Нобелівський лауреат плакав від віршів Шевченка

6 травня 1940 року американський письменник Джон Стейнбек за роман "Грона гніву" отримав Пулітцерівську премію - найпрестижнішу нагороду у галузі літератури та журналістики. Також роман через 20 років фігурував у переліку творів, за які Стейнбек отримав Нобелівську премію.В романі розповідається історія переселення фермерської родини з Оклахоми в Каліфорнію в роки Великої депресії. Сильні посухи знищили останні надії фермерів на будь-який урожай, а пилові бурі зробили проживання на колишніх місцях практично неможливим."Грона гніву" вважається одним із найвизначніших творів американської літератури. Водночас його критикували каліфорнійські фермери за нібито перебільшення страждання в таборах переселенців, прагнучи до політичної вигоди. Автора звинувачували в пропаганді комуністичних поглядів. Стейнбек відповідав, що сам бував у таборах і нестерпні умови в них ламають людські душі. Подекуди роман забороняли й навіть спалювали, але читали. У 1947 році Джон Стейнбек відвідав Україну. Про свої враження написав у своєму Russian Journal. Описав, що українці не подібні до росіян, є окремою гілкою слов'ян. Побував у двох колгоспах, обидва мали ім'я Тараса Шевченка. На кожному кроці остерігався КДБ.Восени 1963 року Стейнбек удруге прилетів до Києва. Гостював, зокрема, в Олеся Гончара. За словами письменника, під час перебування в Києві, в Музеї Шевченка, Стейнбек заплакав, стоячи перед посмертною маскою поета і слухаючи "Заповіт".За півроку, коли відзначали 150-річчя з дня народження Кобзаря, Стейнбек надіслав з Нью-Йорка сердечне привітання.За життя Джон Стейнбек написав 25 книг. Пулітцерівську премію також отримав за "Про людей та мишей". Екранізували 17 його творів.