«Слуги» в меду. Моніторинг токшоу 3–7 травня 2021 року

«Пульс» (рештки Медведчука на ютубі), 4 травня

Якщо в розрізнених маніпуляціях на каналі Медведчука й можна було знайти якусь спільну тему, нею був зовнішній вплив. Одна частина гостей на нього жалілася, інша — навпаки — займалася. Просуваючи в Україні російські інтереси. При цьому, як і всі токшоу, в яких беруть участь здебільшого політичні коментатори, п’ятигодинний «Пульс» складався здебільшого з пустих балачок.

На глядачів впливали: Володимир Кацман, списочник «Опозиційної платформи — За життя». Микола Азаров, прем’єр-міністр Януковича. Віталій Журавський, ексрегіонал. Андрій Павловський, екснардеп від «Батьківщини». Руслан Бортнік, Олексій Буряченко, Олександр Лазарєв, Дмитро Марунич, Володимир Цибулько, Дмитро Корнійчук, політичні коментатори. Загалом 10 чоловіків.

Перший гість вечора Володимир Кацман наприкінці інтерв’ю сам назвав свою промову «незв’язною». І з цим важко не погодитися: списочник «ОПЗЖ» намішав у купу корупцію, будівництво часів СРСР, «Нафтогаз», Тищенка, США, Галину Третьякову, МВФ. Виділити варто хіба що його коментар із приводу візиту в Україну Ентоні Блінкена та Вікторії Нуланд. «А что мы будем давать в качестве информации? Накручивать опять на санкции против нашего соседа?» — обурювався гість. Нехай подібне відбілювання російської агресії вас не дивує. Хоча Кацмана представляють як «заслуженого журналіста» та «політичного експерта», сам він каже «ми» про пропагандиські канали Медведчука.

Незв’язаний, зате свій

Руслан Бортник просував антизахідні наративи яскравіше. Візит Блінкена та Нуланд він порівнював із приїздом батьків у гуртожиток. Грантові організації звинувачував у тому, що вони нібито допомагають західним партнерам грабувати. Про США стверджував, що ті досі показують, наче можуть у будь-який момент втратити, продати, обміняти Україну. Крім того, Бортник критикував наглядові ради та переконував, що в часи Януковича краще боролися з корупцією. Індекс сприйняття корупції з цим не згоден. В інший час коментатор поширював антивакцинаторські настрої. Розповідав, що у Грузії після вакцинації померла медсестра, не уточнивши, що причиною став анафілактичний шок. І казав, що не хоче щеплюватися тими засобами, які є в Україні. Хоча саме явище вакцинації хвалив. Також Бортник називав Донбас «инструментом управления» Україною для Росії та західних партнерів. І знову ж нехай вас не дивує подібне прирівнювання. Цей гість теж називав пропагандиський канал Медведчука «нашим».

У груповій частині коментатори закріплювали вже озвучені раніше посили: США лише імітують підтримку України, а реформи, мовляв, вважаються успішними тоді, коли під контроль американців переходять українські активи. Також Віталій Журавський у цьому блоці демотивував жителів окупованих територій реінтегруватися. Ексрегіонал розповідав про вищі тарифи на вільних територіях і те, що київська влада начебто називає окупованих українців людьми іншого сорту. Журавский жалівся, що в часи поділу Німеччини люди через стіну перелазили, а ми не робимо життя привабливим. По-перше, жодні високопосадовці не говорять про людей іншого сорту. По-друге, в Україні майже півтора мільйони переселенців.

На завершення гості вкотре полякали громадян, що в них заберуть субсидії. Та покритикували владу за вакцинацію. Дмитро Корнійчук стверджував, що міністр Степанов реалізовує корупційні схеми, бо його колеги з влади не знають, як красти.

На цьому виступи українців завершилися й у студію включився громадянин Росії Микола Азаров. Монологи 73-річного втікача нагадували найсумніші сцени з фільму «Батько». Наприклад, забутий політик коментував пожежу 2 травня в Одесі: «Таких не было событий в ХХІ веке в других странах. Не было таких событий, чтоб власть сама организовала вот это вот массовое убийство своих собственных граждан». По-перше, цю пожежу не організовувала влада. По-друге, на жаль, у світі вистачає прикладів убивств власних громадян: від Єгипетської революції 2011-го до подій у Білорусі. По-третє, Азаров сам був частиною влади, яка розстріляла Небесну сотню. Майже вся промова ветерана Януковича містила такий рівень заперечення дійсності. Росіянин навіть стверджував, що СРСР сприяв самостійному існуванню пострадянських країн. Очевидно, тією ж мірою, що вогонь сприяє втечі від пожежі.

Згадував Азаров і про Другу світову. Він жалівся, що зі свідомості українців витравлюють святі речі. Принижував УПА. Розповідав, як на Західній Україні вбивали вчителів зі сходу. Порівнював наслідки Революції гідності з Другою світовою. Крім того, сучасний червоноармієць продовжував воювати за батьківщину. Наприклад, захищав «Газпром» від України, мовляв, нам підігрують міжнародні суди. Заперечував російську агресію. Марив, що всі, крім українських медіа, визнають громадянську війну в Україні.

Сам Азаров, здається, більше взагалі не сприймає себе якось причетним до України. Виділіть час і самі послухайте цю хвилину в ефірі бложику Медведчука. Спочатку колишній прем’єр називає українських військових морально та психічно неповноцінними. Потім каже, що «Донбасс» стріляє у відповідь. Потім іронізує з приводу втрат у ЗСУ: «Начинаются стоны, начинается истерия по поводу «ах, нашего воина убили». І врешті закидає українцям, що ми не співчуваємо втратам у рядах російських бойовиків.

Ми на вас напали, а ви не співчуваєте? Кровосісі!

Подібне включення колаборантів в український ефір — одна із сотень жахливих ілюстрацій того, чому канали Медведчука варто було закрили. І все ж залишки медведчуківців продовжують виставляти себе героями. Кацман бреше, що його партійні медіа закрили за слова правди. Ведучі розповідають, що своїми ефірами додають медійному простору фахових оцінок. Бортник стверджує, що в Україні проросійським називають тих, хто виступає за національні інтереси. Так, за національні інтереси Росії.

«Токшоу №1» («Україна 24»), 5 травня

Що може бути гіршим, ніж пусте токшоу про корупцію? Пусте токшоу про корупцію, заточене під піар влади.

Ветерани боротьби з корупцією: Олексій Устенко та Олександр Качура, народні депутати, «Слуга народу». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Михеїл Саакашвілі, голова виконавчого комітету Національної ради реформ. Святослав Піскун, дуже колишній генеральний прокурор. Дмитро Співак, політичний коментатор. Борчині та борці за зарплати українців: Олена Шуляк та Галина Янченко, народні депутатки, «Слуга народу». Інна Совсун, народна депутатка, «Голос». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». Андрій Рева, колишній міністр соціальної політики. Тарас Качка, заступник міністра економіки. Михайло Чаплига, політичний коментатор. Загалом 13 гостей (дев’ять чоловіків та чотири жінки).

Першу частину ефіру токшоу Ріната Ахметова присвятило боротьбі з корупцією у виконанні влади та улюбленців телеканалу. Про стару-добру проблему розповідали одразу двоє «слуг народу», жоден із яких не належав до антикорупційного чи правоохоронного комітету парламенту. Ексрегіонал, який востаннє був генеральним прокурором, коли Андрій Данилко їздив на «Євробачення». Ведучий каналів Медведчука. Та Михеїл Саакашвілі — найближча серед присутніх людина до боротьби з корупцією. Жодного галузевого експерта, профільного чиновника чи представника правоохоронців у студії не було. Ба більше, на шоу про корупцію чомусь не покликали політичну опозицію. В ефірі був присутній хіба Олексій Кучеренко, колишній міністр ЖКГ з «Батьківщини», фракції, яка напрошуєтся в коаліцію та публічно захищає міністра МОЗ. Загалом, «Токшоу №1» зібрало жахливих спікерів для дискусії про корупцію. Зате чудову публіку для піару влади.

Першим до мікрофона вийшов Михеїл Саакашвілі з номером «Корупція в Україні». Це класична презентація грузинського реформатора, яка на «Токшоу №1» отримала нове прочитання. До традиційних розповідей про бариг та рецептів боротьби з ними додалися шоу-презентації з дитячими кубиками та справжнім тортом. Перші ілюстрували систему, яку Саакашвілі героїчно «зніс». Другим реформатор презентував українських виробників: «Вы что хотите, чтобы этот торт мы съели? Или Путин ел?»

