По «турецькому» маршруту. Як Росія перенаправляє свій газ повз Україну

На початку минулого місяця «Газпром» прийняв рішення про зміну маршруту постачання природного газу до Боснії та Герцеговини, а точніше – до одного з двох його ентитетів: Федерації Боснії та Герцеговини (ФБіГ). Тепер Сараєво буде отримувати російський газ не через Україну, Угорщину та Сербію, а через Туреччину, Болгарію та Сербію – тобто через газопровід «Турецький потік». Навряд чи річні поставки в об’ємі 250 млн. м³ до ФБіГ можуть щось суттєво змінити на шляху «Турецького потоку» до Європи, особливо враховуючи, що потужність газопроводу перевищує 15 млрд. м³. Тим не менш, якщо зміну маршруту розглядати в контексті реалізації стратегії «Газпрому» щодо України, то є очевидним, що це ще один крок в напрямку позбавлення її ролі одного з основних транзитерів газу в Європу.

Газовий «троянський кінь» в Сараєво?

Перенаправлення поставок російського газу в Сараєво починаючи з 1 квітня, спричинило обмін серйозними звинуваченнями та судовими позовами між єдиним уповноваженим та зареєстрованим імпортером газу у ФБіГ – компанією Energoinvest та оператором газотранспортної системи країни (ОГС) BH Gas.

Представники BH Gas стверджували, що Energoinvest незаконно погодився змінити напрямок поставок і що газотранспортна система ФБіГ зараз контролюється сусідньою сербською ОГС Transportgas Srbija та Gas Promet Pale, яка належить іншому ентитету БіГ – Республіці Сербській.

Відповідаючи на звинувачення BH Gas, генеральний директор Energoinvest Бісера Хаджиалєвіч заявила, що рішення про перенаправлення поставок було прийнято «Газпромом» в односторонньому порядку і що воно було представлене компанії у вигляді ультиматуму: «або так, або ніяк». Також вона додала, що газ з «Турецького потоку» буде на 25% дешевшим і що на споживачів газу це не вплине.

Зі свого боку, уряд ФБіГ підтвердив, що Energoinvest є єдиним уповноваженим імпортером газу, який має повноваження вести переговори щодо імпорту газу, і що компанія не мала можливості відмовити в пропозиції «Газпрому» отримувати газ через «Турецький потік». В той же час, слід зазначити, що Energoinvest є державною, підконтрольною уряду, компанією, а відтак, її рішення приймаються з відома представників влади. Тому, якщо б Energoinvest погодився прийняти ультиматум «Газпрому» без згоди уряду ФБіГ, останній міг би швидко змінити це рішення.

«Турецький потік» зберігає домінування російського газу в регіоні

Ситуація з якою зіткнулась БіГ, говорить про рішучість Росії щодо реалізацію проєкту «Турецький потік». Перш ніж «Газпром» міг приймати рішення про перенапрвлення поставок газу до БіГ, необхідно було спочатку побудувати газопровід на території Болгарії та Сербії. Коли дві країни завершили його будівництво наприкінці минулого року, були створені умови для постачання газу через «Турецький потік» до Сербії, БіГ, Угорщини, а також Австрії – європейського газового хабу. Починаючи з січня 2020 року Болгарія, Греція та Північна Македонія почали отримувати газ не через Україну, а через «Турецький потік». Сербія та БіГ почали отримувати газ через другу гілку цього газопроводу на початку цього року, а Угорщина та Австрія є наступними цілями.

Початок поставок газу до Сербії та БіГ через «Турецький потік» та підготовка до початку поставок в Угорщину та Австрію співпали з початком роботи Трансадріатичного газопроводу (TAP). TAP є частиною Південного газового коридору – ініціативи, розпочатої Європейською Комісією щодо диверсифікації шляхів постачання газу шляхом доступу до газових родовищ з регіонів Каспію та Близького Сходу. Країни регіону Південно-Східної Європи – Болгарія та Греція – вже почали отримувати газ через TAP.

Незважаючи на це, статистичні дані свідчать про те, що «Газпром» не тільки зберігає досить сильні позиції на газових ринках Європи, але й намагається їх розширити за рахунок «Турецького потоку».

Наприклад, згідно з даними S&P Global Platts Analytics, цього року Греція придбає близько 2,6 млрд. м³ газу у «Газпрому» через «Турецький потік» та близько 1 млрд. м³ через TAP. Окрім альтернативи у вигляді TAP, Болгарія та Греція також мають ще один варіант – скраплений природний газ (СПГ), поставки якого здійснюються через грецький термінал Ревітусса. Минулого року Греція скористалася низькими цінами на газ та імпортувала велику кількість СПГ, однак цього року ситуація змінилась.

