Стратегія воєнної безпеки України передбачає опір агресору в інформаційному просторі – Міноборони

Очільник Міноборони представив основні положення нової стратегії воєнної безпеки, яка передбачає опір агресору в інформаційному та кіберпросторі.

Міністр оборони України Андрій Таран 12 травня під час виступу на «Всеукраїнському форумі Україна 30» презентував основні положення стратегії воєнної безпеки України, яка була введена в дію 25 березня.

За словами Тарана, головним безпековим аспектом документу залишається розв'язана гібридна агресія проти України, яка ведеться у формі комбінацій дій щодо приховування військ і незаконних збройних формувань та терористичних організацій — саботаж, терор, кібератаки.

«Це комплекс заходів, що передбачає просторовість, превентивні дії і стійки опір агресору на всіх доменах ведення бойових дій – на суші, на морі, у повітряному просторі, в кіберпросторі, на інформаційному просторі», – цитує Тарана Суспільне.

Стратегія передбачає використання всього потенціалу суспільства – воєнного, політичного, економічного, однак, документ «не має на меті тотальної мілітаризації держави».

«Пріоритет – невоєнні і непрямі дії для уникнення ескалації конфлікту, більше широке залучення до виконання воєнних завдань цивільних інституцій. Має бути готовність державних структур, сил оборони і всього народу до врегулювання криз і відбиття нападу», – уточнив Таран.

Міністр зауважив, що зовнішня та внутрішня політика Кремля загрожує безпеці України та «може спровокувати міжнародний збройний конфлікт у Європі».

«Росія здійснює широкомасштабний наступ на всіх напрямках і це ми повинні були врахувати під час підготовки стратегії. Ми мали також врахувати окупацію частин Грузії і України, мілітаризацію тимчасово окупованої території Криму та Севастополя, перешкоджання вільному судноплавству і намаганні закріпити Білорусь як союзника, створення у власних інтересах конфлікту на Придністров'ї та в інших пострадянських країнах», – пояснив Таран.

Таким чином, стратегія визначає:

• ймовірні сценарії застосування сил та безпеки (сили безпеки і оборони); 
• модель організації всеохоплюючої оборони (завчасне планування та підготовка до оборони, розгортання територіальної оборони, відсічі збройній агресії, застосування сил військового резерву, руху опору та мобілізаційних ресурсів); 
• планування оборони й розвиток сил оборони з урахуванням виконання завдань у середньостроковій і довгостроковій перспективі (розвиток системи управлінь військами та зброєю, військово-морської спроможності, протиповітряної оборони, авіації, ракетних військ, систем розвідки, безпілотних і роботизованих комплексів, тощо);
• комплексне використання усього потенціалу держави і суспільства; 
• координація заходів з міжнародними партнерами.