Офіс простих рішень та смачних результатів

Виступ колишнього президента Грузії подав приклад нинішньої владі України. Олександр Качура теж взявся за торт і почав розповідати, як старі політики поділили державу на шматки, а президент Зеленский рішуче бореться з корупцією. Проте власники шматочків «пирога» (на цьому етапі предмет став метафізичним) й тут не сплять та, якщо вірити Качурі, заважають владі змінювати систему. Розповідаючи про боротьбу з олігархами, Качура по імені виділив лише Петра Порошенка. Олексій Устенко поширював схожу патетику. Він буквально почав із фрази: «30 лет мою страну грабили». А потім розповідав про титанічну роботу влади, якій цього разу заважали «какие-то реалии» та пандемія. Чудові виступи біля трибуни, зовсім не пусто-піарні, прямо відчуваються нові підходи в політиці.

На щастя, Олексій Кучеренко нагадав, що «слуги народу» вже самі при владі два роки. А кубики назвав «дитячим садочком». Проте до боротьби з корупцією нічого принципово нового не додав. Про виступ Дмитра Співака говорити взагалі не будемо: цей жалівся, що Україна витрачає багато грошей на антикорупційні органи. І витрачав час глядачів своїм перебуванням біля трибуни.

Підводячи до теми деолігархізації, ведучий Василь Голованов процитував президента Володимира Зеленського, Дмитра Гордона та Олега Ляшка. Є враження, що цей ефір — якийсь запізнілий тролінг на 1 квітня. Або в Голованова від постійних інтерв’ю з Гордоном та Ляшком термінально звузився кругозір. Говорячи про деолігархізацію на каналі Ахметова, «слуги» ще раз згадали про олігарха-Порошенка. Олексій Кучеренко тим часом озвучив, мабуть, єдину цікаву думку ефіру: українські реформи не працюють, бо передбачають платоспроможне населення. Також Кучеренко запитав у Саакашвілі, чи хоча б у якійсь галузі за останні два роки ситуація з корупцією покращилася. Реформатор сказав, що депутат і сам знає відповідь.

Таким чином перша частина «Токшоу №1» була не більше ніж трибуною, з якої «слуги» переконували виборців, що будуть боротися з корупцією. Малувато, як для двох років при владі. Але опозиція ставилася до цього факту поблажливо.

У другій частині програми було більше дискусій, але так само мало нових сенсів. «Україна 24» наче вирішила занурити глядачів у летаргічний сон, поєднавши в одному ефірі дві найбанальніші теми токшоу: корупцію та зарплати/пенсії. У цьому блоці представники влади розповідали, як виправляють помилки попередників, залучають інвестиції в економіку, планують відмовлятися від солідарної пенсійної системи. Андрій Рева підбивав підсумки закінчення епохи бідності. А Михайло Чаплига приніс в ефір «Монополію». Бо нічого так не підкріплює авторитет токшоу, як дитячі іграшки, випічка та настільні ігри. Крім того, Чаплига стверджував, що голови парламентських комітетів писали йому на папірці, скільки мільйонів українців заважають їм жити. Але жодних доказів чи конкретики шоумен не навів.

Мабуть, найкраще свідчення того, наскільки ця частина ефіру вийшла безсенсовною — це її поділ на розділи на ютубі. Блок про корупцію «Україна 24» зуміла розбити на вісім частин. А балачки про зарплати/пенсії опублікувала під однією спільною назвою: «Як підняти доходи громадян та як зміняться пенсії, зарплати цього року?»

«Право на владу» («1+1»), 6 травня

В ефірі «1+1» обговорювали візит держсекретаря США Ентоні Блінкена. Часом токшоу трохи втрачало фокус, але загалом головною темою ефіру стало запитання, чи підтримують Штати Україну.

У програмі взяли участь: Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ. Ігор Жовква, заступник керівника Офісу президента. Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу». Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська солідарність». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Андрій Осадчук, народний депутат, «Голос». Дмитро Лубінець, народний депутат, група «За майбутнє». Олександр Дубінський, народний депутат, позафракційний. Павло Клімкін, міністр закордонних справ (2014–2019). Олександр Чалий, Надзвичайний і Повноважний посол України. Жигімантас Павіліоніс, голова комітету із закордонних справ сейму Литви. Андрій Ілларіонов, економіст, радник президента Володимира Путіна (2000–2005). Загалом 12 гостей (10 чоловіків та дві жінки).

