Ігри Путіна: як Росія заграє з Заходом брязкаючи зброєю – Bloomberg

КИЇВ. 26 квітня. УНН. Президенту Росії Володимиру Путіну подобається тримати західних лідерів в напрузі, гадаючи, які його наміри і що він може робити далі. Президент Росії робив це більше двох десятиліть, і в більшості випадків це сходило з рук. Про це пише Вloomberg, інформує УНН.

Деталі

Оскільки в п’ятницю тисячі російських військ почали відхід від українського кордону, що погіршило напруженість у відносинах з США і Європою з часів холодної війни, Кремль відчув задоволення від того, що гамбіт з високим ризиком окупився.

На тлі зростаючої тривоги в західних столицях з приводу масового нарощування потужностей Росії, президент США Джо Байден 13 квітня зателефонував Путіну і запропонував провести першу зустріч на вищому рівні між двома лідерами.

За словами трьох осіб, близьких до російського керівництва, примус нової адміністрації до визнання необходності взаємодії з Москвою, був сприйнято Кремлем, як тактична перемога Путіна.

Білий дім сподівався відсунути Росію на задній план, щоб зосередитися на більш насущному пріоритеті — відповіді Китаю. За словами високопоставленого чиновника Держдепартаменту, несподіваний військовий маневр Путіна спростував ці розрахунки.

Для США та їхніх європейських союзників, після того, як Росія перекинула приблизно 100 000 військовослужбовців з танками, кораблями і літаками до українського кордону, стало тверезим нагадуванням про здатність Путіна підняти ставки в стосунках.

Роки санкцій з моменту анексії Криму в 2014 році і підтримка сепаратистів на сході України мало що зробили, щоб змусити його змінити напрямок, навіть незважаючи на те, що вони тиснули на економіку Росії. Це призвело до коливань російського рубля, спочатку сповзаючи через побоювання конфлікту, а потім відновлюючись після спаду напруженості.

“Єдиний інструмент Росії, щоб показати, що вона велика держава, — це сила, танки, — сказав Жерар Аро, посол Франції в США з 2014 по 2019 рік. — Я світова держава”.

Думка Москви зовсім інша, вона живиться почуттям образи на те, що Захід сповнений рішучості послабити Росію і розпалити продемократичну “кольорову” революцію, щоб скинути Путіна. Згідно з цим, США і їх союзники по Організації Північноатлантичного договору неодноразово зраджували Росію, відмовляючись від ракетних договорів і все більше наближаючись до її кордонів, з тих пір як Путін став першим іноземним лідером, який запропонував допомогу Вашингтону після терористичних атак 11 вересня 2001 року в США.

“Кремль відчуває себе в фортеці під постійним тиском США і Заходу в цілому. Своїми агресивними діями Росія намагається стримати США, але Вашингтон просто реагує більш жорсткими заходами”, — каже директор лондонського агентства Control Risks Оксана Антоненко.

“Ми, безумовно, знаходимося в найнебезпечнішій точці з моменту розпаду Радянського Союзу”.

Кожен раунд балансування на межі війни призводить до збільшення витрат і робить Росію все більш ізольованою.

Байден намагається змінити підхід США до Росії після бурхливих років правління Дональда Трампа, чий підхід до Москви був обумовлений його захистом в ході тривалого розслідування звинувачень у втручанні в вибори в США в 2016 році.

Через загострення напруженості деяким східноєвропейським країнам стало важче підтримувати теплі відносини з Москвою, що призвело до виснаження і без того обмежених рядів друзів Росії. У цьому місяці Чеська Республіка наказала вислати безліч російських дипломатів після того, як звинуватилакремлівських шпигунів в смертоносному вибуху на складі боєприпасів в 2014 році, коли відносини впали до найнижчого рівня з 2014 року.

Словаччина і країни Балтії вигнали російських дипломатів в знак солідарності з Прагою. Окремо Польща вислала трьох російських дипломатів на підтримку заходів США.

У середу, за день до того, як Росія оголосила про виведення військ, Путін у своєму щорічному зверненні до нації попередив конкуруючі країни не переходити “червону межу” Росії, заявивши, що тиск на його країну став “новою формою спорту”.

“Але він також простягнув оливкову гілку переговорів щодо стратегічної безпеки. Розрахунок Кремля полягає в тому, що це зміцнить вагу Росії і дасть можливість прийти до взаєморозуміння з Заходом”, — сказав Гліб Павловський, який працював політичним радником Кремля протягом першого десятиліття правління Путіна до 2011 року.

