Місія неможлива? Чи вакцинує Україна дорослих громадян до кінця року

Україна раптом вирішила наздогнати (а може, і перегнати) Європу у масштабах вакцинації: президент Володимир Зеленський підписав амбітний указ про щеплення від коронавірусної хвороби більшості дорослого населення України до кінця року. «Для формування колективного імунітету необхідно, щоб було щеплено 60-70% населення. Беремо 70% – це 24 млн громадян»,– уточнив міністр охорони здоров’я максим Степанов.

Варто нагадати, що від початку вакцинальної кампанії, яка стартувала наприкінці лютого, щеплено однією дозою 320 263 громадянина. Тобто за неповні дев’ять місяців треба вакцинувати 23,5 млн громадян: по 2,5 млн громадян щомісяця. І ще раз нагадаємо, що повний цикл вакцинації біопрепаратами Covishield, CoronaVac та Pfizer-Biontech передбачає введення двох доз. Тобто Україні потрібно трохи більше 46 млн доз.

Туманні перспективи

Міністр Степанов вже пишається одним важливим досягненням: в Україні вистачає кабінетів щеплень, аби забезпечити можливість для вакцинації достатної кількості громадян. «На сьогоднішній день, навіть якщо ми задіємо не всі потужності, а 30% кабінетів щеплень, які є в нашій країні, ми в змозі робити близько 6 млн щеплень в місяць. Якщо ми говоримо про всі кабінети щеплень, то це 13,5 млн щеплень на місяць. Це наші потужності, при чому в спокійному режимі», – зазначив він.

Є де колоти, а от що колоти – питання значно складніше. Цього тижня міністр поінформував про те, що Pfizer підписав рамковий договір про постачання в Україну 10 млн доз вакцин. «Ми очікуємо, що перші партії за цим контрактом почнуть надходити вже найближчими місяцями. А всі 10 млн доз будуть поставлені протягом 2021 року», – зазначив Степанов. Та навіть цього достатньо для забезпечення повним циклом вакцинації лише 5 млн осіб.

Крім того, Україна у кінці минулого року підписала контракт із китайським виробником Sinovac Biotech Ltd. про постачання вакцини CoronaVac у кількості 2 млн доз. Перша партія, яка зайшла в Україну два тижні тому, налічувала 700 тис. доз, тобто це повний цикл щеплення для 350 тис. людей.

Якщо говорити про Covishield, то і з цим препаратом надії на забезпечення масового щеплення примарні. Перша партія, яку Україна отримала у березні, налічувала 500 тис. доз. Коли отримаємо наступну – наразі невідомо через перебої у постачанні. Головний санітарний лікар Віктор Ляшко зазначав, що усі дози з партії будуть використані для першого щеплення, тож наразі маємо дивну ситуацію, коли пів мільйона громадян отримали половину курсу вакцинації, а це недостатній захист, а коли в країну приїде наступна доза – з точністю до конкретної дати невідомо, знаємо лише, що у найближчі два місяці. Зауважимо: станом на початок квітня на всю країну було лише дві людини примудрилися отримати дві дози Covishield.

Сьогодні на засіданні уряду заявив міністр охорони здоров'я Максим Степанов заявив, що наразі у країни є контракти на поставки 24 млн доз вакцин, зокрема:

• 10 млн доз вакцини Novavax – постачання якої почнуться в липні 2021 року;

• 3 млн доз вакцини Covishield – 500 тисяч вже майже використали, ще 1,5 млн доз будуть поставлені протягом квітня-травня;

• 2 млн доз вакцини від компанії CoronaVac – 215 тисяч доз вже знаходяться в Україні;

• 10 млн доз вакцини від компанії Pfizer – поставки протягом року;

• 8 млн доз вакцини з глобального механізму Covax (різні виробники) – протягом року.

Іншими словами, попередньо умовно забезпечені вакцинами 12 млн українців. Як бути з рештою?

Українська вакцина?

Не минуло і пів року з моменту, як цивілізований світ почав вакцинальну кампанію, як уряд та Офіс президента дійшли висновку, що Україні краще не купувати імпортні біопрепарати, простоюючи у довжелезних чергах, а виробляти їх самостійно! Очевидно, що попри заяви президента надії на закупівлю достатньої кількості вакцина до кінця року у уряду немає.

«Сьогодні, коли в світі йде справжня війна за вакцини, коли уряди країн накладають заборони на експорт законтрактованих і проплачених нами партій вакцин, вихід один – почати виробляти свою», – зазначив Степанов. Міністр додав, що українська вакцина може бути дорожчою за іноземні, однак таке виробництво треба розпочати, «оскільки це є питанням національної безпеки».

Але із виробництвом власної вакцини ситуація вкрай складна. Весь минулий рік фармкомпанії по усьому світу займалися розробкою препаратів, у виробництво та клінічні випробування вкладалися десятки мільярдів доларів. Таких грошей в українському бюджеті немає. А головне – немає часу на такі розробки. Західні вчені б’ють на сполох: людство веде з коронавірусом щось на кшталт гонитви озброєнь: вірус мутує, намагаючись обійти захисні механізми, які створюють вакцини, а розробники біопрепаратів оновлюють свої винаходи, аби встигати за цими мутаціями. За словами епідеміологів, припинити цю гонитву може лише встановлення колективного імунітету, який, у свою чергу, можна досягнути лише масовою вакцинацією. Тобто лік йде точно не на роки.

