Чернівецька школярка мріє виростити рослини, які переживуть апокаліпсис

Десятикласниця Вікторія - творча особистість із задатками науковиці. Її мама та бабуся – відомі у місті майстрині та вчительки, тож природно, що дівчина знає мистецтво рукоділля, вміє плести гачком і спицями, чудово малює та добре навчається. До того ж у неї є диплом арт-педагога і вона допомагає мамі у роботі із особливими дітьми. Також Вікторія часто заявляє про себе на різних науково-дослідницьких конкурсах і вже здобула чимало грамот та дипломів. Цікаво, що школярка виборює призові місця з різних предметів (малювання, математика, англійська, хімія тощо).

Розповідаючи «Погляду» про себе, Вікторія каже: «Якщо переміститися у майбутнє, то бачу себе науковицею з аграрних технологій і біохімії. А щодо мого хобі – це акварельний живопис та створення анімацій на планшеті».

- Вікторіє, як гадаєш, для чого потрібна творчість, що вона для тебе означає?

- Для мене творчість – це спосіб переходу у свій світ. Коли занурюєшся в себе, то вже ні на що не відволікаєшся, доки не створиш задумане.

«Світ врятують люди, які опанують себе, перестануть шкодити одне одному, довкіллю і, звісно ж, будуть використовувати природні джерела з розумом…»

Вікторія Флоряк

- Кого можна побачити на твоїх картинах?

- Щодо техніки анімації, то на планшеті створюю власних персонажів, багатьом із них вигадую різні історії. Також люблю аквареллю зображати тварин. Загалом, альбомні малюнки не затримуються у мене. Зазвичай їх залишають на конкурсах, в яких беру участь. На одному з таких отримала гран-прі і навіть двічі їхала до Києва, щоб і місто побачити, і про себе на всю країну заявити. Тож 2019 року в столиці мала нагоду розповісти про свій експеримент - як вирощувати кактуси з насіння у домашніх умовах. На цей досвід витратила з мамою майже рік, але ці кактуси досі у нас є, їм три роки. Ми використовували суміш насіння різних кактусів, але із неї виросла тільки опунція. Це вже тепер знаємо, що неправильно деякі різновиди вирощували…

- Що вважаєш своєю слабкістю і водночас – силою?

- Страшенно люблю годувати голубів. Раджу всім спробувати. Це спрацьовує як антидепресант.

- Запитую як майбутню науковицю: які твої думки щодо коронавірусу і як від нього захиститися?

- Щодо коронавірусу, то я думаю, і багато людей так само вважають, що саме цей вірус створено в лабораторії як біологічну зброю. Як захиститися? Як багато хто зі знавців каже, необхідно постійно мити руки, не торкатися обличчя брудними руками, уникати скупчення людей і ходити в масках у велелюдних місцях.

Як на мене, найкраща вакцина – це чай з лікарських трав і завжди, коли я розпочинаю хворіти, то найперше – заварюю чай з трав, які ми з мамою збираємо. Не скажу про всі складники, які туди входять, але точно пам’ятаю, що збір містить ромашку, ісландський мох, мати й мачуху.

- Часто саме у шкільному віці виникає бажання щось колекціонувати, до чого зараз тяжієш ти?

- Я колекціоную рідкісне каміння, яке не трапляється в наших місцевостях. Наразі найцінніше та улюбленіше в моїй колекції – сердолік та аметист. Також збираю різні давні значки, які мають свою історію.

- Розкажи, будь ласка, про свій досвід дотику до аграрної сфери і скільки часу вже присвятила цій справі?

- Навчаюся у 24 школі ім. О. Кобилянської і з 2 класу відвідую гурток Чернівецького обласного центру еколого-натуралiстичної творчостi учнівської молоді «Юні господарочки» (керівник гуртка та моя кураторка-консультантка - Кузьмінська Валентина Василівна), з 8 класу - займаюся в малій Буковинській академії (напрямок «Біологія»). Там і розвиваю свої задатки, в аграрній сфері зокрема. Вже маю декілька десятків нагород. Одна з найцінніших для мене – та, яку здобула, коли розповідала про ГМО (генетично модифіковані організми) на наших поличках у магазинах.

- І яким є твоє ставлення до ГМО на поличках магазинів, що людям необхідно знати про них у першу чергу?

- ГМО – це шкідливі домішки, які дуже сильно впливають на організм. Але це і так усім відомо. І я просто повторююся. Багато з них викликають онкозахворювання та розлади травлення. Також ГМО призводять до пониження імунітету. Можна сказати, що дуже сильно шкодять здоров’ю і розклеює людину.

Щоб цього уникнути, треба при кожній покупці продуктів уважно читати складники. Або ж мати домашнє господарство, дбати про нього і ніяких шкідливих домішок не використовувати.

Необхідно вирощувати власні культури, на яких можна вижити. Особисто нам з мамою цей досвід передався від прабабусі та «старої гвардії» (старші люди, які вміють працювати на землі і продають свою городину).

- А як щодо насіння?

- Зараз майже усі насінини містять у собі ГМО. Але єдине насіння, як мені відомо, що не могли генно модифікувати – це насіння гречки. Вона нічому не піддається. Однак гречка дорога і стає дефіцитною через зникнення бджіл, які її запилювали. Бджоли зникають, бо люди навчилися обприскувати рослини дуже шкідливими хімікатами і навіть запилюють їх самотужки. Бджолам фактично нікуди подітися. Але якщо буде гречка, то будуть бджоли і будуть люди.

- Чому тебе зацікавили різні досліди над рослинами і людьми?

- Щоб уникнути хвороб. Хочу розуміти, як людський організм реагує на те чи інше отруєння і знаходити протиотруту. Тобто моя мета – продовжити життя і людям, і рослинам. Хочу врятувати цілий світ.

- Які ще порушувала теми на конкурсах під час доповідей?

- Одна з тем - вирощування бобових рослин у наших умовах. З об’єктів обрали звичайний горох, який пристосований до наших умов, сочевицю (зелену і червону), також нут, або як місцеві кажуть – баранячий горох. Результати? Через дощі багато рослин загинули. Лише нут, зелена сочевиця і звичайний горох вижили у наших умовах. Це пов’язано з дощами, багато було опадів торік. Тож можна зробити висновок, що не всі рослини пристосовані до чернівецьких умов. Але. У майбутньому клімат може змінитися і навіть ті ж рослини, які не пристосовані до наших умов, пристосуються. А ті, що виживали у дощах, – можуть загинути.

- Як на тебе вплинув карантин?

- Один із суттєвих мінусів навчання онлайн – мій неабиякий інтерес до біології почав згасати. Адже щоб досліджувати щось, то вдома не завжди вистачає матеріалів для дослідів та необхідного приладдя.

Також мені було дуже важко навчатися в умовах дистанційного навчання через те, що інформація важко засвоювалася у такий спосіб. Допомагало лише самостійне перечитування заданих тем.

А коли вже дуже набридали цілоденні посиденьки за комп’ютером, то їздила з мамою на дачу. Там ми проводимо експерименти з нашим городом, плануємо виростити різновид бактерій, який врятує рослини від хвороб.

- Як гадаєш, що врятує світ?

- Світ врятують люди, які опанують себе, перестануть шкодити одне одному, довкіллю і, звісно ж, будуть використовувати природні джерела з розумом і не викидатимуть щось шкідливе в навколишнє середовище.

- Про що мрієш?

- Я мрію виростити свій сорт рослин, які переживуть навіть апокаліпсис, тобто ядерну війну. Мій сорт зернин має бути невразливим в умовах радіації. Щоб посадити і вирощувати, як звичайні, але при цьому зернини не можуть вбирати в себе шкідливі речовини, радіацію. У майбутньому намагатимуся це зробити.

- І бабуся, і мама – дуже талановиті особистості, що тобі від них передалося?

- Вони мене вчать ремесла. Вмію створювати іграшки, рушники, в’язати спицями та гачком. Завдяки ремеслу завжди можна вижити. Бо ремесло також сприяє виживанню серед людей.

Любов до природи і рослин я взяла у мами. Вона дуже сильно полюбляє сферу ботаніки і часто мені все пояснює про рослини. Яка від них користь, або шкода. Які з них отруйні, а які – лікарські. Це мені допомогло знайти відповідь на моє питання, чи може щось найотрутніше стати найпотрібнішим і не шкідливим для зовнішнього середовища. До прикладу, зробити ліки зі звичайного мухомора. І це можливо! Але дуже довго треба з тим гратися. До речі, колись з мухоморів робили мазі проти болю у суглобах та в спині.

У бабусі, яка є вчителькою трудового навчання, я перейняла в’язання. Уже виготовила синій шарф (спицями) та кролика (гачком). В’язання – це моє хобі, яке заспокоює і так захоплює, що бачиш перед собою тільки спиці з нитками (усміхається, - авт.).

Ольга ШУПЕНЯ