"Северный поток-2" и Вторая мировая война

Здавалося, в чому зв’язок між "Північним потоком-2" та Другою світовою війною крім цифри "два"? Та треба дивитися глибше, уважніше. Один з політичних керівників Німеччини (федеральний президент) нещодавно заявив, що добудову російського трубопроводу по дну Балтійського моря він розглядає як своєрідну компенсацію Росії за вчинені злочини в ході Другої світової війни. Маються на увазі злочини нацистів в ході цієї війни під час окупації частини території СРСР.

І хоча Україна та її західні союзники США, Польща, Литва неодноразово звертали увагу на політичний характер добудови другої гілки російського газопроводу до балтійського побережжя Німеччини, який має на меті залишити діючу транзитну трубопровідну інфраструктуру України без заповнення, а значить із заподіянням шкоди українській економіці на багато мільярдів доларів щорічно, Німеччина продовжує вагатися.

"Північний потік-2" виключно політичний проєкт тому, що не збільшує обсяги постачання газу до Німеччини, а лише перенаправляє газовий потік з українського напрямку на балтійський при витраті величезних коштів на зведення нової транспортної інфраструктури. Багато німецьких та європейських політиків це розуміють, проте через лобізм колишнього німецького канцлера Г.Шрьодера, який після залишення поста глави німецького уряду перейшов до керівництва російського "Газпром", звісно за значну фінансову винагороду, чимало німецьких підприємців наполягають на реалізації російського проєкту.

Розуміючи, що ціна газу з РФ фактично не змінюється при транспортуванні через Україну або "Північним потоком-2", але при цьому бажаючи якось пояснити свою позицію в наданні допомоги Кремлю реалізувати свій геополітичний інфраструктурний проєкт, один з політичних керівників Німеччини поєднав теми "Північного потоку-2" та Другої світової війни, давши сумнівне пояснення.

Чому це пояснення сумнівне, давайте розглянемо. З одного боку зрозуміло, що сучасна Німеччина завжди засуджувала нацистські злочини і намагалася не тільки жорстко від них відмежуватися, але й надавати фінансову допомогу їх жертвам. ФРН виплатила чималі суми за Голокост, а також надавала різну фінансову допомогу країнам, що постраждали від нацистської окупації.

Проте з часом Берлін зрозумів неможливість постійного надання комусь виплат та їх припинив. Греція, незадоволена позицією Німеччини щодо необхідності тримання показників національної економіки в межах, що не загрожують девальвації євро як платіжного засобу Єврозони, звернулася свого часу до Берліну з вимогою виплати компенсації за окупацію країни нацистами в ході Другої світової війни. Афінами було виставлено рахунок майже в 200 мільярдів євро, проте Німеччина проігнорувала цю вимогу як безпідставну.

Між тим, Греція від своїх претензій не відмовилася, і час від часу про їх нагадує. І тут тонкий політичний момент щодо "Північного потоку-2". Німеччина начебто і не залазить в кишеню своїх платників податків у відносинах з Росією, проте надає явний політичний гешефт. От тільки в Берліні забули, що противником "Північного потоку-2" є Україна, яка навіть більше постраждала в роки Другої світової війни від нацистської окупації, ніж РФ.

Так, з 26 млн. демографічних втрат населення СРСР – 13 млн. припадає на Україну, з 20 млн. загиблих радянських людей – майже 10 млн. українців. Ще один мільйон українців вмер з голоду в 1946 р. Крім того, 45% втрат радянської економіки в ході Другої світової припадає на Україну, а це найбільше серед усіх республік СРСР, включаючи Росію. Тому, якщо Берлін і хоче зробити політичний жест в напрямку країни, яка постраждала від нацистської окупації, то це має бути саме Україна. Київ давно твердо, послідовно та аргументовано виступає за заборону добудови "Північного потоку-2". То ж просимо Німеччину підтримати позицію української сторони.