Справедливості заради слід зазначити, що розвиднілось владі не на другому році пандемії: проблески свідомості були і раніше. У жовтні минулого року в Офісі президента навіть відбулася зустріч керівництва держави з групою українських розробників, які розповідали про власний варіант біопрепарату. Одним із розробників вакцини став епідеміолог, доктор медичних наук Михайло Фаворов. Тоді Степанов заявляв, що українська розробка пройшла етап випробування на живих клітинах, чекає ще на три етапи клінічних випробувань, і вже за рік (тобто до кінця жовтня 2021 року) країна може мати власну вакцину. Щоправда, відтоді про прогрес у розробці препарату жодної інформації.

Днями Степанов розповів, що українські науковці на доклінічних дослідженнях розробили концепт рекомбінантної вакцини проти Covid-19, але проводити наступні дослідження державні установи не можуть, адже не мають підприємств із виробництва вакцин. Крім того, він визнав, що українські лабораторії навіть не мають необхідного рівня біозахисту, який потрібен для створення й тестування вакцин. Доклінічні ж випробування проводилися у Туреччині.

У питанні створення власної вакцини міністр вважає першочерговим необхідність внесення змін до законодавства і надання пріоритету при держзамовленні українським фармвиробникам. «Вони готові вкладати в це кошти, але їм потрібні гарантії того, що держава буде купувати саме в них, бо конкурувати з великими фармвиробниками за ціною вони не зможуть», – зазначив він.

У питанні виробництва вакцин «недержавними фармацевтичними компаніями вимагаються «деякі речі, які мають бути зроблені, щоби випустити продукт». Що означає це туманне формулювання: необхідна публікація в наукових виданнях звітів про випробування вакцини на кожному етапі. Це не наше ноу-хау, а загальносвітова практика: так роблять і Pfizer-Biontech, i AstraZeneca, і інші виробники.

Інший шлях – закупівля технології виробництва вакцини у одного з ключових виробників і відтворення її в Україні. Скільки це коштуватиме – наразі невідомо.

Нюанси вакцинації

Пандемія Covid-19, а також початок вакцинаційної кампанії ще раз засвідчили і високий рівень забобонності українців, схильності нації до конспірології. Простими словами мова йде про тотальну необізнаність, недовіру до уряду та медицини. Наприкінці березня соціологи групи «Рейтинг» оприлюднили шокуючі результати: понад 70% українців підтримують теорію змови та вважають, що коронавірус – штучно створений вірус. Все це фіксується попри заяви епідеміологів про те, що на користь природного походження нового коронавірусу свідчить його здатність до мутацій, попри дані розслідувачів від Всесвітньої організації охорони здоров’я, які назвали таку версію найменш ймовірною.

Щось схоже спостерігається і зі ставлення українців до вакцини. Намагаючись хоч якось компенсувати провали інформаційної кампанії щодо необхідності вакцинації, МОЗ терміново залучив блогерів, які своєю публічною вакцинацією мали розвіяти усі сумніви. Ефект часто виявлявся зворотнім: людям здавалось, що тепер вакцинують абикого, лиш би переконати інших… Крім того, на сторінці міністерства з’явилось спростування найпоширеніших фейків про вакцинацію проти коронавірусу.

До слова, епідеміологи також насторожено ставляться до такої «реклами», як поширення чиїхось особистих вражень від вакцинації. «Навряд варто брати до уваги відгуки конкретної вакцинованої людини. Людина не може жодним чином оцінити якість вакцини. До того ж, кожен по-своєму трактує наявність побічних реакції: одні вважають, що це погано, інші переконані: якщо реакції не було, то й імунітет не сформувався, а отже, вакцина неефективна. Люди собі створюють дивні уявлення про вакцину, які потім поширюються», – зазначила у коментарі «Главкому» епідеміолог Катерина Сояк.

Захоплені конспірологією українці розбилися на два умовних табори. Одні давно записалися у чергу на вакцинацію (щоправда, наразі ця черга ледь нараховує пів мільйона людей) і у соцмережах проклинають кожного блогера, який позачергово публічно вакцинувався на підтримку кампанії. Інші – кричать, що не дозволять нікому і ніколи їх «чіпувати» і поширюють антивакцинаторські відео сумнівних блогерів, сфера інтересів яких поширюється і на протидію вакцинації, і на дослідження… Ери Водолія.

Нерідко серед тих, хто сумнівається, лунає теза, мовляв «я краще почекаю на Pfizer». Аргумент – можливі ускладнення від Covishield у вигляді тромбозу. Водночас усі забули, як у перші місяці ледь не у кожній країні, де розпочалась вакцинація Pfizer, проходили повідомлення про анафілактичні реакції. Чекаємо на CoronaVac? Тут теж є нюанс: ефективність Sinovac становить 78% (проти 89-91% Covishield та 96% Pfizer). А результати випробування препарату у Бразилії показали, що ефективність вакцини - 50,3%.

Крім того, джерела «Главкома» серед епідеміологів висловлюють великі сумніви у тому, що Україна спроможна забезпечити необхідний температурний режим для зберігання вакцини Pfizer: - 70°C. «Я вважаю, що ми не готові. Якби йшлося про невеличку партію, яка б зберігалася в одному обладнаному місці, то так, ми б могли таке забезпечити. Якщо говорити про велику партію, яка розійдеться по регіонах (як того б хотілося), то таких ресурсів немає», – зазначило джерело.

Епідеміолог Катерина Сояк розповідає, що може відбутися з біопрепаратом, умови зберігання якого порушуються: «Найчастіше вакцини псуються і стають неефективними, оскільки втрачають певні властивості. Разом із тим, багато залежить від того, як довго вакцина зберігалася із порушенням умов, яким чином транспортувалася. Може виявитися, що ми витратили ресурси даремно».

Поки ж українські епідеміологи, інфекціоністи в один голос кажуть: «Найкраща вакцина – це доступна вакцина».

«Нам треба хоч якось формувати імунітет, використовуючи те, що у нас є», – резюмувала Сояк.

Наталія Сокирчук, «Главком»