Культуру гуцулів зводять до дешевих сувенірів

Над альбомом "Музика гір" проєкту Hutsul Planet працювало близько 200 музикантів в Україні, Канаді та США.Проєкт Hutsul Planet з Коломиї, на Івано-Франківщині, випустив дебютний альбом "Музика гір".Про платівку розповідає засновник Hutsul Planet Михайло Балух.Яка мета Hutsul Planet?Популяризувати культуру Карпат. Важко відокремити етнічні групи українських горян - лемків, гуцулів, бойків, подолян. Вони всі переплилися, мають зв'язки та глибоке коріння. Це не тільки про музику, ще й образотворче мистецтво народних майстрів, наших різьбярів, кушнірів, гончарів. Це надбання треба зберігати та робити модним. Прикро, що його зводять до селфі з шароварним гуцулом з трембітою, який і грати на ній не вміє. Багато плагіату замість високого мистецтва. Усі базари переповнені дешевими сувенірами. Проблемно знайти на подарунок людині з інших країв роботу справжнього майстра, як наприклад шкатулку, картину чи тарілку. Та ж вишивка перетворюється в бізнесовий напрямок. За рахунок цього втрачається якість. Перетворюється в конвеєр. Може, це й нормально, бо все поглинає прогрес, але є небезпека втрати автентичності.Як охарактеризуєте музику Hutsul Planet?Хочемо показати, що гуцульська народна музика може звучати в будь-якому жанрі. У джазі, року, симфо-фолку, world music. Навіть беремося за техно, deep house. Але на основі гуцульської мелодики, інструментів. Усі партії сопілок, дуди, так званої гуцульської волинки, ріжків, трембіти, ліри виконував родинний гурт Тафійчуків. Усі соло скрипки - Василь Попадюк із Канади.Прикро, що карпатську культуру зводять до селфі з гуцулом та трембітою, який і грати на ній не вмієУсі треки альбому "Музика Гір" - в обробці джаз-рокових колективів та симфонічного оркестру. Це потрібно, щоб показати, якою масштабною та грандіозною може бути гуцульська музика.Як створювали дебютний альбом?Симфонічний оркестр записували на студії у Києві, джаз-роковий колектив - на Metalworks Studios у канадському Торонто. Аранжування робив Станіслав Фомін також з Канади. Зводили на студії в американському Лос-Анджелесі. Цим займався Алан Мейєрсон, працював над саундом блокбастерів "Гладіатор" і "Пірати Карибського моря". Отримав "Греммі" та декілька номінацій. В Україні важко знайти спеціаліста, який впорався б з треком, де грає від 140 до 170 музикантів, плюс солісти-вокалісти та два церковні хори.Я вважаю, що такий масштаб можна зробити лише раз в житті. Працювали над альбомом більше трьох років.Якою буде друга платівка?Повернемось до більш широкої форми, працюватимемо над простішими варіантами. Мелодика лишається карпатська, але перейдемо до авторських пісень. Усі партії виконуватимуть місцеві музиканти. Другий альбом буде більш осучаснений, розрахований на ширше коло слухачів. Вийде приблизно в кінці травня, називатиметься "Весняні думи".Альбом зводили на студії в Лос-Анджелесі. Цим займався Алан Мейєрсон, працював над саундом блокбастерів "Гладіатор" і "Пірати Карибського моря"У "Весняних думах" будуть й мої тексти. Поки принципово не торкаємось політичних тем, тому вони про красу природи, тобто вічне. Ми забули, як прекрасне все навколо: гори, смереки, джерельна вода. Може, це банально, але, думаю, ми перестали це зауважувати у метушні. Наштовхнемо відволіктись від технологій та повернутися до споглядання.Третій альбом запланували на осінь. Стане ще більш модерновий, трохи відійшли від класики. Розширимо склад музикантів: залучимо струнні, перкусіоністів. Можливо, й діджея. Цілимося в молодіжну аудиторію та прогресивних слухачів.