Die Welt: Відновлення ядерного арсеналу України не така вже й божевільна ідея

Україна здатна збудувати ядерний арсенал, але це буде довго і дорого / wikipedia.org

Посол України в Німеччині пригрозив, що якщо Європа покине його країну напризволяще, Київ почне будувати ядерну зброю. І цей задум не такий вже й смішний, як може здатися.

Ця погроза, озвучена Андрієм Мельником, звучала однозначно і викликала певний ажіотаж на міжнародній арені, - пише Die Welt.

"Або ми станемо частиною НАТО і зробимо свій внесок в те, щоб Європа стала сильнішою, або нам залишиться лише один варіант: озброюватися", - сказав український посол під час інтерв'ю для Deutschlandfunk. Він також наголосив, що в такому разі Україна почала б розглядати і повернення "ядерного статусу".

"Як ще нам гарантувати свою безпеку?" - додав Мельник, нагадавши про страх перед повномасштабною атакою Росії. Ядерні бомби могли б стати стримуючим фактором, який би не дозволив Москві відірвати черговий шматок території України після Крим і Донбасу.

Чи варто готуватися до появи ще однієї ядерної держави в Європі, яка приєднається в цьому клубі до Росії, Франції і Великої Британії? Те, про що говорить Мельник, - це не лише відчайдушний крик про допомогу перед можливою атакою російської армії проти України. Власне, Москва за останні тижні стягнула до українських кордонів близько 100 тисяч солдатів. І це більше, ніж перед окупацією Криму й вторгненням на Донбас. Слова посла - це також український фантомний більш. В руках України після розпаду СРСР в 1991 році був третій найбільший ядерний арсенал в Європі.

В радянські часи на українській території Москва розгорнула близько 1900 боєголовок і кілька тисяч атомних бомб. Все це Київ отримав у спадок після проголошення незалежності.

Хаос після розпаду Східного блоку

В подальші роки США, Велика Британія і Росія намагалися переконати пострадянські республіки передати Москві залишки радянського ядерного арсеналу. На Заході ставили за мету обмеження ризику, пов'язаного з відсутністю контролю над такою зброєю в регіоні, охопленому хаосом після занепаду Східного блоку.

Тож переговори привели до підписання у 1994 році Будапештського меморандуму, згідно з яким Україна (а також Білорусь і Казахстан) зобов'язувалися передати Росії свою ядерну зброю в обмін на американські й британські гарантії безпеки. Також Москва запевнила, що буде поважати територіальну цілісність України.

"Але як показав 2014 рік, коли відбулася російська анексія Криму й окупація частини сходу України, Будапештський меморандум не вартий паперу, на якому він був написаний. Москва не виконала свої зобов'язання щодо непорушності кордонів України. Ані США, ані Велика Британія не визнали гарантії, надані Києву, юридично обов'язковими", - йдеться в статті.

Україна проміняла тверду силу - ядерну зброю - на м'яку декларацію, яка не мала обов'язкової сили. Тож не дивно, що деякі українці прагнуть тепер знову стати ядерною державою, щоб захистити себе від російського вторгнення.

Тим більше, що у положеннях самого Будапештського меморандуму парламент у Києві зберіг за собою право вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, якщо інтереси державної безпеки будуть під загрозою. Зважаючи на те, що Росія окупувала частини території України і погрожує війною, ці прописані передумови цілком виконані.

Чи здатен Київ будувати боєголовки? Так!

Але Україна не зможе повернути втрачені радянські бомби. Уряду довелося б запустити власну програму з побудови арсеналу, щоб знову стати ядерною силою. А це не щось цілковито неможливе. Зрештою, Україна має потужний сектор виробництва зброї включно з балістичними ракетами, а також великий досвід у цивільній ядерній енергетиці.

В України є 15 ядерних реакторів, які забезпечують близько половини потреб країни в електроенергії.

"У нас є можливості для побудови власних ядерних боєголовок", - сказав у 2018 році генерал-майор Петро Гаращук, який на той час був послом України в НАТО. Він додав, що в його країни є також ракети, до яких їх можна було б приєднати.

