Гірським територіям потрібна особлива увага

Майже 63 відсотки території Путильщини вкриті багаторічними лісами. Куди гляне око, на гірських схилах і стрімких бескидах ростуть вічнозелені ялини, смереки та листяні буки. Нерідко серед них трапляються осередки пралісів, які виникли і розвиваються самостійно під впливом лише природних стихій та явищ. Вони пройшли повний цикл розвитку без втручання людини і потенційно здатні до самопідтримки саморегулюванням.

Тому не випадково начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Гончар чимало уваги приділяє цьому регіону, часто буває там, зустрічається з лісівниками, їхніми родинами, ветеранами лісової галузі. Адже на Путильщині більшість людей так чи інакше пов’язана з лісом. Він дає їм роботу, годує, забезпечує дровами, матеріалами для будівництва житла тощо.  

Ліси і надалі зеленітимуть у Буковинських Карпатах, приваблюючи туристів, а горянам – надаватимуть роботу

Горяни просять допомоги

Нещодавно Василь Гончар укотре навідався на Путильщину. Бо добре знає, що цей район потребує підвищеної уваги, адже тут особливо гостро відчувалися безробіття, бездоріжжя, безземелля, безгрошів’я. А після укрупнення районів і втрати Путилою статусу райцентру надії горян на вирішення багатьох своїх проблем ще більше зміліли.

Є ще одна причина його частих відвідин горян – на минулих виборах жителі Путильщини і Вижниччини обрали Василя Гончара депутатом обласної ради. Тому прагне виправдати їхню довіру, не пройти повз людські тривоги. Як ото у випадку із колишньою багаторічною директоркою школи села Плоска Анастасією Несторяк. Уночі проти 21 серпня 2019 року на її обійсті сталося лихо – згоріла хата, в якій на той час мешкала вона з сином, невісткою та чотирма онуками. Рятувальники прибули вчасно, та вдіяти нічого не змогли – стихія виявилася сильнішою. Анастасія Дмитрівна звернулася за допомогою до місцевого Держлісгоспу, в якому чимало років трудився її покійний чоловік. Варто сказати, що керівники підприємства із розумінням поставилися до прохання колишньої педагогині із півстолітнім стажем – виписали для будівництва нового будинку деревини на 28,5 тисячі гривень. Крім того, виділили дощок на виготовлення вікон і дверей. За два роки Анастасія Несторяк відбудувала хату. Та кошти у пенсіонерки вичерпалися, син же нічим допомогти не може, оскільки має на утриманні четверо дітей. Між тим, для довершення будівництва потрібно ще зробити стелю, настелити підлогу, провести електромережу, встановити бодай дві грубки. Просила Анастасія Дмитрівна Василя Гончара посприяти, бо хоче до зими перейти жити у нову хату, оскільки тимчасова прибудова, в якій вдова нині мешкає, мало пристосована для житла. Керівник обласного управління уважно вислухав жінку, разом з нею визначив, що потрібно насамперед зробити, аби вже нинішнього року достойна пенсіонерка святкувала входини.

Це було приватне прохання, яких десятки. Та до Василя Гончара звертаються і з такими запитами, коли їх належить вирішувати на рівні держави. Приміром, колишній голова Путильської районної ради, а нині пенсіонер Андрій Дутчак, розповів Гончару про гостру проблему, яка турбує нині, без перебільшення, сотні родин горян. Річ у тому, що ще за радянських часів людям не забороняли будуватися в лісових угіддях. Але 2008 року уряд прийняв постанову №610, яка ставила ці приватні господарства поза законом. Через це нині їхні власники не можуть своє майно ні продати, ні заповісти, бо вони мимоволі опинилися поза законом. Тобто, будинки із господарськими прибудовами насправді стоять, у них живуть люди, народжуються діти, та юридично господарства не узаконені. Та й закріпленої землі для їхнього обслуговування теж немає. Василь Гончар обговорив із Андрієм Дутчаком кілька варіантів, а відтак запропонував написати колективного листа на адресу обласної ради. А вже депутатський корпус, реагуючи на нього, звернеться до уряду для розв’язання цього важливого для путильчан питання. Гончар припускає, що у такий спосіб можна добитися, аби за родинами закріпили бодай по 0,25 га землі для обслуговування господарств. Це стане першим кроком, а далі можна вести мову й про узаконення господарств.

