Жителі Прип'яті вночі вийшли у центр міста. Зустріли річницю вибуху на ЧАЕС - фото

На центральну площу міста Прип'ять у ніч на 26 квітня з'їхалися більше 40 людей. Під палацом культури "Енергетик" влаштували грандіозну мистецьку акцію Chornobyl.35 з нагоди 35-ї річниці з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС.Пусті будівлі з побитими вікнами видніються тільки у місячному сяйві. Навколо них - зарослі дерев, кущів та обпале гілляччя. Іноді чути шурхотіння трави — пробігають тварини.За людьми спостерігають поліцейські та нацгвардійці. Забороняють покидати площу. Її загородили червоною стрічкою.- Я багато років подорожував світом, відвідав близько 80 країн, зокрема Антарктиду, Арктику. Усюди фотографував природу, тварин, - розповідає 49-річний фотохудожник Денис Копилов. Він представляє проєкт "Чорнобиль.Ковчег". - Однак ніколи не бував у Чорнобильській зоні. Одного разу здійснив цю мрію і здивувався: не побачив чупакабр, мутантів. Лише занедбані села, міста і неймовірної краси природу.На 11-ти фото митця видно величезні світлини із зображенням екзотичних тварин, які автор привіз у зону відчуження та перефотографував кожну під пейзажі зони відчуження. Кадри зробив на шести типах плівки, на два цифрових фотоапарати і дрон. Усього у колекції 20 знімків.Привезти китів, леопардів, пінгвінів, жирафів у зону відчуження- Природа Чорнобиля - це діамант України. Захотів донести цю думку всім, - пояснює митець. - Привезти китів, леопардів, пінгвінів, жирафів у зону відчуження. Тут має бути національний парк світового масштабу.Ведуча оголошує у мікрофон початок офіційної частини. На імпровізовану сцену - звичайна чорна плівка на землі - виходять із промовами офіційні особи.- Ми не можемо зробити тут вільний вхід, бо на території небезпечно, багато шкідливих речовин, напіврозвалені будинки, - каже перший заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження 48-річний Андрій Пляцко після виступу. - Добре, що зараз інформація відкрита. У день трагедії ми мало що знали. Але я пам'ятаю себе вже 29 квітня: ми грали на стадіоні у школі, був шалений вітер. Ніхто ні про що не казав, однак потім, звичайно, страх був.На сцену під різнокольоровим блимаючим світлом виходять молоді дівчата з гурту "Евтерпа". Вбрані у футуристичні костюми із фольгового паперу. Емоційно читають поезію "чорнобильців" та власну. Звуки музики різко відбиваються від спорожнілих домів.- Ми маємо пам'ятати урок, який отримали тоді, і виправляти помилки, - каже Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Православної церкви України Федір, 42 роки. Проводить перше за довгі роки богослужіння у Прип'яті разом зі служителями Михайлівського Золотоверхого собору.О 01:09 оголошують хвилину мовчання. Після неї Архієпископ запалює свічку. За ним у чергу стають ліквідатори, місцеві жителі та їхні близькі, щоб запалити усі 35 свічок. Кожна символізує один рік із дня трагедії.О 01:23 усі мовчки споглядають за свічками - саме у цей час вибухнув четвертий енергоблок.- Церква засуджує радянську владу, адже їхні дії у той період були спрямовані проти людини заради збереження свого іміджу, - розповідає Федір після служби. - У той час багато речей робили заради гордині. Це така Вавилонська вежа, яку будували люди, які заперечили ідею Бога. Зцілити гріхи можна тільки завдяки вірі. Людина - вінець Божого творіння. Держава має забезпечити їй захист.У вікнах одного із найвищих будинків у місті на 16-му поверсі загоряються ліхтарики.- Я з 2017 року це роблю. Сам вигадав, - цокотить зубами від холоду 42-річний Юрій Ільїн. - Дістаюся туди самотужки та запалюю багато світлодіодів. Кожного року приїжджаю із Москви. Хотілося оживити будинок, наче там досі живуть люди. Колишні мешканці називають це дивом.- Було стільки троянд у нас, так красиво. Люди були щасливі і усміхнені, - ділиться жителька Прип'яті 59-річна Ірина Курта. Жінка скаржиться на здоров'я і ходить, спираючись на палицю. - Це була звичайна ніч. Мій чоловік рибалив і бачив вибух. Він був ліквідатором. Мали 3-місячну доньку, яка зараз часто нездужає. Шкода, що сьогодні згадують тільки ліквідаторів, а у мене пенсія 1600 гривень.- Я виїхала після катастрофи, але 10 років тому повернулася, - розповідає її сивоволоса подруга 59-річна Надія Кучерук. - Тут мій дім, завжди тягло сюди. Живу у приватному будинку, усього вистачає. Здається, навіть краще, аніж у інших містах. Кожного року всі збираються на поминальні дні, згадають минулі часи. Це традиція.Я виїхала після катастрофи, але 10 років тому повернуласяНа сцені презентують першу в Україні діджитал-ікону "Чорнобильський Спас". Величезне зображення з'являється на екрані. Ліквідатори трагедії на ній прирівнюються до святих.Уперше у зоні відчуження з дня аварії з'являються актори з театралізованим дійством. Драму-реквієм "Нація" за однойменною книгою Марії Матіос виконують артисти Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.- Це знакова подія, а для мене - спосіб віддати шану тим, хто боровся з катастрофою, - ділиться організаторка у помаранчевому костюмі, 27-річна журналістка Руслана Чечуліна. - Приїжджаю сюди з 2015 року. Моя бабуся організовувала дозвілля для ліквідаторів, привозила письменників. Тепер має проблеми зі здоров'ям.На площі вимикається освітлення. Учасники акції розходяться.Вибух на ЧАЕС стався у ніч на 26 квітня 1986 року. Був повністю зруйнований четвертий реактор атомної електростанції. Стався викид у довкілля великої кількості радіоактивних речовин. Хмара із них пройшлася над більшою частиною Європи і навіть досягнула східних кордонів США. Із Прип'яті та навколишніх населених пунктів евакуювали біля 200 тис. людей. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики.