«Идет война двух Украин». Огляд політичних токшоу за 19–23 квітня 2021 року

У студіях токшоу тривало обговорення ситуації на українсько-російському кордоні та подальшого розвитку відносин України та Росії. Тема повністю витіснила навіть пандемію та вакцинацію. І тільки спікери від Медведчука, Порошенка й Тимошенко намагаються згадувати якомога більше «гріхів» команди Зеленського незалежно від теми, винесеної на обговорення.

19 квітня, «Свобода слова», ICTV

Участь взяли віцепрем'єр-міністр — міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резников, адмірал Ігор Воронченко, прем’єр-міністр 2016–2019 років Володимир Гройсман, співголова фракції «Європейської солідарності» Ірина Геращенко, народні депутати Сергій Рахманін («Голос»), Ірина Верещук («Слуга народу»). Разом шість гостей (четверо чоловіків та дві жінки).

Вкотре йшлося про ситуацію біля українського кордону. Погляди на неї з боку влади та опозиції очікувано різнилися. Віцепрем'єр-міністр Олексій Резников говорив, що міжнародні перемовини із західними партнерами зараз в активній фазі. І всі сторони, мовляв, зацікавлені у відновленні режиму тиші на сході. У вторгнення військ Росії на вільну територію України посадовець не вірить: вважає, що це — спроби агресора залучити США до діалогу.

Адмірал українського флоту Ігор Воронченко розповів, що ситуація біля кордону — складна, проте українське військо відпрацьовує різні варіанти опору агресору. Ще військовий вважає, що паніка довкола ситуації штучно роздмухується у ЗМІ.

З усіма позитивними висновками можновладців, звісно ж, не погодилася співголова фракції «Європейської солідарності» Ірина Геращенко. Політикиня вкотре згадувала, як Зеленський критикував Мінські угоди, не запропонувавши нічого натомість; як Україна «загубила» дорожню карту розв’язання конфлікту, розроблену попередниками; як забули посадовці про ідею введення миротворців, що його піднімали Порошенко і його соратники. Ще було про зірване державне оборонне замовлення, послаблену після відходу Порошенка армію та інші звичні тези.

Чи не забула я нічого з партійної методички?

Було і про медіа. Геращенко запитувала в Резникова, скільки коштує утримання телеканалу «Дом» та чому влада «тисне на кримських татар». Зокрема, «змушуючи» Мустафу Джемілєва залишити лави «Євросолідарності» та не бажаючи фінансувати телеканал ATR. І присмачила все це тезою про те, як необхідно всім політсилам об’єднатися довкола державних проблем.

Віцепрем’єр витратив кілька хвилин, аби спростувати закиди представниці опозиції. Зокрема, просив депутатку не вводити глядачів в оману, адже ніякої «дорожньої карти» попередники, за словами Резникова, не розробили. Як ніколи офіційно не зверталися до міжнародних партнерів і щодо введення в зону бойових дій миротворців. Що ж до фінансування ATR, то через брак коштів на такі видатки Олексій Резников закликав кримськотатарське медіа брати участь у профільних тендерах кабміну. А от «Дом» — це канал іномовлення, і фінансується за іншим принципом.

Ведучий Вадим Карп’як цікавився в Ірини Верещук, як у «Слузі народу» відреагували на заяви нардепів Богуцької та Яременка щодо розірвання дипломатичних відносин із Росією. Верещук відповіла, що у словах колег були слушні думки, але це — не позиція фракції.

Скласти конкуренцію Ірині Геращенко у нищівній критиці влади намагався прем’єр-міністр 2016–2019 років. Володимир Гройсман «роздавав на горіхи» як за невправність у врегулюванні конфлікту з Росією, так і за провалену вакцинацію. Зокрема, воїнів на лінії фронту. Адмірал Воронченко відповів, що швидко щеплювати захисників на передовій складно технічно.

Зрештою, черговий етер «Свободи слова», який тривав рекордні 54 хвилини, вкотре показав: не варто запрошувати до студії надто «гучних» спікерів, коли на обговорення виноситься вкрай важлива для країни тема. Адже бажання пропіаритися часто затьмарює окремим гостям прагнення говорити по суті. Але партійна квота на спікерів, на жаль, не дає зазвичай нашим токшоу можливості самим обирати політичних спікерів.

20 квітня, «Пульс», Перший незалежний

П’ятигодинний етер «Пульсу» складався з кількох сольних блоків. У першому проросійські меседжі поширювала колишня депутатка-регіоналка Олена Бондаренко. Щоб додати програмі інтерактивності, автори вивели на студійний тачскрін щось на зразок анкети, в яку гості могли ставити оцінки президенту Зеленському за два роки з моменту його обрання. Бондаренко так засмучена діяльністю чинного глави держави, що ставила йому навіть від’ємні оцінки.

Сідай, Зеленський. Незадовільно!

Бондаренко говорила, що «Зеленский — предатель Конституции», а «Украина — как нищебродка» (у світі). На екран вивели результати опитування центру «Соціальний моніторинг», згідно з яким 70,1 % українців вважають, що кожен наступний президент гірший за попередника. Бондаренко в цей час ностальгувала, як стрімко зростав внутрішній валовий продукт України 2004 року та як розвивалася держава у 2011–2012 роках (тобто за прем’єрства та президентства Віктора Януковича). Але революції, мовляв, відкинули її у розвитку. Про величезні борги режиму Януковича не згадувала.

Ведуча ж згадала, як СБУ затягує розгляд позовів про скасування санкцій проти каналів Медведчука. На думку Бондаренко, це «внесудебная расправа». А глава держави, мовляв, краще би «палочкой на рояле играл», бо матиме найнижчий рейтинг серед усіх президентів України. Ще було про те, що «Россия нам не враг, а США — не друзья», а також що влада «душит национальную память карантином» (минулорічна проросійська теза про те, що влада хоче заборонити охочим покласти квіти до Дня перемоги, утискаючи їх локдауном).

Другий сольний пропагандистський блок віддали на відкуп «експерту з усіх питань» Дмитру Співаку. Ця людина буває в етерах проросійських каналів так часто, що важко і згадати тезу, яку би гість не озвучив десь до цього. Нині знову було про:

• слабкого Зеленського, який не виконав стадіонну обіцянку Порошенку «Я — ваш вирок»;
• те, що війна України та Росії не вигідна, в першу чергу, Росії;
• зневагу до нас з боку Заходу;
• «політичне» закриття каналів Медведчука.

Зі свіжішого — критика заяви «слуг народу» Богуцької і Яременка про необхідність розірвати дипломатичні відносини з Росією (Співак раптом згадав, як Яременко у парламенті з повією спілкувався). Посла України у Німеччині Андрія Мельника гість назвав тим, хто «несет ахинею, маразм», а міністра закордонних справ Дмитра Кулебу — «никчемным и бездарным». Також Співак розкритикував наглядову раду «Укрзалізниці» та посла у США Оксану Маркарову.

Наступні двоє гостей студії — ексзаступниця голови Адміністрації Януковича Марина Ставнійчук та ведучий уже неіснуючого каналу «112» Петро Мага — поступалися за експресивністю діячам типу Співака. Хоч перша критикувала владу за «неправильну» децентралізацію та небажання розглядати надання спецстатусів «прикордонним регіонам» (зокрема Донеччині та Луганщині), а другий — за карантинні обмеження, зокрема дистанційне навчання. Мага, якого також попрохали поставити оцінки Зеленському, був поблажливішим за Олену Бондаренко: чинному президенту виставив здебільшого трійки.

Виступи Ставнійчук та Маги були «затишшям перед бурею»: до фінального блоку долучили прем’єр-міністра часів Януковича, а нині — рядового російського пропагандиста Миколу Азарова. Разом участь в етері взяли шість гостей (четверо чоловіків та дві жінки).     