Але переналаштування на військові потреби всієї структури української ядерної енергетики було б виснажливим процесом. Головна проблема полягає в тому, що в України немає повного циклу виробництва ядерного палива. Хоча у неї є уранові шахти, які можуть дати потрібні матеріали. В 2019 році Київ видобув близько 800 тонн українського урану. Але його обробка, збагачення і переробка в паливні стержні відбувалося в основному в Росії. Тому Україні довелося б збудувати спочатку власну галузь обробки й збагачення урану, так як це зробив, наприклад, Іран, щоб отримати матеріал, придатний для використання у ядерній зброї.

Шлях до побудови арсеналу на основі плутонію теж була б нелегкою. В України є лише легководні реактори, які довелося б перебудувати, щоб вони могли продукувати плутоній для військових цілей. А це дорого коштує. Також знадобилися б установки для переробки відпрацьованих паливних стрижнів з плутонієм у матеріал для зброї.

Головна перешкода - час

Навіть якби Україні вдалося б піти однією з вище згаданих стежок виробництва ядерного матеріалу для зброї, їй би все одно знадобився б надійний проект для створення боєздатної боєголовки. Однак, не виключено, що в Києва залишилися такі розробки з часів СРСР.

В України все ще є достатні технічні й наукові знання, щоб запустити ядерну оборонну програму. Їй, однак, бракує полігону для випробувань, що ускладнило б розвиток арсеналу, - каже експерт з української ядерної політики в Гарварді Маріана Баджерін. За її словами, така програма вимагала б великих інвестицій, що призвело б до скорочення витрат на звичайну зброю. А вона "гостро необхідна на фронті на Донбасі".

Дорога до ядерного статусу була б довга. Сумнівно і те, що Україні вдалося б зберегти в таємниці такий проект від міжнародної спільноти чи Росії. Тож ядерна програма зіштовхнулася з зовнішніми атаками.

"Розвиваючи ядерну програму, Україні довелося б мати справу з російським саботажем чи атаками із застосуванням сил спецслужб або навіть відкритими військовими операціями", - сказала Баджєерін.

На її думку, будь-яка дискусія в Україні щодо запуску ядерної програми зараз - це погана ідея. Тому слова Мельника варто трактувати, перед усім, як спробу натиснути на Захід, щоб він цього разу зробив більше для стримування дедалі більшої російської загрози.

Стягування Росією військ до кордону з Україною

30 березня Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Руслан Хомчак заявив, що РФ зосередила вздовж кордону України і на тимчасово окупованих територіях 28 батальйонних тактичних груп, і під виглядом підготовки до навчань планує ще стягнути до 25 батальйонних тактичних груп, що створює загрози військовій безпеці нашої держави.
За даними ЗСУ, окупанти посилюють передові підрозділи розвідувальними групами і снайперськими парами, проводять тренування особового складу із залученням інструкторів збройних сил РФ. Також російсько-окупаційні війська тримають напоготові до застосування чергові підрозділи артилерії на певних напрямках, зокрема в населених пунктах на окупованій території України.
31 Березня The New York Times повідомила, що Росія стягує чотири тисячі військових до кордону з Україною.
Також з'явилося відео з ешелоном військової техніки, яку російські війська перекидають в окупований Крим через Кримський міст.
Командування збройних сил США в Європі підвищило свою бойову готовність до найвищого рівня після відновлення бойових дій між російськими бойовиками та українськими військовими в Донецькій області на сході України.
США зажадали від Росії пояснень через стягування своїх військ до кордону з Україною, а також попередили Росію про реакцію у разі агресії щодо України.
Президент Володимир Зеленський заявляв, що РФ шляхом збільшення кількості військ на кордоні намагається чинити тиск на Україну.
8 квітня головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак заявив, що ситуація контролюється, а українські військові готові реагувати як на загострення ситуації на тимчасово окупованій території Луганської і Донецької областей, так і вздовж всього українсько-російського кордону.