Чимало проблем дошкуляють і малому бізнесу. Підприємець із села Дихтинець Сергій Поленчук у розмові з Василем Гончарем висловив тривогу з приводу того, що останнім часом не може повноцінно, як то було раніше, працювати, розвивати власний бізнес, утримувати найманих працівників. Річ у тому, що один із недоброчесних підприємців, який міцно засів на Путильщині, на аукціонах штучно піднімає ціну на деревину. Конкурувати дрібніші підприємці з ним не можуть – не дозволяє ресурс. І то б нічого, але насправді конкурент повністю замовлений ліс не вибирає. Приміром, на аукціонах він виграє лоти на 1500 кубометрів лісу, а вибирає 200. Від цього страждають підприємці, держлісгосп, бюджет не доодержує податки. Як з’ясувалося, підприємство недобросовісного «бізнесмена» не зареєстроване в нашій області. Отже, він не тільки не сплачує тут податків, але й не бере участі у соціальному розвитку району. Між Сергієм Поленчуком і Василем Гончарем відбулася продуктивна розмова з пошуку виходу із ситуації. Вони спільно зробили певні намітки. Начальник Чернівецького ОЛМГ пообіцяв вжити всіх заходів для виправлення ситуації, аби дати можливість підприємцям працювати. І то негайно, адже через недобросовісні дії одного «бізнесмена» майже 100 підприємців на Путильщині за останні 10 років згорнули свою діяльність, скоротили найманих працівників. А у районі – це чи не єдиний спосіб заробити на утримання родин.

Про зміни з перших вуст

Відбулося ще кілька зустрічей Василя Гончара з горянами, які хотіли з перших уст почути про ситуацію у лісовій галузі. Просили прокоментувати чутки про ймовірну передачу лісів територіальним громадам.  

- Це питання справді порушували територіальні громади Вижницької, Чернівецької, Банилівської – зізнався В. Гончар. – Саме зараз стартує реформа лісової галузі. Керівники громади вирішили, що колишні ліси АПК необхідно повернути з державної у комунальну власність. Їхні звернення розглянули в обласній раді. Вони зараз перебувають на вивченні в уряді. На мою думку, громади не зможуть підтримувати належний порядок у лісах. У громадах елементарно немає відповідних фахівців, які б займалися лісовідновленням і лісовідтворенням. А гірше те, що будуть неконтрольовані самовільні рубки. За законодавством, ліси державної власності передають комунальним громадам, які мають відповідні підрозділи. Як мені відомо, у жодній громаді краю не створили таких підрозділів.

Працівників Державного підприємства «Путильське лісове господарство» цікавило питання скорочення числа держлісгоспів у краї. Побоювалися, чи не торкнеться ця реформа їхнього підприємства.

За словами В. Гончара, реформу галузі провадять на державному рівні й від місцевих лісівників тут нічого не залежить. Нині в області сім держлісгоспів, залишиться чотири. Бо є вимоги до територій, запасів деревини, реалізації продукції тощо. Можливо зміни торкнуться і системи оподаткування. Зараз у лісовій галузі податки дуже високі.

- В області від загального обсягу реалізації у середньому сплачуємо 45 відсотків податків, 42 відсотки від реалізації – заробітна плата,13 відсотків залишається на ведення лісового господарства, на нові насадження. Але вже не залишається коштів на капітальні інвестиції. Є податки, які дублюють один одного. Наприклад, орендна плата за території і в той же час податок на лісові землі. Це фактично подвійне оподаткування, – зауважив пан Василь.

Друге проблемне питання – заповідний фонд. Зараз 32 відсотки території області вкрито лісами, з них 15 відсотків – заповідний фонд, на якому не проводять жодних лісогосподарських заходів, а ведуть тільки їхню охорону. Попри це, сплачують земельний податок. Так не повинно бути, лісові господарства не повинні зазнавати збитків.

Звісно, горян турбувало питання, чи не відбудеться скорочення працівників, адже в горах дуже важко застосувати свої руки і знання. Зараз у лісовій галузі Буковини трудяться майже 2,5 тисячі працівників. Вони мають добру зарплату. Торік вони заготовили 535 тисяч кубометрів деревини, з них – майже 30 відсотків переробили самі, решта пішла на експорт. Дошку забирає Ізраїль, Індія, деякі країни Євросоюзу. Заготовляють ліс у межах дозволеного ліміту, який визначає Київська лісовпорядна експедиція. Торік, наприклад, усі підприємства управління заготовили 535 тисяч кубометрів деревини. Для порівняння: 2010 року заготовили майже мільйон кубометрів лісу. Цьогоріч у планах зменшили заготівлю деревини майже на 100 тисяч кубів. На це була постанова Кабінету Міністрів, яка регулює проведення лісогосподарських заходів у Карпатському регіоні.

Разом з тим, В. Гончар наголосив, висаджено набагато більше, ніж зрубано. Висаджують на звільнених площах власні саджанці. Для їхнього вирощування є два базових лісорозсадники, з десяток тимчасових. Посадковим матеріалом забезпечують всі лісогосподарські підприємства, територіальні громади, підприємства, установи. Отже, ліси і надалі зеленітимуть у Буковинських Карпатах, приваблюючи туристів, а горянам – надаватимуть роботу.

Анатолій ІСАК