За відгуками – це був рівень Олімпіади: Олексій Дніпров підбив підсумки ЧЄ з бадмінтону

Бадмінтон – дуже динамічний вид спорту, що набирає популярності в Україні. Проте він давно став Олімпійським видом спорту та стоїть на одному щаблі з найпопулярнішими спортивними змаганнями.

Факти ICTV поспілкувалися з президентом федерації України з бадмінтону Олексієм Дніпровим та підбили підсумки Чемпіонату Європи з бадмінтону, що проходив у Києві з 27 квітня до 2 травня.

— Чи є те, що Україні довірили провести Чемпіонат Європи з бадмінтону, визнанням цього спорту в нас з боку Європи. Коли і чому нам це доручили?

— Це визнання того, що Україна робить правильні зусилля в напрямку розвитку бадмінтону. Це стало реальністю у 2019 році, після того як Україна вперше провела Конгрес Європейської конфедерації бадмінтону, який визнали за рівнем проведення найкращим з усіх попередніх конгресів. Після цього ми зрозуміли, що можемо організувати щось більше, тобто спортивні змагання.

Наша мета – привести в Україну наймасовіші змагання, щоб це стало поштовхом для подальшої популяризації бадмінтону серед молоді та населення. Ми тоді задумались, що ми можемо зробити, і посягнули на найскладніше – Чемпіонат Європи серед професіоналів. Ми подали заявку до Європейської конфедерації і, відповідно, вона виграла.

— Коли ви зрозуміли, що у 2020 році Чемпіонат не відбудеться, як це було? Чи ви все-таки вірили, що все буде?

— Були сумніви, чи відбудеться щось узагалі. У 2020 році Чемпіонат мав відбутися у квітні, але стало зрозуміло, що усі змагання у світі скасовуються. Ми не вели активну підготовку до Чемпіонату, допоки не було нового рішення Європейської конфедерації бадмінтону. Нове рішення з новими датами з’явилося влітку 2020 року, ми підтвердили своє бажання провести Чемпіонат, і нам повторно дали дозвіл.

Сказати, що я був упевнений, що він точно відбудеться, не можу. Я розумів, що у зв’язку з пандемією все може статися. Були нові хвилі коронавірусу, тому, звісно, все було під питанням. Ми поновили нову активну підготовку в січні 2021 року.

— На які зміни довелося піти, щоб Чемпіонат відбувся в умовах карантину з усіма потрібними заходами безпеки?

— Найголовніша жертва – ми не змогли запросити на трибуни глядачів. Наша мета була в популяризації цього виду спорту. Для мене надзвичайно прикро, що ми не змогли запросити вболівальників. Ми могли заповнити третину, але все ж не пішли на це.

Уперше було запроваджено правило ділення об’єктів Чемпіонату – Палацу Спорту, готелю та тренувального залу на три зони: червона, помаранчева та зелена. У зеленій зоні ми кілька разів протестували учасників, вони не мали права спілкуватися з іншими. В помаранчевій зоні перебували організатори та технічні працівники, які могли заходити в зелену зону, але не спілкуватися з протестованими учасниками. В червоній зоні були люди, які не контактували з протестованими. Ми це контролювали за допомогою програми Sportity.

Були також обмеження щодо графіку відвідування ресторанів у готелі, тренажерних залів та залу для тренувань. Ми створили чіткий графік, щоб багато людей не перебували в одному приміщенні. І найголовніше, звісно, санітарні норми – обов’язковий  масковий режим в усіх приміщеннях, використання санітайзерів тощо.

— Очевидно, що в умовах пандемії кошторис Чемпіонату зріс. Про які цифри йдеться?

— Він зріс. Але я не можу назвати чіткі цифри, оскільки ми й досі все аналізуємо та підбиваємо підсумки. Сподіваюсь, що сума не буде критичною, і ми зможемо завдяки спонсорам Чемпіонату закрити це питання, не використовуючи бюджетні кошти.

— Про спонсорів. Чи важко було залучати спонсорів до такого формату змагань?

— Дуже важко, скажу відверто. Зараз взагалі несприятлива ситуація для спонсорів. Не всі хочуть жертвувати ресурсами для спортивних змагань, це стосується не лише бадмінтону, а й інших змагань. Ну і плюс, не всі розуміють специфіку професійного бадмінтону. Проводили роботу, особисто зустрічалися, розмовляли, робили презентації, щоб спонсори зрозуміли, яке це може бути шоу. Я дуже радий, що певні компанії відгукнулися і допомогли. Без спонсорів ми б не провели Чемпіонат, оскільки державних коштів було недостатньо для того масштабу, який ми запланували. Я дуже вдячний усім компаніям, які допомагали нам.

— Цей Чемпіонат став одним із найкращих проведених на території Україні в роки незалежності. Які ноу-хау застосовувалися під час організації заходу?

— Найголовніше наше ноу-хау – використання дронів для вручення медалей спортсменам. Я переконаний, що у світі це було вперше.

— Чия це була ідея?

— Це була ідея наших партнерів. Режисера Таврійських ігор Максима Арделяна. Ну і, напевно, спільна. Оскільки ковідний протокол передбачає, що спортсмен не повинен отримувати медаль з рук іншої людини, ми вирішували, як безконтактно передати медаль. Але з’явилася така ідея у Максима, за що я йому дуже вдячний. Він провів колосальну роботу. Треба було ще знайти дрон, який би безпечно доставив цю медаль і не травмував атлета. Максим знайшов такі дрони, яких в Україні тільки три, але вони абсолютно безпечні для людини..

— В Україні ще не було такого, щоб весь Чемпіонат транслювали. Як це було?

— Так, ми справді транслювали всі матчі, які проходили на телекорті, починаючи з чвертьфінальних. Ми розуміли, що звичайний телеканал не може весь ефірний час приділити Чемпіонату. Ми вели переговори зі стрімінговими платформами, зокрема з Megogo, яка з радістю прийняла нашу пропозицію. Я думаю, це надзвичайно позитивний досвід, оскільки був прямий ефір, і всі матчі залишаються на платформі назавжди, тому будь-хто може зайти та переглянути їх.

— Після закінчення Чемпіонату європейські чиновники оцінили якість організації та сам турнір. Чи може це означати, що в майбутньому ми можемо претендувати на Чемпіонат світу? 

— Я переконаний, що Україна як велика спортивна держава має приймати всі великі міжнародні спортивні форуми. І це свідчення того, що ми справді одна з головних країн у професійному світовому спорті. Звичайно, сьогодні рано про це говорити, але я переконаний, що ми повинні за це боротися! У мене тільки одне бажання – якщо ми будемо проводити наступні змагання, то збірна України повинна обов’язково здобути медаль. Коли я зрозумію, що це справді можливо, ми будемо проводити наступний чемпіонат.

— У світовому рейтингу з 12 країн топ-10 – азійські. Тільки данці можуть конкурувати з ними на рівних. Як ви вважаєте, чи можливо з ними конкурувати?

— Безумовно, азіати сильні. Але цей рейтинг складається з певних залікових очок, які здобуваються на турнірах. Ми маємо розуміти, що багато турнірів, які дають ці очки, проводяться в Азії. А в Європі та інших точках світу їх менше. Тому азіати набирають велику кількість балів і мають рейтинг. Так, азіати – сильні конкуренти, але з ними може конкурувати не лише Данія. Олімпійська чемпіонка в жіночій одиночній категорії Кароліна Марін, яка виграла в Києві свій п’ятий Чемпіонат Європи, – іспанка, і вона грає краще за азіатів. Тому конкурувати з азіатами більше ніж реально.

Перед Олімпіадою в Токіо в цьому кварталі наш чемпіонат був єдиним турніром, де спортсмени могли набрати залікові бали для отримання ліцензії в Токіо. На ньому перемагали лише європейці, і вони набрали ці бали. Зараз ліцензійний список на Олімпіаду має інакший вигляд, ніж на Олімпіаду в Ріо. Там багато європейців, і це все завдяки нашому Чемпіонату, саме тут вони отримали залікові бали та ліцензії.

— Результат Чемпіонату Європі в Києві вас особисто, як президента української федерації, засмутив?

— Ні, не засмутив. Це об’єктивна ситуація, я розумів, що вона такою буде. Звичайно, планку ставили вище. Я усвідомлював, який може бути результат, і скажу вам, що в деяких моментах я дуже задоволений. Наприклад, виступ нашого молодого бадмінтоніста Данила Боснюка з Дніпра. Він чудово грав і пройшов на Чемпіонат несподівано. Він показав приголомшливу гру і виступив гідно! Зараз до мене щодо нього вже надходять сигнали від різних європейських клубів. Також дуже добре виступила молода жіноча пара – Марія Столяренко і Поліна Бугрова з Харкова. Вони вийшли в 1/8 фіналу і гідно грали з данською жіночою парою.

— Що сталося з нашими лідерами – Почтарьовим, Улітіною, від яких очікували більшого?

— У Почтарьова, на жаль, травма кисті. Для нас це дуже прикро, але ми не можемо жертвувати здоров’ям нашого спортсмена. Я сподіваюся, що він швидко одужає і почне готуватися до Олімпіади в Токіо. Він отримав фактично ліцензію на Олімпіаду. Ми за нього дуже хвилювалися і перед цим перевіряли його стан з різними лікарями, апаратурою, але висновки всіх лікарів – йому не можна грати! А з приводу Марії Улітіної – очікували більшого, але такий жереб. Він був не дуже вдалим. Вона відразу вийшла на дуже сильних суперниць. Я знаю, що вона інтенсивно тренується і дуже бажаю їй успіхів на Олімпіаді в Токіо.

— Почтарьов фактично має ліцензію. Улітіна зберігає теоретичні шанси, треба до середини червня почекати. Що має статися, щоб Україна була представлена двома спортсменами?

— Артем Почтарьов гарантовано на 99% отримає ліцензію в Токіо. Вже немає турнірів, він у світовому рейтингу 36-й із 38 спортсменів, які отримують путівку на Олімпіаду. Марії Улітіній не вистачає двох позицій, але ми розуміємо, що путівка наша. Ми враховуємо тих, хто може не поїхати з рейтингу вище. Я не хочу називати країни і прізвища, але ми переконані, що вони не поїдуть, враховуючи внутрішні обмеження і певні фінансові можливості. Тому деякі спортсмени не поїдуть, і вона підніметься вище і отримає цю ліцензію.

— Уже минув певний час після закінчення змагань. Чи був час осмислити, що сталося і як усе це вплине на розвиток бадмінтону в Києві?

— Я переконаний, що поставленої мети ми досягли. Відчувається вже зараз, хоча минуло два тижні після чемпіонату, що інтерес до бадмінтону зріс. Нам навіть колеги з клубів кажуть, що багато зацікавлених телефонують і записуються на гру в бадмінтон. Це дуже добре. Також я отримав десятки повідомлень від колег з інших країн, які дивилися трансляцію і стежили за чемпіонатом. Пишуть дуже позитивні відгуки і наголошують, що це був не рівень чемпіонату Європи, а рівень Олімпійських ігор.

— Як ви відчуваєте, яка ваша роль у розвитку бадмінтону, наскільки вона вагома і як змінився бадмінтон в Україні з того моменту, як ви прийшли на цю посаду?

— Я завжди кажу, що коли ти сам – нічого не зробиш! Упродовж чемпіонату були моменти, де “через не можу” команда Федерації робила неможливе. Цим вона доводила свій рівень, свій професіоналізм і рівень професійної підготовки. Всі міжнародні судді, тренери були приємно шоковані професіоналізмом і відданістю нашої команди. З моменту приходу нової команди федерації, а це майже трирічний термін, справді інтерес до бадмінтону зріс, і цей вид спорту поширюється на території України. Відкриваються нові відділення в спортивних школах, клубах. Відчувається зростання, але це робота не однієї людини!

— У цифрах ви можете сказати, на скільки відсотків зріс рівень?

— У чітких цифрах не скажу. Але прогрес пішов, рівень зріс. Тільки офіційно зареєстрованих – близько 5 тис. гравців бадмінтону, не професіоналів. Але вони систематично грають. Також відкрилися нові відділення, про які я говорив раніше. Це щонайменше чотири школи спорту. Також відкрилися нові клуби бадмінтону в Києві, Вінниці, Сумах, Дніпрі та Миколаєві.

— Яка ваша найамбітніша ціль на посаді президента федерації?

— Найамбітніша – медаль на Олімпійських іграх! Я розумію, що мета і завдання непрості, але вони є. Зараз ми будемо ставити нові завдання і переглядатимемо підходи до професійного напрямку в бадмінтоні. Я дуже радий, що за результатами Чемпіонату до нас приєднується фахівець, який близько десяти років працював у європейському бадмінтоні. Це Лука Кріпа, італієць. Він буде одним із керівників напрямку професійного бадмінтону. Поки що ми зосередимося на підтримці професійного спорту, і наше перше завдання – медаль на наступному європейському континентальному чемпіонаті для України.