Вечір почався з обговорення зустрічей із Блінкеном. Олександр Дубінський жалівся, що з чиновником варто було говорити в першу чергу про вакцини для України. Дмитро Кулеба пояснив, що про неї й так говорять. Ірина Геращенко нагадувала про ганьбу від «плівок Деркача», на яких буцімто записана розмова Порошенка й Байдена. Та публічно підкреслювала ті проблеми, про які буцімто говорив держсекретар. Андрій Іларіонов запитував у Дмитра Кулеби, чого конкретно вдалося досягти після зустрічі. А потім підсумував, що нічого.

Узагалі в ефірі відбувалося певне протистояння між Іларіоновим, який був налаштований до допомоги США скептично, та Жигімантасом Павіліонісом, який стверджував, що Україна на вершині уваги Штатів. Російський гість підкреслював, зокрема, те, що Америка так і не ввела нових санкцій проти «Північного потоку», не виконала жодного пункту програм допомоги Україні, не призначила посла. Він навіть вважав, що деескалація російсько-американських стосунків може відбутися за рахунок України. Литовський чиновник, навпаки, акцентував увагу на унікальності дзвінка Байдена та візиту Блінкена, називав Україну лідером регіону та наголошував, що наша держава зараз має історичний шанс. Зрозуміло, що порозуміння між цими позиціями не було. І Павіліоніс, зокрема, звинувачував Іларіонова у пропаганді.

Литва реагує на дії Росії

Також «Право на владу» знову наступило на граблі під назвою «Російські експерти завойовують Україну». Усього два тижні тому токшоу ваш автор критикував за участь росіянина, який розповідав про наш потенційний військовий крах. Й от знову Іларіонов на карті показує, як Путін може легко захопити та утримувати шматок України. Ірина Верещук сказала, що подібний підхід незбалансований і виглядає як залякування. Але Наталія Мосейчук пояснила: «Те, про що говорить Андрій Миколайович Іларіонов, про це можна почути на широчезних просторах інтернету. І там поруч із паном Іларіоновим немає нашого представника від Міноборони». То автори «Права на владу» подають інформацію не краще, ніж анонімні коментатори в мережі?

Раз ми вже говоримо про Наталію Мосейчук, то ведуча знову прокоментувала вакцинацію в Україні. Цього разу модераторка переконувала, що в українців немає проблем із доступом до вакцин, а черги на щеплення не стоять лише через антивакцинаторські настрої. Нагадаємо, що міністр МОЗ Максим Степанов — кум Ігоря Палиці, земної аватари Коломойського.

І, до речі, про Коломойського. Як ми згадували вище, в ефір програми про стосунки зі США навіщось покликали Олександра Дубінського, на якого Штати буквально наклали санкції. На шоу депутат переконував, що це Банкова рекомендувала йому взяти участь у пресконференції по «плівках Деркача», від чого він буцімто відмовився. Насправді ось він із Деркачем на пресконференції.

Також в ефірі був присутній Нестор Шуфрич, шокуючи закордонних гостей своєю антизахідною позицією. На початку ефіру литовський чиновник, імовірно не знаючи, з ким говорить, навіть рекомендував Шуфричу не дивитися канали Медведчука. А наприкінці програми вже запитував про члена «ОПЗЖ»: «Это кто был? Украинский депутат?». Та ми самі в шоці. Українські гості, варто визнати, теж не могли стримати сміху, коли Шуфрич цитував Вікторію Нуланд у переказі телеканалу «Наш».

Коли литовський чиновник більший патріот України, ніж український депутат

«П’ятниця. Вечір» («Наш»), 7 травня

Ось ведучі «П’ятниці. Вечір» на другій годині шоу просять не виділяти львів’ян та не розділяти країну. Ось Євгеній Мураєв на паралельному ефірі в Савіка Шустера стверджує, що влада розділяє українців. Ці фрази важливо пам’ятати, адже сам «Наш» цього вечора балансував на межі ксенофобії. Як же ще обговорювати «Вєлікую Пабєду».

