Чверть століття з "Людиною року". Літопис сучасного успіху. Історія № 36: Володимир Познер

В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма «Людина року».

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

Історія № 36. Володимир ПОЗНЕР

Уславлений журналіст із світовою репутацією

Це ім’я відоме в усьому світі – переконливий і гострий журналіст, людина-епоха Володимир Познер. Телеведучий, автор численних книжок і документальних фільмів, він став авторитетним лідером думок мільйонів людей. Особливо він прославився своїми телемостами, які з’єднували різні країни. Сміливість, глибокий аналітичний розум, вміння нестандартно побудувати бесіду і дати глядачеві можливість самому зробити висновки – таким є особливий стиль відомого медіадіяча.

Вже багато років Володимир Володимирович веде авторську передачу «Познер», яка завдяки його таланту «розговорити співрозмовника» незмінно збирає багатомільйонну аудиторію телеглядачів. Навіть така не схильна до відвертостей гостя, як співачка Земфіра, у студії Познера розповіла багато цікавого зі свого життя. Для багатьох вона розкрилася по-новому, доповнивши свій образ несподіваними яскравими фарбами. В цьому і полягає неперевершений професіоналізм видатного журналіста, який любить повторювати: «Мені цікаво робити те, що я роблю. Мета моїх інтерв’ю – розкрити людину». За роки існування програми «Познер» в студії побувала величезна кількість знаменитих людей, серед яких Михайло Горбачов, Хілларі Клінтон, Біньямін Нетаньяху, Андрій Кончаловський, Алла Пугачова, Михайло Жванецький, Віталій Кличко, Стінг, Ален Делон, Галина Волчек, Марк Захаров, Тетяна Тарасова та інші.

…Володимир Познер народився в Парижі в сім’ї російського емігранта. Тут він відвідував русько-французьку школу, а після її закінчення працював в європейському філіалі американської медіакомпанії «Метро-Голдвин-Маєр». Мати майбутньої зірки журналістики була француженкою і її кар’єра також була пов'язана з кіновиробництвом. Коли Володі виповнилося 3 місяці, вона взяла його з собою до Америки, де їй запропонували роботу на студії «Парамаунт Пикчерз» в якості режисера монтажа. Через 5 років батько Володимира Познера забрав дружину з сином із США, і сім’я повернулася до Франції. Та через рік родина знову була змушена емігрувати до Сполучених Штатів в зв’язку з окупацією німецькими військами території Франції. В Нью-Йорку Володимир Познер закінчив початкову школу Сіті-енд-Кантрі, пізніше навчався в середній школі Стайвесант. Потім був ще один переїзд – до Германії, де Познер-старший отримав посаду в компанії «Совэкспортфильм». В 1952 році сім’я переїхала до СРСР.

В 1953 році Володимир вступив на біолого-грунтовий факультет факультет Московського державного університету імені М.Ломоносова за спеціальністю «фізіологія людини». Тут він познайомився і започаткував багаторічну дружбу з популярним телеведучим Миколаєм Дроздовим. Отримавши вищу освіту, Володимир став займатися перекладами наукових робіт і англійської поезії. Здібною молодою людиною зацікавився навіть метр дитячої поезії Самуїл Маршак, запропонувавши йому місце літературного секретаря. Протягом двох років Познер працював помічником письменника, готував для публікації переклади віршів, які друкували в радянських журналах.

В жовтні 1961 року Володимир Познер влаштувався на роботу в Агентство друку «Новости», працював редактором в журналі USSR («CРCР»), а з 1967 року – в літературному дайджесті «Спутник».

Але справжній успіх і слава прийшли до Володимира Познера наприкінці 70-х, коли розпочалася його кар’єра на західному телебаченні. За допомогою супутникового зв’язку він був частим гостем в програмі Nightline на каналі АВС, в також у шоу телевізійної зірки Філа Донах’ю. Професіоналізм, блискучий розум, інтелектуальна складова і вміння довести свою думку допомагало йому в найкращому світлі представляти заяви та рішення керівництва СРСР стосовно тих чи інших внутрішніх та міжнародних питань.

Наступним піковим моментом у кар’єрі талановитого журналіста стали його телемости – найцікавіший формат того часу, який з’явився з особистого благословіння Михайла Горбачова. Радянський глядач запам’ятав Володимира Познера в якості ведучого телемостів СРСР-США. Разом з Філом Донах’ю Познер провів телеміст Ленінград-Сіетл у грудні 1985 року під назвою «Зустріч у верхах пересічних громадян», де обговорювались такі питання, як положення євреїв в СРСР та збитий в 1983 році південнокорейський літак. В наступному році, затамувавши подих, вся країна слухала його телеміст Ленінград-Бостон («Жінки говорять з жінками»). Цікавим і насиченим був також телеміст між групами американських і радянських журналістів. СРСР представляли такі акули пера як Юрій Щекочихін, Тенгіз Сулханішвілі, кореспондент «Известий» Олександр Шальнєв.

В 1987 році після приголомшливого успіху телемостів, Познер отримує престижну посаду політичного оглядача і переходить на роботу до Центрального телебачення. Вечірні вулиці ставали пустими, коли в ефір виходили його програми «Воскресный вечер с Владимиром Познером», «Квадратура круга», «Америка Владимира Познера».