Азаров «розім’явся» заявами на кшталт «успехов (в діях чинної влади. — Авт.) я не вижу». Далі говорив, що ескалацію конфлікту забезпечила Україна, а Росія лиш хоче «остудить» противника. Або як «идет война двух Украин», з яких більш людяна, мовляв, та, де нині «ополченцы». Згадав і як «ребенка убили с беспилотника». Бідкався, що нині «обстреливают не Киев, а Донбасс», але регіон «не вставал на колени». Завершив Азаров словами, що навіть за Порошенка «не было такого беспредела», а реальна підтримка Зеленського — «на уровне плинтуса». Примітно, що красномовний Азаров, коли безмовний «макет» ведучого на прізвище Кужеєв ставив йому запитання, постійно кудись піддивлявся. Невже не встиг вивчити свіжі темники?

21 квітня, «Токшоу №1», «Україна 24»

У програмі були лідери політичних сил: ВО «Батьківщина» — Юлія Тимошенко, «Слуги народу» — Олександр Корнієнко, голови фракцій «Голосу» — Ярослав Железняк, «Слуги народу» — Давид Арахамія, співголова фракції «Європейської солідарності» Ірина Геращенко, народні депутатки з монобільшості Ірина Верещук, Людмила Буймістер, голова СБУ 2003–2005 років Ігор Смешко, позаштатний радник голови Офісу президента Олексій Арестович, радник у Міноборони Олексій Мочанов, ексзаступник секретаря РНБО Сергій Кривонос, колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука, політичний коментатор Дмитро Співак, телеведучий Дмитро Гордон. Разом 14 гостей (10 чоловіків та чотири жінки).

Спершу зайшлося про два роки від моменту обрання Володимира Зеленського президентом. На студійному екрані показали аналіз обіцянок політика від порталу «Слово і Діло», а соратники глави держави вихвалялися, як багато він зробив. Очільник фракції «Слуги народу» Давид Арахамія згадував про «історичні речі» — відкриття ринку землі, закон про фондовий ринок. Серед невдач влади відзначив слабке залучення інвестицій через пандемію коронавірусної хвороби (тобто це ніби й не влада винна).

Юлія Тимошенко знову лякала глядачів ринком землі й показувала «результати опитування фокус-груп», які, мовляв, після перемоги Зеленського найчастіше вживали слово «надія», а через два роки — «злість». Хто проводив ці дослідження, лідерка «Батьківщини» не сказала. Ще Тимошенко говорила, що «74 % вважають, що країна рухається не туди», а «71 % виступає за новий уряд». На сайті групи «Рейтинг», на яку послалася гостя, такі цифри знайти не вдалося. Втім, на думку політикині, в чинної влади «ще не все втрачено». Головне — сформувати фаховий уряд (який прозорий натяк).

Дмитро Гордон, як завжди, сипав компліментами. Попри те, що хотів би бачити президентом лідера партії «Сила і честь» Ігоря Смешка (який сидів поруч), Гордон вважає Зеленського порядним, а за Порошенка, мовляв, «Украины могло не быть». Також Гордон розкритикував нардепа від монобільшості Миколу Тищенка та речника мінської контактної групи Олексія Арестовича, які, мовляв, своїми діями ганьблять владу.

Майстерклас, які піаритися не по темі та знищувати політичних опонентів, продемонструвала співголова фракції «Європейської солідарності» Ірина Геращенко. За ті кілька хвилин, що мала слово, депутатка озвучила геть усі штабні агітки типу «108 тисяч гривень у казні» після втечі Януковича, піднятої Порошенком армії, досягнення безвізу, значних дипломатичних перемог. Все це, мовляв, знищено недолугою чинною владою, а «рятівні» законопроєкти «ЄС» блокуються лише за те, що вони — від партії Порошенка.

Лідер «Слуги народу» Олександр Корнієнко нагадав, що всі президенти України за кілька років втрачали рейтинги, а Зеленський зазнав таких втрат найменше і досі популярний. Давид Арахамія згодом поринув у сварку з Юлією Тимошенко щодо закону про ринок землі. Опозиціонерка тут же всоте нагадала, що її партія ініціює всеукраїнський референдум щодо цього питання.

