права. Це добре було видно на прикладі карантинної боротьби з чутками.

Чи зможе нова структура вирішити цю проблему? Для цього варто згадати, що таке є власне РНБО і які його функції. Відповідно до статті 107 Конституції України РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Компетенція та функції РНБО визначаються законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями РНБО є:

внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;
координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачається, що для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, можуть утворюватися міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Функції та повноваження цих органів визначаються окремими положеннями, які затверджує Президент України. Власне Центр протидії дезінформації при РНБО створено на підставі Указу Президента України від 19 березня 2021 року № 106/2021, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про створення Центру протидії дезінформації». Цей Центр створено саме відповідно до статті 14 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» - як робочий орган при РНБО.

Указ про створення Центру не містить Положення про цей орган, яке також має затверджуватись Указом, не містить іншої додаткової інформації, навіть не визначає, чи є Центр протидії дезінформації саме робочим органом, чи є консультативним органом, чи буде виконувати функції міжвідомчої комісії. Тому громадськості залишається лише припускати, виходячи з положень чинного законодавства, що ж саме може робити цей Центр.

Як ми вже згадували, способи втручання з боку держави в інформаційну діяльність, у тому числі щодо запобігання дезінформації, визначені законодавством України достатньо чітко. РНБО відповідно до законодавства не має повноважень якимось чином напряму вливати на інформаційні процеси. РНБО не може притягати до відповідальності ані громадян, ані юридичні особи, зокрема за розповсюдження дезінформації.

Однак відповідно до Закону України «Про санкції», саме РНБО має право розглядати пропозиції про застосування санкцій. Відповідно до статті 5 цього Закону, пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Можливість винесення на розгляд РНБО пропозицій від інших органів, у тому числі від Центру протидії дезінформації, або права РНБО самостійно створювати пропозиції про застосування санкцій - чинним законодавством України не передбачено.

Таким чином навряд чи Центр протидії дезінформації буде самостійно складати і подавати до РНБО списки осіб, які через дезінформацію підлягають застосуванню санкцій – це й надалі буде здійснюватися через один із зазначених чинним законодавством органів.

При цьому та ж Служба безпеки України вже подавала до РНБО пропозиції щодо блокування суб’єктів інформаційної діяльності, так званих «каналів Медведчука» - без участі Центру протидії дезінформації. Тож можна дійти до висновку, що для Центру залишається здійснення координації та контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у частині дезінформації, спрямованої проти України як держави.

Зазначимо, що координація діяльності органів виконавчої влади та взаємодію з органами місцевого самоврядування з питань інформаційної безпеки входило в завдання Міністерства інформаційної політики відповідно до Положення про Міністерство інформаційної політики України. Через відсутність правових механізмів, за допомогою яких МІП могла б виконувати цю задачу, координація діяльності органів влади, у тому числі в боротьбі з інформаційними загрозами і дезінформацією, фактично не здійснювалася.

Протидія дезінформації з боку державних органів і структур здійснювалася несистемно і неузгоджено, що обернуло нанівець всі зусилля За словами пана Єрмака, який презентував Центр протидії дезінформації 6 квітня 2021 року, він має стати потужним інструментом боротьби з дезінформацією. Однак як саме буде діяти Центр, через які механізми буде реалізовувати боротьбу з дезінформацією, зрештою що саме буде вважати дезінформацією – наразі невідомо, не оприлюднено в жодному нормативному акті, не зазначено в жодному інтерв’ю.

Чи вдасться новій структурі стати ефективним інструментом, подолати проблеми, зокрема знайти точку балансу між захистом України і захистом свободи слова – покаже час. Однак поки що немає жодних підстав вважати, що новостворений Центр зможе зробити те, що не змогли за останні сім років ані українські органи влади, ані міжнародні структури, ані іноземні держави – подолати дезінформацію, зокрема яка походить з Росії і спрямована на знецінювання або знищення демократичних цінностей.

6 квітня був презентований Міжнародний центр протидії дезінформації, який буде діяти на базі РНБО. Очільниця Центру Поліна Лисенко розповіла про завдання та структуру очолюваного нею Міжнародного центру протидії дезінформації.

У складі Мінкульту створено ще один орган для боротьби з ворожими наративами – Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Очолила його Любов Цибульська, яка була керівницею групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру. 31 березня було презентовано основні напрями та принципи роботи Центру.