Новим керівником Вінницького музею імені Пирогова може стати колишній заступник міністра

У Національному музеї-садиби М.

Пирогова, розташованому у Вінниці, на 22 квітня заплановано обрання гендиректора.

Наразі відомо про те, що висунуто три кандидатури – двоє «місцевих» і впливовий киянин, для якого, за інформацією джерел Na.

Парижі, директорська посада є лише “трампліном” для подальшого повернення у «велику медичну політику».

Історично так склалося, що музей, який має статус наукової установи, очолюють колишні вінницькі посадовці на пенсії.

Заклад не потребує стрімкого розвитку, а найбільшим «стресом» для колективу є чергові перевірки та бальзамації тіла відомого хірурга.

Проте робота там дозволяє займатися наукою та одночасно працювати у ВНМУ ім.

Пирогова зі студентами.

У жовтні 2020 року на 72-му році життя помер Петро Гунько, який до керівництва музеєм очолював «Пироговку».

Для обрання нового директора було об’явлено конкурс.

Двоє з трьох кандидатів чудово відомі вінничанам.

Це колишній заступник губернатора Микола Ільчук чи колишній головний лікар міської лікарні №1 Олександр Турський.

Втім, фаворитом «виборчих перегонів» у Вінниці неофіційно називають 52-річного киянина Віктора Шафранського.

Він – уродженець Житомирщини, професор кафедри гігієни та екології НМУ ім.

Богомольця, доктор медичних наук, заступник міністра (з 2015-го) та виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я України з 27 квітня по 1 серпня 2016 року.

Після звільнення з МОЗ «за власним бажанням» він влаштувався на посаду доцента у столичний університет, де у 2018-ом отримав професорську посаду.

Перебуваючи на чиновницьких посадах, він залишався у фармбізнесі, як і його рідні.

Про конфлікт інтересів тоді згадували, але причини звільнення інші….

Дотично В.

Шафранського пов’язували з так званою тендерною мафією, яка чинила супротив міжнародним організаціям закуповувати ліки для України без втручання фірм-«прокладок».

Скандальним виявився випадок у 2016-му.

Шафранський був противником залучення «міжнародників», хоча ця система дозволяла зекономити, за словами тодішньої очільниці профільного комітету ВР Ольги Богомолець, 790 млн грн.

У тому ж 2016 році нинішня депутатка Олександра Устінова писала в Українській правді, що Шафранський разом з «регіоналкою» Бахтєєвою у Раді переконували, що «міжнародні» закупівлі не виправдали очікувань.

«У 2016 році міжнародним організаціям повинні передати всі закупівлі ліків та виробів медичного призначення.

Навряд чи в.

о міністра, у якого є власна компанія-дистриб’ютор медвиробів, захищатиме цю ідею», – зазначала тоді О.

У ЗМІ «завершення роботи у міністерстві» Шафранського пов’язують з появою Уляни Супрун, яку призначили виконувати обов’язки очільниці МОЗ.

Вона одразу відмінила підписані Віктором Вікторовичем документи про перевід 32 медзакладів у статус регіональних.

Пані Уляна тоді пригальмувала можливу приватизацію цих об’єктів через непрозорість та ризики корупції.

Оснащені обладнанням заклади забирали від МОЗ, як припускали, щоб викупити за безцінь.

Хочеться сподіватися, що дев’ять наукових співробітників вінницького музею, яким доведеться голосувати, знають «біографії» усіх кандидатів, тому обиратимуть найдостойнішого.

Однак, у пересічного вінничанина логічно виникне питання, а навіщо Вікторові Шафранському змінювати професорську посаду у Києві на «тиху гавань» у Вінниці, з якою немає навіть родинних зв’язків?.

За неофіційною інформацією, колишній виконувач обов’язків міністра вбачає у цьому можливість «закріпитися» у медичному середовищі Вінниці, а далі озиратися на вакансії.

Скажімо, через кілька років завершиться ректорський термін у 79-річного Василя Мороза, який з 1988 року очолює Вінницький національний медичний університет.

Зважаючи на поважний вік, Василь Максимович може залишити посаду.

У колі знайомих він заперечував, що підшукав заміну, хоча цілком ймовірно, що у амбітних людей зі столиці кабінет ректора викликає зацікавленість, адже посада дозволить проявитися менеджерському хисту та стануть у нагоді «причетність» до різних фармкомпаній.