Імпорт зрідженого природного газу до Греції в 1-му кварталі скоротився до 0,36 млрд. м³ з 0,97млрд. м³ за той самий період 2020 року. Торік СПГ був дешевшим навіть за російський трубопровідний газ, але цього року ціни на нього пішли в гору подорожчали, а поставки сконцентрувались на азійському напрямку. Подібною ситуація була і в Туреччині. Відтак, це створило сприятливі умови для відновлення домінування російського газу в Європі.

Як результат, згідно даними Daily Sabah, у першому кварталі 2021 року поставки російського газу до Німеччини зросли на 33,3%, до Польщі – на 18,5%, Сербії – на 71,3%, Фінляндії - 67,3%, Румунії – на 90,4%, Болгарії – на 52,4%, Греції – на 23,4% і до Туреччини – на 106,6%.

З огляду на т.зв. «енергетичний перехід», важливість газу на Балканах протягом найближчих років може стати ще більшою. Більшість з країн регіону, включаючи Болгарію, БіГ, Грецію, Північну Македонію та Сербію, задовольняють свої потреби в електроенергії та опаленні від вугільних електростанцій, які будуть поступово зупинятися. Натомість, в якості тимчасової або довгострокової альтернативи використовуватимуться газові електростанції.

Звичайно, держави регіону, включаючи Болгарію, Хорватію, БіГ, Грецію, Північну Македонію та Сербію, знаходяться не в однаковому положенні щодо постачання газу. Греція та Болгарія мають у своєму розпорядженні «Турецький потік», TAP та СПГ, Хорватія пов'язана з ринками ЄС і має доступ до СПГ, в той час, як БіГ, Північна Македонія та Сербія наразі не мають альтернативи російському газу.

Можливість БіГ вийти з пастки «Газпрому»

Ні для кого не є таємницею, що «Газпром», як і будь-який інший монополіст, робить все, щоб зупинити або уповільнити альтернативні маршрути постачання газу на ринки, на яких він присутній. Однак у випадку з БіГ ситуація починає змінюватись. І, як не дивно, події, що відбуваються в Сербії, можуть тут зіграти важливу роль.

Справа в тому, що після кількох десятиліть затримок, цього літа Сербія повинна розпочати будівництво нового газового з'єднання з Болгарією, призначеного для забезпечення доставок газу з ТАР, а також з СПГ-терміналів у Греції. Будівництво даного газопроводу довжиною 109 км і вартістю біля 85 млн. євро, який буде для Сербії та БіГ альтернативою російському газу, повинне бути завершене за два роки.

Крім того, БіГ намагається диверсифікувати свої джерела газопостачання за рахунок приєднання до газової мережі Хорватії через т.зв. «північне» та «південне» з’єднання. «Північне» з’єднання може надати доступ до газопроводів Хорватія-Словенія-Австрія та Хорватія-Угорщина, а також до нещодавно відкритого терміналу СПГ на хорватському острові Крк. Однак, у випадку отримання газу через з’єднання Сербія-Болгарія та через «північне» з’єднання, у БіГ (насамперед — ФБіГ) можуть виникнути проблеми, адже маршрути повинні будуть пролягати через проросійський ентитет Республіка Сербська, яка досить ймовірно з подачі Москви, створюватиме цьому вагомі перешкоди.

З огляду на вищевказану ситуацію, БіГ розпочала роботу над проектом «південного» з’єднання, який є подібним до «північного», оскільки теж забезпечує доставку в країну неросійського газу через Хорватію, однак при цьому не передбачає його транспортування через територію Республіки Сербської. «Південне» з’єднання являє собою газопровід довжиною 180 км і вартістю 180 млн. євро та передбачає підключення до Іонічно-Адріатичного газопроводу через Хорватію. Даний маршрут, який планується як продовження газопроводу TAP, повинен пролягати через Албанію, Чорногорію та Хорватію.

Однак й тут є певні проблеми. Рівень споживання газу у БіГ, як й інтерес до нього нових споживачів є невисоким, відтак забезпечення фінансування для нових газових проєктів в країні є серйозною проблемою. В такому випадку їх реалізація багато в чому залежатиме від прийняття в ЄС чи США політичного рішення, щодо сприяння БіГ в позбавленні газової залежності від Росії і виділення для цього необхідної фінансової допомоги.

Загалом, як можна побачити, перенаправлення поставок російського газу в БіГ є черговим підтвердженням реалізації «Газпромом» стратегії щодо транспортування газу в Європу в обхід України. Російський газовий монополіст не збирається відмовлятись від планів використання свого нового газопроводу «Турецький потік» для постачання газу на Балкани та решту Європи, що в свою чергу означає, що транзит російського газу через Україну буде поступово зменшуватись.

Ігор Федик, для «Главкома»