Українців ділили: Анатолій Бурміч, народний депутат України, «Опозиційна платформа — За життя». Юрій Камельчук та Олексій Мовчан, народні депутати, «Слуга народу». Андрій Рева, колишній міністр соціальної політики. Андрій Пальчевський, Кирило Куликов, Олена Дяченко, політичні коментатори.

Першим гостем став Андрій Пальчевський, який раніше розповідав про «екзотичну зовнішність» чиновників, коронавірус у «жовтої раси», «змагання між расами» та публічно вибачався за свої слова про євреїв. Але життя нічого не вчить ані Пальчевського, ні людей, які досі кличуть його в ефір. Тож уже на одинадцятій хвилині програми ведучий Макс Назаров «пожартував», що гетьман Скоропадський поводився як єврей. І понеслося. Пальчевський казав, що в Зеленському не бачили загрозу, зокрема, через національність. Розповідав, що люди, які отримають в Україні землю, виявляться громадянами Ізраїлю. Підмічав, що більшість в українському уряді складають євреї. Стверджував, що українські можновладці не засуджують нацистів, бо самі належать до євреїв: «Они думают, эти люди, что, если я еврей, защищать, условно говоря, от фашизма других евреев неприлично».

Дісталося також жителям Західної України. Ведучий Макс Назаров кілька разів розповідав, що «Галіцію» натягують на всю державу. А от кого критикувати не можна було, це росіян. Андрій Пальчевський сказав, що як «ответственные журналисты» (перерва на сміх), присутні у студії не можуть дозволити собі гнівити Росію, бо ж економіка. Жаль, що з іншими державами «Наш», очевидно, нічого не пов’язує.

Пальчевський розмовляє з євреями та росіянами

Основна частина програми була присвячена захисту «побєдобєсія». Ведучий Макс Назаров навіть пішов на подвиг, гідний дідів. Ні, він не визнав нинішню війну проти України, не зробив заяву про примирення, не ознайомився з журналіськими стандартами. «Нам не соромно сьогодні говорити ці три слова. Велика Вітчизняна Війна. Якщо оштрафують телеканал "Наш", нехай знімуть із моєї зарплати за ці три слова», — заявив ведучий. Мабуть, зараз модно не знати історію.

З таким же путінським амбре пройшов увесь подальший ефір. Макс Назаров стверджував, що в часи Януковича найшанованішими людьми були ветерани. Партії регіонів? Розповідав, що 9 травня — це свято тих, хто переміг нацизм, а не примирився з ним. Обурювався: якщо Зеленський звинувачує Німеччину та СРСР на рівних, то «щось ми десь недоперемогли». Тоді, здається, й весь світ «недопереміг», якщо згадати про резолюцію ПАСЕ від 2009 року та резолюцію Європарламенту від 2019 року з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни.

 Спекулював, що перемога над нацизмом не може бути горем. Коротше кажучи, казав усе те, що щороку кажуть захисники СРСР. Але ведучий пішов іще далі, аж до рівня промови Путіна на Червоній площі. Після фрази «слуги народу», що проти нацизму воював увесь світ, Назаров запитав: «Але хто встановив в Берліні знамя побєди?». Нагадаємо, до речі, що це був українець. Хоча й був він військовим держави, яка два роки спокійно дивилася на нацизм, поки той не чіпав її кордонів. А зараз правонаступниця СРСР — Росія — ницо заперечує внесок інших у перемогу. Між тим Друга світова насправді закінчилися 2 вересня на борту американського корабля.

Проте «Наш» мало цікавила історія, канал намагався демонізувати Україну. Якась Олена Дяченко стверджувала, що нинішня влада ігнорує марш СС «Галичина» в Києві. Хоча «слуги» його засудили. Та що УНР не знала, «кому продаться». Юрій Бурміч розповідав про нащадків нацистів, яким генетично передалася ненависть до «переможців». І казав, що на акціях буде відзначати лише загиблих із боку СРСР. Макс Назаров стверджував, що для Львова типово займатися вандалізмом біля Вічного вогню. Кирило Куликов принижував сучасних ветеранів, мовляв, де кримінал, там завжди учасники АТО. А тепер згадайте, що ведучі та власник каналу говорили про поділ українців.