Коли ж зайшлося про витівки двох нардепів із монобільшості: Тищенка, який святкував народини дружини в ресторані попри локдаун, та Шевченка, який їздив у гості до Лукашенка, Арахамія сказав, що перший має заплатити штраф та придбати спорядження для фронту, а дії другого «неприйнятні». Про виключення бодай одного із фракції її лідер навіть не обмовився.

Меншим градус напруги у студії був, коли говорили про загострення на українсько-російському кордоні. Арестович повторював звичні тези: у Росії немає сил на збройний конфлікт, а реальне загострення можливе в серпні-вересні, коли Росія буде проводити чергові військові навчання.

Грати на полі «Європейської солідарності» в цей час намагався лідер фракції «Голосу» Ярослав Железняк. Гість згадав про «провалене оборонне замовлення» та проблеми в українській армії. Передбачуваним був і політичний коментатор Дмитро Співак, який і в етер «Токшоу №1» приніс «обкатані» на каналах Медведчука тези про невигідний Росії збройний конфлікт з Україною та як Заходу байдуже на нас. Свій потік думок гість називав «аналитической точкой зрения».

Ексзаступник міністра тимчасово окупованих територій Георгій Тука, у свою чергу, бідкався, що навіть на російських пропагандистських телешоу ніяк не зреагували на пропозицію Зеленського Путіну зустрітися на Донбасі. Мовляв, слова нашої влади просто ігнорують. Як виявилося згодом, гість дарма хвилювався — президент Росії на пропозицію українського колеги таки відповів.

Олексій Арестович переконував, що українська сторона готова зустрітися з російською навіть в окупованому Донецьку. А якщо Росія почне стріляти, ми будемо відстрілюватися.

Своєрідний підсумок підбив радник у Міністерстві оборони Олексій Мочанов. Мовляв, подібні теми краще обговорювати у спеціально створених для цього штабах, а не привселюдно на токшоу.

Справдилася нині і прикмета: запрошуєш спікерів із каналів Медведчука — чекай конфлікту. Це Мочанов встиг почубитися зі Співаком. Примітно, що Співака при цьому найбільше образило… звертання «гражданин». От що буває, коли забагато знаходишся в середовищі «русского міра».

22 квітня, «Право на владу», «1+1»

У програмі були голова Офісу президента Андрій Єрмак, генеральна прокурорка Ірина Венедиктова, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, позаштатний радник Єрмака Олексій Арестович, голова Виконавчого комітету реформ Михеїл Саакашвілі, ексзаступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, народні депутати Денис Монастирський, Данило Гетманцев («Слуга народу»), Ірина Геращенко («Європейська солідарність»), Олександр Дубінський (позафракційний), правник Геннадій Друзенко, головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов, редактор програми «Гроші» на «2+2» Сергій Мальнєв, очільник «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко, адвокат Марк Фейгін. Разом 16 гостей (14 чоловіків та дві жінки).

Першою до мікрофона запросили генеральну прокурорку Ірину Венедиктову, яку ведуча вколола словами про «карколомну кар’єру — від завідувачки кафедри до генпрокурорки». На екрані показали відео про гучні, але не доведені до кінця корупційні справи високопосадовців: нардепів восьмого скликання Розенблата, Мосійчука, ексголови Держфіскальної служби Насірова. На згадку про останнього до студії навіть занесли легендарну картату ковдру.

Що не випуск, то візуалізація

Крім згаданих фігурантів, ведуча нагадала гості про справу Ігоря Гладковського, через яку, мовляв, «п’ятий президент не став шостим». А ще допитувалася у Венедиктової, де ж ті «посадки навесні», обіцяні Зеленським перед виборами. Генпрокурорка вправно викрутилася, наголосивши, що «будь-яка пора року нас ні до чого не примушує». За словами посадовиці, тільки у 2020 році за ґрати відправили близько 14 тисяч людей, тож «не треба бавитися гаслами». Згадувала і про справу «діамантових» прокурорів: вона, мовляв, затягується у суді.

Наталя Мосейчук потому запитувала в Ірини Венедиктової, як в Офісі генпрокурора планують втілювати в життя ініціативи президента «перетворити олігархів на бізнесменів». Генпрокурорка скористалася нагодою помститися ведучій за кпини на старті програми: відзначила, що, «враховуючи, на якому каналі ми знаходимося, запитання — в точку». Мосейчук парирувала: мовляв, в Україні хоч на який канал підеш, усюди буде в точку.

Пройшлися і постатями відомих українських олігархів. У справ Віктора Медведчука, за словами Венедиктової, «перспектива є», а от щодо Порошенка, на якого у ДБР заведено два десятки проваджень, від прогнозів гостя утрималася.

Правник Геннадій Друзенко запитував генпрокурорку, коли чекати вироків у справах поліцейського свавілля у Кагарлику та вбивства поліцейськими 5-річного Кирила Тлявова. Та відповіла, що обидві справи зараз у судах.

Ірина Геращенко справи проти Порошенка назвала «флудом», а ще згадала, як Зеленський віддав на обмін до Росії «беркутівців», які могли бути цінними свідками у справах Майдану. Користуючись нагодою, Геращенко згадала і свіжу партійну антивладну тезу про ймовірну причетність українських спецслужб до викрадення в Молдові колишнього судді Миколи Чауса. Присмачивши її згадкою про «злив» справи «вагнерівців».

Венедиктова сказала, що заяви Геращенко — «голослівні гасла» та «політичні питання», а заява у справі компанії Вагнера, мовляв, зареєстрована з подачі «слуги народу» Федора Веніславського. «Опоненти вигадують певні факти», — підтримав генпрокурорку Данило Гетманцев.

Тим часом Венедиктова нагадала про п’ятьох підозрюваних у справі «Приватбанку», серед яких, мовляв, і голова правління. А от у справі «Роттердам +» — не все так позитивно, бо Спеціалізована антикорупційна прокуратура її втретє закриває.

Головред «Цензор.нет» Юрій Бутусов теж допитувався, як там справа «вагнерівців», про яку він заявляв іще влітку 2020-го і ходив на допити. Венедиктова була незворушна: розуміє, мовляв, що Бутусов хоче на її відповідях пропіаритися, тож нехай справу коментують слідчі прокурори. Якщо ж парламент спростить процедуру заочного засудження, генпрокурорка очікує до кінця року і результатів у справах Майдану.

Критичним, але радше до опозиції, був Саакашвілі. Він говорив фрази на зразок: «Викрали Чауса? Прапор їм в руки», а ще твердив, що чимало урядовців причетні до корупційних схем, але не несуть відповідальності. Тому грузинський українець закликав Зеленського «быть жестче и брать власть». Мосейчук наголосила, що вся влада — і так у руках команди президента.

Потому у студії заговорили про корупцію чиновників у розрізі е-декларування. Чи не головним викривачем владних хабарників виявився… позафракційний нардеп Дубінський (хто б казав). Та фаворитові Коломойського на «1+1» завжди «зелене світло». Стартував Дубінський із викриття Петра Порошенка: той, мовляв, «ни дня в бизнесе не работал», а в готівці тримає понад 51 мільйон доларів. Тож є, на думку нардепа, «олицетворением коррупции». Ведуча ексколегу поправила — нагадала про корпорацію «Рошен», якою керував п’ятий президент.

Коли Мосейчук попросила показати декларацію Дубінського, той парирував, що всі гроші «заработал в частном бизнесе». Після сюжету про декларації посадовців нардеп продовжив «викриття», допитуючись, куди поділися «78 миллиардов из ковидного фонда»? Смалив напалмом і Друзенко — «відновив би смертну кару для Степанова, бо на ньому сотні смертей».

Під кінець випуску у «Праві на владу» згадали про ситуацію біля українського кордону, зокрема, навели заяву міністра оборони Росії Сергія Шойгу про відведення військ. На екран вивели слова Зеленського (про зустріч на Донбасі), Путіна (про «стриманість» Росії) та російського пропагандиста Соловйова, в якого сталася істерика на тлі заяв президента України.

Заспокоїти українців під час прямого включення мав очільник Офісу президента Андрій Єрмак. Той кілька хвилин займався самовихвалянням: мовляв, Україна має безпрецедентну міжнародну підтримку, бо команда президента працює. Після закінчення спічу ведуча сказала, що слова голови Офісу президента «були дуже важливими».

Не розслаблятися українцям радив лише колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін. Мовляв, Росія відводить від кордонів тільки особовий склад, а ще війська агресора можуть передислокувати до сусідньої з Україною Білорусі.

Була у проєкті й суперечка довкола підписаних за попередньої влади Мінських домовленостей. «Правдоруб» Олександр Дубінський говорив, що документ «подписали непонятные люди» і питання скасування угод він неодноразово підіймав на фракції, коли був членом монобільшості. Олексій Арестович стояв на тому, що альтернативи документу наразі немає. А ще, як і на попередніх етерах тижня, повторював, що Росія слабка і сил атакувати Україну в неї немає.

23 квітня, «Свобода слова Савіка Шустера», «Україна»

Участь взяли віцепрем'єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резников, народні депутати: лідер партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко, Євгеній Шевченко, Олександр Трухін («Слуга народу»), Олексій Гончаренко («Європейська солідарність»), Наталя Королевська («Опозиційна платформа — За життя»), ексголова ради міністрів Криму Сергій Куніцин, телевізійник Дмитро Гордон, перший президент України Леонід Кравчук, головний редактор «РБК-Україна» Сергій Щербина, ексдепутат російської Держдуми Дмитро Гудков, політичний оглядач Єфім Фіштейн, журналіст Bellingcat Христо Грозєв, в. о. Харківського міського голови Ігор Терехов, білоруський опозиціонер Павло Латушко, президент Всеукраїнської Асоціації компаній із міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, юрист Ярослав Романчук. Разом 17 гостей (16 чоловіків і одна жінка).

Розпочали з ситуації біля українських кордонів. У студії навели довгу пряму мову Володимира Путіна зі свіжого виступу перед членами Федеральних зборів, а також слова російської пропагандистки Маргарити Симоньян, яка в етері одного з російських токшоу заявила про готовність Росії «взять у Украины все, что нужно… освободить русских людей», захопивши, зокрема, Одесу, Маріуполь і Харків. Слова росіянки присутні у студії очікувано засудили. Леонід Кравчук навіть перейшов на російську (на щастя, швидко повернувшись до української), сказавши, що російські пропагандисти мислять імперськими категоріями. Про те, що Путін не хоче бачити європейську Україну, говорив і колишній депутат Держдуми Дмитро Гудков.

Ще обговорили запрошення від Зеленського зустрітися з Путіним на Донбасі та відповідь російського лідера. Президент Росії, нагадаємо, покликав українського колегу до Москви, та ще й відкинув пропозицію обговорювати стан справ у зоні бойових дій. Про них Україна, мовляв, має говорити з бойовиками. «Він визнав вихід із Мінських угод», — сказав Олексій Резников.

Наступний блок етеру, за аналогією з відомим фільмом, можна назвати «Народ проти Євгенія Шевченка». Бо обговорювали «дружній візит» проросійського нардепа з монобільшості до білоруського диктатора Олександра Лукашенка. Показали уривки з їхньої розмови. Зокрема, слова Шевченка, що «36 % украинцев хотели бы видеть вас президентом».

«А сколько у него людей в тюрьмах сидит?» — апелював до здорового глузду нардепа ведучий. Та Шевченко був твердий, як криця: Білорусь, мовляв, допомогла українським пацієнтам у питанні трансплантації органів. Та й загалом, «я искренне люблю Лукашенко», визнав член монобільшості, додавши, що «Беларусь — самое близкое нам государство». Такі заяви Шевченка призвели до сенсаційного: депутат «Євросолідарності» Олексій Гончаренко, згадуючи, що в Лукашенка «руки в крови, а вы их жали», зненацька сказав, що «Лукашенко оскорблял нашего президента». Мовляв, як нардеп-опозиціонер він буде критикувати Зеленського з усієї сили, але представникам інших країн це робити зась.

Та Шевченка так просто не загнати на слизьке: той відповів, що Олександр Лукашенко дружній до України, а «в Беларуси — счастливые люди». Інший «слуга» Олександр Трухін говорив, що поїздка Шевченка — «его личная инициатива», так і не сказавши, чи буде вона «наказуема».

Критикували Євгенія Шевченка цього вечора чимало. Білоруський опозиціонер Павло Латушко присоромив депутата за дружні посиденьки з людиною, яка ледь не знищує всіх незгодних, а Леонід Кравчук наполягав, що парламентаря мають виключити із фракції «Слуги народу» і припинити виправдовувати його вчинок.

Емоційно висловився Дмитро Гордон: нагадував депутатам із монобільшості, що «все в "Слуге народа" пришли на горбу Зеленского», а таких, як, наприклад, Микола Тищенко, на думку Гордона, треба «пинком под жопу» із фракції виганяти.

Лідер партії Олександр Корнієнко ще до етеру «Свободи слова Савіка Шустера» заявив, що питання виключення колеги з фракції мають розглянути найближчим часом. Не заперечував цього і нині. Шевченко сказав, що «я за фракции не держусь». Хоча, зважаючи на вчинки та заяви нардепа, видається, що його би радо зустріли в лавах «ОПЗЖ».

Від теми «зради» депутата відволіклися тільки тоді, коли до етеру ввімкнувся розслідувач Bellingcat Христо Грозєв. Журналіст не назвав навіть орієнтовної дати, коли світ побачить фільм-розслідування у справі «вагнерівців». Сказав лише, що окремо буде текстова версія матеріалу.

Кінець програми пройшов у сльозливій промові депутатки від «ОПЗЖ» Наталі Королевської про те, як держава «не помогает переселенцам». А ще долучили до етеру блогера Романа Мєдного, який нині живе в окупованому Донецьку. Чоловік розповів, що місто занепадає та ніяк не розвивається. Були і заяви ексголови ради міністрів Криму Сергія Куніцина, що відновлення подачі води на окупований півострів Путін має в України випросити.

23 квітня, «П’ятниця. Вечір», «Наш»

У студії та на зв’язку були політичний діяч Кирило Куликов (соло), народні депутати Олександр Качний («Опозиційна платформа — За життя»), Неллі Яковлєва, Юрій Камельчук, Олексій Мовчан, Олексій Устенко («Слуга народу»), Сергій Соболєв («Батьківщина»), Антон Поляков («За майбутнє»), голова політради партії «Наші», екснардеп від «Опозиційного блоку» Олександр Долженков, колишній нардеп від «Свободи» Ігор Мірошниченко, блогер Денис Казанський, політичні коментатори Олег Старіков, Михайло Чаплига, Олександр Лазарєв, Сергій Биков, віцепрем’єр уряду Гройсмана Павло Розенко, політичний діяч Георгій Біркадзе, журналіст російського РБК Олександр Атасунцев. Разом 18 гостей (17 чоловіків та одна жінка).

На соло прийшов колишній нардеп, а нині — рядовий проросійський коментатор Кирило Куликов. Якщо не пригадуєте його обличчя, почитайте, наприклад, як нардеп від монобільшості Юрій Камельчук не так давно пропонував йому «вийти на рази» просто у студії покійного ZIK. Нині опонентів у Куликова не було: четверо ведучих в унісон озвучували проросійські тези.

Наприклад, ведучий Володимир Полуєв бідкався, що Зеленський кличе Путіна на Донбас, а той колегу — до Москви. Мовляв, ніхто не хоче зустрічатися. Макс Назаров, у свою чергу, ганив «слуг» за показові спроби припинити війну на Донбасі і при цьому відсутність у парламенті законопроєктів, наприклад, про амністію. Куликов у цей час згадував, що «уровень Лаврова и Кулебы — совершенно разный». Гурт ведучих не раз наголошував на словах Путіна, що у переговорах по Донбасу мають брати участь представники невизнаних «республік».

Схвалюєш дії Росії — висміюй Україну. Принаймні, Куликов «пожартував»: «украинская разведка и йети — это вещи, в которые верят, но их никто не видел». А 54-річного віцепрем’єра Резникова назвав «мощным стариком» (сам він лише на три роки молодший).

Далі Макс Назаров, згадуючи слова Путіна, допитувався у представників влади, чи готовий Зеленський у межах перемовного процесу зустрічатися «з Пушиліним і Пасічником»? Всіляко за такий сценарій виступав голова політради партії Мураєва «Наші» Олександр Долженков. Говорив, що Путін, мовляв, «дипломатично послав» українського президента.

Щойно політичний діяч Георгій Біркадзе сказав, що долучати бойовиків до перемовин не можна, бо таким чином Україна легітимізує терористичні «республіки», а Захід зніме з Росії санкції, тут же зустрів шквал критики від проросійських гостей та ведучих. Макс Назаров, зокрема, навів кілька прикладів, як у світі говорять із сепаратистами. То чому ж, мовляв, Україна не хоче?

Як і Біркадзе, під вигуки осуду у студії не раз потрапляв колишній нардеп-свободівець Ігор Мірошниченко, кажучи, що Мінські угоди — не той документ, що враховує бодай якісь інтереси України. «Мы кинем Россию?» — цікавився Куликов.

Найбільш проросійську риторику продовжив поширювати соратник Мураєва Долженков. Той казав, що мешканці окупованих територій беруть російські паспорти добровільно, а Україна, попри все, зобов’язана виплачувати їм соціальні виплати.

У другому гуртовому блоці за проросійську риторику, здебільшого, відповідав нардеп з «ОПЗЖ» Олександр Качний. Він наполягав на буквальному дотриманні Мінських угод, а ще — на дострокових виборах та необхідності змінити владу в Україні.

З іншого боку владу критикував віцепрем’єр часів Гройсмана та колишній кандидат у нардепи від «Євросолідарності» Павло Розенко. За його словами,  всі біди від Зеленського — Путін, мовляв, не вважає його суб’єктом переговорів, а все, що цікавить чинного українського президента — за будь-яку ціну залишитися на другий термін.

Та якби у студії влаштували змагання з найгучнішої істерики, Розенко мав би посісти друге місце. Безперечний чемпіон — проросійський політкоментатор Михайло Чаплига, який навіть звинуватив Зеленського в наслідуванні промов Путіна.

Закликати до здорового глузду та нагадувати, що агресором була Росія, а Україна просто реагує на виклики, намагався блогер та член контактної групи Денис Казанський. Та перекричати проросійських гостей, до яких ситуативно долучався Павло Розенко, було важко.

Практично весь гуртовий етер проєкту (а це — чотири години) минув у сварках та криках. Виокремити можна останню сварку, коли Розенко згадував про «відосики» Зеленського і цим образив «слуг народу» Устенка та Камельчука. Перший нагадував, що «відосики» знімають лідери різних країн, а другий закликав не знецінювати відеозвернення, бо там — важливі речі.

Що я тут забув?

Токшоу, що не потрапили в огляд:

23 квітня, «Ехо України», Прямий канал

У програмі брали участь народні депутати Олексій Гончаренко (фракція «Європейська Солідарність»), Олена Мошенець («Слуга народу»), Іван Крулько («Батьківщина»), Сергій Шахов (група «Довіра»), політтехнолог Дмитро Раїмов, політичний коментатор Віктор Уколов, адвокат Марк Фейгін. Разом сім гостей (шість чоловіків та одна жінка).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».