Як яскрава творча особистість, Володимир Познер ніколи не стояв на місці, він стрімко розвивався, любив експериментувати, пробувати нове. Тож цілком закономірним стала його спільна робота з Філом Донах’ю у США. Паралельно він працює над своїми передачами в Москві, для запису яких щомісяця літає з Америки до Росії. В цей же час у Сполучених Штатах видаються дві його автобіографічні книги – «Запад вблизи» та «Прощание с иллюзиями».

Одним з найвідоміших проектів Володимира Познера, без сумніву, є його авторська програма «Познер», яка вперше вийшла в ефір восени 2008 року. Її формат – інтерв’ю, в ході якого ведучий задає питання суспільно-політичним діячам, представникам культури, науки і спорту.

«Головне – знайти ключ, – коментував сам Володимир Володимирович успіх своєї журналістської роботи. – Задати питання, яке людину зачепить. Або він відчує, що тобі цікавий, і почне відкриватися».

Володимир Познер і досі є найавторитетнішим і найяскравішим журналістом сучасності. Він має свій власний погляд, свою манеру, свій власний стиль. Справжній професіонал, він не нав’язує думок, вміє помовчати, направити, вивести на одкровення. «От приходить до мене людина, ділиться Володимир Володимирович своїм баченням роботи у кадрі, – не важливо хто. Я хочу, аби глядач сам зрозумів, хто він. І було чимало випадків, коли мені говорили: слухайте, я вважав, що гість тупий, ніякий, а виявляється, він такий цікавий… Я просто хочу показати: дивіться, ось у вас такий міністр, він вважає так, а так він відповідає (або не відповідає) на питання. Зробіть свої висновки самі. А ось ця людина, яку ви вважали за повного ідіота, виявляється, не ідіот зовсім. Це мені цікаво».

З успіхом Володимир Познер спробував себе також в якості автора документальних фільмів. Разом з молодим колегою Іваном Ургантом він створив такі цікаві пізнавальні стрічки як «Одноэтажная Америка», «Тур де Франс», «Их Италия», «Германская головоломка», «Англия в общем и в частности», «Еврейское счастье» та «Шекспир. Предостережение королям». В 2017 році глядачі із задоволенням подивилися ще один новий спільний проект – «В поисках Дон-Кихота», присвячений Іспанії.

У 2013 році Володимир Познер став володарем міжнародної премії «За видатний внесок у міжнародну журналістику та самовіддане служіння ідеалам професії» загальнонаціональної програми «Людина року-2012». Не дивлячись на небачений київський снігопад, він прийняв участь у великій прес-конференції, яку влаштували організатори програми, як завжди порадувавши присутніх влучністю і яскравістю відповідей на питання столичних журналістів. Наступного дня легендарний телеведучий і письменник пройшов червоною доріжкою у національному Палаці «Україна», а потім отримав статуетку «Прометей-Престиж», яку йому вручили Академік НАН України Володимир Семиноженко та популярна актриса, продюсер та конферансьє Марися Горобець.

І досі знаменитий телеведучий продовжує працювати над своєю іменною програмою «Познер». Його гостями продовжують бути політики, державні діячі, митці, спортсмені та вчені. Журналіст також уважно слідкує за всіма подіями, які відбуваються у світі. Узнати його думку стосовно тієї чи іншої ситуації можна на його офіційному сайті «Познер online».

Неповторний у всіх своїх проявах, авторитетний лідер думок має чимало захоплень. Він колекціонує сувенірні автомобілі, сувенірні черепахи та кружки з назвами міст, в яких йому довелося побувати (а їх вже більше 300 штук!). Два-три рази на тиждень він грає у великий теніс, з ранку бігає та регулярно займається фітнесом. Ще одне хобі, яке надихає та приносить безліч позитивних емоцій – це кулінарія. Своїм коронним блюдом він вважає «жиго д’аньо» (фр. gigotd’agneau) – запечену баранячу ногу по-французьки, яку готує за рецептом своєї матері. До речі, це захоплення підштовхнуло Володимира Володимировича відкрити в 2004 році свій ресторан «Жеральдін», який спеціалізується на стравах французької кухні.

У вільні хвилини, Володимир Познер любить слухати музику, віддаючи перевагу класиці та джазу. Частіше за все в його оселі звучить Бах та Моцарт…

Унікальну людину, легендарного журналіста, публіциста і неперевершеного телеведучого часто запрошують на творчі зустрічі, де з ним можна розмовляти про все на світі: від поглядів на суспільство і політику до його хобі та захоплень. Володимира Володимировича завжди цікаво слухати, адже на всі події він має своє бачення, а також вміє приправити свою розповідь жартами та гумором.

Неперевершений Майстер слова, блискучий журналіст із світовою репутацією, Володимир Познер є справжнім прикладом професіонала найвищого ґатунку і взірцем самовідданого служіння справі свого життя.

23 березня 2013 року популярний тележурналіст і публіцист Володимир Познер став володарем Міжнародної премії «За видатний внесок в міжнародну журналістику та самовіддане служіння ідеалам професії» загальнонаціональної програми «Людина року-2012».

Генеральна дирекція загальнонаціональної

програми «Людина року»