Переважну частину вокальних партій виконує Оксана Красівська. Вона ще й піаніст та аранжувальник. Потребуємо ширший спектр вокальної подачі. Тому організували онлайн-кастинг. Шукаємо мінімум двох вокалісток, може й більше.Другий альбом буде більш осучаснений, розрахований на ширше коло слухачівРозкажіть про анімацію до пісень.Мультиплікацію створили аніматори з Коломиї, з Hutsul Art Production. Перший має назву "Аркан". Це історія гуцульського хлопчика, який готується станцювати аркан. Це ритуал посвячення 20-річного юнака у легіні. Як не впорається, дівчата з ним навіть не вітатимуться. Після виконання аркану, він стає опришком, може підперізуватися широким шкіряним поясом на трьох застібках – чересом. Батько дарує йому бартку. Це символізує те, що передає хлопцю життєвий досвід.Друга історія - "Ой зацвіли фіалочки". Тут вже йде мова про дівчину та її виховання за звичаями рідного краю. Допомагає матері по господарству, пряде, виготовляє ліжники. У кінці зустрічає хлопця з "Аркану". Буде ще одна серія, заключна – з хеппі-ендом. Усі три частини потім об'єднаємо в таку собі гірську казочку. Про те, що покоління міняються, а традиції зберігаються.Як почалась співпраця з продюсером Юрієм Нікітіним?Як медійна персона, він привертає увагу до нашого проєкту. У нас прекрасні відносини. Вважаю, що в Україні такого досвіду, як він, ніхто не має. Розділяє наше бачення. Не знаю, хто більший націоналіст, я чи він. Почали співпрацю з випадку. Я проходив курси в його школі музичного бізнесу NIMBS. Відправив наш перший диск та декілька робіт, хоч знав, що не бере нові проєкти. Через деякий час подзвонив. Виявилось, що його дружина Ольга Горбачова стала нашою шанувальницей та спонукала Юрія не загубити наш проєкт.Хочемо показати, що гуцульська народна музика може звучати в будь-якому жанрі. Навіть беремося за техно та deep houseЦе більше консалтинг, допомагає нашій команді зі стратегією та концепцією. Кожен тиждень маємо сесії. Він наш партнер, не продюсер. У нас власна продюсерська компанія. Завдяки ньому залучили в команду Галину Гузьо - менеджера Оксани Мухи і Павла Табакова, промоменеджера "Піккардійської Терції". Для мене особисто музична індустрія - нова. Тому радий такій команді.Звідки берете знання про культуру гуцулів?Я виріс на ній, тож надихають спогади про дитинство. Наше село Мишин, що в Коломийському районі, славилося найзнаменитішим у СРСР Гуцульським дитячим ансамблем, який об'їздив усі республіки Союзу. Я в цьому ансамблі співав, танцював, грав на акордеоні. Кожен концерт відкривав грою на трембіті. І навіть коли закінчив школу та навчався в медичному училищі, мене все ще запрошували на виступи, бо трембітаря знайти не так вже й просто, не кожен зможе опанувати цей інструмент. Я ріс в цій атмосфері, мені це близько. Зараз часто ходжу в гори. Кажу, що по гриби. Та це просто привід, не обов'язково їх в кінцевому результаті приносити. Можу півдня проходити наодинці. Так спілкуюся з природою та черпаю енергію.Звичайно, часто згадую режисера Сергія Параджанова, який зумів зняти фільм про гуцулів, не будучи ним. Таке може зробити лише справжній митець.

Аліна Паш записала пісню в церкві, де знімали "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова.Увійшла в новий альбом "розМова". Поєднує електроніку, хіп-хоп і фольк. Матеріал співачка зібрала біля Верховини на Івано-Франківщині, куди торік їздила з фольклорною ­експедицією. У запису задіяні кілька місцевих жителів і київський фолк-гурт "Щука-риба".