Євгеніка Перемоги. Як 9 травня перетворюють на свято ксенофобії

Із кожним роком святкування 9 травня на проросійських каналах усе менше нагадує звичайні маніпуляції і все більше — повномасштабний антропологічний експеримент. Фанати миру за будь-яку ціну раптом одягаються у військову форму, глядачі в ефірі плачуть через начебто понівечену пам’ять, народ-переможець усе вище піднімається над іншими народами. Не так давно День перемоги був звичайний якорем, за допомогою якого Росія підтримувала кордони вже ментального СРСР. Але тепер він перетворюється на інструмент розпалювання ксенофобії: навколо вороги й вони знову намагаються забрати нашу «Пабєду».

Вісь музичного зла

Найбільш фриковим елементом 9 травня був концерт на Першому незалежному. Тут у Lip Sync Battle зійшлися практично всі постійні гості каналу: нардепи «ОПЗЖ», політичні коментатори, псевдожурналісти. Після переїзду на ютуб до Медведчука продовжують ходити лише найближчі люди. І часом їхня діяльність нагадує трупу комедійного шоу: одні й ті ж актори в різних випусках грають економістів, політологів, культурологів. А тепер і співаків.

Описати словами це неможливо, тут краще подивитися. Михайло Добкін у домашньому одязі виконав пісню з фільму «Два бойца». Олена Бондаренко, яка називала всіх українських військових злочинцями, співала про загиблих військових. Комедійний дует «Кролики» разом із комедійним дуетом «ОПЗЖ» згадували Януковича: «Мне не стало хватать его только сейчас — Когда он не вернулся из боя». Сніжана Єгорова, яка обурювалася, що Україна готова захищати себе зброєю, співала: «Нам нужна одна победа, одна на всех — мы за ценой не постоим». Музичну оцінку виконавців лишимо окремому трибуналу. Якщо він, звісно, зможе їх знайти, адже це явно не голос Олександра Качного.

Медведчук має таланти

Ще трешовішим, ніж музика, був сюжет концерту: він будувався на подорожах у часі. Побєдобєсіє дійшло до того рівня, що ведучі замріяно хотіли потрапити у дні Другої світової війни. Ну, знаєте, найкривавішої події в історії людства, періоду розквіту нацизму, окупації України. Версія минулого під Першого незалежного, щоправда, обійшлася без таких деталей. Співробітники каналу просто косплеїли червоноармійців та читали воєнні вірші. І, варто визнати, пропагандисти дуже природно виглядали в совєцькій формі.

Типове токшоу Першого незалежного

Була цього вечора і драма, адже далі ведучі Медведчука перенеслися в майбутнє, в якому історія перемоги була забута. За версією кума Путіна, в такій реальності все чорно-біле, народ вдягається як священики-хіпстери, а на Першому незалежному лишилося працювати двоє людей. На щастя, за допомогою сили пісень ситуацію виправили. Й альтернативна версія сторіччя перемоги стала виглядали як концерт на старому Першому національному.

Музична й театральна частини в Медведчука вдалися якраз на рівні любительського ютуб-блогу, а от за ідеологічними посилами відчувався досвід. По-перше, совєцька естетика. Увесь концерт глядачам показували костюми, пісні та ветеранів лише СРСР, таким чином відсікаючи будь-які інші прочитання історії та інших учасників буквально світової війни. Крім того, політики та ведучі наслідували совєцьких військових і виконавців. Нормалізуючи в нарешті незалежній Україні ці образи та нагадуючи глядачам про ідеали «спільного» минулого. З іншого боку, концерт розповідав про небезпеку. Судячи з нього, на «Пабєду» відбувається замах, і ми мусимо захистити її заради власного благополуччя.

На вулиці 9 травня 2045 року. Канал Медведчука все ще мовить тільки на ютубі

Блокада «Пабєди»

У своїх трансляціях 9 травня Перший незалежний та «Наш» лякали глядачів спільною тезою: «Пабєду» забувають. Цю ідею пропагандисти озвучували й раніше — для піару на підтримці ветеранів. Проте цього року риторика збагатилася значно агресивнішими нотами.

Для початку традиційне: ще до восьмої ранку на каналі Медведчука три рази повторили, що влада забула про свято. А потім сім годин поспіль транслювали урочистості за участі «ОПЗЖ». Члени партії включалися з різних міст, брали участь у ході, каталися на ретроавтомобілях. Від кількості політиків виникало враження, що це вони герої дня, а не якісь там ветерани на фоні. У певний момент ведучий Павло Кужеєв навіть обурювався: «Бачимо от тільки одну політичну партію [...] Де всі решта?» Так Перший незалежний же їх просто не показував. Як і «Наш», на якому камери майстерно виловлювали тільки Мураєва та Новинського. Про всіх чиновників, які вшанували пам’ять загиблих 8 травня і перемогу над нацизмом 9 травня, коментатори говорили так, наче це просто не рахується. Між тим «ОПЗЖ» тим часом гості буквально кланялися.

Цікаво, про що мріє Медведчук, коли їде по Києву на військовій техніці?

Проте піаром справа не закінчилася. Пропагандисти намагалися викликати у глядачів відчуття загрози та намалювати для них ворогів. «Послідовники тих, хто підтримував нацистську Німеччину та співпрацював із нею, намагаються у будь-яких спосіб знищити пам’ять про переможців», — оголошували на вуличній акції «ОПЗЖ». Поки купа мітингувальників розмахувала прапорами «Фашизм не пройдет».

Коментатори в ефірі Медведчука розповідали, що Україна зустрічає свято в окупації. Ні, не Росії, — бандерівської ідеології. Що нащадки нацистів сьогодні мстять за свій сором та зраду. Що українців хочуть перетворити на залежних та принижених. Що на Західній України відбувається «оскотинивание местной власти». На фоні всього цього від завсідниці каналу Титаренко звучав заклик показати, «кто в доме хозяин».

На «Нашому» лунали ідентичні попередження. Євген Мураєв заявляв, що колишні польські території (!) нав’язують іншим регіонам чужу ідеологію. Та стверджував, що в сьогоднішній Україні є зрадники, які допомагають реалізувати плани часів Другої світової. Коментатори розповідали про реванш переможених. Ведуча запитувала, чи культ перемоги та переможців, серед яких були ж і українці, — він не стирається? І чи це не завелика ціна за євроінтеграцію? В ефірі чотири рази підряд (а потім ще безліч разів) показували відео, як хтось кидає «зігу» ветерану. Якась глядачка на телефонному зв’язку буквально плакала про справжніх переможців, а не тих, хто «оце лізе».

Мураєв демонізує Західну Україну на фоні плакату «Мир. Злагода. Єдність»

Пропаганда використовувала 9 травня для поділу українців на «чужих» та «своїх». Усіх, хто не підтримує совєцьку ідеологію, канали змальовували ворогами та провокували до них агресію. Фанатів «Пабєди» в її російському розумінні пропаганда змушувала почуватися загнаними в кут: влада проти нас, колишні поляки нав’язують свою ідеологію, переможені прагнуть реваншу. Ідеальна суміш для провокування конфліктів.

Übermensch

Найцікавіший зсув у святкуванні — акцент на «народові-переможці». Знову ж таки, раніше Росія вже використовувала цю концепцію: з метою єднання втрачених територій. Але цього року «переможці» все частіше протиставлялися іншим людям.

Для початку важливо розуміти, хто мається на увазі. Як ви знаєте, Радянський Союз фактично вигадав Велику Вітчизняну війну: взяв Другу світову та відсік від неї всі незручні дати, документи і країни. Аналогічно був виведений і «народ-переможець»: на це звання отримали право лише мешканці СРСР, хоча у війні перемогла коаліція більше двадцяти держав. Подібну логіку пропагандисти як тільки не пояснювали: то найбільшими втратами, то захопленням Рейхстагу. Але в будь-якому разі йшлося про виокремлення одного «советского народу» над іншими.

І цю сегрегацію активно використовують й зараз. На «Наш» коментатор бідкався: «Поколение победителей рядом находится с поколением тех, кто убивал и вешал». На Першому незалежному розповідали, що переможцям нема з ким примирюватися. Крім того, на каналі Медведчука вийшло ціле шоу про післявоєнний СРСР з двома головними посилами: могутністю Союзу та зрадливістю союзників. Тут показували сюжети про радянську космічну програму під «Політ Валькірій» Вагнера. Та розповідали про плани нападу США на українські міста.

Статус «народу-переможця» узагалі передбачає унікальність, самотність та неможливість рівнозначної взаємодії з іншими народами. Інакше би переможцями вони були разом. Тож ведуча Першого незалежного відхрещувалася від Антигітлерівської коаліції, мовляв, це була просто дружба за інтересами, а не коаліція. Й обурювалася, що все більше українців говорить про спільну перемогу у війні. Ба більше, і канал Медведчука, і канал Мураєва намагалися подати історію так, наче вся Європа підтримувала Гітлера. А радянський народ, відповідно, був не просто наймогутнішим, а єдиним героєм. «Система Советского Союза была очень мощная, очень прогрессивная. И она же ведь сломала хребет всей Европе. Не только Германия на нас пошла, на нас пошла вся объединенная Европа», — розповідав «історик» Петро Толочко.

Переможець готується особисто зламати хребет останнім союзникам Гітлера

Також «народ-переможець» не міг опуститися до прощення. На Першому незалежному та «Нашому» постійно повторювали, що не розуміють, із ким миритися. Так, наче це не вони весь день вказували на ворогів. І виставляли примирення чимось принизливим, мовляв, чому ми маємо змінювати свою радість від перемоги на якусь жалобу через світову трагедію? Подібна логіка дуже потрібна українським пропагандистам: мілітаристичний реваншизм провокує явно більше конфліктів у суспільстві, ніж сум за загиблими. Але ще більше свято «Пабєди» потрібно сучасній Росії. Уявіть, що рани Другої світової загояться так само, як рани Першої. Домінація сторічної давнини втратить актуальність. «Народ-переможець» зрівняється з іншими народами.

День примирення з Росією

І все ж з певним примиренням на телеканалі «Наш» погодилися — примиренням із Росією. Це був один із усього кількох випадків, коли на фоні війни сторічної давнини хтось згадав про війну, яка триває в Україні прямо сьогодні. В інший час ведучі, політики та коментатори мріяли повернутися в лоно СРСР так, наче нічого не трапилося.

Зокрема, шоу Медведчука «От Великой Победы — до покорения космоса» майже три години лобіювало возз’єднання з Росією. Ведуча раз за разом повторювала, що Україна вже «не может повторить» совєцьких досягнень. А гості відповідали, що звершення можуть повернутися разом із «братьями». Підозрюваний у державній зраді Юрій Дудкін переконував, що Україна не впорається без допомоги Росії. Потім ведуча перекрутила ще один слоган: «"Ніколи знову" не вдасться повторити цей подвиг?». На що Петро Толочко заявив, що наша держава була успішна лише в «русском міре».

9 травня взагалі було днем тупих заяв. Наприклад, що «красное знамя» та зірка ніколи не були державними символами СРСР (відео). Що в Україні формують ментальність раба, насаджуючи людям ідеологію самостійності (відео). Проте навіть у такому антирейтингу перше місце заслужила сталіністка та ведуча Першого незалежного Тамара Горецька. Вона обурювалася: «Що відбувається з українцями, з нашою історичною пам’яттю? [...] 62 % українців кажуть, що діяльність Сталіна була, як історичного діяча, який відбудував Україну, негативною для нас». Ніхто у студії не сказав пропагандистці, що та з’їхала з глузду. Олена Бондаренко, навпаки, покивала головою.

Якщо на таких аркушах написати по 100 імен жертв лише Голодомору, висота стосу буде чотири метри

Заперечення дійсності, правди та історії завжди було сильною стороною російської пропаганди. І все ж неможливо ще раз не відзначити, наскільки ницо на фоні цілодобової розмови про війну ведучі та коментатори ігнорували війну. Люди, які весь день клялися пам'ятати події сторічної давнини, забули про те, що відбуваються сьогодні. А коли згадували, це звучало як у Сергія Годного на Першому незалежному: «Людина віддала частину свого здоров’я, частину свого життя віддала за те, аби я сьогодні і мої діти мали можливість сьогодні жити в державі, де немає війни. Такої жорсткої. На превеликий жаль, точиться громадянська».

***

Пропаганда ворожнечі, реваншизм, ксенофобія, призначення ворогів та виокремлення свого народу — ці речі не були прямими причинами Другої світової війни. Але вони були її паливом. Тією ідеологією, якою Країни Осі підживлювали свою агресію по всьому світові і якою Росія сьогодні заповнює Україну. Варто віддати Путіну належне, він уміє готувати атмосферу. Згадайте, як мовний та регіональний «розколи» роздмухували у 2004 році і як Росія скористалася ними, аби виправдати свою агресію аж у 2014-му. Було б цікаво, якби ведучі Медведчука перенеслись у 2031 рік і показали глядачам, до чого їх ведуть.

На щастя, потуги Росії вже навряд чи мають значення. Як показує остання соціологія, українці знають, що «народ-переможець» не переміг би сам. Тільки третина громадян хоче святкували виключно День перемоги. Суспільством крокує примирення: 46 % позитивно ставляться до визнання воїнів УПА борцями за незалежність. Росія як завжди програє там, де панують знання та повага. І буде дуже іронічно, коли чергова ідеологія ненависті загине одного 9 травня.