Безумовно, енергетично залежна економіка Росії з бюджетом в 1,5 трильйона доларів — приблизно в два рази більша від бюджету міністерства оборони США — вразлива для економічного тиску з боку Заходу. Хоча Путін, як і раніше користується широкою популярністю серед росіян, його рейтинг довіри знизився на тлі падіння доходів протягом багатьох років.

Поведінка Росії з ув’язненим лідером опозиції Олексієм Навальним, який припинив голодування в п’ятницю через 24 дні, також погіршує відносини. США і ЄС зажадали його звільнення, а канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон підняли це питання безпосередньо перед Путіним. Російського президента це не чіпає. У цьому місяці прокуратура звернулася до суду Москви з проханням визнати Фонд боротьби з корупцією Навального і його передвиборні штаби — екстремістськими організаціями, які можуть піддати персонал і волонтерів кримінальному переслідуванню і позбавленню волі. Вони звинуватили їх у змові з метою влаштувати в Росії “кольорову революцію” за завданням неназваних закордонних держав.

Головний союзник Путіна, В’ячеслав Володін, спікер нижньої палати російського парламенту, назвав Навального “інструментом американської політики”, який дозволяє використовувати себе для втручання у внутрішні справи Росії. Це хворе місце для Путіна, який переконаний, що США стояли за демократичними революціями в сусідніх Грузії і Україні, які витіснили проросійських союзників.

У 2011 році він звинуватив тодішнього держсекретаря Хілларі Клінтон в тому, що вона послала “сигнал” для заохочення протестів на чолі з Навальним проти його повернення в 2012 році на пост президента замість Дмитра Медведєва.

У своїй розмові з Байденом Путінзаявив про передбачувану змову з метою організації державного перевороту проти президента Білорусі Олександра Лукашенка, який був організований в консультації з США, згідно Кремлю. Олександр Лукашенко, який після спірних виборів в серпні минулого року, зіткнувся з місяцями протестів продемократичної опозиції в Білорусі.

“Практика організації переворотів і планування політичних вбивств, в тому числі високопоставлених чиновників, заходить надто далеко”, — сказав Путін у своєму щорічному посланні.

“Вони переступили всі межі”.

На переговорах з Лукашенком на наступний день в Москві Путін заявив, що Росія посилює співпрацю з Білоруссю у військовій сфері та сфері безпеки.

Путін хоче, щоб США і їх союзники відступили і ставилися до нього як до рівного, заявили три людини, близькі до керівництва. Він може навіть забажати зменшити підтримку Росією сепаратистів на сході України в обмін на пом’якшення санкцій і фактичну згоду з анексією Криму Росією, сказав один з них. Мало шансів, що Захід погодиться дати Путіну повну свободу дій в сфері впливу Росії на колишні радянські республіки, навіть якщо вона надала йому більш широку свободу після того, як він продемонстрував готовність застосувати силу в Грузії під час короткої війни 2008 року.

Росія “завжди буде перевершувати” Захід в разі ескалації конфлікту на Україні, сказав Аро, колишній французький дипломат.

“Жоден німецький чи американський солдат не помре за Київ, а російські солдати помруть”.

Демонстрація сили над Україною нервувала політиків на Заході, спровокувавши реальні побоювання російського вторгнення, за словами представника уряду Великобританії.

“Їх основна мета — залякати”, — сказав Філіп Брідлав, колишній головнокомандувач НАТО під час вторгнення Росії в Україну в 2014 році. “Вони посилають чіткий сигнал Україні, Європі та Америці”.

Шанси наступу на Україну завжди були мінімальні через надзвичайні наслідки, які воно може спровокувати, і “для Росії зрозуміло, що це не буде в її інтересах”, — сказав Олексій Чеснаков, колишній високопоставлений кремлівський чиновник і радник з української політики.

Путін показав, що його не зупиняє загроза нових покарань, сказав Брідлав, який тепер є експертом в Вашингтонському інституті Близького Сходу.

“Нам потрібно відповісти широко. Все, що ми робимо, — це санкції”.

У своєму зверненні в середу Путін наполягав на тому, що “ми дійсно не хочемо спалювати мости” з Заходом, перш ніж додати, що той, хто приймає наміри Росії за слабкість, “повинен знати, що відповідь Росії буде асиметричною, швидкою і жорсткою”.

На наступний день російський лідер “слухняно” відвідав онлайн-саміт Байдена з питань клімату, дотримуючись відведеного йому часу для виступу перед іншими світовими лідерами, а потім отримав рідкісну похвалу від президента США за свій внесок.