Мінімальна опозиція на токшоу була. Але ж ви знаєте, як воно в Мураєва. Андрій Рева каже, що українці мають право збиратися та висловлювати погляди, а йому одразу про марші педофілів.

Якби ви працювали на «Наш», ви б теж могли пишатися тільки перемогою у вигаданій Великій Вітчизняній, Другої світової для вас би не існувало

Усе це виглядає жалюгідно. І трохи загрозливо, що в українському ефірі просувають подібну ворожнечу. Але, якщо чесно, найбільше підхід «Нашого» просто засмучує. Навряд військові хотіли, аби пам’ять про їхні подвиги використовували так.

На другу частину програми (а що ви думали?) прийшли: Олена Бондаренко, ексрегіоналка. Марина Ставнійчук, Олександр Кочетков, Юрій Атаманюк, Валентин Гладких, Микола Давидюк, політичні коментатори. Загалом 13 гостей (10 чоловіків і три жінки).

Друга частина ефіру стосувалася мирних перемовин. Але була неймовірно безсенсовною. Одна частина гостей просто просувала проросійські наративи, а інша — розвінчувала їхні маняпуляції.

Марині Ставнійчук не подобалося, коли ображали Путіна. Ведучі питали, чому Зеленський поговорив із терористом у Луцьку, але не хоче говорити з російськими бойовиками. Олена Бондаренко казала, що мужикам недостойно боятися червоних ліній. І радо стверджувала, що після реінтеграції окупованих територій Україні доведеться повернутися до «проукраинского курса» та відмовитися від ЄС та НАТО. Увесь цей треш провокував чимало конфліктів. Тож насправді більшість часу гості просто сварилися. Ось гарний приклад.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 7 травня

Імовірно, Савік Шустер планував зробити класний емерджентний ефір на тему української історії з акцентом на Другій світовій. Але запросив забагато акторів та нуль істориків.

У програмі взяли участь: Сергій Куніцин, радник голови Офісу президента, голова Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану. Андрій Білецький, перший командир полку «Азов». Андрій Шараськін, командир роти кіборгів, народний депутат, «Голос». Руслан Кошулинський, старший сержант 44-ї артилерійської бригади (2015), кандидат від «Свободи» на довиборах у 87-му окрузі. Сергій Гуляєв, ветеран війни в Афганістані. Леонід Кравчук, президент України (1991–1994). Олександр Качура, народний депутат, «Слуга народу». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Євген Мураєв, власник каналу «Наш». Дмитро Гордон, засновник інтернет-видання «Гордон». Саймон Шустер, кореспондент журналу Time (Нью-Йорк, США). Віталій Дімарський, шефредактор історичного журналу «Дилетант». Загалом 12 чоловіків.

Перші півтори години програми стосувалися української історії дуже дотично. Можливо, якби «Свобода слова» була фільмом, ці клаптики і формували спільне враження. Але Савіку Шустеру подібного не вдалося.

У вступі глядачам розповіли про один зі злочинів червоноармійців. Актор цілих п’ять хвилин зачитував відповідний документ. Потім був сюжет із села, де сталися звірства. Потім Леонід Кравчук (це було його село) розповідав про репресії проти членів своєї родини. І заявляв, що весь цей терор — вирок радянській системі та владі. Не втомлюємося дивуватися завідувачу ідеологічним відділом ЦК Компартії України. Проте подібний вступ ні до чого не призвів. «Свобода слова» повідомила про факт і без обговорення перейшла до інших тем.

На двадцять першій хвилині Савік Шустер нарешті представив гостей студії. З одного боку, на токшоу покликали військових, що, враховуючи тему програми, можна лише привітати. А от з іншого боку у студії сиділи неймовірно дивні коментатори. На програму про історію чомусь не запросили жодного історика, зате запросили Дмитра Гордона. Також в ефірі були присутні одночасно двоє представників «русского міра»: Нестор Шуфрич та Євгеній Мураєв. І якщо перший ще принаймні народний депутат, то другий — пересічний пропагандист із мертвої партії. Сподіваємося, подібний зірковий час не має нічого спільного з буцімто співпрацею Мураєва з Ахметовим.

Хоча ці люди все одно не грали ролі ще майже годину. Спочатку Шустер вирішив включити Віталія Дімарського, аби коротко обговорити історичну цензуру в Росії. Ця тема теж нікуди не привела. Потім на включенні з’явився Сергій Гуляєв, один із росіян — ветеранів Афганістану, які підписали маніфест проти війни Росії з Україною. Нестор Шуфрич запитав у чоловіка, чи війна в нашій державі громадянська. І другий раз за тиждень іноземець виявився більшим патріотом України, ніж народний депутат шести скликань.

Уже навіть росіяни кажуть члену «ОПЗЖ», що Росія воює з Україною

Проте й ця тема особливо не розвинулася. Натомість «Свобода слова» пішла на філер про полк «Азов». Савік Шустер звів в ефірі кореспондента Time, який написав матеріал про «Азов» як про організацією, що буцімто тренує прихильників білого супремасизму. Та Андрія Білецького, який спростовував написане. Вони обмінялися аргументами, Білецький запросив опонента в гості, і програма рушила далі. До жодної повноцінної дискусії з іншими учасниками цей блок також не призвів.

Рано чи пізно це повинно було статися й мікрофон узяв Євгеній Мураєв. Першим ділом колишній політик вирішив заперечити російську агресію. Й уже традиційно сів у калюжу. Мураєв послався на маніфест афганців, який раніше цитували в ефірі й у якому йшлося про «подпитку» війни з боку Росії. «То есть вы отрицаете там наличие регулярных российский войск», — заявив ексрегіонал. Але російський військовий розчарував і цього пропагандиста. Також власник каналу «Наш» ніяк не міг заспокоїтися через початок програми, коли «Свобода слова» згадала про злочини радянської армії. Гість називав це блюзнірством, розділенням українців та навіть пропонував перестати «копаться в истории». По-перше, це не дивно, що прихильники «русского міра» намагаються заборонити знання. По-друге, канал самого Мураєва регулярно ділить українців. По-третє, як про блюзнірство може казати людина, яка тільки минулого тижня говорила про україно-російську війну: «А если вы переспали с соседской женой, сосед имеет право переспать с вашей?»

Минуле закликав відставити також Нестор Шуфрич. Представник партії, яка вирядила Піховшека в оце. Крім того, член «ОПЗЖ» брехав, що більшість українців визнає 9 травня найбільшим святом (насправді, воно шосте). І захищав георгіївську стрічку. Руслан Кошулинський своєю чергою пропонував шанувати всіх українських вояків, які боролися за українську землю, та вести правонаступництво від УНР. Олександр Качура фактично прирівняв ці погляди на історію, мовляв, от старі політики сваряться та спекулюють, а правди буцімто немає, вона в кожного своя. Закінчив «слуга» тим, що політикам варто пам’ятати про «героїв». Геніальна ідея, лишилася дрібничка — вирішити, хто в нас герой.

Усі елементи «Свободи слова» теоретично могли скластися в хорошу програму. Гості могли провести паралелі між Другою світовою, афганською та україно-російською війнами. Історії про «Азов» можна було вивести на масштабнішу тему спадщини нацизму. Злочини червоноармійців могли стати поштовхом для розмови про моральну ціну перемоги. Але, по-перше, Савік Шустер так і не зробив із цих клаптиків цільного ефіру. А по-друге, ну не з Дмитром Гордоном же це обговорювати.

Токшоу, які не потрапили в моніторинг:

«Український формат» (уламки Медведчука на ютубі), 5 травня

Гості: Анатолій Бурміч, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Олена Бондаренко, ексрегіоналка. Надія Савченко, колишня народна депутатка. Юрій Дудкін, підозрюваний у державній зраді, політичний коментатор. Володимир Цибулько, Ростислав Балабан, Олександр Лазарєв, Кирило Сазонов, Георгій Біркадзе, Олександр Охріменко, політичні коментатори. Загалом 10 гостей (вісім чоловіків та дві жінки).

«Ехо України» (Прямий), 7 травня

Гості: Інна Совсун, народна депутатка, фракція «Голос». Володимир Омелян, міністр інфраструктури України (2016–2019). Георгій Тука, колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Петро Охотін, Віктор Уколов, Яніна Соколовська, політичні коментатори. Загалом шість гостей (чотири чоловіки та дві жінки).